Платіжний баланс та зовнішньоекономічна позиція України

     Постійно  посилюється тенденція до погодження у проведення внутрішньої макроекономічної політики західними країнами. За допомогою  міжнародної координації цієї політики управління платіжними балансами стало розглядатись як альтернатива плаваючим валютним курсам.

           Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв’язками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин.

      Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище країни, широко використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання.

      Розділ 2. Платіжний  баланс України 

     2.1 Державна політика коригування платіжного балансу України 

     Платіжний баланс не може залишатися в стані  нерівноваги протягом невизначеного  часу. Тому поява досить стійкого платіжного дефіциту змушує уряд  країни здійснювати інтервенцію в економіку. Масштаби, час та інструменти такої інтервенції залежать від величини дефіциту та його характеру.

     У короткотерміновому плані країна може компенсувати дефіцит платіжного балансу  за рахунок офіційних резервів. Це найбільш простий шлях. Якщо ж резервів недостатньо або через певні умови уряд не хоче користуватися ними, тоді досягти рівноваги платіжного балансу можна за рахунок залучення короткотермінового капіталу в Україну.

     Ситуація  ускладнюється тоді, коли дефіцит  платіжного балансу не можна подолати за рахунок використання зовнішніх джерел фінансових коштів. У цьому випадку уряд може вдатися до одного з таких засобів:

     1) провести дефляційну політику, спрямовану  на зменшення цін та доходів порівняно з іншими країнами;

     2) девальвувати національну валюту;

     3) запровадити валютний контроль  та обмеження на валютні операції.

     Перші два шляхи реалізуються на суто ринкових засадах через зміни в таких  економічних параметрах, як доходи, ціни, валютні курси, пропозиція грошей, відсоткові ставки, тощо. Але це зовсім не означає, що держава не вживає певних заходів: навпаки, ефективність відновлення рівноваги платіжного балансу на ринкових засадах залежить від урядової фіскальної та грошово-кредитної політики, спрямованої на посилення зрівноважуючих сил ринку. У протилежному випадку урядова політика вступатиме в суперечність з дією ринкового механізму, посилюючи тим самим дефіцит платіжного балансу.

     Неринкові методи відновлення рівноваги платіжного балансу полягають у запровадженні державного регулювання економічних процесів, яке по суті заміщує дію ринкового механізму. Таке відновлення не можна вважати повноцінним, оскільки хоча симптоми нерівноваги й усуваються, проте глибинні причини дефіциту не зникають, а нерівновага просто набуває прихованої форми. Така ситуація складається внаслідок широкого використання імпортних квот та валютних обмежень, інших заходів реструктивного характеру.

     Ринкове відновлення рівноваги може здійснюватися двома шляхами залежно від режиму валютного курсу. Якщо запроваджується фіксований валютний курс (тією чи іншою формою), то відновлення рівноваги відбувається безпосередньо за позиціями платіжного балансу. За плаваючого валютного курсу рівновага відновлюється на валютному ринку, а валютний курс змінюється доти, доки не вирівнюються попит і пропозиція іноземної валюти в межах поточних і довгострокових капітальних трансфертів.

     У цьому зв'язку слід зазначити, що в  економічній теорії сформульо-вано п'ять можливих шляхів досягнення рівноваги платіжного балансу.

     1. Фінансування загального платіжного дефіциту без зміни валютного курсу чи стану національної економіки:

     а) якщо дефіцит має тимчасовий характер, то уряд може скористатися офіційними резервами, утримуючись тим самим від впливу на пропозицію грошей. Коли сальдо платіжного балансу стане позитивним, то величина резервів поновлюється;

     б) «дефіцит без сліз», якщо валюта країни є ключовою в певній системі. У  цьому випадку країна має більше можливостей утримуватися від коригуючих дій за наявності дефіциту платіжного балансу.

     2. Запровадження валютного контролю  в тих чи інших формах. Так,  уряд може ввести обмеження  на придбання резидентами іноземної валюти та її використання, підтримуючи офіційний фіксований валютний курс, або проводити політику множинного валютного курсу тощо.

     3. Запровадження (збереження) режиму  плаваючого валютного курсу. У  цьому випадку національна валюта знецінюється доти, доки на валютному ринку не відновлюється рівновага.

     4. Установлення режиму фіксованого курсу. Цей шлях вважається «класичними ліками від платіжного дисбалансу» і полягає в тому, щоб привести національну економіку у відповідність до фіксованого курсу. Якщо ж нерезиденти і надалі не хочуть накопичувати національну валюту, то уряд за рахунок офіційних резервів скорочує пропозицію грошей, знижує ціни, доходи та заробітну плату доти, доки попит і пропозиція іноземної валюти на ринку не встановиться на певному заздалегідь визначеному рівні.

     5. Політика валютного компромісу. У даному випадку комбінуються елементи варіантів 3 та 4, причому валютний курс використовується як інструмент стабілізації тільки частково:

     а) змінний паритет (система типу Бреттон-Вудськоі) — у цьому випадку країна підтримує  фіксований валютний курс (варіант 4) доти, доки це можна робити за рахунок  незначних змін у національній економіці, а коли такі можливості вичерпуються, то національна валюта девальвується, а валютний курс встановлюється на новому рівні.

     б) кероване плавання валюти: уряд змінює валютний курс доти, доки не досягається нова рівновага.

     В основі розрахунку платіжного балансу лежить концепція потоків платежів. Якщо ж розрахувати суми закордонних активів держави та її міжнародних зобов'язань на певну дату, то ми отримаємо баланс міжнародної заборгованості даної країни, який ще називають міжнародною інвестиційною позицією. Якщо активи перевищують зобов'язання, то країна є нетто-інвестором (або кредитором). У протилежному випадку країна вважається нетто-боржником.  
 
 

      2.2 Тенденції розвитку платіжного балансу України 

     Стан  платіжного балансу України за 2007 рік, його особливості. У 2007 році внаслідок значного зростання обсягів імпорту від’ємне сальдо поточного рахунку збільшилося до рівня, що становив 4,2 % до ВВП. водночас зросли надходження коштів за фінансовими рахунком, нетто-приплив яких оцінено в 15,4 млрд. дол.. США. Це дозволило не лише компенсувати дефіцит поточного рахунку, але й збільшити резервні активи до 32,5 млрд. дол.. США. За цей рік від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилось порівняно з 2006 роком в 3,7 разів й становило 5,9 млрд. дол. США. За 2007 рік зовнішній товарооборот порівняно з попереднім роком зріс майже на третину (32,7 %) та досяг 110,3 млрд. дол. США. Внаслідок збереження високих цін на світових ринках сировини та стабільний попит на продукцію вітчизняного машинобудування у країнах СНД відбувалося нарощування експортних поставок. основним чинником збільшення обсягів імпортних операцій стало активне розширення як споживчого, так і інвестиційного внутрішнього попиту. Прискорене зростання імпорту спричинило формування значного від’ємного сальдо торгівлі товарами у розмірі 10,6 млрд. дол.. США, що вдвічі перевищило рівень 2006 року.

     У 2007 році експорт товарів збільшився на 28 % й становив 49,8 млрд. дол. США (у 2006 році експорт збільшився на 11,2 %). Найбільшими у зростанні експорту товарів у 2007 році були внески: продукції металургійної промисловості (11,2 п. п., або 40 % приросту експорту); продукція машинобудування (7,5 п. п. — 27 % приросту експорту).

     У 2007 році експорт металопродукції  зріс на 26,6 порівняно з 2006 роком. зокрема збільшились вартісні обсяги експорту чорних металів на 28,3 %, а виробів з чорних металів – на 23,3 %, що було зумовлене зростанням експортних цін. Водночас фізичні обсяги експорту чорних металів збільшилися тільки на 1,8 %, виробів з чорних металів— на 1 %.

     Експортні поставки машинобудування зростали у 2007 році найдинамічніше і перевищили рівень 2006 року більш як у 1,5 рази, питома вага цієї групи в загальному експорті збільшилась до 17 проти 14,3 у 2006 році. Зокрема експорт електричних машин та устаткування збільшився порівняно з 2006 роком у 1,8 рази, залізничних (трамвайних) локомотивів — в 1,7 рази.

     Нарощування експорту продукції агропромислового комплексу у 2007 році (за рік –  на 32,6 %, у IV кварталі— на 54,8 %) здійснювалося за рахунок збільшення обсягів поставок олії (у 1,8 рази), насіння олійних культур (у 2,1 рази), а також продукцію харчової промисловості (у 1,5 рази). Зростанню експорту продовольства також сприяло відновлення поставок молокопродуктів до Російської Федерації.

     Вартість  обсягів продукції хімічної промисловості  збільшилася у 2007 році на 21,3 %. третина  приросту експорту цієї групи була забезпечена збільшенням поставок мінеральних добрив, вартісні обсяги яких зросли на 32,7 %. Понад 35 % експортованої продукції було спожито в країнах СНД, 28 % — в країнах Європи, близько 20 %— в країнах Азії.

     У 2007 році було імпортовано товарів  на загальну суму 60,4 млрд. дол.. США, що на 36,9 % більше, ніж у 2006 році. Високі темпи зростання імпорту були зумовлені, з одного боку, підвищенням доходів домогосподарств і відповідним зростанням обсягів їх кредитування, з іншого — підвищенням інвестиційного та проміжного попиту внаслідок поступового оновлення та розширення виробництва. Крім того, важливим чинником, що вплинув на підвищення вартісних обсягів імпорту, стало зростання цін на енергоносії. Імпорту у 2007 році значною мірою зростав за рахунок збільшення поставок: продукції машинобудування (37,3 % приросту імпорту); мінеральних продуктів (22,6 приросту імпорту); продукції хімічної промисловості (14,6 % приросту імпорту).

      У 2007 році в Україні було імпортовано  машин, устаткування та транспортних засобів  на суму 19,8 млрд. дол. США, що становить  третину загального обсягу імпорту  товарів. Активне освоєння інвестицій підприємствами вітчизняної промисловості, а також розширення виробництва з комплектації машин та обладнання були основними чинниками зростання вартісних обсягів імпорту продукції машинобудування у 1,44 разу порівняно з 2006 роком.

     У 2007 році експорт та імпорт послуг зростали майже однаковими темпами (на 25 %), позитивне сальдо торгівлі послугами у розмірі 2,7 млрд. дол. США, о на 26,8 % більше від рівня 2006 року. Що стосується експорту послуг, то в цьому році нерезидентам було надано послуг на загальну суму 14,2 млрд. дол. США. Зростання експорту послуг було досягнуто головним чином завдяки збільшенню обсягів надання послуг за статтею «Подорожі» (на 31,9 %) та транспортних послуг (на 14,3 %). Найдинамічніше зростали у звітному році обсяги послуг у сфері залізничного транспорту (у 1,5 разу), що забезпечило половину приросту експорту транспортних послуг.

     Від’ємне  сальдо балансу доходів збільшилась  порівняно з 2006 роком на 22,9 % і дорівнювало 2,1 млрд. дол. США. З 2007 рік доходів було отримано на загальну суму 2,2 млрд. дол. США, що у 1,7 разу більше, ніж у 2006 році. водночас нерезидентам країни було сплачено 4,3 млрд. дол. США.

     У 2007 році за рахунок зростання інвестиційної  привабливості України чистий приплив  прямих іноземних інвестицій в економіку  України в 1,6 разу перевищив рівень попереднього року й становив 9,2 млрд. дол. США (6,6 % від ВВП), що є найвищим показником за всю історію складання платіжного балансу України. Таким чином, за допомогою поданих даних можна зробити певний аналіз стану платіжного балансу України станом на 2007 рік.

     Вищезазначені дані, що характеризують стан платіжного балансу України дають змогу  зробити висновок щодо розвитку української  економіки за 2007 рік порівняно  з 2006 роком.

      Таким чином, деяка частина статей платіжного балансу 2007 року характеризується досить стрімким зростанням на відмінну від минулого року, але все ж таки сальдо платіжного балансу залишилося від’ємним, хоча дефіцит поточного рахунку вдалося компенсувати надходженням коштів за фінансовим рахунком.  

     Платіжний баланс України 2008 року та основні проблеми, що виникли у зв’язку з розгортанням світової економічної кризи. У 1 півріччі 2008 році від’ємне сальдо поточного рахунку збільшилось порівняно з відповідним періодом 2007 року майже у 4 рази до рівня – 7,9 % до ВВП. Зведене сальдо платіжного балансу сформувалося позитивним у розмірі 2,3 млрд. дол. США завдяки значному припливу довгострокових ресурсів за фінансовими рахунком. Збільшення припливу іноземного капіталу (як боргового, так і у формі прямих іноземних інвестицій), з одного боку, дало змогу фінансувати дефіцит поточного рахунку та збільшувати міжнародні резерви, з іншого — чинило тиск на валютний ринок у бік ревальвації гривні.