Танці Гуцульщини (на прикладі творчості Я.Чуперчука)

«Чорногору» всюди чекали з концертами, щоб подивитись «справжніх гуцульських артистів». Виступаючи,аматори продавали фотографії свого ансамблю з написом «Ансамбль «Чорногора» під керівництвом Я. Чуперчука».  На жаль,цей унікальний,воістину народний ансамбль проіснував лише шість місяців : з приходом Радянської влади припинив свою діяльність. Не відбулись заплановані гастролі в Прагу Коломийської балетної групи театру. Я. Чуперчук повернувся в Коломийський театр.

В липні 1944 р. у Станіславі відновили Гуцульський державний ансамбль пісні і танцю . Я. Чуперчук продовжував у ньому очолювати балетну трупу.

Перші післявоєнні гастролі 1945 р. відбулись у Києві,Москві, Білорусії, а також у Прибалтиці : вони були успішними . Глядач із Західної України з нетерпінням чекав зустрічей з цим прекрасним  ансамблем. Своїми хореографічними шедеврами віртуоз Гуцульської хореографії  Я. Чуперчук  примножив славу Гуцульському ансамблю танцю.

1946 р. на  запрошення дирекції  Львівського будинку народної  творчості Я. Чуперчук переїхав працювати до Львова. Гуцульським ансамблем продовжував керувати до 1947 р. Однак шкода було залишати ансамбль , у який вклав багато сил ,енергії , багатство творчого доробку. У Львові митець із студентів , учнів та молоді різних професій створив ансамбль пісні і танцю «Чорногора» , згодом перейменований на ансамбль «Галичина».

Концертна програма ,яку підготував Ярослав Чуперчук у «Чорногорі»,- це танці  та  вокально-хореографічні картини народного життя Гуцульщини, Покуття, Бойківщини, Лемківщини, Буковини. Протягом року ансамбль «Чорногора» побував в усіх районних центрах та багатьох селах Львівщини. Успішно пройшли гастролі ансамблю в Закарпатті, Дрогобичі та Станіславі. Колектив дав більш як 150 концертів.

У газеті «Вільна Україна» В. Бабляк писав : «Вже перші кроки молодого колективу на сцені рельєфно окреслюють  його творчий профіль … Ансамбль «Чорногора» має всі підстави в недалекому майбутньому вийти з рамок самодіяльності і стати професійним мистецьким колективом».[1,24]

У грудні 1948 р. колектив «Чорногора» прибув на гастролі у Київ . Кияни з великим зацікавленням і радістю зустріли цей молодіжний ансамбль. Танці, побудовані на фольклорному матеріалі Західної України, висока виконавська майстерність самих артистів викликали інтерес киян до цього колективу

1948 р. Київська студія  документальних фільмів випустила  фільм про Я. Чуперчука і «Галичину» - «Карпатські  візерунки». Цей фільм із захопленням дивились люди по всьому Радянському Союзу.

У 1949 р. по всій Галичині покотилися арешти . В Станіславі заарештовано диригента Державного гуцульського ансамблю пісні і танцю Дмитра Котка,артистку ансамблю «Чорногора» Мирославу Грибинюк, та не обминуло і Ярослава Чуперчука. 28 грудня 1949 року його заарештували . Без слідства і суду в товарному вагоні ,як і тисячі таких як він,Ярослава відправили на шість років у Читинську область

Приїхавши до табору,на прохання коменданта Перепьолкіна ,Ярослав створив ансамбль танцю ,щоб виступити на концерті до дня виборів.Через кожні три-шість місяців оновлював хоровий і танцювальний склад ,знаючи про те, що учасників ансамблю не направляють на важкі роботи . Він старався якнайбільше вирвати людей з шахт , залучаючи їх в ансамбль . Завдячуючи  йому, не один залишився живим. З концертами виступали по всій Читинській області. Репертуар складався  з українських пісень і танців Східної і Західної України. Костюми одягали ті,що привезли з України. За ходом репетицій стежив енкаведист.

Після численних схвалень ансамблю Я. Чуперчука, енкаведисти добре зрозуміли значення його праці . Українськими піснями, танцями на чужині аматори не давали занепасти духом своїм землякам , вселяли їм віру й надію в повернення на рідну землю. Хоча підстав для арешту не було жодних , все ж Я. Чуперчука засудили на п’ять  років  тюремного ув’язнення .

Після смерті Сталіна 1953 року митця звільнили, але повертатися додому ще не дозволили. Йому дали роботу при Будинку культури Забайкальської залізниці. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Магдалиною Пристай родом із Болехова, родину якої 1949 вивезли за те, що брат , священик греко-католицької  церкви, не підписав православ’я . Через рік  у молодого подружжя народилася донечка Леся. 1955 р. працював у обласному концертному бюро Чити . За успішні концертні виступом та концертні програми балетмейстеру  1956 р. дали шестимісячну відпустку додому. Однак після повторного арешту Я. Чуперчука  сім’ї  не скоро вдалося  разом повернутися в Україну.

У серпні 1958 року , після звільнення , Я.Чуперчук повернувся до Львова. Повернення митця було великою радістю не тільки для ансамблю «Галичина» ,а й для митців та шанувальників  рідного мистецтва. Творчий дух митця не змогли зламати  кадебістські  мури. Зразу після повернення з Сибіру київська студія ім. О.Довженка 1959 р. запросила Я. Чуперчука до роботи у кінофільмі «Олекса Довбуш» на посаду балетмейстера – постановника , одночасно затвердивши його на роль Весельчака. Після успішної участі у фільмі Ярослав Маркіянович одержав низку пропозицій від кіностудії ім. О. Довженка.

У «Галичині» балетмейстер працює над новою програмою  не шкодуючи сил , енергії та терпіння. Колектив успішно виступає на гастролях у Кубані ,в Павлодарі , Ворошиловграді , Севастополі, Ялті… всюди їх супроводжував успіх.

З  молодечим  запалом  Я. Чуперчук  працював балетмейстером у театрі ім. М. Заньковецької , Львівському театрі опери й балету.

У 1969 році ансамбль «Галичина»  під керівництвом Ярослава Чуперчука  став Лауреатом 34-ого міжнародного фестивалю фольклорних колективів у Ніцці.

У 1972 році у видавництві «Мистецтво» виходить книжка записів танців Ярослава Чуперчука  «Голубка». Саме вона дала можливість поширювати українські танці далеко за межами України.

2.2. Ансамбль «Галичина» - як приклад балетмейстерської роботи    Чуперчука.

Поєднані з традиційним побутом українців, народні танці мають численні регіональні відмінності. На цій багатій різноманітності побудована творчість заслуженого вокально-хореографічного ансамблю «Галичина», заснованого у 1946 році Ярославом Чуперчуком. Основою репертуару були гуцульські танці, згодом додалися композиції інших регіонів Галичини, а також Центральної України. Серед інших мистецьких колективів його вирізняє самобутня виконавська манера, оригінальність музичного та хореографічного матеріалу. У всіх республіканських та всесоюзних фестивалях ансамбль «Галичина» під керівництвом Ярослава Чуперчука стає беззміним лауреатом конкурсів. Рідним містом «Галичини» є Львів, у якому поєднуються найкращі зразки європейської архітектури, занесені до списку світової спадщини Юнеско з характером його мешканців, котрі люблять і шанують українські національні традиції.

З 1980 року ансамбль очолює учень та послідовник Ярослава Чуперчука – Олексій Бобків. Він прийшов у цей колектив юнаком, як учасник. Після закінчення у 1978 році Київського державного інституту культури працював балетмейстером ансамблю, а з 1980 року – його незмінний художній керівник та головний балетмейстер. У своїй творчій діяльності вміло поєднав фахові знання з багатим практичним досвідом, який зумів перейняти у свого вчителя – Ярослава Чуперчука. Ансамбль Галичина піднявся на вищу професійну сходинку та засяяв новими творчими гранями, здобуваючи нагороди на міжнародних та всеукраїнських фестивалях та конкурсах. Де б не була «Галичина» – всюди ансамбль полонив серця глядачів, демонструючи майстерне виконання народної музики та хореографії. У Львові і по всій Україні ансамбль з промовистою назвою «Галичина» сприймався як один із символів нашої духовної незнищенності.

У високому реноме ансамблю – вагомий вклад його оркестру. Впродовж історії ансамблю змінювався інструментальний склад, керівники та виконавці, однак донині залишилась незмінною його основа – троїсті музики (баян/акордеон, 3-4 скрипки, цимбали, флейта/сопілка, кларнет, контрабас, бубен). Наприкінці 60-х років оркестр поступово виріс в окрему творчу одиницю із самобутнім інструментальним та вокально-інструментальним репертуаром, в якому танці та пісні Західної України, авторські твори, самостійні оркестрові номери. З оркестром співпрацюють багато відомих співаків та музикантів-інструменталістів. Незмінним успіхом у глядачів користується програма-ретро 30-х років «Львівські батярські пісні» гурту «Батяр-бенд «Галичина», створена у творчій співдружності з Віктором Морозовим. У різні часи оркестром керували: В. Попадюк, Б. Білик, М. Бурбан, І. Арсенич, Ю. Слободський, Петро Рачинський (1975–2009), Юрій Польовий (2009).

Для виховання молодої зміни «Галичині» 10 листопада 2002 року був створений дитячий вокально-хореографічний ансамбль «Викрутасики». Засновником і керівником колективу є Леся Сологуб. В ансамблі займаються діти віком від 3-х до 16-ти років. Вивчення основ хореографії, вокалу, опанування елементами танцювальної програми – від простішого до складнішого, дозволяє проявити здібності кожної дитини. Розвивають таланти молоді та досвідчені педагоги, під керівництвом яких ансамбль успішно розвивається, гастролює по Україні та інших країнах Європи. Найталановитіші хлопці та дівчата після такої «школи» та досягнення повноліття вливаються до ансамблю «Галичина»

Висновок до розділу ІІ

Ярослав Чуперчук – унікальна особистість у гуцульській хореографії. Гордість української культури , він створив понад сто хореографічних на вокально-хореографічних творів , до яких сам писав пісні. Його багатолітня творча діяльність лягла в основу сучасних репертуарів багатьох колективів в Україні та за її межами. Цьому сприяло видання книжки «Голубка»(1972), до якої ввійшли вісім танців.

Маестро хвилювало становище, в якому опинилася українська культура у вільній Україні. Він уважно стежив за всім ,що відбувалося в мистецтві. Особливо його хвилював стан фольклорних хореографічних ансамблів.

«Мабуть у мене стареча ностальгія…»… Перед очима виринають картини фестонів моєї юності. Співи,танці,народна ноша. Боже! Яка велика пісенна творчість , багатство музики, розмаїття одягу. Кожний колектив самобутній, оригінальний, неповторний у танцях, музиці, одязі і не було схожості, - говорить маестро. – Ми були подібні лише в одному: любові до рідного мистецтва.  На жаль, - з болем Продовжує  Ярослав Маркіянович, - сьогодні в моді плагіат. Як добре – усміхається – що тепер є телевізор і «творчі люди» мають можливість один в одного  запозичати все,що їм заманеться. Яким ще словом можна назвати те,що без дозволу, переступаючи всі норми етики, крадемо один в одного…. Не можна творити мистецтво не знаючи серця народу,не заглибившись у його душу.  Щоб тих негараздів уникнути в культурі, треба знати історію , глибше вивчати народну творчість , звичаї , обряди нашого народу,частіше відвідувати музеї ,заглядати до бабусиних скринь. І, головне, вкладати безмежну любов у своє творіння. Тільки таким чином ми зможемо відновити наші духовні і моральні традиції… Я вірю в майбутнє України» [1,35]

За своє багатогранне  життя Ярослав Маркіянович 70 років віддав творчій діяльності як балетмейстер – постановник , з них 40 років – сценічній діяльності.

Віртуоз гуцульської хореографії виховав цілу плеяду учнів , які отримали високі нагороди заслужених , народних артистів України та заслужених працівників культури. Сам маестро – лауреат міжнародних конкурсів , нагороджений французьким урядом, одержав звання від радянського уряду.

Перед глядачем Ярослав Чуперчук відкрив невичерпну скарбницю гуцульського фольклору . Мовою танцю балетмейстер розповідає про духовну красу людей рідного краю,про талановитих,життєрадісних,мужніх гуцулів. Усе це він відображає в хореографічних творах : «Аркан», «Пісня Бескидів», «Гуцулка на царині», «Край мій рідний», «Лісоруби», «Гей,браття опришки», «Трембіта»…Розмаїття танців утворило великий вінок ,сплетений неповторними багатобарвними шатами одягу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Враховуючи наукові дослідження з даної проблеми можна підсумувати, що кращі зразки народної хореографії Гуцульщини збереглися завдяки невтомній праці хореографів.

Тенденції розвитку сучасного народно-сценічного танцювального мистецтва на Прикарпатті засвідчують багатство і неповторність, оригінальність мистецтва танцю – і професійного, і самодіяльного. Унікальні гуцульські традиції, звичаї, вірування, події з повсякденного життя населення – все це стає основою різноманітних хореографічних постановок. Разом з піснею танець допомагає правильно відтворювати побут народу, звичаї, обряди. Йому надано певну драматургічну функцію усіх без винятку видовищних процесах: танець слугує тлом для розгортання дії, виразнішого розкриття настроїв та почуттів героїв, змалювання середовища. Сучасний народний танець на Прикарпатті функціонує у найрізноманітніших сценічних формах. Завдяки цьому утверджуються на сцені поширені в народі танцювальні рухи, а більшість персонажів, створюваних в українських театральних і театрально-музичних спектаклях, вже не існують без танців. Потужний розвиток танцювальних колективів, поширення та зростання популярності народно- го танцю засвідчують могутній вплив особистісного чинника на процес залучення скарбів західноукра- їнського танцювального фольклору до сфери професійної хореографії. Так, Гуцульський ансамбль пісні і танцю за період свого існування дав понад 10 тисяч концертів у різних країнах світу: Англії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Італії, Канаді. Як відомо, свого часу його очолювали найвидатніші корифеї- балетмейстери і постановники Я. Чуперчук та В. Петрик. Сьогодні народно-сценічний танець на Прикарпатті виграє новими барвами, відзначається цікавою лексикою, оригінальністю стилістичних особливостей, які відшліфовувалися десятками років різними хореографами і виконавцями. Проте вже не потребує наукового доведення той беззаперечний факт, що визначна роль у розвитку гуцульської сценічної хореографії належить саме Я. Чуперчуку.

Список використаних джерел

1. Демків Д. Ярослав Чуперчук: феномен гуцульської хореографії
2. Затварська Р. Маестро гуцульського танцю / Р. Затварська. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2002. – 160 с., іл.
3. Стасько Б.В. Митці народної хореографії Прикарпаття
4. Стасько Б. Хореографічне мистецтво Івано-Франківщини / Б. Стасько. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004. – 312 с. + 8 с. кол. іл.
5. http://tanecwiki.com/index.php?option=com_content&view=article&id=2606:tanci-zapadnogo-regiona-ucraini-referat&catid=113:referati&Itemid
6. http://hutsulschyna.com/hutsulshchyna/211-narodni-tantsi.html