Специфіка інфляційних процесів в Україні та напрямки антиінфляційної політики

Велике значення в антиінфляційній політиці має структурна перебудова економіки і пристосування її до потреб ринку за рахунок демонополізації і регулювання діяльності існуючих монополій, стимулювання конкуренції у виробництві та сфері послуг тощо.[17,c.74]

ВИСНОВКИ

За своїм  характером, інтенсивності, виявам інфляція буває вельми різна, хоч і позначається одним терміном. Інфляційні процеси  не можуть розглядатися як прямий результат тільки певної політики, політики розширення грошової емісії або дефіцитного регулювання виробництва, бо зростання цін виявляється неминучим результатом глибинних процесів в економіці, об'єктивним слідством наростання диспропорцій між попитом і пропозицією, виробництвом предметів споживання і засобів виробництва, накопиченням і споживанням і т.д. В результаті процес інфляції - в різних його виявах - носить не випадковий характер, а досить стійкий.

До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться зниження реальних прибутків  населення, обезцінення заощаджень населення, втрата у виробників зацікавленості у створенні якісних товарів, обмеження продажу сільськогосподарських продуктів в місті сільськими виробниками внаслідок падіння зацікавленості, в очікуванні підвищення цін на продукти харчування, погіршення умов життя.

Антиінфляційна  політика – це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Втілення в життя такої політики вимагає від уряду розроблення антиінфляційної програми, яка визначає мету, задачі і шляхи її реалізації, що залежить від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності та інших факторів. Так, задачі боротьби з інфляцією або обмеження масштабів інфляційних наслідків різні і потребують прийняття неоднакових методів регулювання.

Важливою частиною розроблення антиінфляційної програми є встановлення кількісних показників, які визначають її кінцеві результати. До таких належать цінові показники (темп інфляції, індекс споживчих цін, індекси

оптових цін  та ін.), динаміка грошової маси в обігу, розмір і динаміка державних видатків тощо.

Вибір конкретних шляхів антиінфляційної політики обумовлюються  впливом багатьох факторів, у тому числі: характером інфляційних процесів; загальногосподарською кон'юнктурою; особливостями теоретичної бази економічного розвитку країни; політичними аспектами, оскільки треба визначити об'єкт (сектори економіки, верстви населення), який нестиме головний тягар інфляційних витрат.Тому антиінфляційна політика здебільшого охоплює політику управління факторами попиту і пропозиції, а також факторами, які регулюють живильне середовище інфляції - сферу грошового обігу.

Слід звернути увагу на те, що суттєво поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження заходів антиінфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країни слід розглядати як систему, організм з обмеженою кількістю прямих та опосередкованих зв’язків. Механізм дії інфляційних факторів залежить від співвідношення багатьох економічних процеів – внутрішніх і зовнішніх. Він неоднорідний на часовому проміжку становлення ринковоїекономіки в Україні. Також неоднакова активність конкретних інфляційних факторів. Це обумовлено тим, що інфляція – це, пердусім, динамічний макроекономічний процес.

Саме тому без  системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, що мають бути узгоджені з конкретними національними особливостями, конкретними зміеами процесів у кожній ланці економічної системи країни, їх розвитком протягом незупинного плину часу. Інакше, якщо засоби щодо оздоровлення економічної ситуації використовуються частково, то результат нагадуватиме лище тимчасову “косметичну” операцію.             Здійснювані заходи по стабілізації фінансової та грощової системи дають утворити передумови для проведення комплексної грошової реформи та запровадження в обіг повноцінної національної валюти України – гривні.

Саме від  реалізації стабілізуючих та інших  заходів залежить успішний розвиток України та її інтеграції в світове  суспільство в якості рівноправного  члена.

Нормалізація  грошового обігу і протидія інфляції вимагають вивірених, гнучких рішень, що цілеспрямовано повинні вводитись у життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Макроекономіка: конспект лекцій /Авт. кол. Н.С. Горбач (кер.) та інші. – Д.: «Днепррост». – 2006. – 108с.
2. Панчишин С., Макроекономіка. – К.: «Либідь». – 2002. – 614с.
3. Базилевич В., Базилевич К., Баластрик Л. Макроекономіка. – К.: «Знання». – 2007. – 678с.
4. Ковальчук Т., Коваль М. Основні чинники та фактори інфляції в Україні// Фінанси України. – 1998. - №10. – С.10-12.
5. Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і шляхи її подолання// Економіка України. – 1994. - №1. – С.3.
6. www.ukrstat.gov.ua.
7. Для приборкання цін та інфляції достатньо засобів/Інформаційні агентства «УК»// Урядовий кур’єр. – 2007. - №206. – С.1, 4-5.
8. Індекс інфляції/ Держкомстат України// Урядовий кур’єр. – 2009. – №3. – С.4.
9. Анатолій Щербак, Як приборкати інфляцію в Україні// Економіст. – 2008. - №9. – С.43-45.
10. Карпенко Г.В., Башко В.Й. Аналіз основних факторів інфляції в Україні// Фінанси України. – 2009. - №11. – С.29-40.
11. В.Литвицький Аналітичний огляд «Інфляції року» (2007)// Финансовые риски. – 2007. – №4 (49)ю – С.19-37.
12. Думич Н. Проблеми подолання інфляйії у країнах з перехідною економікою// Фінансова система України: Зб. наук. праць. – с. 272-280.
13. http://uk.wikipedia.org/wiki/
14. Порошенко П. Дзеркало тижня № 15 (694) – 2008р., Антиінфляційна політика: шок чи терапія?
15. Закон України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”.
16. Петрук О.М., Литвинчук І.В., Супрунова І.В. Гроші та кредит. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – Житомир: ЖДТУ, 2007. – 216 с.
17. Александрова М.М., Кірейцев Г.Г., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит.: В 2-х частинах. Ч. І: Навчально-методичний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 224 с.