Специфіка інфляційних процесів в Україні та напрямки антиінфляційної політики

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ»

 

 

 

                                                                                                           

                                                                                                           Кафедра економічної теорії

 

 

 

Специфіка інфляційних процесів в Україні  та напрямки антиінфляційної політики

 

 

 

 

                                                                                      Курсова робота з

                                                                                      макроекономіки

                                                                                      ст. гр. 2 – ЕК – 87

                                                                                      економічного факультету

                                                                                      Жирова Анна Юріївна

                                                                                      Науковий керівник

                                                                                      к. е. н., доцент  Горбач Н.С.

 

 

 

Дніпропетровськ УДХТУ 2010 
ПЛАН

 

Вступ

Розділ I. Інфляція як макроекономічна проблема.

I.1. Сутність, причини, види  та вимірювання інфляції.

I.2. Соціально-економічні наслідки інфляції та напрямки антиінфляційної політики.

Розділ II. Інфляційні процеси в Україні та їх вплив на еконоиічний розвиток.

II.1. Порівяльна характеристика інфляційних процесів в Україні в період ринкової трансформації і сучсних.

II.2. Практика застосування антиінфляційних важелів в стабілізації економіки України.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

ВСТУП

Актуальність цієї курсової роботи полягає в тому, що головним завданням економістів усього світу вже протягом багатьох років є швидке подолання темпів інфляції, а, з іншого боку – можливість сприяти розвитку вітчизняного виробництва. Для України, як молодої країни з економікою, що розвивається, з моменту отримання нею незалежності, питання інфляції виступає особливо гостро.

Перехід економіки  України на ринкові відносини  різко підвищив значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними  і в практичних заходах по реконструкції  народного господарства, і в теоретичних дослідженнях. Тому, незважаючи на жваве обговорення зазначених питань на сторінках економічної преси, актуальність їх не зменшується. Високе значення аналізу інфляційних процесів, велике число діючих чинників ускладнюють обгрунтування правильної грошової політики. Як показує досвід нашої, а також інших країн, перехід на ринкові відносини супроводжується швидким зростанням цін, підсиленням дії інфляційних чинників. Дуже важливо правильно оцінити, чи є самий перехід на ринкові відносини причиною заглиблення інфляції, чи при цих відносинах накопичений раніше інфляційний потенціал.

Без зниження рівня  інфляції неможливо досягти економічного процвітання країни, оскільки інфляція стримує розвиток і банківської  системи, і фінансових ринків. Не можна заперечувати, що за роки реформ були досягнуті значні результати в боротьбі з інфляцією. Проте, навряд чи можна говорити про те, що в Україні вироблений ефективний механізм управління інфляційними процесами. Досвід антиінфляційного регулювання в Україні свідчить про недостатню адекватність монетарних режимів і використовуваних Національним банком України інструментів грошово-кредитного регулювання подолання інфляції.

Основною метою виконання курсової роботи є дослідження теоретичних аспектів сутності інфляції й антиінфляційного регулювання, уточнення ролі грошово-кредитного регулювання в подоланні інфляції, аналіз причин і особливостей інфляції й гіперінфляції в Україні й розробка на цій основі механізму вдосконалювання антиінфляційного регулювання, що враховує специфічні умови української економіки.

Виходячм з  поставленої мети, у роботі визначені  наступні завдання:

1) визначити теоретичні аспекти сутності, видів та форм інфляції;

2) проаналізувати основні  причини та наслідки гіперінфляції  для

України;

3) розглянути  механізм, що застосовувався для  приборкання

гіперінфляції в Україні;

4) дослідити  управління інфляцією в умовах  економічної стабільності;

        

 

Розділ I. Інфляція як макроекономічна проблема

1.1. Сутність, причини, види та вимірювання інфляцфї

Інфляція є одним з основних індикаторів макроекономічної нестабільності. Вона, з одного боку, сигналізує про  виникнення в економіці певних диспропорцій між попитом і пропозицією, з  іншого — її високий рівень справляє негативний вплив на економічний розвиток. За своїм визначенням інфляція — це зростання загального рівня цін в економіці, яке показує наскільки зросли ціни в даному періоді порівняно з попереднім. При цьому інфляційний період може мати різну часову визначеність: місяць, квартал, півріччя, рік. Оберненою стороною інфляції є зниження купівельної спроможності грошової одиниці.

Для правильного  планування господарської діяльності в умовах інфляції люди повинні враховувати  силу інфляційних процессів. Існує  три способи їх вмірювання.

Перший – вимірювання за допомогою індексу цін. Використовується індекс цін ВВП, індивідуальних споживчик цін і індивідуальних оптових цін. Для обчислення індексу беруть співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів і послуг («ринковою корзиною») виражається у відсьтках.

,     [2,330]

де  p_t— темп інфляції даного періоду; P_t — індекс цін поточного періоду.

Другий спосіб визначити силу інфляційних процесів – зміряти темпи інфлюції за рік, але можна розглянути і коротші  періоди (місяці або квартали) або довші (десятилліття).

Для обчислення темпів інфляції за рік потрібно відняти індекс цін  минулого року, а потім помножити  на 100. Якщо темп інфляції вийде негативним, то спостерігається дефляція (падіння цін).

,   [2,330]

де  — індекс цін попереднього періоду порівняно з поточним періодом.

Третій спосіб – це обчислення «за правилом 70». Правило допомогає швидко підрахувати  кількість років, необхідних для  подвоєння рівня цін: треба тільки розділити число 70 на темп щорічного рівня цін у відсотках.

Американський економіст Ірвінг Фішер у 1911 р. сформулював  кількісне рівняння обігу:

MV=PY,    [2;338]

де М –  кількість грошей в економіці; V – швидкість обігу грошей; P – рівень цін; Y – обсяг виробленої продукції.

З цього рівняння випливає, що за сталої швидкості обігу  грошей їхня кількість в економіці визначатиме рівень цін, бо обсяг виробленої продукції (Y) визначають фактори виробництва і виробнича функція.

Марксистська  теорія інфляції виходить із того, що золоті гроші не знецінюються. Згідно з цією теорією, інфляція виникає лише тоді, коли паперових грошей, які представляють в обігу золоті, випущено понад ту кількість золотих, яка потрібна для нормального здійснення товарообороту.[13]

Але на сучасному етапі причини інфляції дуже різноманітні.

Серед головних причин  виділяють такі:

• зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту.

Однією із функцій  центрального банку є постачання національної економіки потрібною кількістю грошей. Крім неї, центральний банк виконує низку інших функцій що нерідко потребують збільшення обсягу грошової маси;

• мілітаризація економіки;

Важливим чином  підживлення інфляційного процесу  є мілітарізація економіки. Розвиток війскового сектора часто є причиною бюджетного дефіциту, котрий спричиняє інфляцію;

• монополії та необґрунтовані привілеї.

Ще однією причиною розвитку інфлюції є монополії та необгрунтовані привілеї. Для збереження свого панівного становища на ринку монополістичні структури

Намагаються не лише запровадити і утримати високі ціни, а й обмежувати розміри пропозиції. Це вкрай несприятливо впливає на співвідношення попиту і пропозиції, спричиняючи відставання пропозиції від попиту, що супроводжується зростанням цін;

• особливості структури національної економіки та ін.

Однією з  причин хронічної інфляції другої половини XX ст. є структурні диспропорції в національній економіці. Інфляція виникає внаслідок взаємодії чинників, які обмежують дію ринкового механізму. Наприклад, наймані працівники у менш продуктивних секторах національної економіки домагаються такого самого рівня заробітної плати, що й працівники високопродуктивних галузей. У разі такого вирівнювання доходів витрати на одиницю продукції зростають і розвивається інфляція пропозиції.

Інфляція є складним економічним  явищем. Тому її можна класифікувати за різними ознаками.

 Залежно від рівня інфляції розрізняють такі її види:

Помірна інфляція відображує відносно невисокі темпи приросту цін, коли щорічні темпи інфляції вимірюються однозначним числом, тобто знаходяться в межах до 10 %. За помірної інфляції зростання цін сприймається економічними суб’єктами нормальним явищем, яке не справляє істотного впливу на їх поведінку. Тому домогосподарства охоче заощаджують, а інвестори вкладають гроші в капітал, що сприяє економічному зростанню. Такий рівень інфляції притаманний країнам із стабільною економікою, в яких інфляція знаходиться під ефективним контролем з боку держави.

Галопуюча інфляція — це інфляція, що вимірюється двозначними або тризначними числами, тобто десятками або сотнями процентів за рік. Переростання помірної інфляції в галопуючу суттєво впливає на поведінку економічних суб’єктів. У разі галопуючої інфляції гроші помітно втрачають купівельну спроможність. Тому домогосподарства замість заощаджень намагаються скуповувати товари довготривалого використання, нерухомість, тверду іноземну валюту та інше майно, яке зростає в ціні. Такий рівень інфляції є ознакою економічної нестабільності і свідчить про те, що державний контроль за інфляцією є неефективним.

Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється тисячами, мільйонами або навіть більшою кількістю процентів. Формальний критерій гіперінфляції був висунутий американським економістом Філіпом Кеганом. Він запропонував уважати початком гіперінфляції місяць, в якому зростання цін вперше перевищило 50 %, а її закінченням — місяць, який передує тому, в якому приріст цін падає нижче 50 % і не досягає цієї критичної точки, як мінімум, протягом року. За щомісячного зростання цін на 50 % протягом 12 місяців річний індекс інфляції сягає майже 13 000 %.[14]

Залежно від форм виявлення розрізняють подавлену та відкриту інфляцію:

Подавлена (прихована) інфляція спостерігається, коли знецінення відбувається без відкритого росту цін. Ціни утримують на фіксованому рівні за допомогою адміністративних заходів, якщо попит перевищує товарообіг в 2 р., це означає, що отоварення грошової одиниці не перевищує 50%, тобто вона знецінюється.

Відкрита інфляція – це інфляція, що виявляється безпосередньо в рості цін.

 Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту та інфляцію пропозиції:

Інфляція попиту простежується тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни підвищуються, щоб зрівноважити попит і пропозицію. Інакше кажучи, виробничий сектор не може відповісти за цей надлишковий попит збільшення реального обсягу виробництва, бо всі наявні ресурси вже залучені. Отже, суть інфляції попиту полягає в тому, «що надто багато грошей полює на надто малу кількість товарів».

Інфляцію, що виникає  внаслідок зростання витрат у  періоди високо рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів, називають інфляцією витрат, або інфляцією пропозиції.

Збільшення  витрат виробництва на одиницю продукції зменшує прибутки та обсяг виробництва, який фірми готові запропонувати за наявного рівня цін. У результаті спадає пропозиція товарів і послуг, що підвищує рівень цін. У цьому випадку ціни роздувають витрати, а не попит, як то відбувається за інфляції попиту.

Інфляцію також  поділяють на класичну та сучасну.

Класична інфляція спостерігалася в минулому – від часу її виникнення із запровадженням грошей аж до середини 30-х років XX ст. Характерною рисою класичної інфляції було те, що вона була епізодичною – тривала кілька років і переходила у дефляцію – зниження загального рівня цін. Нерідко класична інфляція розвивалася у формі гіперінфляції.

Сучасна інфляція – це інфляція другої половини XX ст. – початку XXI ст. Характерною рисою такої інфляції є її хронічний характер. В останні часи практично не було дефляцій, а загальний рівень цін зростав в усіх без винятку країнах.