Взаємовідносини Речі Посполитої та Швеції в 30-х рр.. ХVII ст

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП…. 3-8

 

РОЗДІЛ I. ПЕРЕДУМОВИ ТА ФОРМУВАННЯ БАЛТІЙСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ФЛОТИЛІЇ В ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХVІІ СТ …9-17

 

РОЗДІЛ II. ВІЙСЬКОВІ ДІЇ КОЗАКІВ НА БАЛТІЙСЬКОМУ МОРІ ПРОТИ ШВЕДІВ У СЕРПНІ-ВЕРЕСНІ 1635 РОКУ……………………………………18-21

 

 

ВИСНОВКИ 22-23

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ………24-28

 

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………29-36

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. За період існування людства в різні проміжки часу відбувалося безліч війн. Наявність професійної армії для окремих держав відігравала та відіграє важливу роль у збереженні державності.

На сьогодні обґрунтування високих економічних витрат на українську армію, з урахуванням ситуації, яка склалася в країні, є першочерговим завданням керівництва країни. Українська влада прагне при мінімальних витратах на обороноздатність мати сучасну, боєздатну армію. Тому дуже важливо популяризувати історію українського козацтва з метою збільшення патріотизму та національної свідомості. Військовий потенціал та авторитет українського козацтва на міжнародній арені в ХVІІ ст. заслуговує на увагу як приклад для ідеологічної підготовки сучасної української армії.

Звичайно в цьому ракурсі варто звернутися до вивчення історії українського козацтва, врахувати позитивні та негативні моменти історичного розвитку козацької армії. Саме козацтво протягом декількох століть в історії України відігравало роль головної оборонної сили наших земель. Крім того, козацькі формування брали участь у багатьох війнах, які проводили Російська імперія, Річ Посполита та інші країни.

Яскравим прикладом є військово-морська діяльність українського козацтва на боці Речі Посполитої проти королівства Швеції в 1635 р., пов’язана з намаганнями польського короля Владислава IV Ваза повернути собі шведську корону, яку втратив його батько Сигізмунд ІІІ. Це питання є одним з малодосліджених, але дуже цікавих сторінок історії українського козацтва та Речі Посполитої. Морські військові експедиції запорізьких козаків переважно були пов'язані з Чорним морем. Набагато менш відома історія походів козаків на своїх кораблях на Балтику. На сьогоднішній день це питання рідко обговорюється у вітчизняній та зарубіжній історичній науці.

Об'єкт дослідження – взаємовідносини Речі Посполитої та Швеції в 30-х рр.. ХVII ст.

Предметом дослідження є участь запорозьких козаків у морській битві під Піллау в серпні-вересні 1635 р.

Мета дослідження – на основі джерельної бази та історіографії питання, враховуючи результати вивчення проблеми вітчизняними та зарубіжними істориками, дослідити роль запорозьких козаків у морській битві під Піллау проти королівства Швеції в серпні-вересні 1635 р. на боці Речі Посполитої.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

• визначити причини участі запорозьких козаків у військовому протистоянні Речі Посполитої проти королівства Швеції 1635 р.;
• проаналізувати дії козаків у морській битві під Піллау у серпні-вересні 1635 р.;
• дослідити значення козацького військового чинника на призупинення конфлікту між Швецією і Річчю Посполитою та на початок переговорів між сторонами конфлікту;
• розглянути устрій, дисципліну та традиції козацького війська як приклади для формування патріотизму та національної свідомості української армії.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з червня по вересень 1635 р. Нижня хронологічна межа дослідження – червень 1635 р. (початок організації походу й розвідки). Верхня хронологічна межа – вересень 1635 р. (перемога козацьких чайок над шведськими галеонами в битві під Піллау ).

Територіальні межі дослідження охоплюють територію Речі Посполитої, королівства Швеції, Запорізьку Січ та морський простір Балтійського моря.

Методологія дослідження: методологічною основою роботи стали принципи історизму, системності, об’єктивності, всебічності та наступності, що дали змогу з’ясувати специфіку діяльності запорізьких козаків в Балтійському морі 1635 р. в Протистоянні Речі Посполитої та Швеції. Для реалізації цих принципів були використані такі методи як порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, проблемно-пошуковий, методи узагальнення, систематизації та порівняння. Ці методи дали можливість проаналізувати та охарактеризувати весь спектр історичних матеріалів, які стосуються досліджуваної тематики.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що фактичний матеріал та основні положення роботи можуть бути використані як у середній освіті при підготовці до уроків з всесвітньої історії та історії України у 8 класах, так і у вищих навчальних закладах студентами та викладачами при підготовці до семінарських і практичних занять з історії слов’янських народів, історії України та історії міжнародних відносин. Матеріали дослідження будуть корисними для підготовки доповідей та рефератів з даної проблематики. Крім того, ця робота може бути корисною й необхідною для всіх тих, хто захоплюється історією та діяльністю запорізьких козаків.

Джерельна база та історіографія дослідження. Аналізуючи джерельну базу дослідження необхідно відзначити Руську (Волинську) метрику. Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства). 1569–1673 []. У виданні містяться дані про Костянтина Вовка, що організував та очолив козацьку флотилію на Балтійському морі в 1635 р.

Історіографічну базу дослідження складають праці вітчизняних та зарубіжних авторів.

Зарубіжна історіографія представлена роботами польських та російських (в тому числі і радянських) істориків.

Аналізуючи польску історіографію проблеми варто виокремити таких дослідників, як М. Франц [], А. Бієджицька [], Т. Гурскі [] тощо.

Так, Бієджицька А. у своїй роботі «Військо Запорізьке в Балтиці» дослідила діяльність українського козацтва в Балтійському морі в 1635 році. Зокрема дослідниця розглянула військові дії козаків проти королівства Швеції та ефективність ведення на козацьких чайках бойових дій проти шведських галеонів.

Професор Познанського університету Адама Міцкевича М. Франц займається проблемами вивчення історії запорізьких козаків в Речі Посполитій. Не оминула увагу вченого і досліджувана нами проблематика. В своїй статті «Запорізькі козаки в боротьбі за Прибалтику» [], автор детально розглядає участь козаків в протистоянні Речі Посполитої та Швеції на Балтійському морі в 1635 р. та приходить до висновків, що саме завдяки діяльності козаків в даному протистоянні шведська сторона пішла на підписання вигідного для Польщі Штумсдорфського перемир’я.

Робота Тадеуша Гурські «Козацька флотилія на службі у Ягеллонів та Ваазів» [] абсолютно в новому ракурсі відображає історію польського військово-морського флоту. Дослідник підкреслює велике значення козацьких чайок в військово-морських силах Речі Посполитої, в тому числі і в протистоянні 1635 р. на Балтійському морі.

Розглядаючи російську (в тому числі радянську) історіографію варто зазначити, що дане питання в зазначеному ракурсі практично не вивчалося, а російські та радянські дослідники торкалися його лише опосередковано в контексті інших суміжних проблем.

Все ж досліджуючи обрану нами проблему необхідно зупинитися на роботах таких дослідників, як: Форстен Г.В. [], Поршнев Б.Ф. [],Солдатенко А. [], Івонін Ю.Е. та Ходін А.А. [], Шапран А.А. [].

Дореволюційна історіографія проблеми представлена працею Г.В. Форстена [], яка була надрукована ще в 1894 р. В своєму дослідженні вчений приділив основну увагу дипломатичній історії взаємних відносин Швеції, Росії, Лівонії, Польщі, Пруссії та Данії, центром яких було Балтійське море.

Радянський історик Поршнев Б.Ф. [] дослідив політичну й дипломатичну ситуацію Європі в першій половині XVII ст. Зокрема він розглянув співвідношення сил в Європі під час Тридцятирічної війни.

Серед пострадянських російських істориків варто виокремити Солдатенко А., який в своїй праці «Польская гусария 1500—1776 гг.» [] вдало описав польське гусарське військо. З його дослідження видно, що польське військо, яке не мало дисципліни й порядку, не здатне було протистояти війську шведів і потребувало допомоги українських козаків.

Шапран А.А. у дослідженні «Ливонская война 1558-1583» [] показав складність політичної та військової ситуації на узбережжі Балтійського моря у 1558-1583 рр., коли Швеція, Данія, Річ Посполита й Московська держава вели війну за володіння узбережжям Балтійського моря.

Дослідники Івонін Ю.Е. та Ходін А.А. в роботі «Густав II Адольф» [] описали військову могутність Швеції. Зокрема військовий талант шведського короля Густава ІІ Адольфа, який досяг значного успіху завдяки військовій дисципліні шведського війська. Військо Густава було повною протилежністю війська Речі Посполитої.

Щодо вітчизняної історіографія питання варто зазначити про те, що воно привертає велику увагу українських вчених.

Так, дослідження Яковенко Н.М. «Українська шляхта» [] та Кулаковського П.М. «Земські урядники Чернігово-Сіверщини у 1621–1648 рр.» [], в яких описується кар’єрний ріст української шляхти надають відомості про ватажка Балтійської козацької флотилії Костянтина Вовка та описують отримання ним посад у Речі Посполитій.

Історики Гуржій О.І. [] та Корнієнко В.В. [] дослідили морські походи Сагайдачного проти Османської імперії, взяття турецьких фортець та перемоги козаків з використанням невеличких, але швидких і маневрових козацьких чайок над великими й неповороткими турецькими галерами.

Брехуненко В.А. [], Сас П.М. [], Васильєв А.А. [],розглядали перемоги козаків на Чорному морі та ефективність використання козацьких чайок проти великих неповоротких кораблів. Крім того не оминуло увагу дослідників і питання участі козаків у військових конфліктах у Прибалтиці.

Таким чином, аналізуючи джерельну базу та історіографію з проблеми, що досліджується, слід зазначити, що як зарубіжні, так і українські вчені, незважаючи на вивчення питань міжнародних відносин європейських держав у першій половині ХVII ст. не в повній мірі заповнили «білі плями» історії військових протистоянь європейських країн у ХVII ст., однією з таких прогалин є участь українських козаків в Протистоянні Речі Посполитої та Швеції на Балтійському морі в 1635 р. що, відповідно, вимагає подальшого комплексного дослідження.

Структура наукового дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг роботи становить 28 сторінок (23 сторінки – основний текст, список використаних джерел та літератури налічує 50 позицій і складає 5 сторінок).

 

РОЗДІЛ I. ПЕРЕДУМОВИ ТА ФОРМУВАННЯ БАЛТІЙСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ФЛОТИЛІЇ В ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХVІІ СТ

 

Козаки – це могутня військова сила. Їх мужність і витримка не могла не привернути уваги багатьох європейських монархів. На початок XVII ст. козаки вже були визнані багатьма європейськими можновладцями та воєначальниками, як сильні та витривалі вояки. Європейські королі активно залучали козаків до свого війська. Таким чином козаки почали перетворюватися із звичайних борців за свої права на професійне сильне військове об’єднання [30]. Їх військова майстерність навіювала жах на ворогів. Козаки нерідко показували османам хто справжній володар на Чорному морі [42, с.247]. Козацькі чайки – це справжній жах для ворожих галер. Вони легкі, швидко пересуваються, гарно маневрують і непередбачувані [45]. Козацька флотилія тримала в страху все узбережжя Чорного моря [15, с.130-134].

В першій половині XVII ст. Чорне море було «внутрішнім озером» Османської імперії. На південному узбережжі знаходилася Османська імперія, на північному – Кримське ханство, яке було у васальній залежності від турків-османів[20]. Вся торгівля в екваторії Чорного моря була під контролем Османської імперії. Морем перевозили полонених українців з Кафи до інших рабовласницьких міст. Формальний контроль османів над судноплавством на Чорному морі не міг зупинити нападів українських козаків на порти в Чорному морі. Козаки легко спускалися по Дніпру до Чорного моря й нападали на турецькі та татарські фортеці[28]. Їхні морські походи на початку ХVІІ ст. проти Османської імперії на Чорному морі отримали назву «Доба героїчних походів» [18].

У 1602 р. запорожці взяли Кілію, 1606 р. – Варну, 160 7р. – Очаків, 1608 р. Перекоп, а у 1616 р. взяли Кафу. У 1615, 1617, 1624 рр.козаки навіть здійснили походи на Стамбул [27]. Турки не могли відчувати себе справжніми володарями моря. Дані факти підтверджують, що українські козаки мали гарний військовий досвід і славу непереможних воїнів. Велике значення в переможних морських походах козаків мали їх кораблі – чайки.

Козацька чайка була морським і річковим кораблем, який адаптований для вільного переміщення по річці і по морях. Човен мав велику вантажопідйомність, щоб перевозити провізію і здобич. Козаки непомітно підпливали до корабля ворога чи до ворожих берегів, використовуючи якості човна та військову тактику. Одночасно чайки були невеликі, тому що інколи козакам доводилося переносити їх по суші, щоб з’являтися там де їх ніхто не очікував. Це був ідеальний, дешевий і простий засіб для морської війни [7, с.45].