Ризик і правила його оцінювання

ПЛАН

1. Поняття  ризику і правила його оцінювання

2. Ризик аудиту  або загальний ризик

3. Ризик невідповідності  внутрішнього контролю підприємства

4. Ризик невиявлення

Література

1. Поняття ризику  і правила його  оцінювання

Проведення  аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим.

Для цього  аудиторові необхідно досягти такої  обізнаності (компетентності) про системи  обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення.

Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.У фінансовому словнику подано досить оригінальне визначення ризику:

"Ризик  економічний -- ймовірність того чи іншого результату (отримання прибутку чи зазнавання втрат) від реалізації певного господарського проекту чи здійснення певної дії. Кількісна величина ризику може виражатися в абсолютних та відносних показниках.

В абсолютному вираженні ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної операції. Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує господарську діяльність".

Аудиторський  ризик являє собою ризик того, що аудитор може позитивно оцінити  баланс та інші форми фінансової звітності  тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

У зарубіжній і вітчизняній економічній літературі поняттю ризику, його видам дається  різне тлумачення. У Міжнародних стандартах № 12 "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування" та № 32 "Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки" сутність і визначення різних видів ризику також мають розпливчастий характер.

Метою нормативу  № 12 є встановлення порядку отримання  аудитором знань про систему  бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю, ризик аудиту (загальний ризик) і його складові: властивий ризик, ризик невідповідності внутрішнього контролю і ризик невиявлення помилок.

Детальніше  про взаємозв'язок властивого (притаманного) ризику та ризику відповідності внутрішнього контролю розповідається в нормативі № 32 "Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки".

Незалежні процедури  перевірки -- аудиторські процедури, що використовуються аудитором для  визначення того, чи були фінансово-господарські операції клієнта належним чином  санкціоновані, правильно оформлені  й відображені в облікових реєстрах.

2. Ризик аудиту або  загальний ризик

Ризик аудиту або загальний ризик -- це ризик  того, що аудитор може висловити  неадекватну думку в тих випадках, коли в документах фінансової звітності  існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Ризик аудиту має три складових:

* властивий  ризик;

*ризик, пов'язаний  із невідповідністю функціонування  внутрішнього контролю;

* ризик невиявлення  помилок та перекручень.

Властивий ризик  є показником вразливості залишку  за певним бухгалтерським рахунком або  певною категорією операцій стосовно перекручень, які можуть бути суттєвими, або вразливість цих залишків щодо перекручень у загальній  сукупності з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями, з припущенням, що заходи внутрішнього контролю підприємства на них не поширювалися.

При визначенні стратегії проведення аудиту аудитору слід вивчити властивий ризик  на рівні фінансової звітності підприємства.

При детальнішому плануванні цю оцінку необхідно пов'язувати  з залишками на рахунках і класом операцій.

Аудитор може зробити припущення, що існує значний  розмір властивого ризику на рівні залишку за рахунком і класом операцій. Незважаючи на це, визначаючи загальну аудиторську стратегію, йому необхідно отримати від клієнта роз'яснення щодо фактів існування ризику на рівні окремих позицій фінансової звітності.

Для того, щоб  зробити оцінку властивого ризику, аудитору слід використати свої професійні знання з метою врахування й оцінки численних факторів потенційних  ризиків.

Приклади  факторів потенційних ризиків на рівні фінансової звітності такі:

* рівень цілісності управління;

* досвід, знання  і зміни в управлінському апараті  за певний період:

o малий досвід  управлінського персоналу може  вплинути на якість підготовки фінансової звітності підприємства;

o тиск на  керівництво підприємства, наприклад, обставини, які можуть наштовхнути керівництво на перекручення фінансової звітності (це відбувається тоді, коли підприємство здійснює діяльність у галузі, в якій існує досвід великої кількості підприємницьких невдач, або підприємство має дефіцит власного капіталу, що не дає йому змоги продовжувати операції);

* діяльність  підприємства, наприклад, його товари і послуги,

структура капіталу, споріднені сторони, виробництво і  розміщення, розподіл і компенсаційні  методи;

* фактори,  що впливають на галузь, у якій  здійснює діяльність підприємство, наприклад, економічні умови і умови конкуренції, зміни в технології виробництва та послуг, загальній обліковій практиці, а також у фінансових тенденціях і показниках;

* бухгалтерські  рахунки, які дають уявлення  про фінансовий стан підприємства, і які, поза сумнівом, вимагають виправлення, наприклад, рахунок фінансових результатів, за яким треба було зробити коригування у попередньому періоді;

* складні  основні операції, що можуть вимагати  залучення спеціаліста іншої професії, ніж аудиторська;

* здатність  активів до анулювання або  неправильного представлення;

* терміни  завершення незвичайних і складних  угод, особливо в останні дні  року.

3. Ризик невідповідності  внутрішнього контролю  підприємства

Ризик невідповідності  внутрішнього контролю підприємства-- це імовірність того, що недостовірна інформація, яка може існувати за класом операцій або класом укладених угод і може бути суттєвою окремо або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класами операцій, не буде попереджена або своєчасно виявлена системою внутрішнього контролю підприємства.

Завжди існує  ризик певної невідповідності внутрішнього контролю у зв'язку зі звичайною  обмеженістю функціонування кожної системи внутрішнього контролю. Для  того, щоб оцінити ризик невідповідності  внутрішнього контролю, аудитор повинен  вивчити адекватність описання внутрішнього контролю та перевірити процедури внутрішнього контролю підприємства.

Якщо немає  такої оцінки аудитор повинен  зробити припущення, що розмір ризику внутрішнього контролю високий.

Аудитору  необхідно отримати вичерпні роз'яснення  від працівників служб внутрішнього контролю і обліку для того, щоб надалі він мав змогу правильно спланувати аудит.

Система внутрішнього контролю складається з середовища контролю і процедур контролю. Середовище контролю належить до галузі діяльності керівництва й управлінського персоналу, саме вони запроваджують функціонування внутрішнього контролю на підприємстві.

Фактори, які  мають вплив у середовищі контролю, формують управлінську філософію й  операційний стиль, організаційну  структуру підприємства, методи надання прав і визначення обставин, систему управлінського контролю, у тому числі функцію внутрішнього аудиту, функції ради директорів, персональні рішення і процедури.

Процедури внутрішнього контролю являють собою рішення, що доповнюють середовище контролю, які керівництво прийняло для забезпечення обґрунтованої гарантії того, що конкретні завдання підприємства будуть досягнуті. В основному, це процедури, що стосуються відповідного санкціонування виконання угод, розподілу службових обов'язків, підготовки та виконання наказів, документів, зберігання активів і незалежних перевірок виконавчої дисципліни.

Розуміння системи  внутрішнього контролю й обліку разом з оцінкою внутрішнього (притаманного) ризику, інші міркування дають змогу аудитору встановити види суттєвої недостовірної інформації, що могла існувати у фінансовій звітності, проаналізувати фактори, котрі впливають на ризик можливості припущення суттєвих перекручень; підготувати відповідні незалежні процедури перевірки.

Аудитор не бере до уваги ті рішення і процедури в межах систем обліку і внутрішнього контролю, що не належать до фінансової інформації. Наприклад, рішення і процедури, що стосуються ефективності певних управлінських процесів прийняття рішень (визначення цін продажу на товари або витрат на дослідження і розвиток), котрі хоч і є важливими для підприємства, але не належать до процесу аудиторської перевірки.

Отримавши роз'яснення  щодо систем обліку і внутрішнього контролю з метою планування аудиту, аудитор повинен здобути необхідний рівень знань про системи обліку й управлінського контролю.

Аудитор має  отримати вичерпні роз'яснення від  персоналу підприємства про середовище контролю, щоб оцінити ставлення керівництва до порядку внутрішнього контролю і усвідомлення ним його значення для підприємства.

Аудитор мусить знати систему обліку клієнта, що дасть йому змогу зрозуміти:

· основні  види операцій підприємства, закономірність виникнення таких операцій;

· бухгалтерські  проводки, первинні документи і специфічні рахунки, на підставі яких складається фінансова звітність;

· порядок  ведення обліку і підготовки фінансових звітів, у тому числі електронно-обчислювальну обробку облікових даних.

Аудитору  слід отримати вичерпні пояснення стосовно порядку процедур контролю, щоб правильно  спланувати аудиторську перевірку, отримати необхідні знання процедур контролю. Наприклад, під час отримання пояснень про систему обліку грошових коштів аудитор отримує уявлення про стан справ на рахунках у банку клієнта.

Після отримання пояснень про систему внутрішнього контролю й обліку аудитор повинен зробити попереднє оцінювання ризику внутрішнього контролю за конкретними позиціями фінансової звітності.

При плануванні своєї методики перевірки, аудитору необхідно вивчити попередню оцінку розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю (враховуючи власну оцінку внутрішнього (притаманного) ризику), щоб визначити відповідний ризик невиявлення помилок.

Аудитор може зробити попереднє оцінювання ризику невідповідності внутрішнього контролю тільки тоді, коли він має спроможність визначити процедури систем обліку і внутрішнього контролю, що відповідають внутрішнім положенням підприємства і що сприяють виявленню перекручень у фінансовій звітності, коли він планує виконати процедури узгодження, щоб підтвердити свою оцінку перевіреної фінансової звітності.

Докази, отримані аудитором, можуть дати йому більше впевненості, аніж докази, отримані ним від інших  осіб. До того, як скласти висновок з результатів проведеного аудиту, аудитор повинен переглянути складені ним попередні оцінки ризику внутрішнього контролю.

4. Ризик невиявлення