Аналіз асортименту і структури продукції

     Планування  і керування асортименту - невід'ємна частина маркетингу. Навіть добре  продумані плани збуту і реклами  не зможуть нейтралізувати наслідок помилок, допущених раніше при плануванні асортименту.[4, C.346-347]

     Керування асортиментом припускає координацію  взаємозалежних видів діяльності - науково-технічної і проектної, комплексного дослідження ринку, організації  збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту. Проблема розв’язку даної задачі складається в складності об'єднання всіх цих елементів для досягнення кінцевої мети оптимізації асортименту з обліком поставлених стратегічних ринкових цілей підприємством. Якщо цього досягти не вдається, то може вийти, що в асортимент почнуть включатися вироби, розроблені скоріше для зручності виробничих підрозділів підприємства, ніж для споживача.

     З погляду  концепції маркетингу - це прямо суперечить тому, що необхідно  дійсно робити. Задачі планування і формування асортименту складаються, насамперед, щоб підготувати "споживчу" специфікацію на виріб, передати її проектному (конструкторському) відділу, а потім простежити, щоб досконалий зразок був випробуваний, при необхідності модифікований і доведений до рівня вимог споживачів. Інакше кажучи, у формуванні асортименту вирішальне слово повинне належати керівникам служби маркетингу підприємства. Саме керівник служби маркетингу підприємства повинний вирішувати,  чи настав час ввести в асортимент нові продукти замість існуючих чи на додаток до них.

     Нині  вже не можна пояснювати негативні  зміни асортименту і структури  продукції "об’єктивними" причинами, бо всі вони можуть бути оперативно нейтралізовані на самому підприємстві через коригування планових завдань. Тому будь-які відхилення від установленого плану – це просто погана праця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філіалів). 
 
 

2. Методика  розрахунку аналізу  структури і асортименту  продукції 

     При формуванні асортименту і структури випуску продукції підприємство повинне враховувати, з одного боку, попит на дані види продукції, а з іншого боку - найбільш ефективне використання трудових, сировинних, технічних, технологічних, фінансових і інших ресурсів, що маються в його розпорядженні. Система формування асортименту містить у собі наступні основні моменти:

• Визначення поточних і перспективних потреб покупців;
•  Оцінку рівня конкурентноздатності, що випускається чи планується до випуску продукції;
•  Вивчення життєвого циклу виробів і вживання своєчасних заходів по впровадженню нових, більш досконалих видів продукції  і вилучення з виробничої програми морально застарілих і економічно неефективних виробів;
•  Оцінку економічної ефективності і ступеня ризику змін в асортименті продукції.

     Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим є поняття номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І нарешті, структура – це співвідношення ( здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску – структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним, а тому ми кажемо про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

     Проведемо аналіз виконання плану за асортиментом на підставі даних Додатку 1.

     Розрахунок  показників виконання плану за асортиментом здійснюють трьома способами.

     Перший має назву "спосіб найменшого числа". Його суть полягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планового завдання. У табл. 1. ці залікові суми разом становлять 8205 тис. грн. Отож, коефіцієнт асортиментності:

     За  другого способу як загальний показник беруть найменший відсоток виконання плану щодо всіх виробів – 69,8%, тобто коефіцієнт дорівнюватиме 0,698.

     Третій спосіб базується на співвідношенні кількості виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, а тому його називають коефіцієнтом номенклатурності (К_н). Так, якщо планом передбачалося виробляти 12 видів продукції (6 з основної номенклатури і 6 у складі іншої продукції), а фактично план виконано тільки щодо 9 позицій, то цей коефіцієнт дорівнюватиме:

     Отже, незалежно від способу підрахунку можна вважати, що план з асортименту  нашим умовним підприємством  не виконано.

       Причини недовиконання  плану з асортименту можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. До зовнішніх відносяться кон'юнктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення, несвоєчасне запровадження в дію виробничих потужностей підприємства по незалежним від нього причинам. Внутрішні причини - недоліки в організації виробництва, поганий технічний стан устаткування, його простої, аварії, недостача електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі керування і матеріального стимулювання.

     Збільшення  обсягу виробництва (реалізації) по одним видам і скорочення по інших видах продукції приводить до зміни її структури, тобто співвідношення окремих виробів у загальному їхньому випуску. Виконати план за структурою - значить зберегти у фактичному випуску продукції заплановані співвідношення окремих її видів.

     Зміна структури виробництва дуже впливає  на всі економічні показники: обсяг  випуску у вартісній оцінці, матеріалоємність, собівартість товарної продукції, прибуток, рентабельність. Якщо збільшується питома вага більш дорогої продукції, то обсяг її випуску у вартісному вираженні зростає, і навпаки. Те ж відбувається з розміром прибутку при збільшенні питомої ваги високорентабельної і відповідно при зменшенні частки низькорентабельної продукції.

     Розгляд асортименту продукції є невідривним від вивчення темпів його розширення і оновлення. Перше пов’язують з кількісним збільшенням варіантів розфасовки харчових продуктів, засобів побутової хімії, будівельних сумішей; розширенням кольорової, якісної та з іншої гами матеріалів та готової продукції (одягу, взуття, предметів хатнього вжитку); збільшенням параметричних рядів якогось технічно складного виробу за рахунок випуску його спрощених та спеціалізованих варіантів або різного типу зовнішнього оформлення. Є й деякі інші способи простого розширення асортименту продукції. Зрозуміло, що навіть просте розширення асортименту ускладнює процес виробництва, обліку та контролю, дещо збільшує виробничі витрати. Але водночас – це випробуваний засіб зміцнення ринкових позицій підприємства, освоєння нових сегментів ринку і залучення нових споживачів.

     Оновлення асортименту – це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції. Іноді (хоч і помилково) його ототожнюють з простим розширенням асортименту продукції, що виробляється. Коефіцієнт оновлення асортименту(К_о.а.) розраховується як відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції. Проте його логічніше визначати як частку вироблених нових видів продукції (у грошовому вираженні) до загальної вартості товарної продукції. У нашому прикладі планувалося оновлення асортименту (стосовно обсягу товарної продукції) на рівні 10,7% [(400+500)*100/8400], але фактичне оновлення асортименту становило тільки 8,8% [(400+349)*100/8500]. Отже, план з оновлення продукції теж не виконано.

     Перспективним напрямом аналізу є розрахунок частки продукції, яка має товарні знаки, зареєстровані у вітчизняних  і міжнародних організаціях. Наявність  товарного знаку на якусь продукцію  і захист його на споживчому ринку свідчать про оригінальність виробу, його високу та стабільну якість.

     Слід  також ураховувати, що продукція  з добре відомими товарними знаками, яка має сталий попит, - це об’єкт постійного копіювання і навіть фальсифікацій. Тому потребують обов’язкового розв’язання проблеми, пов’язані із захистом товарної марки, у тому числі в судовому порядку.

     Під час аналізу асортименту продукції, що її випускає підприємство, необхідно  враховувати, наскільки цей асортимент є традиційний, які нові види товарів самостійно розроблено і впроваджено у виробництво, а які вироблено за ліцензіями або за співучасті інших фірм. Підприємство має потурбуватися про належні документи, які засвідчують право користування технологіями або товарними знаками інших фірм та корпорацій. Не завадить зайвий раз нагадати, що самовільне (піратське) копіювання продукції з популярними в споживачів товарними знаками є злочином, що його має розглядати не економічний аналітик, а відповідні слідчі та судові установи.

     За  наявності додаткової інформації дуже корисним для оцінки асортименту був би розрахунок допоміжних показників – кількості застарілих зразків продукції, яку випускає підприємство, та відповідної частки обсягу товарної продукції. Бажано з’ясувати причини такого становища, указати винних, розробити рекомендації для керівництва підприємства з метою поліпшення асортиментної ситуації.

     Аналіз  виконання поточних завдань з  асортименту продукції слід доповнити  дослідженням основних показників у  динаміці (Додаток 2).

     Наведені в цій таблиці дані свідчать про те, що увага до вдосконалення асортименту продукції на підприємстві є недостатньою. Темпи оновлення асортименту продукції з кожним роком уповільнюються, що поступово призводить до морального старіння основної частки продукції, а отже, до втрати конкурентоспроможності підприємства на ринку.

     Завершуючи  аналіз даних Додат. 2, слід оцінити  витрати підприємства, що пов’язані  з підготовкою нових зразків  продукції, а також з науково-дослідними і конструкторськими розробками. Це особливо важливо для підприємств, які належать до наукомістких галузей і забезпечують необхідні темпи науково-технічного прогресу в країні в цілому. На підприємстві, що є предметом аналізу, ці витрати невпинно скорочуються і приблизно на порядок менші за найвищі показники в галузі. Така "економія" може тільки погіршити становище в майбутньому. [5,C.355-363]

     Нерівномірність виконання плану з окремих  видів продукції призводить до негативних змін її структури. Дотримання планової структури – це дотримання у фактичному обсязі випуску продукції запланованих співвідношень між окремими її видами.

     Використовуючи  вихідні дані Додат. 1, побудуємо  табл. – 1. У залік виконання плану  виробництва кожного виробу(табл. 1, гр. 7) береться менша величина показника  порівняння граф 6 і 4. Отриманий результат (гр. 7) ділять на величину фактичного випуску товарної продукції. Коефіцієнт додержання планової структури (К_стр) становить:

     Проте цей показник за сучасних умов не має  суттєвого значення. Більший інтерес становить вплив структурних (частіше асортиментно-структурних) зрушень на ключові показники підприємства.

     Таблиця 1

     ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ВИРОБНИЦТВА  ЗА СТРУКТУРОЮ,тис.грн.