Загальна характеристика угорського народного танцю

Однією з розваг глядачів дійства є доторкнутися до шкури Бушо. Раз у раз відчиняються двері будинків і господарі запрошують ряджених до себе в будинок, щоб випити по чарці угорської фруктової горілки. Час від часу Бушо дозволяють собі трохи побешкетувати і навмання б'ють неуважних туристів.

На возі, запряженому кіньми, везуть труну «Бушо». Вона називається Поклада і символізує «померлу» зиму. Труну спалюють на вогнищі разом із солом'яною лялькою на головній площі міста. [7] цитаты надо брать в кавычки

Великдень – друге після Різдва головне католицьке свято. У той самий час його обряди безпосередньо пов'язані з відродженням сил природи після зими. В європейських країнах Великдень завжди відзначають із великим розмахом, і Угорщина не є винятком. До тепер тут збереглися звичаї, що беруть свій початок з глибокої давнини. Найвідоміші з них - пасхальне обливання дівчат водою і розфарбовування яєць. Дотримуються їх як у селі, так і в місті люди всіх вікових категорій і соціальнихстатусів.

Що стосується обливання водою, то цей звичай зазнав деяких змін. Сучасні жінки вже не одягають святкові сукні на Великдень, а відро з водою замінили обприскуванням одеколоном. Обливання завжди було однією з улюблених народних забав, особливо серед молоді. У цей день у селах панувала весела метушня: хлопці тягнули дівчат до криниць і обливали їх відром води. Іноді великодні обливання проходили в струмках і річках. Звичайно ж, цей веселий звичай виконував не лише розважальну функцію - в давнину люди вірили, що вода має цілющі властивості і сприяє жіночій плодючості.

Обов’язковою частиною цього свята були хороводи і пляски навколо криниць. Молодь влаштовувала цілі змагання у спритності та майстерності під час танцю. Це певним чином нагадує українські танці та російські перепляси, метою яких було похизуватися перед глядачами своєю майстерністю.[10] цитаты надо брать в кавычки

Отже традиції угорського народу в усі часи були нерозривно пов’язані з танцем. До тепер зберіглося небагато з тих народних гулянь, які були поширені раніше. Але угорці пильно дбають про своє минуле. Чимало танців, які були поширені під час різноманітних свят та обрядів існують і сьогодні. Більшість з цих зразків була перенесена на сцену і зазнала певних змін. Але усі вони є невід’ємною частиною життя угорців, їхніх традицій та побуту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Угорський народний костюм

Чоловічий костюм

Чоловіки носили сорочки білого кольору, тунікоподібного крою, з дуже широкими довгими або середньої довжини рукавами, на манжеті або без. На півночі та заході країни носили короткі сорочки, які могли заправляти, а на півдні та сході - довгі, які носили навипуск. Спереду сорочки був розріз та невеликий відкладний комірець. Сорочки прикрашали вишивкою з квітковим орнаментом, в якій було багато червоного та синього кольорів, а також мереживом.

На заході носили довгі вузькі штани частіше чорного кольору та білого. По бокових швах та задній частині штани прикрашались яскравою тасьмою білого, червоного або чорного кольору. Передня верхня частина прикрашалась орнаментальним малюнком, аплікацією з тасьми та блискітками. На сході носили дуже широкі штани частіше білого кольору. Низ прикрашали бахромою, вишивкою, аплікацією із тасьми. Такі штани давали змогу робити більш широкі рухи, що відобразилося на танцювальному фольклорі цього регіону.

На талії чоловіки зав'язували широкий вовняний пояс довжиною в 2,5 метри червоного, коричневого, жовтого та чорного кольорів. Зустрічалися широкі шкіряні пояси з металевими прикрасами і тисненням – черес. Також носили вовняні безрукавки прямого крою, довжиною трохи вище талії, з невеликим шалеподібним комірцем. Прикрашали їх тасьмою, аплікацією з тканини, блискітками. Могли одягати короткі куртки чорного кольору з довгими рукавами, яка застібалась спереду. Це сприяло виникненню певних позицій рук під час танцю (одна рука може знаходитися на поясі або тримати на безрукавці).

Чоловіки взували чорні чоботи із звичайної шкіри або лаковані, прикрашені зверху голінища шнуром білого та червоного кольорів, а з боків - китицями із тканини або шкіри. Також носили шкіряне взуття схоже на постали, котре одягали на онучі і кріпили мотузками.

На голові чоловіки носили чорні фетрові капелюхи з невеликими полями, прикрашені стрічкою та пером. Свинопаси носили капелюхи циліндричної форми із загнутими вгору полями. Чабани носили круглі капелюхи з широкими полями.

 

Жіночій костюм

Жінки носили тунікоподібну білу сорочку довжиною до коліна або коротше. Горловина кругла, зібрана на вузьку обшивку. Міг бути невеликий комірець-стійка, або оборка. Розріз горловини спереду або ззаду сорочки. Рукава широкі, буфовані довжиною до кисті, 3/4 або до ліктя. Спереду рукава прикрашались вишивкою квіткового орнаменту синього та червоного кольорів.

Жінки одягали пишну нижню спідницю білого кольору з широкою оборкою по подолу. Верхня спідниця була у формі колокола із вовняної або шовкової тканини. Вона могла бути однотонною або з набивним малюнком білого, синього, блакитного, зеленого, вишневого кольорів. Знизу прикрашалась оборкою із мережива на декілька сантиметрів вище від краю.

Саме ця спідниця повинна крутитися під час кругових рухів стегнами, які так поширені в угорському жіночому танці.

Зверху спідниці одягали фартух білого або чорного кольорів по краю прикрашений мереживною рюшею. Зверху фартух зібраний на широкий пояс. Краї поясу довгі, овальної форми, прикрашені мереживом, рюшем. На полотні фартуха вишивка квіткового орнаменту.

Також носили безрукавки „пруслики" темних кольорів із вовняної або бархатної тканини, які щільно прилягали до фігури. Вони прикрашались вишивкою, тасьмою, металевими петлями.

Жінки взували туфлі шкіряні або із бархатної тканини червоного, чорного, жовтого кольорів з „язичком" на підйомі, з вузьким носком та підбором в 4 сантиметри. Також носили чоботи на підборах чорного або червоного кольорів із звичайної або лакованої шкіри. Жіночі чоботи прикрашались так само , як і чоловічі.

На голові дівчата і жінки носили різної форми чіпців та хустки, прикрашені мереживом. Частіше за все зустрічався чіпець трикутної форми, прикрашений спереду вишивкою та мереживом. Зверху на чіпець кріпили за один край хустинку. Дівчата могли заплітати на потилиці 2 коси. [5]

 

Таким чином можна впевнено говорити про взаємозв’язок костюму і рухів угорського танцю. Звичайно ж, сценічна обробка костюму зробила його легшим, простішим, більш практичним. Але не можна забувати про вплив костюму на виникнення тих чи інших рухів і положень рук в угорському танці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Хореографічне мистецтво Угорщини

2.1. Характеристика основних форм угорського народного танцю

Угорські танці поділяються на чоловічі, жіночі та змішані, тобто парні та парно-масові. Пластика чоловічого та жіночого танцю відрізняються. Чоловічі танці технічно більш складні, в них багато складних синкопованих рухів, швидких, віртуозних плескачів, стрибків. Не дивлячись на темпераментність ритмів, швидкість темпів, угорці виконують свої танці зібрано, підтягнуто. Постанові корпусу і всьому обліку притаманна гордівливість, і тільки ноги, як влучно кажуть в народі, „ходять веретеном".[3]

Жіночі танці більш спокійні, стримані, і темперамент в них внутрішній. Жіночім танцям притаманні повороти корпусу то правим, то лівим стегном вперед. Цьому рухові додають своєрідний характер  численні спідниці, характерні для костюму угорських жінок.

Гарний і складний за композиційною побудовою малюнків парно-масовий угорський танець. В ньому переважають рухи з обертаннями. Обертаються в парах, обертаються дівчата, тримаючись за руку хлопця, піднесену вгору. В парному танці є елементи підтримки: хлопці піднімають дівчат і переносять із сторони в сторону.

Узагальнено-художнє і разом з цим чітке уявлення про основні риси угорської народної хореографії дає парний танець „чардаш". В літературі ця назва вперше зустрічається в 1840 році. Правлячі кола усіляко намагались витіснити з нього народні риси. Змінювали природну красу цього танцю різні салонні, театрально-естрадні аранжування. І тільки в народі танці, які отримали назву „чардаш", зберегли природні фарби, справжність рухів.

Найбільш характерні риси вподобаних у всьому світі мелодій „чардашу" взяті від дуже популярних в ХІХст., танців „вербункош", мелодії яких відрізнялися чіткістю танцювальних ритмів, ясністю і завершеністю побудов. Ритм і мелодії „чардашу" отримали відтворення в оперних, балетних та опереткових партитурах.

Угорський народ знає багато „ чардашів". В кожній області країни є свій „чардаш", який має місцеву назву, специфічні відтінки, манеру виконання. Але, не дивлячись на величезну, насправді незчисленну кількість місцевих варіантів цього танцю, можна встановити його спільні риси, характерні для всіх варіантів. Танець „чардаш" не має канонізованих форм чітко встановленого композиційного малюнку. Звичайно він виконується парою або кількома парами, але може виконуватися й одним танцівником. У масовому „чардаші" кожна пара може виконувати фігури за власним вибором і бажанням. „Чардаш" веде чоловік. Він обирає фігури, спрямовує рухи своєї партнерки. В середині танцю чоловіки та жінки можуть одночасно виконувати різні рухи. Наприклад: чоловіки - плескачі, жінки - оберти. Наприкінці танцю виконуються парні оберти, чоловіки піднімають дівчат і переносять з однієї сторони в другу.

Сценічна форма „чардашу" поділяється на дві частини. Перша частина - широка, повільна, друга - швидка, темпераментна. Першій частині притаманні стриманість, співучість, ліричність, другій - життєрадісність, завзяття, домінування віртуозної техніки, особливо у чоловіків. Існують „чардаші", в котрих повільну частину виконують жінки, швидку частину виконують чоловіки, і закінчується танець парними рухами, в котрих багато парних і жіночих обертів.

Ось перелік деяких рухів, характерних для народного чардашу:

Вправа 1: Хід у парі

Вихідне положення – шоста позиція ніг; виконавці стоять поруч, обличчям одне до одного; юнак руками притримує дівчину за талію, дівчина кладе руки йому на плечі. Музичний розмір – 2/4.

На «раз» - юнак робить крок правою ногою вперед, подаючи праве плече  вперед за рухом ноги; одночасно дівчина робить крок лівою ногою назад, подаючи ліве плече назад за рухом; корпус прямий, підтягнутий; погляди спрямовані одне на одного.

На «і» - юнак робить крок лівою ногою вперед, подаючи ліве плече вперед за рухом ноги; одночасно дівчина робить крок правою ногою назад, подаючи праве плече назад за рухом ноги.

На «два» - повторюють рухи, що виконувалися на «раз».

На «і» - залишаючи праве плече спрямованим вперед, юнак притупує лівою ногою за шостою позицією; одночасно, залишаючи ліве плече спрямованим назад, дівчина правою ногою притупує за шостою позицією. Обоє акцентують притуп кидком підборіддя вгору. Плечі виконавці повертають одночасно і чітко.

Далі вправу виконують з іншої ноги. Цей хід робиться по прямій, по діагоналі, по колу, на місці навколо себе, а також можна комбінувати з іншими вправами. Наприклад, з бігом у повороті та зупинкою на echappe (вправа 2).

Вправа 2 : Біг у повороті із зупинкою на echappe .

Вихідне положення – шоста позиція ніг; виконавці стоять поруч, обличчям одне до одного; юнак руками підтримує дівчину за талю, дівчина кладе йому руки на плечі. Музичний розмір – 2/4.

Виконується на чотири такти музичного супроводу.

1-й такт. На «раз-і-два» - юнак, починаючи  з правої ноги і відкидаючи  ліву ногу назад, а дівчина, починаючи з лівої ноги і відкидаючи праву ногу назад, роблять потрійний біг, обертаючись на 1800 праворуч.

На «і» - зіскочити в другу позицію на обидві ноги у demi plie (echappe); коліна розвести в сторони.

2-й такт. Повторити рухи, що виконувалися в 1-му такті, але починаючи з інших ніг, в інший бік, із поверненням на свої попередні місця.

3-й і 4-й такти. Обертаючись на 3600 праворуч, виконавці повторюють біг на місці (сім разів підряд), закінчуючи його зіскоком на обидві ноги в другу позицію, у demi plie (echappe); коліна розвести в сторони.

Вправа 3. Бельче(Колиска).

Вихідне положення – шоста позиція ніг. Руки на талії або схрещені на грудях. Рух виконують вперед і назад. Музичний розмір 2/4.

На «раз» - зробити крок правою ногою вперед і перенести на неї вагу корпуса.

На «і» - ковзаючи носком лівої ноги по підлозі, підтягнути його до носка правої ноги і, відокремивши п’ятку лівої ноги від підлоги та прогнувши корпус назад, присісти на обох ногах у demi plie, повертаючи коліна вперед.

На «два» - зробити крок лівою ногою назад і перенести на неї вагу корпуса.

На «і» - ковзаючи носком правої ноги по підлозі, підтягнути його до носка лівої ноги і, відокремивши п’ятку правої ноги від підлоги та нахиливши корпус уперед, присісти на обох ногах у demi plie, спрямовуючи коліна вперед.

Рух бельче повторити декілька разів підряд і виконати у профіль або обличчям до глядача, а також у парі (тоді кроки спрямовують одне до одного або одне від одного трохи навхрест).

Руки розкрити в сторони – партнери тримаються за руки.

Вправа 4: Голубець (крок з приставкою) на місці або у повороті.

Вихідне положення – шоста позиція ніг. Руки на талії. Музичний розмір – 2/4.

На «раз» - крок правою ногою праворуч на всю ступню; коліна витягнуті.

На «два» - приставити ліву ногу до правої, вдаряючи п’яткою лівої ноги по п’ятці правої та пружно згинаючи коліна.