Платіжний баланс та зовнішньоекономічна позиція України

                     Міністерство освіти і науки України

                   Київський Національний Торговельно-

                                Економічний Університет 
 
 

                                 Кофедра економічної теорії 
 
 
 
 

     

      КУРСОВА РОБОТА 

                         з основ економічної  теорії, мікроекономіки 

                                            та макроекономіки  

           

         на тему № 164 «Платіжний баланс  та зовнішньоекономічна 

                                               позиція України

                   
 
 
 

                                                                        Студент 3 курсу 4 групи

                                                                       Заочної форми  навчання

                                                                       Факультету ФРГТБ

                                                                       Таранчук Окана  Юріївна 

                                                                       Науковий керівник- 

                                          
 
 
 

Київ 2010 
Тема: «Платіжний баланс та зовнішньоекономічна позиція України» 
 

                                     План 

Вступ 

Розділ 1. Теоретичні основи побудови та аналізу платіжного балансу

1. Економічний зміст платіжного балансу
2. Структура платіжного балансу
3. Фактори, що впливають на платіжний баланс

 

Розділ 2. Платіжний  баланс України

2.1 Державна політика  коригування платіжного балансу  України

2.2 Тендеції розвитку  платіжного балансу України 

Розділ 3. Зовнішньоекономічна позиція України 

Висновки

Список використаної літератури

 

      Вступ 

     Зовнішньоторговельна  діяльність країни обраховується у вигляді платіжного балансу. Макроекономічне призначення платіжного балансу полягає в тому, щоб у лаконічній формі відбивати стан міжнародних економічних відносин даної країни з її закордонними партнерами, являючись індикатором для вибору кредитно-грошової, валютної, бюджетно-податкової, зовнішньоторговельної політики і управління державною заборгованістю.

     Актуальність  розгляду даної теми для України, насамперед, пов’язано з тим, що країну охопила світова економічна криза, яка негативно позначилася на її зовнішньоекономічній діяльності і безпосередньо призвела до зменшення попиту та цін на послуги та товари українського виробництва, а також зменшення фізичного обсягу товарів та послуг. Тому в даний час для України є необхідним визначити свою позицію та напрям оптимізація платіжного балансу країни для того, щоб поліпшити умови функціонування економіки в цілому, оптимізувати міжнародну економічну діяльність загалом та її окремих компонентів. Тому український уряд проводячи економічну політику повинен враховувати ті обмеження та вимоги які висувають завдання формування платіжних балансів, а також аналізувати та застосовувати шляхи та засоби подолання негативних явищ та процесів, що виникли у результаті різних збурень на світовому ринку.

     Метою даної роботи є розгляд не тільки теоретичних основ побудови та аналізу  платіжного балансу, його структури  та факторів, що мають безпосередній  вплив на баланс, а також порівняльна розробка характеристики платіжного балансу України за 2007 та 2008 роки. Таким чином, розгляд платіжних балансів цих років дасть можливість проаналізувати зміни, що відбулися в зовнішньоекономічній діяльності України, їх тенденції та причини, що відбулися у зв’язку з світовою економічною кризою, що застала Україну у другій половинні 2008 року.

     Мета  роботи зумовлює виконання таких  завдань, як:

• дослідження поняття та основ побудови платіжного балансу, його структуру та факторів, що впливають на стан платіжного балансу;
• аналіз платіжного балансу України за 2007 та 2008 роки, а також дослідження статистичних розрахунків та їх співставлення за обома роками, визначення основних тенденцій розвитку за допомогою статистичних розрахунків;
• дослідження напрямків та засобів подолання пасивного сальдо поточних операцій, визначення особливостей їх застосування на практиці.

 

 

      Розділ 1. Теоретичні основи побудови та аналізу платіжного балансу країни 

     1.1 Економічний зміст  платіжного балансу 

     Багатогранний комплекс міжнародних відносин країни відображається в балансовому рахунку її міжнародних операцій, які носять назву платіжного балансу.

     Іншими  словами, це кількісне і якісне вартісне відображення масштабів, структури  і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві.

     Останнім  часом у доповнення до платіжного балансу, який відображає відомості  про рух потоків цінностей  між країнами, складають і баланс міжнародних активів і пасивів  країни, що відображає її міжнародний фінансовий стан.

     Платіжний баланс – це балансовий рахунок  міжнародних операцій як вартісне вираження  всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.

     Платіжний баланс є найбільш поширеним балансом міжнародних розрахунків, який показує співвідношення платежів за кордон і надходжень з-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць).

     При побудові платіжного балансу враховується той факт, що всі зовнішньоекономічні  операції можна поділити на кредитні (які приносять іноземну валюту) і дебетні (пов’язанні з її витратами). Тому в балансі перші йдуть зі знаком «+», а другі зі знаком «-». Так, експорт товарів і запозичення, одержані країною, — це кредитні операції, а імпорт і кредитування інших країн — дебетні.

     За  економічним змістом розрізняють  платіжний баланс на певну дату і  за певний період.

     Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді  співвідношення платежів і надходжень, які з дня на день змінюються.

     Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні показники про здійснені на цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

     З бухгалтерської точки зору платіжний  баланс завжди перебуває в рівновазі. Але за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.

     Тому  платіжний баланс — це не тільки рахунок міжнародних операцій країни, дві сторони якого урівноважують  ода одну, а й певний стан цих  операцій, що включає якісні й структурні характеристики основних його елементів.

     Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, або які явища їх викликають, зате показує, що відбувається насправді, відображаючи реальні фінансові потоки між певною країною та зовнішнім світом, чим допомагає зробити власні відповідні висновки.

     По-перше, за допомогою записів результатів  обміну між країнами легше зробити  висновок про стабільність системи  плаваючих валютних курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавленні в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).

     По-друге, платіжний баланс і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає  визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза.

     По-третє, рахунки платіжного балансу надають  інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.

     Кількісне визначання стану міжнародних платіжних відносин є давньою історією і пройшло за цей час значний шлях розвитку.

     Перші спроби обліку масштабів та оцінювання наслідків міжнародних економічних  операцій робилися в Англії ще наприкінці XIV ст. і були пов’язані з економічними поглядами раннього меркантилізму, коли золото ототожнювалося з найбільшим національним багатством і на цій основі вважалося за необхідне не допускати його відпливу з країни.

     Саме  поняття «платіжний баланс» вперше ввів в економічну теорію Джеймс Стюарт у 1767 р., але складання платіжного балансу, класифікація операцій, що входять до нього, до початку XX ст. були різним.

     Практично всі видатні представники світової економічної думки, включаючи класиків буржуазної політичної економії —  А. Сміта і Д. Рікардо, тією чи іншою мірою віддали належне у свої працях проблемі рівноваги платіжного балансу.

     Однак у практичному плані найбільш повного розвитку методи складання  платіжного балансу набули у США  і Великій Британії на початку  XX ст. Так, перша офіційна публікація платіжного балансу США була підготовлена Міністерством торгівлі у 1923 р. за показниками 1922 р. У 1923 р. Міністерство торгівлі США опублікувало платіжний баланс, дані якого були згруповані в трьох розділах: поточні операції, рух капіталів, операції з золотом та сріблом. Ця форма без суттєвих змін зберігалася до початку Другої світової війни.

     У 1943 р. американський економіст Х. Лері склав платіжний баланс США  за 1919—1934 рр., форма якого послужила  основою для складання платіжного балансу США після Другої світової війни.

     Формування  світового господарства з часом  не тільки ставило більш жорсткі  вимоги до методик складання платіжних  балансів окремих країн, а й вимагало зіставлення показників міжнародних  розрахунків між країнами. Тому принципи складання платіжних балансів окремих краї закономірно все більше уніфікувалися.

     Досягненню  певної однотипності даних міжнародних  розрахунків сприяла й діяльність Ліги Націй і МВФ, створеного на основі рішень міжнародної конференції  в Бреттон-Вудсі.

     Так, ще в 1924 р. публікація Лігою Нації даних про платіжні баланси 13 країн за 1922 р. поклала початок міжнародному порівнянню цих показників. У 1927 р. Ліга Націй запропонувала схему і низку рекомендацій, в яких за зразок приймалися головним чином платіжні баланси США і Англії. У результаті уточнень, внесених експертами Ліги Націй, була створена уніфікована схема платіжного балансу, яка в 1947 р. була опублікована як документ ООН і стала базою для подальших розробок форми і принципів складання платіжного балансу Міжнародним валютним фондом.

     Сьогодні  МВФ продовжує розробку методики уніфікації схеми платіжного балансу, результати якої знаходять відображення в періодичних випусках «Керівництва з платіжного балансу».

     Запропонована МВФ схема в загальних рисах  повторює прийняту систему побудови статей платіжних балансів провідних країн світу, але з деяким уніфікаціями, які роблять цю схему універсальною і дають змогу порівнювати й аналізувати платіжні баланси не тільки розвинутих країн, а й країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн.  

 

      1.2 Структура платіжного  балансу