Економічний аналіз

     2. Ліцензійні угоди з фірмами  країн-одержувачів. Транснаціональні  корпорації можуть передавати  права на використання певної  технології місцевій фірмі, яка  буде відповідальною за виробництво та маркетинг на місцевому ринку. Цей тип угод дає іноземному учаснику можливість виходу на ринок з мінімальним ризиком. Іноземні інвестори можуть також купувати акції місцевих фірм, з якими вони вступають у ліцензійні угоди.

     3. Спільні підприємства. Створюються та управляються спільно іноземними інвесторами та місцевими партнерами, у ролі яких виступають найчастіше приватні підприємства, але інколи і державні підприємства, і навіть урядові органи. Не обов’язково спільне підприємство створюється з місцевим партнером. Кілька іноземних інвесторів можуть створити спільне підприємство у третій країні з метою скорочення стартових витрат або з метою обійти певні митні обмеження. Спільні підприємства дають інвесторам більшу присутність на місцевому ринку з меншим ризиком, ніж пряма купівля місцевої фірми або створення свого дочірнього підприємства.

     4. Контрольні пакети акцій у  фірмах країни-одержувача, отримані  купівлею акцій, приватизацією,  обміном акцій на борги та  іншими методами. Цей варіант вимагає від іноземного інвестора більших зобов’язань та тривалішого часу для отримання прибутків. Така форма інвестування приносить великі вигоди місцевим фірмам, стимулює економіку країни в цілому та прискорює її інтеграцію у світову економіку.

     5. Створення в країнах-одержувачах своїх власних дочірніх підприємств. Цей варіант означає найбільший ризик та найбільші зобов’язання з боку іноземного інвестора. Застосовується на ринках, які мають найбільший потенціал для отримання прибутків.

5.Назвіть форми міжнародного науково-технологічного обміну, охарактеризуйте їх особливості.

     Форми міжнародних науково-технічних відносин:

     - обмін ліцензіями, патентами (ринок  ліцензій патентів);

     - “ноу-хау” – надання технічного  досвіду, новинок і секретів  виробництва;

     - інжиніринг – надання технологічних знань необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин та обладнання;

     - міжнародні виставки та ярмарки;

     - міжнародні зв’язки між науковими  установами;

     - підготовка та перепідготовка  кадрів.

     Інтелектуальну  власність можна визначити, як відносини  між людьми, які виникають з  приводу присвоєння, володіння, користування та розпорядження щодо результатів  інтелектуальної власності.

     Предметом(об’єктом) інтелектуальної власності є : новітні  технології, наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, ноу-хау, дослідні або промислові зразки устаткування, апаратура, інструменти, технологічні лінії, документація, способи виробництва.

     Інтелектуальна  власність - це володіння виключним  правом, яке визначає виключення і обмеження доступу, передання, контролю та відповідальності щодо об’єкта інтелектуальної власності.

     Свідоцтвом  інтелектуальної власності є  патент – це документ, який видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на винахід.

     Проблема  міжнародного патентування полягає  в тому, що в різних країнах  по різному побудовані правила щодо патентування. В США Патентне бюро повинно вирішити хто є першим, істинним та оригінальним винахідником, а час подання заявки на винахід не грає ніякої ролі, так як це практикується в Європі(при цьому сам винахідник залишається невідомим).

     Міжнародний інжиніринг – це форма міжнародного науково-технічного співробітництва, що має вигляд сукупності інтелектуальних видів діяльності, кінечна мета яких полягає в одержанні найкращих результатів від закордонних капіталовкладень чи інших витрат, пов!язаних з реалізацією проектів різного призначення інженерно-консультативного типу.

     Іншими словами міжнародний інжиніринг – це надання інженерно- консультативних послуг.

     Види  інжиніронгових послуг:

     Передпроектні послуги – дослідження пов”язанні з вивченням ринку товарів, що вироблятитиме об”єкт, яки будуватиметься; топографічні зйомки; розвиток транспортної мережі.

     Проектні  послуги – підготовка проекту, оцінка вартості проекту, експертиза проекту, робочі креслення, нагляд за проведенням  робіт.

     Післяпроектні послуги – підготовка контракту  на будівництво, будівництво, монтаж обладнання, консультації з експлуатації обладнання.

     Традиційно  склалося, що основні наукові дослідження  в Європі проводяться більше в  науково-дослідних інститутах, а  в США традиційна наука твориться  в університетах, а прикладна  наука – в пошукових лабораторіях при великих фірмах.

     Спеціалізація в науці на світовому рівні  сприяє значному її прогресу. Обмін  науковими знаннями відбувається різними  шляхами: через наукову літературу, роботу провідних вчених в різних країнах, створення спільних науково-дослідних  закладів, проведення різного роду симпозіумів та конференцій.

     Дещо  менше розвинена система обміну в галузі освіти, яка побудована на основі зв’язків між вузами. Найроповсюдженішими формами міжнародних відносин на рівні вищої школи є: обмін досвідом та інформацією, обмін викладачами, науковими співробітниками та студентами, спільна дослідницька діяльність, стажування молодих спеціалістів.

     Міжнародна  передача технологій – це не просто переміщення науково-технічних знань, а й обов’язковість їх використання у будь-якій діяльності.

     Міжнародна  передача технологій включає:

     - вибір і придбання технології;

     - адаптацію і освоєння нової  технології;

     - розвиток місцевих можливостей по вдосконаленню технології з врахуванням потреб національної економіки;

     Причини швидкого розвитку міжнародного обміну технологіями:

     - зростання швидкими темпами НТП;

     - посилення нерівномірності економічного  розвитку держав;

     - закупівля передових іноземних  технологій для країн, що розвиваються  є важливим засобом подолання  технічної відсталості;

     - монополізація НТП крупними фірмами;

     - загострення конкурентної боротьби  між товаровиробниками на світовому  ринку.

     Основні канали передачі технологій:

     - внутріфірмовий – дочірні підприємства  ТНК (припадає 2/3 світової торгівлі  ліцензіями);

     - міжфірмовий – по ліцензійних,  коопераційних, управлінських, та  інших угодах з іноземними  фірмами;

     - зовнішньоторговий – нові технології  поставляються разом з експортними поставками машин, обладнання та іншої промислової продукції.

     Головні форми передачі технологій відбуваються як на комерційній так і на некомерційній  основі, в залежності від того чи ведуться грошові розрахунки між  покупцями і продавцями технологій.

     Технології  є результати інтелектуальної діяльності в уречевленій (обладнання, агрегати, інструменти, технологічні лінії і  т.д.) і не уречевленій формі (різного  роду технічна документація, знання, досвід і т.д.).

     Суб’єктами  світового ринку технологій є: держава, університети, фірми (ТНК), науково-дослідні центри, фізичні особи – вчені, спеціалісти.

     Форми передачі технологій на некомерційній  основі:

     - інформаційні масиви спеціальної  літератури, комп’ютерні банки даних,  патенти, довідники і т.д;

     - конференції, виставки, симпозіуми, семінари;

     - навчання, стажування, практика студентів,  вчених, спеціалістів, які здійснюються  на паритетних основах університетами, фірмами;

     - міграція вчених і спеціалістів  “відплив мозку” з наукових  структур;

     Головний потік передачі технологій в некомерційній формі припадає на непатентносопроможну інформацію НД ДКР, ділові ігри, наукові відкриття.

     Головні форми комерційної передачі технологій:

     - продаж технологій в матеріальній  формі – танків, агрегатів, обладнання, технологічних ліній, і т.д;

     - іноземні інвестиції, якщо вони  супроводжуються притоком інвестиційних  товарів, а також лізингом;

     - продажа патентів;

     - продажа ліцензій, на всі види  запатентованої власності;

     - продажа “ноу – хау”;

     - спільне проведення НД ДКР, науково-виробнича кооперація;

     - інжиніринг.

     Весь  об’єм передачі технологій у комерційній  формі супроводжується, або оформляється ліцензійним договором. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Задача 5

1. В економіці може вироблятись товар 1, на який витрачаються праця і капітал, та товар 2, у виробництві якого використовують працю та землю. Сукупна пропозиція землі – 100 одиниць. При даній пропозиції капіталу випуск обох товарів залежить від затрат праці наступним чином:

 

А. Побудуйте  виробничі функції для товарів 1 та 2.

           Загальний аналітичний  вираз виробничої функції можна  записати: Q=f(F1,F2...Fn), або Q=f(K,L), або Q=f(L).

     Побудуємо обидві функції (рисунок 10).

     Засобами  MS-Excell побудуємо лінії тренда на відповідни виробничих функціях. Вони мають вид: