Платіжний баланс та зовнішньоекономічна позиція України

     Платіжний баланс складається з таких розділів:

• торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням 
  та ввезенням товарів;
• баланс послуг і некомерційних платежів (баланс "невидимих" 
  операцій);
• баланс руху капіталів та кредитів.

     Торговельний  баланс. Зовнішня торгівля історично виступає висхідною формою міжнародних економічних відносин, які пов’язують національні економіки зі світовим господарством. Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, є розбіжності між показниками торгівлі, платежів та надходжень, що фактично здійснені за відповідний період.

     Саме  завдяки цим розбіжностям у свій час і виникло поняття платіжного балансу як співвідношення здійснених грошових платежів і фактичних надходжень, на відмінну від загального торговельного балансу, що відображає відповідні вимоги і зобов’язання з різними термінами погашення.

     Економічний зміст активу або дефіциту торговельного  балансу щодо конкретної країни залежить від її становища у світовому господарстві, характеру зв’язків з партнерами і загальної економічної політики.

     Країнам, які відстають від лідерів  за рівнем економічного розвитку, активний торговельний баланс необхідний як джерело валютних засобів для оплати міжнародних зобов’язань за іншими статтями платіжного балансу.

     Пасивний  торгівельний баланс вважається небажаним  і зазвичай оцінюється як ознака слабкості  світо-господарських позицій країни. Це характерно для країн, що розвиваються, та більшості постсоціалістичних країн, де гостро відчувається нестача валютних надходжень.

     Баланс  послуг та некомерційних платежів. Він включає й надходження  з транспортних перевезень, страхування, електронного, телекосмічного зв’язку  та інших видів зв’язку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експертних послуг, утримання дипломатичних, торгівельних та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних та наукових обмінів, різних комісійних зборів, реклами, організації виставок, ярмарок і т. ін.

     Сьогодні  послуги стали найбільш динамічним сектором світо-господарських зв’язків, їх значення і вплив на обсяги і  структуру платежів постійно зростають. Це торгівля ліцензіями, ноу-хау, іншими видами науково-технічного і виробничого досвіду, лізингові операції, ділові консультації та інші послуги виробничого і персонального характеру.

     За  прийнятими у світовій статистиці правилами  в розділ «послуги» входять, як не дивно виплати доходів з інвестицій за кордоном і процентів з міжнародних кредитів. Хоча за економічним змістом вони, безумовно, ближчі до руху капіталів.

     За  методикою МВФ прийнято також  показувати особливою позицію в  платіжному балансі так звані  односторонні перекази:

• державні операції — субсидії іншим країнам за лінією економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;
• приватні перекази — перекази іноземних робітників, спеціалістів, родичів на батьківщину.

     Три перелічені вище групи операцій —  послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази — називають невидимими операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей — товарів. Використовується також термін послуги і некомерційні платежі як данина традиції тих часів, коли головним змістом економічних зв’язків між країнами була торгівля товарами.

 

      Платіжний баланс з поточних операцій включає торговельний баланс і «невидимі» операції. Поточними ці операції стали  називати для того щоб відокремити  світову торгівлю товарами та послугами  від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів та кредитів.

     Баланс  руху капіталів і кредитів виражає  співвідношення вивозу і ввозу державних  та приватних капіталів, наданих  і одержаних міжнародних кредитів.

     За  економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:

• міжнародний рух підприємницького капіталу;
• міжнародний рух позикового капіталу.

     Підприємницький капітал включає прямі закордонні (придбання і будівництво підприємств  за кордоном) і портфельні (купівля  цінних паперів закордонних компаній) інвестиції.

     Вивіз підприємницького капіталу на сучасному етапі відбувається інтенсивніше, ніж зростання виробництва і зовнішньої торгівлі, що свідчить про його важливу роль в інтернаціоналізації господарського життя. Причому понад 2/3 вартості прямих закордонних інвестицій складають взаємні капіталовкладення розвинутих країн. Це є наочним підтвердженням того, що господарські зв’язки між розвинутими країнами зміцнюються більшою мірою, ніж між іншими країнами світу.

     Міжнародний рух позичкового капіталу класифікується за ознаками терміновості. Розрізняють довго-, середньо- і короткострокові операції.

• Довго- і середньострокові операції включають державні та приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік. Одержувачами державних запозичень і кредитів виступають переважно країни, що розвиваються, й ті, які відстають від світових лідерів (постсоціалістичні країни), тоді як розвинуті країни виступають головними кредиторами.

 

 

         До приватних довгострокових запозичень і кредитів відносяться нарівні з країнами, що розвиваються, та постсоціалістичними країнами також корпорації розвинутих країн, активно використовуючи залучення ресурсів зі світового ринку у формі випуску довгострокових цінних паперів або банківського кредиту.

• Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками. За остання десятиліття міжбанківські короткострокові операції на світовому грошовому ринку набули значного поширення.

     Помилки та упущення. Незважаючи на постійне вдосконалення  методики обробки статистичних показників платіжного балансу, похибки все  ж залишаються досить значними. Саме тому виділяється спеціальна стаття «Помилки та упущення», до якої включаються дані як статистичних похибок, так і неврахованих операцій.

     Фахівці, які займаються розрахунками платіжного балансу, зазначають, що найважче піддається обліку рух короткострокового грошового  капіталу, особливо в період кризових потрясінь.

     Внаслідок цього стаття «Помилки та упущення» розташована безпосередньо за розділом платіжного балансу, де фіксується рух капіталів і кредитів. Показники статті «Помилки та упущення» різко зростають у період кризових ситуацій.  

     1.3 Фактори які впливають  на стан платіжного балансу 

     Платіжний баланс прямо і зворотно пов'язаний з процесом відтворення.

     З одного боку, він формується під  безпосереднім впливом процесу  відтворення, з іншого, — впливає  на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість.

 

      На стан платіжного балансу впливають  такі фактори.

     1. Нерівномірність економічного і  політичного розвитку країн, міжнародна  конкуренція.

     2. Циклічні коливання економіки.

     Оскільки  існує асинхронність сучасного  економічного циклу, його коливання впливають на платіжний баланс опосередковано. Світові економічні й фінансові кризи призводять до значних дефіцитів в платіжних балансів то одних, о інших країн.

     3. Зростання закордонних державних  витрат, пов’язаних мілітаризацією економіки і військовими витратами.

     Досить  зазначити, що основна маса (понад 50%) державних витрат США за кордоном, які відображають у відповідних  статтях платіжного балансу, являє  собою саме витрати військового  характеру (утримання та оснащення  військових баз, воєнна допомога).

4. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.
5. Зміни в міжнародній торгівлі.

     Наприклад, різке зростання світових цін  на нафту може призвести до дефіциту поточних операцій платіжного балансу  країн — імпортерів нафти та активізації платіжних балансів нафтовидобувних країн.

     У географії товарних потоків відмічається значне розширення взаємного обміну між промислово розвинутими країнами при скороченні питомої ваги країн, що розвиваються, в їх зовнішній  торгівлі.

     6. Вплив валютно-фінансових факторів.

     З уведенням плаваючих курсів значно зросли ризики валютних втрат, особливо під впливом різких коливань курсів провідних валют світу, які найчастіше використовуються як валюти ціни і  платежу: долара США, англійського фунта  стерлінга, євро. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув за строками платежів з експорту й імпорту.

     7. Негативний вплив інфляції.

     8. Торговельно-політична дискримінація  певних країн.

     9. Надзвичайні обставини: неврожаї, стихійні лиха, катастрофи.

     Після розгляду множинності факторів, які впливають на платіжний баланс, можна зробити висновок, що досягти щорічної збалансованості надходжень у країну чи її виплат іншим країнам — завдання надзвичайно складне. Тому навряд чи яка-небудь держава світу ставить його для без заперечного вирішення, тому що немає безпосередньої загрози порушення економічної стабільності при певному не збіганні вхідних та вихідних потоків. Однак тут, як в усьому, також необхідно дотримуватися певної міри.

     Так, довготермінове пасивне сальдо платіжного балансу призводить до того, що для покриття дефіциту іноземної валюти необхідно використовувати офіційні резерви, зменшуючи їх обсяг. Оскільки ці резерви не є безмежними, то країна, щоб виправити ситуацію, змушена йти на запровадження різних протекціоністських заходів для стримування імпорту й заохочування експорту. Одним із наслідків дефіциту платіжного балансу може стати зміна курсової вартості національної валюти. Валютний курс з одного боку, віддзеркалює стан платіжного балансу, з іншого, є одним із факторів, які суттєво впливають на стан платіжного балансу.

     Стосовно  довготермінового активного сальдо платіжного балансу, той тут може мати місце ціла низка негативних наслідків.

     Якщо  активне сальдо досягається за рахунок  позитивного сальдо платіжного балансу, то це означає, що імпорт не перекриває експорту і тим самим фактичний рівень споживання стає меншим від потенційно можливого.

     Якщо  сальдо формується під впливом значного перевищення притоку капіталу над  його відтоком, то країна перетворюється в сторону, що приймає, зі всіма можливими негативними наслідками.

 

      Адже іноземні інвестиції — це свого  роду допінг для національної економіки, оскільки з часом частина валового національного доходу створеного в  країні, у вигляді прибутку інвестора буде відпливати за кордон, що може негативно вплинути на темпи економічного зростання.

     Крім  того, довгочасне перевищення надходження  валюти в країну над її вибуттям можу слугувати причиною інфляції, знецінення національної грошової одиниці  й підвищення рівня цін на внутрішньому ринку.

     Поширення практики плаваючих валютних курсів, збільшення масштабів кредитного ринку, відміна обмежень на рух капіталів  привели до лібералізації проведення самостійних дій приватними учасниками міжнародних операцій. Виникає альтернатива вибору засобів платежу, а його критерії ускладнюються. З’явилася значна кількість нових фінансових інструментів, що забезпечують страхування від валютних та кредитних ризиків, відбувається швидке впровадження ЕОМ, новітніх засобів передачі та обробки інформації.

     Провідні  країни вживають заходи щодо забезпечення стабільності ринкових курсів свої валют  шляхом узгодження міждержавного впливу на діяльність валютних ринків, посилення  впливу офіційних органів на курси  з метою обмеження рамок їх коливання. для цього центральні банки проводять вільні валютні інтервенції.