Екосистема Землі, біосфера та ноосфера

      В ученні про біосферу виділяють слідуючі основні аспекти: енергетичний, освітлюючий зв'язок біосферно-планетарних явищ з космічними випромінюваннями (у осн. сонячними) і радіоактивними процесами в земних надрах; біогеохімічний, такий, що відображає роль живої речовини в розподілі і поведінці атомів (точніше за них ізотопів) у біосфері і її структурах; інформаційний, такий, що вивчає принципи організації і управління, здійснювані в живій природі у зв'язку з дослідженням впливу живої речовини на структуру і склад біосфери; просторово-часовий, освітлюючий формування і еволюцію різних структур біосфери у геологічному часу у зв'язку з особливостями просторово-часової організованості живої речовини в біосфері (проблеми симетрії і ін.) та інші.

      У 1944 р. В. І. Вернадський написав знамениту  статтю «Декілька слів про ноосферу». Термін «ноосфера» було запропоновано Е. Леруа 1927 р. Розглянувши закономірності еволюції життя, Е. Леруа дійшов висновку, що в людині біологічна еволюція себе вичерпала. Подальша еволюція живого на нашій планеті, за його твердженням, здійснюватиметься тільки духовними засобами: індукція, суспільство, мова, розум і т. д. І це буде ноосфера, яка заступить біосферу. Під ноосферою Е. Леруа розумів закономірний етап розвитку органічного світу, коли домінуюча роль в еволюції належатиме духовній творчості людини та продуктові її праці. І в цьому його погляди відрізнялись від уявлень Тейяра де Шардена, який розглядав ноосферу як такий собі мислячий пласт, що поступово розгортається зі світу тварин і рослин і приходить на останньому етапі психогенезу до усвідомлення тотожності всього сущого з точкою «Омега» — божеством .

      За  В. І. Вернадським, поняття «ноосфера  — останній з багатьох етапів еволюції біосфери в геологічний історії  — етап наших днів. Перебіг цього  процесу тільки починає нам прояснюватися з вивчення її геологічного минулого у деяких своїх аспектах... Ноосфера — нове геологічне явище на нашій планеті. У ній людина вперше стає величезною геологічною силою. Вона може й повинна перебудувати своєю працею і думкою царину свого життя, перебудувати докорінно порівняно з тим, що було раніше».

      Вернадський підкреслював, що людство фізично  являє собою надзвичайно малу масу речовини планети, але міць його пов'язана не з його матерією, а з роботою його свідомості, з його розумом і спрямованою цим розумом працею. Ноосферу Вернадський розумів як природне тіло, компонентами якого будуть літосфера, гідросфера, атмосфера та органічний світ, перетворений розумною діяльністю людини.

      Вчений  був переконаний у закономірному  характері виникнення ноосфери: «Вибух наукової думки у XX ст. підготовлений усім минулим біосфери і має глибокі корені в її будові. Він не може зупинитися і піти назад. Він може хіба що сповільнитись у своєму темпі... Біосфера неминуче перейде так чи інакше, рано чи пізно, в ноосферу»

      Водночас  В. І. Вернадський добре розумів, що людство знаходиться лише на підступах до ноосфери. Він неодноразово зазначав, що посилений вплив людини на біосферу призводить до зниження багатьох видів, до зміни кількісних   співвідношень   між   іншими   видами.   Природні   екосистеми замінюються культурними, а в тих, що залишилися, перебудовуються біотичні зв'язки, спрощується структура трофічних ланцюгів. Але фактори органічної еволюції не перестають діяти, а проявляються на кожній території, де існує людина. При цьому процеси боротьби за існування і природного відбору набирають специфічних рис у культурних екосистемах. Та особливо великі зміни відбуваються в масштабі всієї планети, що характерно для нинішнього етапу розвитку біосфери наприкінці XX ст.

      В працях Вернадського вказаний ряд конкретних умов, необхідних для становлення та існування ноосфери. Це наступні умови:

• заселення людиною всієї планети;
• різке   вдосконалення   засобів   зв"язку   та   обміну інформацією між країнами;
• посилення зв"зків, у тому числі політичних, між  всіма країнами Землі;
• початок переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, які протікають в біосфері;
• розширення меж біосфери та вихід в космос;
• відкриття нових джерел енергії;
• рівність людей усіх рас та релігій;
• збільшення ролі народних мас у вирішенні питань 
  зовнішньої та внутрішньої політики;
• свобода наукової думки та наукового пошуку від 
  тиску   релігійних,    філософських   та   політичних 
  побудов та створення в державі умов, сприятливих 
  для вільної наукової думки;
• продумана система народної освіти та підйом рівня 
  життя людства. Створення реальної можливості не 
  допустити недоїдання та голоду, злиднів та суттєво 
  послабити хвороби;
• розумне вдосконалення первинної природи Землі з 
  метою    зробити    її   здатною    задовольнити    усі 
  матеріальні, естетичні та духовні потреби кількісно 
  зростаючого людства;
• виключення війн з життя суспільства.

      На  сьогодні ми маємо змогу спостерігати більшість з вищенаведених ознак. Проте, наприклад, така умова як виключення війн, яку Вернадський вважав надзвичайно важливою для створення та існування ноосфери, не виконана; і досі не ясно, чи зможе бути виконана.

      Неточність  у визначенні поняття "ноосфера", часу її виникнення й ототожнення її з окремо взятою подією призвели до істотних відхилень у тлумаченні цього глобального феномена. Терміном ноосфера називали все те, що стосувалось розуму, розумової діяльності людини, носія розуму, охопленої ним сфери і навіть, суспільно-політичної формації.

      Ю. П. Трусов (1968) вважав ноосферу особливим структурним елементом космосу, виділеним за ознакою соціального охоплення природи, і пов'язаним з іншими структурними елементами природи, який просторово, матеріально і енергетично взаємодіє і перехрещується з цими елементами (зокрема з літосферою і гідросферою), але логічно різко від них відрізняється.

      Олейников (1971) пов'язує ноосферу із земними структурами і розглядає їх як певну функціональну єдність. Між усіма планетними оболонками і різноманітністю форм впливу на довкілля існує тісна взаємодія. Ноосфера локалізована в межах чотирьох планетних оболонок (літосфери, гідросфери, атмосфери та біосфери) і її можна розглядати як систему живої природи і неживої речовини, охопленої людським розумом.

      О. І. Перельман (1964, 1973) визначив ноосферу як перетворену внаслідок техногенезу біосферу, котра характеризується новою, вищою формою руху матерії -суспільною діяльністю людей і величезним прискоренням розвитку. Людина, вирвавшись за допомогою ракет за межі біосфери, підняла межі ноосфери на сотні кілометрів. Але ноосфера - це техногенно перетворена біосфера, а підняти межі біосфери за допомогою ракет неможливо.

      Інші  автори (Козиков, Камшилов, Гіляров) пов'язують формування ноосфери з високим рівнем продуктивних сил суспільства, високим ступенем їх інтернаціоналізації. Камшилов відзначає, що діяльність людини, хоча і базується на розумних намірах, у масштабах біосфери часто виявляється руйнівною.

      Назаров вважав ноосферу таким еволюційним станом біосфери, де закони природи переплітаються з соціально-економічними законами розвитку суспільства, а головною рушійною силою є наукова думка і наукова творчість. Концепція ноосфери відповідає ідеалам гуманізму і несе в собі великий ідеологічний заряд. В інших працях хоча і немає явного ідеологічного забарвлення, але зберігається двопланове тлумачення ноосфери з перевагою ідеї майбутнього цілеспрямованого перетворення біосфери в "сферу розуму" в найрізноманітнішому і найширшому розумінні цих слів. 

      ВИСНОВКИ

      Виконуючи цю роботу ми глибоко вивчили та розглянули історію виникнення таких понять, як екосистема, біосфера та ноосфера. Були встановлені взаємозв'язки між ними, які показали, що кожне з цих визначень є частиною іншого.

      Усі  дійсні екосистеми, в сукупності Землі, складають біосферу. Не всяка комбінація "життя - середовище" - може бути екосистемою. Нею може стати лише середовище, де має місце стабільність і чітко функціонує внутрішній колообіг речовин. Найбільш велика екосистема — біосфера. Біосфера – оболонка Землі, склад, структура і енергетика якої в істотних рисах  обумовлені минулою або дійсною діяльністю живих організмів. Біосфера охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, які взаємозв'язані складними биогеохимічними циклами міграції речовин і енергії. За В. І. Вернадським, поняття «ноосфера — останній з багатьох етапів еволюції біосфери в геологічний історії — етап наших днів». Сьогодні, ноосфера - це новий еволюційний стан біосфери, при якому розумна діяльність людини стає вирішальним чинником її розвитку. Саме тому, грунтуючись на цих твердженнях можна виділити залежність «Екосистема – біосфера – ноосфера», розгляд якої і був метою нашої роботи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЛІТЕРАТУРА

1. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології. – К.:Вища школа,2003.– 358 с.
2. Корабльова А.І. Екологія : взаємовідносини людини і середовища.– Д.:Вища школа,1999.– 256с.
3. Білявський Г.О., Р.С. Фурдуй. Основи екологічних знань. – К.:Либідь,1995.– 376с.
4. Черняк В.М. Основи екології. – Т.:Астон,1999.–116с.