Митна територія і митний кордон

    Вступ

    При здійсненні переміщення товарів, транспортних засобів і предметів між країнами важливе значення має точне й  правильне визначення митної території  і митного кордону. Неточності в  цьому призводять до виникнення конфліктів при перетині кордону.

    Поняття митної території та її визначення виходить із загальноприйнятих у міжнародному праві підходів до визначення суверена, закріпляється безпосередньо нормативними актами і є проявом одного з важливих принципів митної політики — принципу єдності митної території України. Згідно з територіальною юрисдикцією митна територія України встановлює сферу дії митного суверенітету України. Такий підхід важливий для забезпечення сплати мита, застосування інших засобів митного регулювання, визначення митних правопорушень та їх кваліфікації. Принципу єдності митної території не суперечать окремі виключення певної території України зі складу її митної території. До таких територій належать території вільних економічних (митних) зон, митних та вільних складів. Ці території вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України.

    Відповідно  до МК України територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води, повітряний простір, а також штучні острови, установки  та споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, складає єдину митну територію України. Загалом митна територія збігається з державним кордоном України. В той же час митна територія не збігається з державною територією, оскільки подекуди із митної території могуть вилучатися ділянки державної території, чи, навпаки, включатися ділянки, що знаходяться поза межами державного кордону. Так, ч.2 ст.5 МК України встановлює, що території спеціальних розташованих в Україні митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, за винятком визначених чинним законодавством випадків. Тому межі митної території України визначаються другою складовою, а саме митним кордоном України.

    1.Митна  територія і митний кордон 

    Під митною територією розуміється державна територія, тобто частина земної кулі, яка належить державі і в  межах якої вона здійснює своє територіальне  верховенство. На митній території  держава має виключну юрисдикцію щодо митної справи Це означає, що основу правового режиму митної території, як і державної території, складає суверенітет держави. На митної території в повному обсязі діє єдине митне законодавство, єдині митні тарифи та інші кошти державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

    Однак поняття митної території не збігається з поняттям державної території. У ряді випадків з митної території  можуть виключатися ділянки державної  території і, навпаки, включатися ділянки, що перебувають за межами державного кордону.

    Складовими  частинами митної території України є: сухопутна територія, територіальні та внутрішні води і повітряний простір над ними.

    Сухопутної  територією України є вся суша, що знаходиться в межах її кордонів.

    До  внутрішніх вод належать прибережні морські води, розташовані в бік берега від вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіальних вод; води портів, заток, бухт, губ, лиманів, береги яких повністю належать Україні, якщо ширина проходів не перевищує 24 морських миль. До цієї ж категорії належать води заток, бухт, лиманів, морських проток, що історично належать Україні, а також води річок, озер, інших водойм, береги яких належать Україні.

    Територіальні води (море) - це прибережні морські  води шириною і 12 морських миль, відлічуваний від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, що з'єднують точки, географічні координати яких затверджуються КМ України. В окремих випадках інша ширина територіальних вод може встановлюватися міжнародними договорами України, а за їх відсутності - відповідно до загальноприйнятих принципів і норм міжнародного права. Острови за межами територіальних вод, як правило, належать найближчого прибережному державі.

    Повітряну територію України становить  її повітряний простір, що знаходиться в межах його сухопутних і водних кордонів, причому висотний межа повітряного простору практично не встановлюється, але не стосується космосу.

    Україна має суверенні права та здійснює юрисдикцію па континентальному шельфі та у виключній економічній зоні. Під континентальним шельфом розуміється морське дно і надра підлогу водних районів, що примикають до берега, але знаходяться поза зоною територіального моря, на всьому протязі природного продовження її сухопутної території до зовнішнього кордону підводної окраїни материка. Зовнішня межа континентального шельфу Знаходиться на відстані 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, за умови, що зовнішня межа підводної окраїни материка не має ніяких прав на відстань більш ніж 200 морських миль. Визначення континентального шельфу застосовується також до всіх островів України.

    На  континентальному шельфі прибережна держава  здійснює свої суверенні права. На континентальному шельфі Україна здійснює виключне право споруджувати, а також дозволяти і регулювати створення, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд. У районі континентального шельфу Україна здійснює юрисдикцію над такими штучними островами, установками, спорудами, в тому числі юрисдикцію щодо митних, фіскальних, санітарних та імміграційних законів і правил, а також законів і правил, що стосуються безпеки.

    Щодо  виключної економічної зони прибережна держава має такі ж права, як і  стосовно континентального шельфу.

    Виняткова економічна зона розглядається як частина відкритого моря з винятками на користь прав прибережної держави. Зазначені права і юрисдикція - це не результат територіального верховенства (суверенітету) держави над районами зони, а наслідок міжнародної домовленості, тобто ці права і юрисдикція мають міжнародно-правове походження і конвенційний основу. Згідно ТК України митна територія включає в себе що знаходяться в морській винятковій економічній зоні України штучні острови, установки і споруди, над якими України має виключну юрисдикцію у сфері митної справи. У митну територію не входять окремі ділянки державної території: вільні митні зони і вільні склади.

    Під вільної митної зоною мається  на увазі територія, на якій іноземні товари розміщуються і використовуються у відповідних межах без стягнення митних зборів і податків, а також без застосування заходів економічної політики. Під вільним митним складом розуміється закрите приміщення або відкритий майданчик, в межах яких іноземні товари також розміщуються без застосування заходів тарифного і нетарифного регулювання. Українські товари розміщуються і використовуються на зазначених територіях відповідно до умов, що застосовуються при експорті.

    Території вільних митних зон і вільних  складів розглядаються за загальним правилом як знаходяться за межами митної території України. З точки зору митного права вони знаходяться за межами митного кордону.

    Разом з тим із загального правила про  виведення вільних митних зон  і вільних складів за межі митної території є винятки. Вони визначаються Митним кодексом України та іншими законодавчими актами України у митній справі.

    На  визначення митної території істотний вплив робить створення митних союзів. В інтересах розвитку і зміцнення  міжнародної економічної інтеграції України створює з іншими державами митних союзів. Митний союз являє собою угоду двох або більше держав про ліквідацію митних кордонів між ними та освіті спільної митної території з загальними митними кордонами, з вільним обігом товарів на ній, з єдиними заходами тарифного і нетарифного регулювання по відношенню до інших країн.

    У Генеральній угоді з тарифів  і торгівлі (ГАТТ) створення єдиної митної території закріплено в якості одного з найважливіших міжнародно-правових вимог до митного союзу. Тому митні  території держав, що склали митний союз, втрачають самостійне значення. Їх союз дає єдину союзну митну територію.

    Прикладом створення митних союзів може служити  Бенілюкс - митно-економіческпй союз Бельгії, Нідерландів і Люксембурга (1948). У січні 1995 р. було створено митний союз між Російською Федерацією, Республікою Білорусь та Республікою Казахстан. Він з'явився важливою формою економічної інтеграції незалежних держав у рамках СНД.

    Межі  митної території держави визначаються митним кордоном: митний кордон - кордон митної території України.

    Митний  кордон практично може як збігатися, так і не збігатися з державним  кордоном країни. Однак у всіх випадках саме поняття митного кордону  не збігається з поняттям державного кордону.

    Державний кордон являє собою реальну лінію на помсти чоти і проходить по цій лінії вертикальну поверхню, що визначають межі державного кордону.

    Під митним кордоном розуміється уявна (умовна) лінія, що обмежує митну  територію. Елементами митного кордону  є межі митної території України, а також периметри вільних митних зон і вільних складів.

    Прийнято  розрізняти зовнішню і внутрішню  кордону.

    Зовнішня  митний кордон розділяє митні території  суміжних держав. Вона, як правило, збігається з державним кордоном, за винятком периметрів вільних митних зон і вільних складів. На зовнішній митному кордоні діє адміністративно-митний режим, встановлений законодавством про державний кордон. Охорона зовнішньої митного кордону здійснюється прикордонними військами спільно з митниками.

    Внутрішні митні кордони утворюють периметри вільних митних зон і вільних складів. Вони проходять в глибині митної території країни.

    За  своїм адміністративно-правовим статусом внутрішня митний кордон прирівняна до зовнішньої: територія вільної  митної зони, вільного складу розглядається як прикордонна, в'їзд туди здійснюється строго за перепустками через спеціальні контрольно-пропускні пункти. Однак охорона внутрішнього кордону забезпечується не прикордонними військами, а митними спільно з адміністрацією вільної митної зони.

    2.Товари  в митній справі та їх переміщення через митний кордон.  

    У загальновживаним сенсі під товарами мають на увазі продукт праці, призначений для обміну шляхом купівлі-продажу. У митному праві терміном позначається будь-який товар переміщується через  митний кордон Рухоме майно, у тому числі валюта, валютні цінності, електрична, теплова, інші види енергії і транспортні засоби (за винятками, передбаченими митним законодавством). При цьому не має значення, для чого ці товари переміщуються: для продажу, бартеру, демонстрації, споживання і т.д.

    Під майном маються на увазі будь-які  предмети, що переміщуються через  митний кордон.

    Що  стосується транспортних засобів, то товаром  у митному праві визнаються не всі переміщуються через митний кордон транспортні засоби. Не є  товаром транспортні засоби, що використовуються для міжнародних перевезень пасажирів і товарів, включаючи контейнери та інше транспортне устаткування.

    Сертифікат  про походження товару - письмовий  документ, що видається уповноваженим  органом або установою (торгово-промисловими палатами, асоціаціями виробників тощо) і однозначно свідчить про те, що названий у ньому товар походить з певної країни. Він включає в себе: письмову заяву відправника про те, що товар задовольняє відповідному критерію походження; письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що представлені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

    Під переміщенням через митний кордон України  розуміються дії з ввезення на митну територію України або  вивезення з цієї території товарів або транспортних засобів будь-яким способом, включаючи пересилання в міжнародних поштових відправленнях, використання трубопровідного транспорту та ліній електропередач.

    Переміщення через митний кордон розуміється  як фактичний перетин митного кордону в разі ввезення товарів або транспортних засобів на митну територію України, а також їх ввезення з території вільних економічних зон і з вільних складів на іншу частину митної території України.

    При вивозі товарів і транспортних засобів з митної території України і при ввезенні їх з зазначеної частини митної території України на територію вільних митних зон і на вільні склади переміщенням через митний кордон вважається подання митної декларації чи інша дія, безпосередньо спрямована на реалізацію наміри відповідно вивезти або ввезти товари або транспортні засоби.