Психологизм в литературе

     1варіант1пит. Розвиток та модернізації освіти у вищих навчальних закладах потребує проведення широкого кола наукових досліджень і розробок, пов’язаних із впровадженням в навчальний процес, а особливо у процес вивчення іноземних мов для професійного спілкування, новітніх технологій та сучасних підходів. Випускники ВНЗ повинні володіти іноземною мовою на достатньому для особистісного та професійного спілкування рівні, а для цього  потрібно забезпечити ефективність навчання та покращити якість отриманих знань. [2; 3; 5; 6].

     Проблема  вибору методичного напряму та ефективного  підходу при вивченні іноземних  мов є актуальною і знайшла  своє відображення як у працях вітчизняних, так і зарубіжних вчених [1; 2]. Проте, не зважаючи на це, як показав проведений аналіз, постійна еволюція суспільного замовлення зумовлює необхідність подальшого дослідження теоретичних основ різноманітних підходів та специфіки їх реалізації у процесі навчання.

    Сучасні методисти виділяють такі основні  підходи [6]:

1. Когнітивний підхід [англ. cognitive - пізнавальний, лат. cognitio - знання, пізнання] – сучасний підхід, який передбачає використання знань людини та презентацію об’єктів навколишнього світу для ефективнішого навчання.

2. Інформаційний підхід. Характерною рисою цього підходу є точність і конкретність теоретичних описів, що дозволяють легко варіювати моделі та наближати дослідження, здійснювані представниками інформаційного підходу до ідеалу «точної» науки. Найбільш розповсюдженим і класичним варіантом інформаційного підходу є символічний підхід, який розуміє когнітивну систему людини як оперування над дискретними елементами інформації – символами [4].

3. Біхевіористський підхід визначає оволодіння іноземною мовою як сформованість реакцій на іншомовні стимули. Знаючи традиції та цінності іншої країни, вміючи релевантно відображати свої знання у процесі комунікації, студенти стають повноцінними учасниками інтерактиву.

4. Інноваційний, нетрадиційний підхід у навчанні забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань з усіх предметів, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, формує стійкий інтерес до предмету, сприяє розвитку творчої особистості. Процес навчання англійської мови з використанням нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню інтересу до мови; позитивному відношенню до її вивчення; стимулює самостійну мовленнєву діяльність студентів; дає можливість більш цілеспрямовано здійснювати індивідуальний підхід у навчанні.

5. Інтуїтивно-свідомий підхід передбачає оволодіння іноземною мовою, враховуючи моделі в інтенсивному режимі з наступним усвідомленням їх значення і правил оперування ними.

6. Свідомий пізнавальний підхід спрямовує діяльність студента передусім на засвоєння правил використання лексико-граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань.

7. Комунікативний підхід передбачає органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання іноземної мови, тобто засвоєння правил оперування іншомовними моделями відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно-мовленнєвою функцією.  

     Всі завдання, які використовуються під  час вивчення іноземних мов повинні  бути комунікативно-спрямовані та налаштовувати  студентів на правильне трактування  проблемної ситуації, що вимагає розумового напруження та стимулює мовленнєву активність студентів у процесі обговорення проблеми [5].

8. Індивідуальний підхід стимулює підбір для студентів із надзвичайно високими комунікативними бар’єрами індивідуальних завдань з розвитку монологічного мовлення, які студент може підготувати заздалегідь у спокійних “домашніх” умовах. Мова йдеться про різноманітні повідомлення, доповіді, презентації, які один із членів групи представляє на розсуд аудиторії для подальшого обговорення і, можливо, доповнення.

9. «Тематичний» підхід до вивчення іноземної мови полягає у спробі фахівців модифікувати теми, надати їм творчого характеру, перетворити їх на реферати, доповіді тощо, які обирають і опрацьовують самі студенти. Це, звичайно, певний крок уперед. Але йдеться про те, щоб перейти на мовленнєво-діяльнісний підхід у навчанні мови. Бо «теми», по суті, фактично замінили собою мовленнєву діяльність [5].

10. Необхідність  діяльнісного підходу до вивчення мовних явищ, тобто вивчення природи значення з позицій функціоналізму, підкреслює аналіз прагматичних і семантичних аспектів монологічного мовлення, розширює уявлення студентів про зв’язок між номінативною природою і функціональним значенням монологічного висловлювання.

11. Прагматичний підхід до проблеми вивчення умов функціонування мовних одиниць повинен ураховувати той факт, що в реальній комунікації будь яке висловлювання є частиною структури мовного взаємозв’язку. Кожне висловлювання існує тільки у прагматичному контексті, дуже важливим при цьому є вплив контексту на реалізацію комунікативної стратегії того, хто говорить. Це слугує передумовою для активізації знань про культурні особливості країн і народів, мова яких вивчається. Цьому, на наш погляд, всебічно сприяє міжкультурний підхід до вивчення іноземної мови, яка є важливою складовою культури народу, що спілкується цією мовою, і засобом передачі її іншим.

     Іноземна  мова допомагає студентам пізнавати  духовне багатство іншого народу, краще зрозуміти культуру свого  народу, підвищує рівень їхньої освіти, а тим самим адаптує до сучасного  освітнього та наукового простору. Країнознавчі знання сприяють розвитку загальної ерудиції, що є однією з важливих передумов забезпечення здатності до міжкультурного спілкування і досягнення у ньому взаєморозуміння.

     Отже, активний курс України на євро інтеграцію та приєднання до Болонського процесу вимагає радикальних змін щодо підходів викладання іноземної мови за професійним спрямуванням, активізації новітніх технологій навчання.  Запровадження сучасних технологій, підходів та методів навчання іноземної мови в навчальний процес має підняти якість викладання та вивчення мов, а також зробити його наближеним до європейського формату. Для покращення якості знань студентів з іноземних мов слід використовувати вищезгадані підходи, які дають змогу урізноманітнити та вдосконалити процес викладання іноземних мов та зробити його максимально наближеним до умов реальних професійних ситуацій.

2.особистісно  орієнтований підхід. Інноваційний освітній простір ХХІ століття визначатимуть особистісно зорієнтоване навчання, проектні, ігрові технології кооперативного навчання, технологій дистанційного навчання. Саме ці технології озброять учнів ключовими компетенціями так необхідними для життя.

Особистісно зорієнтоване навчання – це навчання, центром якого є особистість  дитини, її самобутність, самоцінність, суб’єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти (І.Якиманська). Особистісно зорієнтований підхід поєднує навчання й виховання в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту розвитку дитини, підготовку її до життєтворчості.

Сьогодні  у педагогічній науці яскраво  заявляє про себе особистісно  орієнтований підхід, який забезпечує створення нових механізмів навчання і виховання та ґрунтується на принципах глибокої поваги до особистості, самостійності особи, врахування індивідуальності.

Особистісно орієнтований підхід має суттєво  гуманізувати навчально-виховний процес, наповнити його високими морально-духовними  переживаннями, утвердити принципи справедливості і поваги, максимально  розкрити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно розвивальної творчості.

“Особистісно  зорієнтоване виховання – це утвердження  людини як найвищої цінності, навколо  якої ґрунтуються всі інші суспільні  пріоритети”, - вважає І.Д. Бех [9, с. 54].

Сучасні вимоги до формування цієї освітньої технології визначалися у дослідженнях В.О. Сухомлинського, Я.Ф. Чепіги, І.Д. Беха, О.Я. Савченко, О.М. Пєхоти та ін.

Особистісно орієнтоване навчання – це навчання, центром якого є особистість  дитини, її самобутність, самоцінність. Це визнання учня головною фігурою всього освітнього процесу.

Визначаючи  мету і завдання особистісно орієнтованого  навчання, зазначимо, що це процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її “суб’єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні”

В умовах навчання відбувається становлення  та розвиток таких важливих якостей  особистості, як рефлективність, спонтанність, критичність мислення, вміння працювати  з інформацією, спілкуватися та нести  відповідальність за наслідки власних дій.

Орієнтація  навчання на особистість передбачає створення оптимальних умов використання різних джерел наукової інформації для  кожного учня при опануванні знань.

Працюючи  над розробкою моделей уроків, треба прагнути побудувати їх на оптимальному поєднанні традиційних, перевірених часом принципів дидактики, таких як науковість, відповідність віковим особливостям з інноваційними підходами особистісно орієнтованого навчання. Ознаками цієї технології є, на мою думку, такі:

- учень  усвідомлює мету уроку як важливу особисто для себе;

- засвоєння  знань відбувається переважно  під час активної діяльності  учнів;

- учень  – особистість з власним досвідом, тому результативність навчання  у значній мірі залежить від  уміння використовувати індивідуальний досвід дитини, задовільнити потреби кожного учня;

- при  застосування активних методів  навчання важливою є стадія  евокації, тобто актуалізації знань  окремого учня, групи, класу в  цілому;

- сучасний  урок – це продуктивний урок, на якому учень відтворює набуті знання при опануванні нового змісту;

- ефективне  навчання не може бути нудним;

- на  уроках школярі вчаться вчитися,  бо не можливо всього навчити,  але можна навчитися вчитися.  Ось чому прогресивним методом  є диференціація з індивідуальними  програмами діяльності учнів;

- важливою  ознакою є надання школярам  свободи вибору варіантів завдань,  способів їх виконання, форм  звіту за результати роботи;

- діти  пам’ятають, що право вибору завжди  має врівноважуватися усвідомленою  відповідальністю за свій вибір;

- на уроках оцінюють механізм творчості учнів, завдяки якому досягається результат;

- найважливішим  джерелом мотивації є потреби  та інтереси самих учнів [9, с. 55].

Позитивне налаштування на урок значною мірою  залежить від спланованої мети: “Що, навіщо, як ми будемо вивчати? Де можна використати ці знання?” Спостереження показують, що найбільший інтерес викликає пов’язування матеріалу з очевидними явищами або з таємницями буття.

Застосування  активних методів потребує створення  атмосфери відповідальної та відвертої взаємодії, використання засобів комунікації, інтерактивних вправ “Обери позицію”, “Карусель”, “Репортер”, “Мікрофон” та ін.

Особливого  значення набуває при цьому позитивний зворотний зв’язок, оцінка зусиль, створення ситуації успіху.

2варіант

2. Вивчення мови та культури одночасно не випадкове, тому що

вони  дозволяють вдало поєднувати елементи країнознавства з мовними

явищами, які виступають не тільки як засіб  комунікації, але й як спосіб

ознайомлення  учнів із новою для них дійсністю. Як зауважує методист

М. Саланович, „такий підхід у навчанні іноземної  мови у школі багато в

чому  забезпечує не тільки більш ефективне  вирішення практичних,

загальноосвітніх, розвиваючих і виховних завдань, а і вміщує величезні

можливості  для подальшої підтримки мотивації навчання” [6, с. 2].

Таким чином, соціальне замовлення передбачає не тільки

формування  у школярів, що вивчають іноземну мову, необхідних

іншомовних  навичок та вмінь, але й ознайомлення через мову з

культурою країни, її традиціями, історією та сучасністю. Як відомо,

проблеми  взаємопов’язаного оволодіння іноземною  мовою і відповідною