Взаємовідносини Речі Посполитої та Швеції в 30-х рр.. ХVII ст

Перемога під Піллау змусила уряд Швеції повернутися до переговорів. Мир зі Швецією також хотіло й оточення Владислава IV. Король вважав, що за допомогою козаків Річ Посполита зможе перемогти шведів у війні. Приймати одноосібно рішення без згоди шляхти Владислав IV не міг і козаки повернулися на Запоріжжя. Так закінчився їхній похід на Балтійське море.

Отже, саме українське козацтво, отримавши невелику перемогу над шведами, відвернуло криваву війну.

Велике значення успіху козацької Балтійської флотилії 1635 р. пов’язане з їх суворою дисципліною тактикою та порядком в бойових діях.

Наприкінці XV ст. українські землі, що примикали до Великого степу, опинилися на кількасот років у досить небезпечному становищі через постійну небезпеку нападу з боку Кримського ханства та Османської імперії. Отже, склалася ситуація, за якої мир на кордоні був не можливий. Козацьке військо розвивалося в специфічних умовах [17]. Кожної хвилини козак мав бути готовий до нападу кочівників. Поступово виробилися як стратегія, традиції, дисципліна так і тактика військових дій козацького війська. Все це вплинуло на вольові та професійні якості українського вояка [32].

З виникненням Запорозької Січі з'являються більші за розміром тактичні одиниці – полки. Полк складався з 10-20 сотень. Так, в битві під Піллау приймав участь один полк, який складався з 15 сотень.

Наприкінці XVI ст. сформувалася чітка структура війська запорожців. Всі посади були виборними. У козацькому війську, яке в 1635 р. воювало в Прибалтиці, керував Костянтин Вовк, який був призначений польським королем, а не вибраний козаками. Варто зазначити, що козаки в цій війні були найманцями – реєстровим козацтвом. Тому вони не мали права обирати старшину.

Відомо, що військова дисципліна є необхідним інструментом існування будь-якого війська. Не було винятком і козацтво. Зважаючи на те, що будь-який непослух щодо наказу, погане виконання службових обов'язків, низький моральний стан кожного окремого вояка можуть мати важкі наслідки для всього війська, козацтво на війні підпорядковувалося досить жорстоким законам.

Найпоширенішими покараннями були смерть та побиття киями. Однак було б не правильно зводити козацьку дисципліну тільки до карності [49]. Підсумовуючи питання дисципліни, можна визначити три основні, так би мовити, основи, на які вона спиралася: карність, ідеологія й осуд товариства. Під час походу на Піллау не було порушення дисципліни.

Владислав IV, після знищення козаками шведських галеонів поблизу Піллау, планував відправити козаків для захоплення міста. Під час взяття ворожих фортець козацтво застосовувало як штурм, так і облогу. В першому випадку намагалися підійти непомітно до ворожих укріплень і навальною атакою, не зважаючи на первинні, іноді доволі великі, втрати, ввірватися всередину фортеці. При облозі міста, робили підкопи, намагалися підпалити за допомогою артилерії [1]. Якщо ворог очікував на атаку, то козаки наближалися, прикриваючись переносними дерев'яними щитами, плетеними фашинами, а то й просто возами. На стіни залазили за допомогою драбин. Звичайно, похід на Піллау увінчався б успіхом козаків,  але королівство Швеція повернулося до переговорів з Річчю Посполитою і похід на місто так і не відбувся.

В XVI ст. у Європі стрільці шикувалися в 10 рядів, у XVII ст. стрій зменшився до 6-ти рядів. Загальним було те, що кожна дія рядового регулювалася командою старшого. Це давало можливість вести стрільбу організовано, проте її якість залишалася низькою. До того ж загибель командного складу спричиняла руйнування строю. Шведи, як і більшість європейських армій, діяли за цією військовою схемою. Козацтво, котре цінувало самостійність вояка в межах його підрозділу, не потребувало розроблення такої щільної, як у противників, системи команд і чітко визначеного шикування. Внаслідок наступ козацької піхоти залежав від швидкості заряджання мушкетів кожного окремого вояка. А оскільки кожен козак у справі заряджання і прицілювання мав змогу діяти самостійно і не відволікався на старшину, то і швидкість та якість його стрільби була досить високою.

Напевно, кількість шеренг не була сталою, а залежала від уміння бійців. Ще одним із ефективних способів вести бій було те, що козаки, окрім стрільби стоячи і з коліна, часто вели вогонь лежачи. Шведи, які не звикли до несподіванок і нестандартного бою, який вели козаки, не змогли вистояти проти них.

Козак використовував одночасно як стрілецьку, так і холодну зброю. Щодо першої, то домінували рушниці, види яких змінювалися залежно від їх технічного розвитку – рушниці, аркебузи (рис. 1.8), мушкети, яничарки тощо [29]. Часто застосовували гаківниці. З холодної зброї домінували: шабля, спис і бойова коса. Кожен шведський вояк спеціалізувався лише на певній зброї, що зменшувало шанси на перемогу.

Отже, козацька дисципліна, манера ведення бою й тактика призвели до поразки шведів у бою під Піллау та змусили до підписання миру між Швецією та Річчю Посполитою.

 

ВИСНОВКИ

 

З кінця XVI–початку XVII ст. козаки приймали активну участь у військових діях не лише на власних територіях, а і як наймані війська, тим самим втручаючись у політику європейських держав.

В ході нашого дослідження визначено причини участі запорозьких козаків у військових баталіях Речі Посполитої проти королівства Швеції 1635 року. Річ Посполита не мала сильного флоту для боротьби з потужною морською державою – Швецією. Козаки, які мали успіх на Чорному морі у боротьбі з Османською імперією, зміцнили польський флот. Важливими чинниками були висока боєздатність запорожців та мобільність й універсальність козацьких чайок. В умовах війни використання досвіду морських битв запорозьких козаків було важливо для Речі Посполитої.

Розглянувши участь козаків у морській битві під Піллау у серпні-вересні 1635 року в ході протистояння Швеції та Речі Посполитої на боці останньої, ми дійшли висновку, що запорожці провели успішну військову кампанію. В черговий раз вони показали високу військову майстерність. По-перше, вони провели вдало розвідку та дізналися місце розташування укріплень і батарей шведського порту Піллау. По-друге, козакам вдалося взяли на абордаж всі шведські кораблі. В цій битві запорожці довели свою непереможність й показали свою силу всій Північній Європі.

Річ Посполита й королівство Швеція тривалий час мали напружені стосунки. Вони поглибилися з поширенням протестантської церкви в Швеції й з початком Тридцятилітньої війни. Крім того, після загибелі Густава ІІ Адольфа в 1632 р. трон успадкувала його донька Христина. З перших років правління у 1632–1635 рр. проявився її талант політика. Владислав IV Ваза вирішив скористатися тим, що шведський трон після загибелі короля-полководця Густава Адольфа займала його малолітня дочка та отримати шведську корону. У 1635 р. назрівала війна, але завдяки перемозі козаків під Піллау ворогуючі держави повернутися до переговорів і війна так і не почалася. Провівши дослідження, ми переконалися, що козаки зіграли вирішальну роль у припиненні військового конфлікту між Швецією та Річчю Посполитою в даному протистоянні. Було врятовано міста від руйнування й сотні тисяч людей від загибелі.

Козацьке військо мало універсальний устрій та високу дисципліну, велике почуття патріотизму та відповідальності, унікальні традиції, що може стати прикладом для формування сучасної боєздатної української армії. Перемога під Піллау в 1635 р. показала ефективність використання козацької флотилії в морських битвах. Козаки підтвердили свій статус непереможної армії. Маючи вже славу переможних морських походів на турецькі фортеці, козаки на Балтійському морі збільшили свою звитягу та посилили страх серед ворогів.

Ефективність використання козацьких чайок побачили не лише турки, а й польські урядові кола. Після перемоги під Піллау в 1635 р., вся польська еліта визнала ефективність використання козацтва. Король Владислав IV наказав зберегти козацькі човни для подальших бойових дій. Особливості ведення бою та боєздатність козацтва, стали одним із чинників для здобуття невеличким військом значної перемоги й зупинення війни.

В ході дослідження нами було створену схему морської битви під Піллау 1635 року.(Додаток Б). Схема битви створена для кращого відображення подій 1635р. під Піллау.

Звитяжні походи та слава козацького війська, викликають захоплення та гордість і на сьогоднішньому етапі розвитку нашої держави. Слава українського козацтва сприяє збільшенню національної свідомості та патріотизму.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Алексеев В. М. Тридцатилетняя война / В. М. Алексеев. – Л.: Учпедгиз, 1961. – 226 с.
2. Білоцерківський В. Я. Історія України / В. Я. Білоцерківський. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 535 с
3. Брехуненко В. А. Морські війни українських козаків / В. А Брехуненко. – Житомир: Житомирська облдрукарня, 2007. – 80 с.
4. Величко С. В. Літопис / В. С. Васильович. – К.: Дніпро, 1991. –Т.1. – 371 с.
5. Військове мистецтво козаків [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://sites.google.com/site/dryzhuk911/home/29-vijskove-mistectvo-kozakiv.
6. Грушевський М. С. Історія України-Руси / М. С. Грушевський. – Київ-Львів: Друкарня П. Барського, 1907. – Т.4: XIV-XVI віки. – відносини політичні. – 538 с.
7. Гуржій О. І. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний / О. І. Гуржій, В. В. Корнієнко. – Київ: Україна, 2001. – 190 с.
8. Дорошенко Д. І Нарис історії Україні / Д. І Дорошенко. – Київ: Глобус, 1992. – Т.2: Від половини XVII століття. – 217 с.
9. Запорожцы на Балтийском море [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://fraza.ua/analitics/06.07.14/198269/zaporozhtsy_za_baltijskom.html
10. Ивонин Ю. Е., Ходин А. А. Густав II Адольф. / Ю. Е. Ивонин, А. А. Ходин. // Вопросы истории. – 2010. – N 9. – с. 69
11. Іналджик Г. Османська імперія класичної доби 1300-1600 / Г. Іналджик. – К.: Критика, 1998. – 287 с.
12. Колесницкий Н. Ф. Священная Римская империя: притязания и действительность / Н. Ф. Колесницкий. – М.: Наука, 1977. – 212 с.
13. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини / В. В Кривошея. – К.: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. – 452 с.
14. Кулаковський П. М. Земські урядники Чернігово-Сіверщини у 1621-1648 рр. / П. М. Кулаковський. – Львів, 1998. – 120 с.
15. Мамчак М. А. Флотоводці України / М. А. Мамчак. – Снятин: Прут Принт, 2005. – 307 с.
16. Международное положение в Европе в первой половине XVII в. и Тридцатилетня война [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000029/st032.shtml.
17. Мерников А. Г. Всемирная история войн / А. Г. Мерников, А. А.  Спектор. – Мінськ.: ООО “Харвест”, 2005. – 768 с.
18. Мицик Ю. А. Як козаки воювали: Історичні розповіді про запорізьких козаків / Мицик Ю. А., Плохій С. М.,  Стороженко І. С. – Дніпропетровськ: Промінь, 1990. – 302 с.
19. Поршнев Б. Ф. Тридцатилетняя война и вступление в неё Швеции и Московского государства / Б. Ф. Поршнев. – М.: Наука, 1976. – 437 с.
20. Руська (Волинська) метрика. Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства). 1569–1673. / Упорядники Г. Боряк, Г. Вайс, К. Вислобоков, Л. Демченко, П. Кеннеді-Грімстед, В. Кравченко, В. Страшко, Н. Яковенко. — Київ, 2002. — 984 с.
21. Сас П. М. Петро Конашевич-Сагайдачний: молоді роки / П. М. Сас. – К.: Інститут історії України, 2006. – 287 с.
22. Сас П. М. Хотинська битва 1621 – битва за Центральну Європу. / П. М. Сас. – К.: Балтія-Друк, 2011. – 216 с.
23. Сас П. М. Хотинська війна 1621 року. / П. М. Сас. – К.: Інститут історії України, 2011. – 520 с.
24. Сергійчук В. Морські походи запорожців / В. Сергійчук. – Київ: МПФотовідеосервіс”, 1992. – 60 с.
25. Солдатенко А. Польская гусария 1500-1776 гг. / А. Солдатенко. // Орел. – 1993. № 3. – с. 27.
26. Струкевич О. К. Історія України / Струкевич О. К., Романюк І. М., Пірус Т. П. – Київ: Грамота, 2008. – 272 с.
27. Тридцятилітня війна (1618-1648) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1138050140841/istoriya/tridtsyatilitnya_viyna_1618-1648.
28. Україна шлях до моря [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrlife.org/main/prosvita/hist_flotua4.htm.
29. Урланис Б.Ц. Рост населения в Европе. Опыт исчисления / Б.Ц. Урланис. – М.: ОГИЗ-Госполитиздат, 1941. – 436 с.
30. Федорук А. В. До проблеми участі козаків у боях за Дюнкерк 1646 р. / А. В Федорук. – Чернівці: Золоті литаври, 1999. – 98 с.
31. Форстен Г. В. Балтийский вопрос в XVI и XVII столетиях (1544-1648) / Г.В. Форстен. – СПб: Сенатская тип., 1894. – Том II: Борьба Швеции с Польшей и Габсбургским домом. (30-летняя война)– 640 с.
32. Франц М. Запорожские казаки в борьбе за Прибалтику / М. Франц. // Режим доступу: http://slavica-petropolitana.spbu.ru/files/2014-1/108-.pdf
33. Хрущевский М. Иллюстрированная история Украины / М Хрущевский. – М.: Книга по Требованию, 2013. – 550 с.
34. Шапран А. А. Ливонская война 1558-1583 / А. А. Шапран. – Екатеринбург: Сократ, 2009. – 528 с.
35. Шаскольский И. П. Борьба Руси за сохранение выхода к Балтийскому морю в XVI веке. / И. П. Шаскольский. – Л.: Наука, 1987. – 176 с.
36. Щербак В. О. Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина XV – середина XVII ст. / В. О. Щербак. – К.: Видавничий дім "КМ Academia", 2000. – 305 с.
37. Щербак В. О. Українське козацтво: формування соціального стану / В. О.  Щербак. – К., Видавничій дім «КМ Academia» 2000. – 300 с.
38. Яковенко Н. М. Українська шляхта / Н. М. Яковенко. –  К.: Критика, 2008. – 309 с.
39. Biedrzycka A. Wojsko J. K. M. Zaporoskie nad Baltykiem / A. Biedrzycka – Gdańsk: Rocznik Gdański, 1999. –Т.59. –  235 c. // Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=z_cVAQAAMAAJ&q=Biedrzycka,+Agnieszka.+Wojsko+J.K.M.+Zaporoskie+nad+Ba%C5%82tykiem&dq=Biedrzycka,+Agnieszka.+Wojsko+J.K.M.+Zaporoskie+nad+Ba%C5%82tykiem&hl=uk&sa=X&ei=urDwVMXLMqrOygPg44GoAQ&ved=0CBwQ6AEwAA.
40. Brzezinski R. The Army of Gustavus Adolphus / R. Brzezinski– Oxford: Osprey Publishing, 1993. – 48 c. // Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=YylYMtCMz2UC&pg=PA50&lpg=PA50&dq=Brzezinski+R.+The+Army+of+Gustavus+Adolphus&source=bl&ots=Gv0DFkqO_B&sig=IxL8x6qlbsdcepfmayyZp47Ew2g&hl=uk&sa=X&ei=t7PwVMvNLIv7UqrngZgJ&ved=0CFoQ6AEwCA#v=onepage&q=Brzezinski%20R.%20The%20Army%20of%20Gustavus%20Adolphus&f=false.
41. Franz M. Kozacy na Morzu Czamym. XVII-wieczna piechota morska / M. Franz // GROT. Zeszyty Historyczne, – 2003. – Nr 17. – 84 c.
42. Górski T. Dnieprzanskie «czajki» /T.G órski // Przegld Morski. -1988. –Nr 5. – 97 s.
43. Górski T. Flotylle kozackie w służbie Jagiellonów i Wazów / T. Górski. – Gdańsk: L&L, 2003. – 224 s.
44. Kuklo C. Demografia Rzeczypospolitej Przedrozbiorowej / C. Kuklo. – Warszawa: Wydawnictwo DiG, 2009 – 521 s. // Режим доступу: http://cejsh.icm.edu.pl/cejsh/element/bwmeta1.element.desklight-f261010e-b915-4ce8-8b49-62d3f2742e3c/c/2011_2_5_PS_Recenzja.pdf.
45. Nowak T. Kazimierz Siemienowicz / T. Nowak. – Warszawa: MON, 1969. – 182. s.
46. Piwarski K. Dzieje polityczne Prus Wschodnich (1621-1772). / K. Piwarski. – Gdynia: Gdynia: Wydawnictwo Instytutu Baltyckiego Publ., 1938. –130 s.
47. Raczynski E. Pamietniki Albrechta Radzivilla, Kanclera Litowskiego / E. Raczynski // Warszawa: Wydawnictwo MON, 1989. – T. 1. –289 s.
48. Rawita-Gawronski F. Geneza i rozwoj idei Kozactwa i Kozaczyzny w XVI wieku / F. Rawita-Gawronski. – Krakow: Ksiegarna J. 1924 – 150 c. // Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=OCAaAAAAIAAJ&q=Rawita-Gawronski+F.+geneza+i+rozwoj+idei+Kozactwa+i+Kozaczyzny+w+XVI+wieku&dq=Rawita-Gawronski+F.+geneza+i+rozwoj+idei+Kozactwa+i+Kozaczyzny+w+XVI+wieku&hl=uk&sa=X&ei=O9TwVKW_D8fcywOYrYCgBA&ved=0CCIQ6AEwAQ
49. Samuel Koszka do Jana Zamoyskiego, z Bialej Cerkwi 22 stycznia 1601 roku // Listy Stanislawa Zlkiewskiego 1584-1620.- Krakow, 1868.
50. Wereszczyński J. Studia nad mapami morskimi Fryderyka Getkanta. / J. Wereszczyński – Warszawa: Zeszyty Naukowe Politechniki Lodzkiej, 1988. – 287 s.

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ ДОДАТКІВ

 

Додаток А. Малюнки, ілюстрації, портрети

Рис. 1.1. Галеон. С гравюри А. ДюрераXV ст.

Рис. 1.2. Карта володінь Османської імперії у XVIIст. на Чорному морі

Рис. 1.3. Зображення титульної сторінки «Опис України» Гійома де Боплана

Рис. 1.4. Малюнок перемога шведів під Брейтенфельдом, 1631р.

Рис. 1.5.«Атака гусарії», О. Орловський. Олія, холст, початок XIX ст.

Рис. 1.6.  Козацька чайка (Конструкція)

Рис. 1.7. Схема укріплень в місті Піллау на 1635

Рис. 1.8. Зображення аркебуза

Рис. 1.9. Зображення мушкета

 

Додаток Б. Схема морської битви під Піллау 1635 року

 

 

 

 

 

 

Додаток А.

Рис. 1.1.Галеон. С гравюри А. ДюрераXV ст.

Рис.1.2. Карта володінь Османської імперії у XVIIст. на Чорному морі

 

Рис. 1.3. Зображення титульної сторінки «Опис України» Гійома де Боплана

 

Рис. 1.4. Малюнок перемога шведів під Брейтенфельдом, 1631р.

На малюнку зображено військо шведів і народ, який їм радіє.

 

Рис. 1.5.«Атака гусарії», О. Орловський. Олія, холст, початок XIX ст.

 

Рис. 1.6.  Козацька чайка (Конструкція)

 

Рис. 1.7. Схема укріплень в місті Піллау на 1635

Рис. 1.8. Зображення аркебуза

 

Рис. 1.9. Зображення мушкета

 

                                                                                                                       Додаток  Б

 

Схема морської битви під Піллау 1635 року

На цій схемі зображена перемога козаків над шведами під Піллау. Створена в програмі Google Малюнки. Схема створена автором на основі даних та опису битви під Піллау.