Загальна характеристика угорського народного танцю

Далі вправу повторити з тієї ж або з іншої ноги ліворуч. За вказівкою керівника напрям руху можна змінити, наприклад: двічі повернутися праворуч, один раз -  ліворуч; один раз – праворуч, двічі – ліворуч; вправу виконують також у повороті навколо себе, чергуючись по разу з кожної ноги; руки піднести вгору, в третю позицію, вільно клацаючи пальцями від кисті в момент удару п’ятками.

Вправа 5: Ключ із замахом у повітрі.

Вихідне положення – шоста позиція ніг. Руки відведені у другу позицію, ліктями униз, кисті вільні. Музичний розмір – 2/4.

На «раз» - злегка присівши на лівій нозі, відштовхнувшись від підлоги і невисоко підстрибнути вгору; одночасно, згинаючи коліно і повертаючи його вгору і праворуч, винести праву ногу поперед себе, вгору п’яткою.

На «і» - підскочивши на лівій нозі, відкинути праву ногу праворуч, п’яткою вгору (коліно правої ноги спрямовано ліворуч).

На «два» - підскочивши на лівій нозі, рвучко приставити праву ногу до лівої в шосту позицію, вдаряючи п’яткою правої ноги по п’ятці лівої та випростуючи коліна.

Примітка: в момент удару п’ятками пальці рук приклацують.

На «і» - пауза (фіксація пози). Вправу виконують з різних ніг, вона служить кінцівкою музичної фрази.

Вправа 6: Біг у повороті попід рукою партнера з зупинкою на echappe.

Вихідне положення  - шоста позиція ніг; виконавці стоять поруч, обличчям до глядача, юнак трохи позаду дівчини; правою рукою юнак притримує праву руку партнерки – з’єднані руки піднести вгору, у третю позицію, вільні – на талії. Музичний розмір – 2/4.

Виконується на два такти музичного супроводу.

1-й такт. На «раз-і-два» - дівчина  робить три біги з поворотом  праворуч (півоберт на кожний  крок), починаючи з правої ноги; юнак – три кроки ліворуч, починаючи з лівої ноги, майже на місці.

На «і» - дівчина робить зіскік на обох ногах у другу позицію у demi plie (echappe), одночасно юнак правою ногою за шостою позицією.

2-й такт. Рухи 1-го такту повторюються  у протилежний бік. Під час  руху юнак правою рукою допомагає дівчині повертатися в той чи інший бік.

Вправа 7: Обертас (жіночий поворот).

Поворот дівчини (обертас) виконується так само, як і в українському танці. Зазвичай цей рух чергується з ключем (вправа 5): два обертаси і один ключ або шість обертасів і один ключ. Юнак у цей час, стоячи позаду партнерки, виконує pas de bourre (кіш харанг) з одинарною підбивкою.

Вправа 8: Почережне викидання ніг вперед у парі, стоячи обличчям одне до одного.

Вихідне положення – шоста позиція ніг; виконавці стоять поруч, обличчям одне до одного; юнак обома руками притримує поперед себе обидві руки дівчини за долоні; корпус у танцюристів нахилений вперед. Музичний розмір – 2/4.

На «раз» - рвучко зіскочивши на всю ступню лівої ноги, злегка присісти і перенести на неї вагу корпуса; одночасно, згинаючи у коліні, відкинути праву ногу назад від коліна.

На «і» - зіскочивши на півпальці зігнутої лівої ноги, провести рвучким кидком праву ногу на 450 вперед; коліно, підйом і пальці дуже витягнуті. Дівчина і юнак виконують рух з однієї ноги.

На «два-і» - повторити з лівої ноги рухи, що виконувалися на «раз-і».

Вправу комбінують з іншими рухами, наприклад: з поворотами або стрибками (розкриваючи ноги в сторони) – юнак робить два стрибки; одночасно дівчина двічі присідає на demi plie. У цьому разі після другого стрибка юнак опускається на ліву ногу, згинаючи праву від коліна назад як на «раз» (стрибок угору робиться на слабку долю такту – на «і»).

Вправа 9: Вірьовочка з підскоком і оплеском на слабку долю такту (синкопована).

Вихідне положення – третя позиція ніг, права нога попереду. Руки на талії. Музичний розмір – 2/4.

На затакт «і» - згинаючи коліно та повертаючи його вбік, піднести праву ногу вгору у виворітному положенні.

На «раз» - ледь підскочивши на лівій нозі, перевести праву ногу за ліву і поставити її на підлогу в третю позицію назад (ноги на підлогу ставляться одночасно).

На «і» - сплеснувши поперед себе (біля лівого плеча) в долоні, підвести ліву ногу вгору у виворітному положенні, згинаючи коліно.

На «два» - повторити з лівої ноги рухи, що виконувалися на «раз».

На «і» - сплеснувши поперед себе (біля лівого плеча) в долоні, піднести праву ногу вгору у виворітному положенні, згинаючи коліно.

Чоловічі танці більш давнього походження, і в силу умов життя угорського народу вони розвивалися швидше за жіночі. Саме тому невипадково на першому місці стоїть чоловіча пластика в такому танці, як „чардаш". Групові чоловічі танці інколи мають кругову, хороводну побудову, але, рухаючись, виконавці ніколи не беруть за руки. Для чоловічих танців характерні своєрідні рухи рук, плескання і плескачі.

Найдавнішими чоловічими танцями є танці чабанів. Вони виконуються з шестами, кнутами, сокирками, палицями та потребують від учасників спритності, витривалості, технічної віртуозності. Сольні пляски чабанів не мають просторового малюнку, їх частіше за все танцюють на одному місці.

Танці з шаблями, палицями, в чоботах зі шпорами потребують віртуозної майстерності, музичності, чіткого слідування ритмічному малюнку. Адже для угорського танцю обов'язковим  є співпадання музичної і танцювальної фрази. Але, як би не були технічно витончені пляски, в них завжди був і є зв'язок із життям, образним початком. Особливо яскраво це проявляється в трудовому танці „чарденгеле", побудованому на складній координації рухів ніг, і в трансильванській плясці „топоток", прикрашеною синкопами. У „топотці" кожний притоп, кожний плескач і удар по чоботу повинні чітко співпадати з найголовнішими тактами синкопічних музичних фраз. Не втрачається природність, мужня граційність і в трансильванському танці „пантазоо", де своєрідні рухи ніг поєднуються з плескачами. Не менш цікавий чоловічий танець куншагських чабанів з палицями. У Куншазі (район Угорської низини) чабанство протягом багатьох років являло собою головніший вид занять. Традиції чабанського життя віддзеркалюються не тільки в характерних костюмах і музичних інструментах, але й в тому, що чабани під час танцю не розлучаються зі знаряддям праці - палицею.

У танцях Угорщини оживають сторінки історії, життя народу. Детально показний в цьому плані танець „вербункош" (його назва походить від слова „вербувати"). „Вербункоші", або вербувальні танці, склалися на початку ХІХст. Невеликі групи гусар на чолі з вахмістром або капралом ходили по селах, вербуючи до армії селянських хлопців. Вербовників супроводжували музики, які награвали народні пісні й танці. На завербованих селян надівали солдатський чако й вішали шаблю. „Вербункоші" ввібрали елементи старовинних солдатських танців. „Вербункоші" бувають сольні та групові; і тим і іншим притаманні імпровізаційність і суворі риси угорського чоловічого танцю.[6] цитаты надо брать в кавычки и указывать страницу

Жіночі угорські танці виключно групові. До них відносяться хороводи, танці з пляшками і з подушками, весільні танці зі свічками. Ці танці спокійні, не швидкі. Глядачі із захватом приймають танець з пляшками на головах. Стримано й струнко тримаються жінки, супроводжуючи свій хід ритмічними постукуваннями підборів черевичків з відкритою п'яткою. На їхніх головах нерухомо стоять пляшки, до гори наповнені червоним вином. Цей танець дуже розповсюджений в тих областях Угорщини, де прийнято носити важкі речі на голові. Вважається, що цей танець пов'язаний із повсякденним життям, відображає гордий і незалежний характер угорської жінки. Виник він в тяжкі для угорського селянства часи. Годівник родини працював на панщині далеко від дому. Жінка доставляла йому їжу, вирушаючи з дитиною на руках у далеку дорогу. Корзину з їжею вона прив'язувала за спину, а пляшку з напоєм, щоб не розплескалась, несла на голові. Проходячи повз панську садибу, жінка випрямлялась і гордо йшла, не бажаючи показати, що їй тяжко в спеку з такою важкою і незручною ношею.

Дуже красивий і декоративний весільний танець зі свічками. Особливо натхненно виконують його в містечку Ечер, недалеко від Будапешту. Танець зі свічками відноситься до старовинних танців. В давні часи він вінчав весільне свято. Всі гості бралися за руки, тримаючи в правій руці запалену свічку, і дев'ять разів, танцюючи, обходили дім молодят.

В сучасній Угорщині існує багато колективів танцювальної самодіяльності, які займаються саме народною хореографією. Професійні ансамблі танцю збирають рідкі зразки плясового фольклору, створюють нові танці, які оспівують життя і побут Угорщини. У 1950 році був створений Державний Народний ансамбль, отримавший широку популярність не тільки в Угорщині, але й далеко за її межами. Створюючи цей ансамбль, спеціалісти хореографічного і вокального мистецтва виконали велику попередню роботу. Вони записували в угорських селах і містечках мотиви народних пісень і танців, прослухували здібних співаків. Танцювальна група була відібрана з 1200 молодих танцюристів.В Угорщині та за її межами також відомий танцювальний ансамбль „Будапешт". Угорські народні мелодії і танці користуються любов'ю не тільки слухачів, але й виконавців багатьох країн. їх залюбки беруть до свого репертуару як професійні танцівники й співаки, так і колективи художньої самодіяльності.[9]

Але звичайно ж танцювальне мистецтво будь-якої країни не може існувати без музики. І угорський танець не є винятком. Музично-пісенне, як і танцювальне мистецтво угорського народу має свої давні традиції. Кращі його зразки давно стали гордістю світової музично-театральної культури.

Становлення і розвиток угорської музики визначав складний взаємозв'язок її давньосхідної основи, який виражається в мелодиці гомофонного складу, пентатоніці, вільних ритмах і більш пізніх західних впливах. Як і східна, народна угорська музика важко піддається нотації, тому на протязі століть не здійснювався її точний запис.

В угорському музичному фольклорі можна визначити типи мелодій, які існують в багатьох варіантах усної традиції. В найбільш древніх пластах угорський фольклор тісно пов'язаний з музичними традиціями тюркських народів і споріднених їм народів східної Європи.[8] цитаты надо брать в кавычки, указывать страницу

Для пісень угорців, марійців, чувашів, народів Ханти і Мансі, калмиків і монголів характерна однакова ритмічна структура. Спільним являється повторення тієї ж мелодії в більш низькому регістрі. Древній тип народних мелодій більш складний, пов'язаний з музичним фольклором угро-фінських народів.

Перші свідоцтва про угорських народних музикантів, - сказителях, так званих ігрицях, - відносяться до X ст.. Проникненню західних впливів сприяло мистецтво міністрелей, в яких ігриці пейняли сюжети і манеру виконання.

Інструментарій дуже різноманітний. Найдревніші - ріг і фуртуйя. З XIV ст. ігриці використовували скрипку, лютню і кобоз . Формування народного Угорського музичного стилю пов'язано з появленням наприкінці XVIII ст.. вербункошу, який виник як мистецтво мандруючих музикантів-циган, виконувавши народні пісні і танці, супроводжуючи вербовників.

Розповсюджуваний циганськими оркестрами вербункош в їх виконанні, яке відрізнялось свободою темпу, ритму, швидко став гідністю світової і міської культури. Подальший розвиток вербункошу призвів до появи швидкого вербункошу та перевтілив його у чардаш.

Популярності угорських танців сприяли такі композитори, як Ліст, Шуберт, Брамс, Белла Барток, Золтан Кодай.

Мелодії Угорських танців поділяються на дві частини: перша - широка, мелодійна, з елементами імпровізації, друга - швидка і темпераментна. Для Угорських народних мелодій характерний розмір 2/4 та 4/4. Угорський танець пов'язаний з піснею.[8] цитаты надо брать в кавычки

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Основні ходи, рухи та положення рук в угорському

народному танці

В угорських танцях яскраво вирізняється манера рук академічних і народних рухів. Якщо в академічному танці руки мають три позиції класичного танцю і характерною рисою їх рухів є широта жесту, фіксація положення рук, гордовите відкривання і закривання, то в народному танці руки діють вільніше і підкресленіше, відтінюючи настрій, закладений у музиці й хореографії. Танцюрист може підкинути руки вгору або опустити вниз, м'яко відкрити в сторони або акцентувати щиглями рухи ніг. Жіночим танцям рухи рук надають м'якості, широти, плавності й завжди акцентують рухи корпуса й ніг, швидко змінюючи їх напрям і положення.

У чоловічих танцях руки сильніші й рвучкіші; їх підносять у третю позицію, розкривають у сторони, сильно згинають у ліктях, закривають на грудях тощо. Чоловічому танцю притаманні різкі переходи з положення в положення; різноманітні підскоки, присідання, ключі, повороти поєднуються з плескачами у долоні або по нозі, корпусі, грудях, плечу, по халявах тощо.[2]

У парних танцях руки мають свої характерні положення, встановлені відповідно до специфіки танцю або руху.

Положення рук

Перше положення. Руки, зігнуті в ліктях, лежать долонями на талії, сильно спираючись на стегна: лікті спрямовані вперед.

Друге положення. Руки схрестити на грудях; лікті відвести від корпуса і спрямувати в сторони; кисті покласти на протилежні руки, ледь вище ліктя.

Третє положення. Руку покласти на талію; другу - відвести вбік, трохи вище другої позиції; кисть повернути долонею вгору; пальці відкрити; голову піднести і повернути до плеча тієї руки, що покладена на талію.

Четверте положення. Руку покласти на талію; другу - притиснути долонею до потилиці, наче притримуючи шапку; лікоть спрямувати вперед.

П'яте положення. Руки, зігнуті в ліктях, покласти на талію ззаду корпуса тильною частиною від ліктя до кисті.

 

Положення рук у парі

Шосте положення. Виконавці стоять обличчям одне до одного; руки юнака на стегнах; руки дівчини в партнера на плечах.

Сьоме положення. Виконавці стоять поруч, обличчям одне доходного; руками юнак притримує дівчину за талію. Руки дівчини на плечах партнера.

Восьме положення. Виконавці стоять поруч, обличчям одне до одного, тримаючись за руки, витягнуті майже на всю довжину.

Дев'яте положення. Виконавці стоять поруч, лівим плечем одне до одного; лівою рукою юнак притримує дівчину за талію, ліву руку дівчина кладе на праве плече партнера; праві руки відвести вбік або притиснути до потилиці.

Десяте положення. Дівчина стоїть попереду спиною до юнака; праву руку піднести вгору, в третю позицію; юнак правою рукою притримує праву руку партнерки; ліві руки в обох відведені в сторони або притиснуті до стегна.

Одинадцяте положення. Дівчина стоїть попереду спиною до юнака; руки закриті на талії; юнак руками притримує руки партнерки, поклавши їх на зап'ястя дівчини. Обом корпус відкинути: партнер ніби зазирає на дівчину.

Дванадцяте положення. Виконавці стоять обличчям одне до одного, правими плечима на відстані витягнутої руки, поклавши долоні правих рук на праве плече одне одному (або долоні лівих рук на ліве плече).

В угорському жіночому повільному танці корпус повертають одним або другим плечем, ніби зазираючи через нього назад або нахиляючись убік. Постава гордовита, підтягнута. У швидких танцях плечі повертаються, не втрачаючи плавності та жіночності.