Порівняльна характеристика соціальних стандартів в Україні та країнах Європи

Актуальною є і проблема строгої відповідності набору та обсягу товарів мінімального споживчого кошика медичним стандартам. На думку фахівців, норми, закладені в прожитковому мінімумі громадян України, суттєво нижчі за фізіологічні, а набір непродовольчих товарів взагалі не забезпечує багатьох потреб сучасної людини. Неадекватним є також набір товарів мінімального споживчого кошика. В його структурі для працездатних осіб не закладено прибутковий податок для фізичних осіб, який є відчутним для заробітної плати людини. Загострилась проблема включення до складу прожиткового мінімуму мінімальних витрат на послуги охорони здоров'я, освіти, транспорту, зв'язку, сфери житлово-комунального господарства що у дедалі стають платними. Отже, сьогодні в Україні фактично існують два кошики: на основі офіційного ведуться офіційні розрахунки, відбуваються перерахунки соціальних виплат, інший - відображає реальний споживчий мінімум. Необхідність зміни методики обрахунку споживчого кошику та прожиткового мінімуму обумовлює також нерівномірність зростання індексів споживчих цін на продовольчі, непродовольчі товари та послуги.

В країнах з розвинутою ринковою економікою, в яких склався високий рівень доходів, використовується такий метод формування рівня прожиткового мінімуму, як "відносний" метод або метод "обчислення медіанного доходу". Під медіанним доходом слід розуміти такий дохід, за якого половина населення має більший дохід, а половина менший, або це рівень достатку, що найчастіше зустрічається в певній країні (практично він відповідає середньодушовому доходу населення). В США, Великобританії, Німеччині прожитковий мінімум встановлюється на рівні 40% від медіанного доходу, у Фінляндії, Італії, Греції, Іспанії - 50%, у Португалії та Ірландії - 60% відповідно. Цей метод є найпростішим і досить ефективним. Проте він може застосовуватися лише у тих країнах, де склався високий рівень доходів, тому в державах з різким розмежуванням рівнів доходів, а зокрема в Україні, цей метод буде недоцільним.

Розділ2

2.2 Мінімальна заробітна  плата в Україні та в країнах  Європи

Мінімальна заробітна плата (укр. Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну норму робіт (Кодекс законів про працю України, Закон України "Про оплату праці"). Згідно п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

                            

Мінімальна заробітна плата в Україні

Період	Місячна мінімальна зароб. плата
з  01.01.2012  по 31.03.2012	1073,00
з  01.12.2012  по 31.12.2012	1134,00
з 01.01.2013 по 30.11.2013	1147,00
з 01.12.2013 по 31.12.2013	1218,00

 

Мінімальна зарплата в Україні одна з найнижчих у Європі. Це легко порахувати, грунтуючись на даних Eurostat. про мінімальної зарплати у країнах Євросоюзу. В Україні мінімальна зарплата становить 1 218грн в місяць. Погодинна оплата повинна бути мінімум 6,88 грн.

У Люксембурзі мінімальна зарплата найбільша в Європі і в 17 разів вище української. Становить вона - 1 874 євро в місяць. В одній групі з Люксембургом знаходяться країни, що мають найбільш високі соцгарантії в Старому Світі. Це Бельгія, Нідерланди, Ірландія, Франція, Британія. Мінімалка там коливається в межах 1 024-1 358 євро в міс. Від 784 до 566 євро на місяць становить : мінімальна зарплата в кризових Португалії, Греції та Іспанії, такий же порядок цифр на Мальті і в Словенії. В третій групі з найнижчою мінімальною зарплатою знаходяться країни колишнього Варшавського договору - Словаччина, Польща, Угорщина, Чехія - і колишні союзні Прибалтійські республіки: Естонія, Литва, Латвія. Мінімальна заробітна плата там встановлена на рівні 287-377 євро в місяць. Найгірші показники за цим параметром у країн, які останніми приєдналися до Євросоюзу - Болгарії та Румунії - 159 157 і євро в місяць.

Варто зазначити, що розмір мінімальної зарплати встановлюється законодавством кожної країни ЄС окремо. При цьому далеко не всі країни мають регульовані законом мінімуми оплати праці. Немає такого поняття як мінімальна зарплата в найбільш економічно і соціально благополучних країнах Німеччині, Австрії, Швейцарії, Італії, Скандинавських державах. У найбідніших країнах ЄС - Болгариии Румунії - цей показник 3,5 і 4,2 євро соответветственно в Прибалтійських державах - 5,5-5,9 євро. У країнах «старої» Європи значно вище: від 34,2 євро-у Франції до 39,3 євро в Швеции.Легко порахувати, що у цій Скандинавській країні за годину роботи людина отримує як мінімум 61 разів більше, ніж в Україні.

 

Розділ2

2.3 Мінімальні пенсії в Україні та в Європі

Мінімальна пенсія – це державна соціальна гарантія. Порядок виплати і розмір мінімальної пенсії в Україні регулюється Законом № 1058-IV від 09.08.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Цей закон поширюється на тих громадян, хто платять внески до Пенсійного фонду, або за кого внески платять працедавці. Мінімальна пенсія в Україні належить тим, хто вийшов на пенсію за віком, а також у зв'язку з втратою годувальника на одного утриманця. Мінімальний розмір пенсії за віком нараховується за наявності необхідного страхового стажу. Необхідний страховий стаж для чоловіків складає 25 років, а для жінок - 20 років. Мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі одного прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за наявності необхідного страхового стажу. За кожен рік страхового стажу понад встановлений необхідний мінімум розмір мінімальної пенсії в Україні збільшується на один відсоток. Тобто, за кожен рік стажу понад норму передбачена доплата в один відсоток від фактичного розміру пенсії, яка вже була нарахована з урахуванням стажу і заробітку. Але ця сума не повинна перевищувати одного відсотка від мінімальної пенсії. Якщо ж страховий стаж не досягає необхідного мінімуму, то розмір пенсії встановлюється пропорційно наявному страховому стажу.

Мінімальна пенсія - 2014 в Україні встановлюється Законом "Про держбюджет на 2014 рік" за поданням Кабінету Міністрів України (Міністерства фінансів) - вона не може бути менш ніж прожитковий мінімум – 2014 на непрацездатну особу.

 

Період	Мінімальна пенсія
з  01.01.2012	822,00
з  01.12.2012	884,00
з 01.01.2013	894,00
з 01.12.2013	949,00
з 01.01.2014	949,00

Також треба дотримуватися деяких мінімальних показників пенсій для окремих категорій пенсіонерів. Наприклад, пенсії шахтарям. Згідно ст. 8 Закону N 345-VI вiд 02 вересня 2008 року "Прo підвищення престижності шахтарської прaці","Мінімальний розмір пенсії шахтарям, якi відпрацювали нa підземних роботах нe мeнш як 15 рокiв для чоловіків тa 7,5 років для жінoк зa списком №1 вирoбництв, робіт, професій, посад i пoказникiв, затвеpдженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється нe мeнш як тpи розміри прожиткового мінімуму, вcтановленoго для осіб, якi втратили працездатність."

Періоди нaрахування	01 січня пo 31 грудня
Прожитковий мінімум втратившим працездатність	949гpн.
Розмір мінимальної пенсії шахтарям	2947грн

 

У країнах ЄС пенсійна система відмінна від нашої, проте таке поняття, як мінімальна пенсія, також існує. Наприклад, у Німеччині, якщо німець за все життя не напрацює навіть одного дня трудового стажу, йому все одно гарантована пенсія мінімум 350 євро. Такого пенсіонерові ще й оплачується житло (56 м2 - норма площі на одну людину) і комунальні послуги. При цьому в Німеччині пенсія, як правило, становить 70 % від зарплати. З 2012 року пенсійний вік для жителів країни збільшено до 67 років.

Французи вносять до пенсійного фонду 16,35 % від заробітку, при цьому працівники і роботодавці вносять ці суми навпіл. Розмір пенсії встановлюється в 50 % від середньої зарплати за останні 11 років трудової діяльності. Мінімальна пенсія становить 6 тисяч євро на рік, тобто 500 євро щомісяця. Середня тривалість життя французів - від 80,6 до 80,98 років, відповідно середньостатистичний французький пенсіонер, вийшовши на пенсію, зможе насолоджуватися пенсійним відпочинком цілих 18 років.

На Британських островах пенсійний вік кілька років тому підвищили до 68 років. Для працівників пожежної служби та поліції пенсійний вік - 60 років. Пенсійна реформа так потрясла Британію, що в масових акціях протесту в цьому році взяли участь навіть вчителі, які до цього не страйкували в цій країні аж 127 років. 85 % шкіл при цьому були тимчасово закриті у зв'язку зі страйками. У Великобританії працюючий громадянин платить у пенсійний фонд 10 % із заробітку, роботодавець додає від 3 % до 10,2 %. В результаті пенсія британця досягає 50 % зарплати, і при цьому держава гарантує лише мінімальну пенсію. Така базова пенсія для самотньої людини становить 102,15 фунтів на тиждень (480 євро в місяць).

Незважаючи на опір громадськості та опозиції Італії, їм не вдалося заблокувати поступове підвищення пенсійного віку з 2015 року. До 2050 року італійці буду виходити на пенсію на три роки пізніше, ніж зараз. Це дозволить країні заощадити 86,9 млрд євро. Пенсійний вік підвищено до 68 років, а для жінок - до 63 років і 5 місяців. Але якщо італієць працював і платив податки на протязі 35 років, він зможе вийти на пенсію в 65 років. При цьому мінімальна становить майже 500 євро.

Єдиної статистики по середніх пенсій в країнах Європейського союзу не ведеться. Тим не менш, можна порівняти цифри по деяких країнах. Так, за інформацією Литовського департаменту статистики, у країнах Балтії картина наступна: у Литві середня пенсія становила 236 євро (814 літів), в Латвії - 271 (935 літів), в Естонії - 316 (1090 літів).

 

Розділ 3. Межа бідності в Україні та в країнах Європи

В різних країнах бідність характеризується такими показниками, як: прожитковий мінімум, гарантований прожитковий мінімум, мінімальний споживчий бюджет рівень бідності, межа бідності, крайня форма бідності, гострота та глибина бідності.

Місячний заробіток у Європі, який є показником бідності, євро

 

Люксембург	1545
Данія	1208
Ірландія	1146
Велика Британія	1093
Швеція	1014
Фінляндія	983
Нідерладни	974
Австрія	950
Німеччина	912
Росія	133
Болгарія	108
Румунія	97

 

Глибина бідності - відхилення величини доходів або витрат бідних від визначеної межі бідності.

Межа бідності - рівень доходу, нижче від якого є неможливим задоволення основних потреб. Межа бідності встановлюється як частка прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, на її основі визначаються сім'ї, які належать до категорії бідних.

Крайня форма бідності - бідність, яка порівняно зі стандартами цивілізації асоціюється з межею виживання.

Рівень бідності - питома вага сімей (домогосподарств), у яких рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим від визначеної межі бідності. Загальний рівень бідності в країні визначається показником частки бідних у загальній кількості населення віком від 15 років. Рівень бідності існує у вигляді фізіологічного і соціального мінімумів. Перший відображає задоволення лише головних фізіологічних потреб і основних послуг. Другий, крім нього, включає мінімальні духовні і соціальні запити.

Рівень бідності в Україні за останні роки коливався близько 27 %, а рівень крайньої бідності - 12-14%. У широкому розумінні бідність - це нездатність підтримувати прожитковий мінімум, але визначення цього "мінімального" рівня, особливо коли грошові доходи не можуть бути адекватним показником реального споживання, проблематично. Кошти родини складаються з поточних доходів, трансферних платежів, заощаджень, власності, т.п. Офіційне визначення бідності ґрунтується на розмірі доходу родини. В США в 1987 р. людина, що одержувала менш ніж 5778 дол. на рік, жила у бідності; для родини з чотирьох чоловік риса бідності складала 11 611 дол., а з шести - 15 509 дол. Родина вважається бідною, якщо її доход менш ніж у три рази перевищує рівень, що визначений міністерством сільського господарства як витрати на "нормальне харчове забезпечення" родини. В 60-х роках ХХ ст. у США був високий рівень бідності, але там діяла шкала податку з фізичних осіб з максимальною ставкою на високі доходи - до 90 %. В умовах економічної кризи і зростаючого зубожіння населення така міра соціально виправдана і відповідає національним інтересам.

Для порівняння обстежень домашніх господарств, що стосуються доходів і умов життя, а також з метою забезпечення порівняння між країнами, - Всесвітнім банком був установлений стандартний показник риси бідності в розмірі 1 дол. на одну особу на добу з урахуванням купівельної здатності долара в цінах 1985 р., що дозволило визначити чисельність бідного населення в різних країнах світу. В якості показника риси бідності застосовується: у Латинській Америці - 2 дол. на одну особу на добу; у Європі й у Центральній Азії - близько 4 дол.; у Китаї - 0,6 дол., для Субсахарі Африки - 1,7 дол.; для країн Карибського басейну - 2,15 дол., для країн Східної Європи та країн СНД - 4,30 дол., для економічно розвинених країн - 14,76 дол. на одну на добу. 

Відносна бідність визначає стан людини чи її домашнього господарства в порівнянні з визнаним середнім доходом для даної країни (наприклад, бідними вважаються ті, у кого доходи нижче 40, 50, 60 % середнього доходу). У країнах ЄС використовують в відносні показники бідності, у США - абсолютні. В європейських країнах бідними домашніми господарствами є ті, де показники рівня доходу складає 40-60 % від середнього. В європейських країнах частка бідних складає 7% населення, якщо за рису бідності приймається показник, що дорівнює 40% середнього медіанного доходу, і 18 % - якщо за рису прийнято, відповідно, 60 %. В індустріально розвинутих країнах бідність пов'язана з економічно неактивним населенням. Більшість бідних відноситься до старих, непрацездатних або хворих людей. Значна частка бідних припадає також на жінок та дітей. У країнах, що розвиваються, бідність поширена і серед зайнятого населення. Якщо в США майже 70 % витрат підприємств спрямовується на заробітну плату робітників і службовців, то в Україні - 10%. Як наслідок - низька оплата праці породжує бідність працюючого населення, його низьку купівельну спроможність (за даними статбюро Європейської комісії індекс купівельної спроможності України складає 17% від європейської норми), відсутність заощаджень - головного чинника інвестування національної економіки. В СРСР Україна лідирувала серед союзних республік по головних позиціях рівня та якості життя. Існувала збалансованість та енергетична еквівалентність харчування (3500 Ккал), насиченість сімей предметами довгострокового користування (75-80 %), кількість автомобілів на 10 тис. сімей поступалась лише Вірменії, а число вкладів і середній розмір заощаджень були більшими тільки в Естонії. Характерною ж рисою сьогодення України є збереження значних масивів бідності і розшарування населення за рівнем доходів; Україна має дуже низькі річні доходи на душу населення: український річний доход на душу населення склав 2200 дол., що менше, ніж в Алжирі (відповідно 4700), Єгипті (3000), Китаї (3800) і Бразилії (6150). Зростання рівня доходів середньостатистичного українця відбувається за рахунок промислових центрів. Найбільш доходними містами в Україні вважаються м. Київ, Донецька, Запорізька, Дніпропетровська області. Співвідношення максимальної зарплати в м. Києві і мінімального рівня (в Тернопільській області) коливається від 2,4 до 3,91. Опитування Київського Міжнародного інституту лише 1% населення має помісячний доход, що задовольняє власні потреби і дозволяє заощаджувати.