Ринок цінних паперів: його суть і значення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Цінні папери

Т Е М А :    Ринок цінних паперів: його суть і значення.

 

 

 

 

 

 

 

П Л А Н  :

 

 

 

Вступ

 

 

1. Цінні папери - особливості їх  обігу.

1.1. Поняття цінних паперів.

1.2. Види цінних паперів та  їх характеристика.

 

2. Ринок цінних паперів в Україні та особливості та його функціонуввання.

2.1. Суть ринку цінних паперів. Закон України про цінні папери  та фондову           біржу.

 

3. Перспективи розвитку ринку  цінних паперів в Україні.

 

 

Висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Нагромадження грошового капіталу відіграє важливу роль у ринковій економіці. Безпосередно самому процесу нагромадження грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як грошовий капітал створений чи зроблений, його необхідно поділити на частину, що знов спрямовується у виробництво, і ту частину, що тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і являє собою зведені грошові кошти підприємств та корпорацій, що акумулюються на ринку позичкових капіталів кредитно-фінансовими інстітутами та ринком цінних паперів.

Виникнення та обіг капіталу, створеного в цінних паперах, тісно пов'язано із функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. Із появою цінних паперів (фондових активів) відбувається немов би роздвоєння капіталу. З одного боку, існує реальний капітал, створений виробничими фондами, з другого - його відображення в цінних паперах.

Поява цієї різновидності капіталу пов'язана із розвитком потреби у залученні все більшого обсягу кредитних ресурсів внаслідок ускладнення й розширення комерційної та виробничої діяльності. Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, бо покупка цінних паперів означає не що інше, як передачу частини грошового капіталу у позику.

Ключовим завданням, яку повинен виконувати ринок цінних паперів є, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, у порівнянні з банківськими кредитами, капіталу.

 

Ринок цінних паперів є одним з найважливіших елементів ринкової економіки. Якщо в західних країнах він має розвинену структуру і добре відлагоджені механізми функціонування, то в Україні це ринок знаходиться у процесі становлення. Визначальними факторами цього процесу є специфічні особливості українського економічного розвитку, що перебувають в переході від директивної економіки до ринкової.

В будь-якій економіці (ринковій, директивній) на одному полюсі виникає залишок грошових нагромадження, на іншому - існує потреба залучення додаткових грошових коштів для інвестування. Механізм цього явища загальновідомий. Наприклад, сезонні лишки (або нестаток коштів) виникають в сільському господарстві, лісозаготівлі, переробній промисловості, що використовує сільськогосподарську сировину. Грошові нагромадження виникають у населення (як резервна готівка, як заощадження на покупку товарів тривалого користування і тому подібне). Підприємства нагромаджують кошти амортизації та частини прибутку на інвестиційні проекти. Та, навпаки, частина підприємницьких структур постійно мають потреби в залученні коштів для розширення своєї діяльності (нарощування статутного капіталу, покупки обладнання, реалізації будівельних програм і тому подібне).

 

Переважаючим типом інвестиційних інструментів на українському ринку цінних паперів є акції акціонерних товариств. Це пояснюється декількома причинами.

По-перше, період "первісного нагромадження", в який вступила українська економіка, вимагає прискорених темпів перерозподілу та мобілізації на тривалі терміни значних фінансових ресурсів для створення нових крупних комерційних структур. Найкращим засобом незалежної від держави мобілізації крупних грошових коштів є акціонування та випуск акцій.

По-друге, акції є "вічним" інструментом, і акціонерне товариство при нормальному ході подій не зобов'язане повертати внесені акціонерами кошти. Тому багато комерційних організацій віддають перевагу випуску акцій замість різноманітних боргових зобов'язань.

По-третє, значний вплив на переваги інвесторів та емітентів виявляє психологічна установка на перехід до капіталізму, до приватної власності. Акції же - обов'язковий атрибут капіталізму. Нині мода на акції перевищує потреби у грамотній оцінці ризиків, пов'язаних із інвестуванням в акції.

По-четверте, у нинішній час саме питання акціонування найбільш розроблені в діючому законодавстві.

Разом з тим  акції, що обертаються на українському ринку, є значно більш ризикованими інструментами, аніж аналогічні інструменти на Заході. Це зумовлене наступним:

По-перше, загальна криза в економіці Україні не може водночас супроводжуватися достатнім зростанням доходності в цих умовах підприємств і організацій, в тому числі й акціонерних. Тому немає надії на  високу доходність ринку акцій, а також на їхню достатню надійність.

По-друге, лише небагато в Україні акціонерних товариств, чиї акції пропонуються до широкого продажу, є підприємствами із солідним стажем і послужним списком. У своїй більшості акціонерні товариства - це  організації, що утворюються, в значній частині фінансового спрямування коштів (інвестиційні компанії, банки). Відсутність багаторічної статистики роботи цих організацій і невизначеність їх майбутнього різко знижує якість експертних оцінок ефективності вкладень в емітовані акції.

По-третє, ринок цінних паперів в Україні не досяг ще рівня цивілізованості, коли нормою життя цього ринку є обов'язкове пред' явлення інвестиційній публіці самої повної інформації про запропоновані на ринку цінні папери. Багато емітентів не відкривають даних, що дозволять грамотно судити про їхні цінні папери. Трапляються  недобросовісні  емітенти та професійні учасники ринку цінних паперів.

По-четверте, часто зустрічаються випадки випуску акцій емітентами без достатньо розроблених проектів використання грошових коштів, отриманих від цих випусків. При цьому вкладення інвесторів забезпечуються лише самими грошовими коштами, внесеними в ході випуску. У таких ситуаціях акціонерні товариства ніяк не можуть гарантувати інвесторам достатнього рівня доходу на акції, а також захист від можливості банкрутства.

Ринку державних цінних паперів в Україні майже немає. Це може бути пояснене наступними причинами:

- не розробленістю ринкових  процедур реалізації та торгівлі  державними цінними паперами; відносно  невигідними фінансовими умовами  випущених українських державних  облігацій;

- загальною економічною кризою у господарстві республіки, що робить невигідним випуск боргових зобов'язань взагалі, а державних зокрема.

Можна сказати, що ринок цінних паперів в Україні знаходиться ще у фазі зародження. Однак темпи, якими він розвивається, значно більш швидкі, аніж еволюція ринку цінних паперів у свій час на Заході. Це вселяє, з одного боку, надії на скоріше набрання ринком цінних паперів достатнього рівня цивілізованості, з іншого боку, породжує неминучі витрати зростання та високий ризик при роботі на цьому ринку.

Національний Банк України дотримується нейтралітету у відношенні багатьох конкуруючих між собою біржових структур фондового ринку і не бере участь своїми коштами та ім'ям ні в одній з них. Така позиція обумовлена тим, що Нацбанк України не рахує потрібним віддавати пріоритет одній чи декільком з багатьох комерційних структур до того моменту, доки еволюція біржової системи сама не виділить незаперечного лідера або декількох лідерів на ринку цінних паперів. Нацбанк України не вважає потрібним включатися у конкурентну та політичну боротьбу різноманітних біржових структур та підтримувати одних на  шкоду іншим.

Водночас Банк України з рівною повагою відноситься до різних учасників ринку цінних паперів й готовий надавати їм однакову методологічну підтримку. Це стосується, насамперед, громадських організацій - учасників ринку цінних паперів, інтелектуальне співробітництво.

 

 

 

 

 

 

1.1. Поняття цінних паперів.

 

ЦІННІ ПАПЕРИ - в капіталістичних країнах свідоцтва про вкладення паю до акціонерного капіталу або про надання позики; приносять їхнім власникам нетрудовий доход у формі дивіденду або відсотка. Цінні папери, будучи втіленням фіктивного капіталу, не мають самостійної вартості, але оскільки по них одержується доход, вони набувають ціни, чи курс, що прямо пропорційний  доходу та зворотно пропорційний нормі позичкового відсотка.

Основними видами цінних паперів є: акції та облігації капіталістичних підприємств, облігації державних, комунальних та ін. Позик й закладні листи іпотечних банків. Як правило, цінні папери випускаються на пред'явника; вони вільно переходять з рук у руки без передатного надпису. Будь-який держатель акцій формально вважається співвласником підприємства, бо акція являє собою свідоцтво на частину капіталу даного акціонерного товариства. Однак реальну можливість стати власниками підприємств акції дають їхнім власникам лише в тому випадку, якщо вони мають у своїх руках контрольний пакет акцій. Власник Облігації виступає кредитором акціонерного товариства або держави; при цьому облігація дає йому право на одержання твердого щорічного доходу у виді певного відсотка, а після закінчення строку позики - й право на викуп облігації. Емісія цінних паперів служить однім з головних засобів збагачення  фінансової олігірхії. Крім того, фінансова олігархія наживається на спекуляції цінними паперами, скуповуючи їх у періоди падіння курсів для перепродажу у періоди їхнього підвищення.

Основними власниками цінних паперів є крупні капіталісти та капіталістичні компанії. Невелика частина цінних паперів знаходиться в руках дрібних держателів; ця обставина дала привід буржуазним економістам та реформістам пропагувати теорії «демократизації капіталу» і «народного капіталізму». Вони стверджують|, наче через володіння цінними паперами самі трудящі стають капіталістами та різниця між працею та капіталом поступово зникає. Неспроможність цих «теорій» виходить з того, що основна маса трудящих взагалі не є держателями цінних паперів і лише невелике їхнє число володіє акціями на незначні суми. Розповсюдження цінних паперів серед трудових верств населення вигідно для монополістичної буржуазії, бо дає їй можливість акумулювати додаткові капітали за рахунок заощаджень населення. Дрібні держателі цінних паперів першими зазнають втрат при їхньому знеціненніі.

Створення фінансового ринку в нашій країні тісно пов'язане із процесом приватизації, із переходом на акціонерну форму власності та випуском на ринок акцій. Цінні папери лише тоді є капіталом, коли існує їх вільний обіг від одного власника до іншого. Це можливо лише за умови, що в країні буде створена достатня кількість акціонерних товариств, насамперед відкритого типу, що дозволить акумулювати в акціонерному капіталі значні грошові суми.

Цінний папір - це документ, що засвідчує майнове право, що може бути здійснене лише при пред'явленні оригіналу цього документа. Цінний папір являє собою втілення абстрактного майнового права, що може передаватися від однієї особи до іншої шляхом передачі самого цінного паперу.

Щоб вважатися цінним папером, грошовий документ повинен визнаватися в якості такого в законодавстві даної держави. У свою чергу закон визначає формальні вимоги, необхідні реквізити, яким в цьому плані повинен відповідати такий документ. Будучи складений із порушенням встановлених вимог, він не може розглядатися в якості цінного паперу.

Названі визначальні властивості цінного паперу суттєвим чином впливають на характер здійснення втілених в нього майнових прав. По-перше, втрата цінного паперу, тягне за собою неможливість для її власника здійснювати таке право. По-друге, боржник (тобто особа, що зобов'язана зробити виконання) при пред'явленні йому цінного паперу не може посилатися на відсутність основи зобов'язань продавця чи на недійсність останнього. Наприклад, не має права відмовлятися від оплати, мотивуючи тим, що він не одержав виконання зобов'язань продавця (не одержав грошової суми, задля якої виписував вексель, і тому подібне). По-третє, як наслідок цієї особливості здійснення права, втіленого в цінному папері, існує надто обмежений перелік обставин, по якому боржник може відмовитися від виконання зобов'язань продавця, посилаючись лише на її недійсність.

Недійсність цінного паперу може бути двоякого плану:

1. Абсолютна, тобто така, що має  місце внаслідок підлогу  або підробки (такого виду заяви  можуть бути зроблені проти будь-якого держателя недійсного паперу);

2. Відносна, що виражається  в заяві боржника про те, що  держатель неправомірно володів  цінним папером, наприклад викрав  її (такі заяви можуть висуватися  лише у відношенні конкретного  держателя).

Якщо в основу покласти характер суб'єкта, здійснюючого їх випуск, то можна виділити цінні папери на: державні та ті, що випускаються приватними особами. З точки зору змісту розрізняються грошові (ті, що містять грошову вимогу, наприклад чеки, векселі, облігації і т.п.) і товарні цінні папери (ті, що закріплюють права, частіше всього власності або ж застави, наприклад коносаменти. У відповідності із даним критерієм виділяються такі цінні папери: а) іменні, б) ордерні, в) на пред'явника.

Під іменним розуміється такий цінний папір, уповноважує свого держателя в якості суб'єкта висловлених в ній прав. Для деяких видів цінних паперів необхідно ще й занесення імені держателя у спеціальну книгу. Така вимога діє, у відношенні іменних акцій.