Художній світ новел Рея Бредбері: традиції і новаторство

У багатьох новелах Бредбері виглядає пристрасним «космістом», зоряним романтиком, який сприймає майбутню космічну експансію людства швидше як поетичний символ (біблійний Новий Прихід або перейнятий з американської історії Фронтир). Пафосом першопрохідництва проникнені  його новели. Разом з тим, зазначає письменник, освоєння космосу може закінчитись драматично. Наприклад, звичайний метеорит перериває життя героїв оповідання «Калейдоскоп» .

Характерним для новел Рея Бредбері є неоднозначність картини подій, наявність декількох трактувань. Ця особливість властива навіть і тим оповіданням, які явно не належать до фантастичного жанру. Саме «двоїсте бачення» описуваних подій є характерною рисою оповідань Бредбері. Причому ці дві точки зору на події не просто пасивно присутні в тексті. Як правило, в оповіданні Бредбері спочатку дається помилкова картина подій, що не повністю або зовсім не відповідає дійсному стану справ. У ході розповіді герой і читач рухаються до істинного стану справ, яке розкривається або поступово, у міру того як накопичуються деталі, спостереження, або несподівано, виробляючи ефект снаряда, що розірвався. Бредбері відкриває неправдиву картину що відбувається з характерним йому лаконізмом. Цікаво й те, що помилковим станом справ може виявитися і фантастичне зображення реальності.[Тимошенко]

«Двоїстість стану справ» виражається в розповідях Бредбері не тільки за допомогою побудови твору (помилкова картина змінюється істинною), але і за допомогою організації точок зору, що виражаються в конкретних фрагментах тексту. Наприклад, психологічні портрети персонажів часто малюються два рази (додаються деталі, які перекреслюють попередній портрет) - «помилкове» зображення персонажа змінюється «істинним». В одних оповіданнях Бредбері точки зору підпорядковані одна одній, в інших - співіснують рівноправно.

Прийом непередбачуваної зміни точок зору - поширений мотив оповідань Бредбері - «перетворення» хорошого героя в поганого і навпаки; недружелюбного простору в дружелюбний і навпаки. У творчості Бредбері зустрічаються також розповіді, в яких точки зору рівноправні. Читач вільний вибирати, до якої точки зору йому примкнути, оскільки різні герої є представниками різних точок зору, а ті з героїв, яким надано право вибору точки зору, часто не можуть зробити вибір.

Розповіді Бредбері чудові ще і тим, що при лаконізмі манери оповіді, нечисленності героїв, нечисленності реплік цих героїв, авторові вдається створити повноцінну картину світу, представити шматок життя декількох людей як історичний етап життя людства. Що цікаво, при лаконізмі манери оповіді, картина світу створюється в кожному з оповідань і зоровим, і слуховим, і тактильним каналом сприйняття (найяскравіші приклади - розповіді «Кішки-мишки», «У червні, в темний час нічний», «Останній цирк», «Справа смаку»).

 

 

 

 

 

 

3. Тематика новел письменника-фантаста

 

Проза американського письменника Р. Д. Бредбері охоплює широкий діапазон художніх ідей, які розкривають його естетичні та інтелектуальні інтереси. Жанрове та ідейно-тематичне розмаїття, що дозволяє обумовити постановку комплексу найважливіших проблем, досить часто визначається як специфічна риса творчої спадщини письменника. Відмінною рисою авторського світосприйняття є суперечливість, що парадоксально поєднує стійку віру  Р. Бредбері в мудрість і силу людства і песимістичні настрої, пов'язані зі страхом перед глобальною механізацією життя.

Однією з провідних тем його ранніх новел є тема дитинства, яка осмислюється автором як особлива психосоціокультурна категорія, період, наповнений протиріччями і небезпеками. Намагаючись проникнути у внутрішній світ дитини, визначити особливості дитячого світосприйняття і психологію дитячої поведінки, Р. Бредбері актуалізує проблеми екзистенціального, морального і філософського характеру. Діти в його новелах частіше виступають як самостійні художні образи, хоча можуть виконувати допоміжну функцію, що сприяє розкриттю характерів інших персонажів. [Романцова, 602-603]

Художній простір новели «Вельд» - світ далекого майбутнього, в якому існує можливість придбати будинок під промовистою назвою «Все для счастья», «дом, который их одевал, кормил, холил, укачивал, пел и играл [Вельд, 6 ]. У центрі оповідання - батьки, що розпестили своїх дітей, і діти, для яких незвичайна дитяча кімната виявилася важливішою за батьків.

Дитяча жорстокість проявляється також в оповіданнях «Дитячий майданчик» та «Все літо в один день». Навпаки, віра в дітей, любов і гуманізм пронизують інші оповідання, такі як: «Канікули», «Берег на заході, «Привіт і прощавай», «Хлопчик-невидимка», «Ракета», «Подарунок», «Про тіло електричне я співаю». Парадоксальній долі малюка зі світу інших вимірів присвячене оповідання «Дитина завтра».

Дитинство в сприйнятті Р. Д. Бредбері - вкрай складний і суперечливий період; особливий замкнутий світ, що розвивається за власними законами і парадоксально поєднує в собі гармонію і ірраціональність, силу і наївність, добро і жорстокість.

Світ людей - це одна з основних тем, яку Р. Бредбері досліджує у своїй творчості. Які вони - люди? Як вони зміняться через сторіччя? Як їх змінить технічний прогрес? Бредбері постійно піднімає ці питання у своїх розповідях, кожна розповідь - це варіант розвитку подій.

У багатьох оповіданнях Бредбері простежується думка автора про те, що технічні засоби комунікації знищують саме спілкування між людьми, перевертають життя людей [Сибирцева, 62]. Місія Бредбері полягала в тому, щоб наблизити сучасну людину до життя, від якого її відгороджують в США телебачення, школа, суспільство.

У багатьох оповіданнях Бредбері люди представлені як маса, натовп, опис же машин завжди дано дуже точно, в деталях і подробицях. За описами Бредбері можна побачити колір машини, відчути холод металу, представити дивовижний механізм. Машини стають дійовими особами оповідання («Маятник», «Подорож у часі», «Місто»), часто мають свій характер. Подібне перетворення дозволяє читачеві краще відчути авторське побоювання від перевантаженості світу машинами, боязні автора того, щоб машини займуть місце людини і знищать його.

В оповіданні «Маятник» світ машин, фактично, перемагає все населення Землі, останки останньої людини представляють жахливе видовище. «Прислонившись к внутренней оболочке капсулы, полусидел одинокий, побелевший от времени человеческий скелет. Казалось, он смотрит на унылый, разрушенный город, словно удивляется тому, что здания превратились в прах, а металлические конструкции, похожие на застывших огромных пауков, изготовившихся к прыжку, давно погнулись и проржавели». [Маятник]

Світ людей і світ машин в оповіданнях Рея Бредбері є протиставленими світами, в багатьох оповіданнях автор висловлює побоювання, що розвиток технічного прогресу зробить людей самотніми, машини замінять функції людей не тільки на виробництві, а й у сім'ї. Надмірна механізація і налагодженість життя загрожує проблемою зростаючої самотності.

В багатьох оповіданнях Рей Бредбері виглядає пристрасним «космістом», зоряним романтиком, який сприймає сущу космічну експансію людства швидше як поетичний символ. Пафосом першопрохідництва проникнуті оповідання «Кінець початкової пори», «Космонавт», «Золоті яблука Сонця». Всесвітня слава прийшла до Бредбері після публікації пов'язаних між собою новел про завоювання Марса, «Марсіанські хроніки». До «марсіанського» циклу відносяться також окремі оповідання: «Бетономішалка», «Були вони смуглі і золотоокі», «Суничне віконечко», «Синя пляшка», «Посмішка».

Подорожам в часі присвячені таке оповідання як «І грянув грім», герой якого, роздушивши метелика в доісторичному минулому, трагічно і невідворотно змінив власне теперішнє. [Сибирцева, 64]

Талант Рея Бредбері незвичайний і багатогранний. В кожному з його героїв він сам – доросла людина з душею дитини.

 

Отже, твори Р. Д. Бредбері характеризуються складною жанровою природою, являють собою синтез фантастичних і реалістичних елементів, структурно і стилістично можуть походити на міф, притчу, казку, побутової розповідь і т. д. Дослідження новелістики Бредбері дозволяє виявити особливе, яскраво виражене ліричне начало, котре проявляється насамперед у прагненні автора бути присутнім у своїх сюжетах, втручатися в ситуації, «контролювати» поведінку персонажів і розвиток подій.