Взаємозвязок попиту і пропозиції ринкова рівновага

 

Обчислення коефіцієнта еластичності попиту на зерно.

Таблиця 1

Кількість запитуваної протягом тижня продукції  тис. од.	Ціна за одиницю продукції  грн..	Загальний виторг (видатки  покупців) тис. грн	Оцінка за показником загального виторгу	Коефіцієнт еластичності,
4	5	20
8	4	32
14	3	42
22	2	44
32	1	32

 

Хоча в обох випадках формула  свідчить, що попит еластичний, ці дві  комбінації ціна — кількість показують  різний ступінь еластичності. В інших  випадках (якщо, наприклад, повторити  розрахунок у ціновому інтервалі  від 3 до 2 грн) формула покаже слабо еластичний попит за одної комбінації характеристик ціни і кількості, слабо нееластичний попит — за іншої комбінації.

Щоб вийти із скрутного  становища, необхідно взяти за основу обчислень середній із аналогічних  рівнів ціни і кількостей запитуваної  продукції. У випадку з ціновим інтервалом від 5 до 4 грн базовими є ціна 4,5 грн і кількість 6 тис. одиниць. Тоді відсоткова зміна ціни складе 22 %, а відсоткова зміна кількості — близько 67 %. Отже, коефіцієнт еластичності дорівнюватиме 3.

Замість того, щоб вимірювати еластичність в одній із крайніх  точок цінового інтервалу, від 5 до 4 грн, таке розв'язання дозволить оцінити еластичність у центральній точці інтервалу, який нас цікавить. Для зручності обчислень можна вдосконалити формулу еластичності, подавши її в такому вигляді:

                              *                                        (3)

Згідно з цією формулою в стовпчику 5 підраховані коефіцієнти  середньої еластичності на основі даних  про попит, що містяться в табл. 1.

Найпростішим способом перевірки  еластичності попиту е визначення динаміки загального виторгу (валового доходу), або грошових надходжень, — сукупних видатків, з точки зору споживачів, — у разі зміни ціни продукції. Якщо попит еластичний, то зменшення  ціни зумовить збільшення загального виторгу. Це пояснюється тим, що навіть за меншої ціни, що сплачується за одиницю  продукції, приріст продажу виявляється  більш, ніж достатнім, для компенсації  втрат від зниження ціни.

Із даних табл. 1 видно, що зниження ціни на одну гривню порівняно  із початковою кількістю проданого  продукту в 4 тис. одиниць веде до втрати 4 тис. грн. Однак зниження ціни збільшує обсяг продажу на 4 тис. одиниць, що дає додатковий виторг, який дорівнює 16 тис. грн (4 тис. одиниць х 4 грн). Таким чином, чисте зростання загального виторгу складе 12 тис. грн.

Ці міркування слушні і  в зворотному випадку: якщо попит  еластичний, то збільшення ціни призведе до зменшення загального виторгу. Пояснюється  це тим, що приріст загального виторгу, викликаний підвищенням ціни одиниці  продукції, менший, ніж втрата виторгу, пов'язана з паралельним скороченням продажу.

За нееластичного попиту зменшення ціни веде до зменшення  загального виторгу. Невелике розширення продажу виявляється недостатнім  для компенсації зниження виторгу, отриманого з одиниці продукції, так що в кінцевому рахунку  загальний виторг зменшується. Із табл.1 видно, що падіння ціни на одну гривню порівняно із початковою кількістю продукції, яка дорівнює 22 тис. одиниць, веде до втрати 22 тис. грн. Зростання обсягу продажу, який супроводжує це зниження ціни, складає 10 тис. одиниць і в результаті дає додатковий виторг, який дорівнює 10 тис. грн. У кінцевому рахунку чиста втрата складає 12 тис. грн.

В умовах одиничної еластичності збільшення або зменшення ціни не міняє виторгу. Втрата виторгу, викликана  зниженням ціни одиниці продукції, буде в точності компенсована відповідним  розширенням продажу, і навпаки, приріст виторгу* отриманий завдяки  зростанню ціни одиниці продукції, може виявитися втраченим через  скорочення величини попиту на продукцію.

Наведений нами приклад вказує на те, що еластичність є різна для  різних інтервалів ціни однієї і тієї ж шкали чи кривої попиту, не визначає його еластичності, оскільки нахил  кривої залежить від зміни ціни і  кількості, тоді як еластичність залежить від відсоткових змін у цінах  і кількостях. Прямолінійний графік, зображений на рис. 2.14, має однаковий нахил у кожній точці. Однак, у верхній частині кривої попиту біля точки А еластичність винятково велика. Це можна пояснити тим, що зліва вгорі відрізка відсоток зміни величини попиту е значним, бо початкова величина попиту, від якої ведеться відлік, незначна. Відсоток зміни ціни на цій частині прямої невеликий, оскільки початкова ціна, порівняно з якою обчислюють відсоток зміни, велика. Отже, цінова еластичність висока у верхній частині лінійної кривої попиту. І, навпаки, якщо ціна дуже низька, то цінова еластичність близька до нуля.

 

 

 

 

                                 Ц                   

>1

<1

=1

 А

 

 Б

В

 

                                                1      2      3       4             Об

                                       Рис. 2.14 Еластичність прямої лінії.

У цілому вище від серединної точки Б будь-якої прямої лінії  попит еластичний, Еп > 1. Посередині прямої у точці Б попит одинично-еластичний, Еп - 1. Нижче від точки Б попит нееластичний, Еп < 1.

Визначники еластичності попиту за ціною.

Найважливішими визначниками, що впливають на цінову еластичність попиту, є:

- замінюваність — чим більше добрих замінників певного товару пропонується споживачеві, тим еластичнішим буде попит на нього;

- предмети розкоші і предмети щоденного вжитку — якщо попит на предмети щоденного вжитку здебільшого нееластичний, то попит на предмети розкоші здебільшого еластичний. Так, підвищення більше ніж у 6 разів ціни на буханець хліба з 25 на 26 грудня 1992 року в Україні, по суті, не призвело до скорочення його споживання;

- частка продукту доходу споживача — чим більшу частку займає товар у бюджеті споживача, за інших постійних умов, тим вищою буде еластичність попиту на нього;

- чинник часу — чим триваліший період для прийняття рішення, тим еластичніший буде попит на товар.

Одна із причин такого правила  полягає в тому, що багато споживачів — це люди звички. Якщо ціна на товар  зростає, людям потрібен час, щоб  знайти і випробувати інші товари, доки вони не переконаються в їхній  прийнятності.

2.2. Цінова еластичність  пропозиції

Концепція цінової еластичності стосується і пропозиції. Вона визначається аналогічним способом. Цінова еластичність пропозиції за ціною є відсотковою  зміною пропонованої кількості продукту в результаті одновідсоткового збільшення ціни:

                                                     ,                                               (6)         

   де: - відсоток зміни величини пропозиції;

            %∆Ц – відсоток зміни ціни.

Таке значення еластичності звичайно позитивне, бо вища ціна стане  для виробників стимулом для збільшення випуску продукції.

Еластичність пропозиції можна розраховувати і стосовно до таких змінних, як ставка (норма) відсотка, рівень заробітної плати, ціна на сировину і напівфабрикати, що використовуються для виробництва необхідного  продукту. Наприклад, для більшості  промислових товарів еластичність пропозиції стосовно до цін на сировину від'ємна. Збільшення ціни сировини означає  вищі витрати для підприємства, а  тому за інших рівних умов пропонована  кількість продукції знижується.

Еластичність пропозиції залежить від мобільності ресурсів, тобто можливості їх переміщення  між різними альтернативними  напрямками використання. Основним визначником, що впливає на еластичність пропозиції за ціною, є тривалість часу, який є  в розпорядженні виробників, щоб  відреагувати на цю зміну ціни продукту. Це означає, що чим більше часу має  виробник, щоб пристосуватися до такої  зміни ціни, тим більше змінюється обсяг виробництва і тим більша, відповідно, еластичність пропозиції.

Це пояснюється тим, що реакція виробників на підвищення ціни певного продукту залежить від їхньої здатності перерозподіляти ресурси  на користь виробництва цього  продукту за рахунок скорочення виробництва  інших продуктів, ціни на які незмінні. А перерозподіл ресурсів вимагає  часу: чим більше часу, тим більше можливостей для заміни ресурсів. Виходить, чим більше зміниться обсяг  виробництва, тим вищою буде еластичність пропозиції.

При аналізі пропозиції важливо  виділити такі періоди тривалості часу: найкоротший ринковий період, короткостроковий період і довгостроковий період. Найкоротший  ринковий період настільки короткочасний, що виробники не можуть відреагувати на зміни величини попиту на ціни. У  короткостроковому періоді виробничі  потужності індивідуальних виробників і окремих галузей залишаються  незмінними. Довгостроковий період —  це період часу, достатній для того, щоб фірми могли розширити (або  скоротити) виробничі потужності, а  з точки зору галузі — нові фірми  могли ввійти в галузь або існуючі  фірми її залишити.

 Припустимо, що попит  на будь-який товар, що швидко  псується, наприклад, рибу, яка не  підлягає консервуванню, збільшиться  з П до /7., що відображено на  рис. 12.4. За незмінної пропозиції  риби зростаючий попит різко  підвищить у цей момент ціну  на неї. Це показано на рис. 12.4, а, де незмінна крива пропозиції  йде вгору до нової кривої  попиту, визначаючи нову, різко зрослу, ціну рівноваги в точці Е1  у найкоротшому ринковому періоді.  Ціна повинна зрости настільки,  щоб обмежена кількість риби  могла бути поділена між особами,  які бажають її купити.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ц Ц 

     

 

 

 

                                                 Об                                                 Об

 

 

 Ц

 

 

 

 

                                                                                            Об

Рис. 2.21 Час і еластичність пропозиції: а – найкоротший ринковий період;

б – короткостроковий період;  в – довгостроковий період.

 

Але така висока ціна, яка  панує на ринку, спонукає рибалок  збільшувати вилов риби. Навіть якщо нема часу збудувати нові судна, працівники риболовецького флоту швидко починають  доставляти на ринок більшу кількість риби, ніж це було за попередньої миттєвої рівноваги. На рис. 2.21, б показано нову криву короткострокової пропозиції Пр1 яка перетинає нову криву попиту в Е2 в точці короткострокової рівноваги набагато нижче за миттєву ціну Е1 Це пояснюється тим, що інтенсивніше використання наявного числа суден протягом короткострокового періоду часу призвело до збільшення пропозиції риби.

Рис. 2.21, в показує довгострокову рівновагу. Високі ціни, які утримувалися впродовж довгострокового періоду часу, стимулювали суднобудування і сприяли залученню до риболовлі більшого числа кваліфікованих людей. Точка Е3,в якій крива тривалої пропозиції Пр3 перетинає криву попиту П1, є точкою кінцевої рівноваги, досягнутої після того, як усі економічні рівні пристосувалися до нового рівня попиту.

Отже, зростання попиту має  різний вплив на ціну в різні періоду  часу. У найкоротшому ринковому періоді  виробникові не вистачає часу для  зміни обсягу виробництва, тому пропозиція є повністю нееластичною. У короткостроковому  періоді виробничі потужності фіксовані, але обсяг продукції можна  змінити за рахунок інтенсивності  використання, тому пропозиція еластичніша. У довгостроковому періоді підприємства можуть змінити обсяг використовуваних ресурсів, розширити або скоротити  виробничі потужності, нові підприємства можуть увійти в галузь, або існуючі  підприємства можуть залишити її.

Важливо відзначити, що ціна довгострокової рівноваги набагато нижча за ціну короткострокової рівноваги  і значно нижча за ціну рівноваги  у найкоротшому ринковому періоді. І все ж таки вона дещо вища за ціну, що переважає тоді, коли попит  був нижчим. Якби у риболовлі не застосовувались свої специфічні чинники  виробництва та якби вона була настільки  незначною галуззю, щоб залучити без збільшення цін з інших  галузей необхідні ресурси, щоб  подвоїти чи збільшити вчетверо продукцію, можливо, вона змогла б задовольнити повністю зрослий попит без підвищення в кінцевому підсумку своїх витрат і цін. У цьому випадку крива  пропозиції в довгостроковому періоді виявилася б горизонтальною лінією, яку ряд економістів називає випадком "постійних витрат". Але якщо до риболовлі повинні бути залучені судна, сітки і робітники з інших галузей, то це спричинить підвищення їхньої ціни як чинників виробництва, тому крива довгострокової пропозиції Пр буде, як це показано на рис. 2.21, в, висхідна.