Ринок цінних паперів: його суть і значення

Цінні папери випускаються різними суб'єктами. В загальному виді виділяються три основні групи їхніх емітентів: держава, приватний сектор, іноземні суб'єкти. Відповідно усі цінні папери можуть бути умовно віднесені до державних, приватних чи міжнародних. У складі кожної з основних груп емітентів проглядаються окремі підгрупи. Наприклад, державні цінні папери можуть випускатися центральним урядом, органами влади на місцях, окремо відносно незалежними державними установами (поштою, залізничною службою та ін.), а також організаціями, що користуються державною підтримкою. Серед цінних паперів, що випускаються приватним сектором, виділяються цінні папери промислових фірм, комерційних банків, інвестиційних фондів та ін. Міжнародні цінні папери діляться як за валютами, в яких обчислюється їхня вартість, так і зи видами емітентів.

Зважаючи на тривалість періодів, на які залучаються тимчасово вільні грошові кошти, у складі ринку цінних паперів виділяють грошовий ринок і ринок капіталу. На грошовому ринку можна залучити тимчасово вільні кошти на невеликий період (до одного року). На ринку капіталу грошові ресурси залучаються на тривалі терміни (понад одного року). У свою чергу, на ринку капіталу обертаються в обігу середньострокові і довгострокові цінні папери. Класифікація цінних паперів по тривалості періодів, на які залучаються тимчасово вільні грошові кошти, відноситься головним чином до боргових інструментів, бо цінні папери, які виражають відносини співвласності, як правило, випускаються на невизначено довгий час.

Фондові цінності можуть випускатися для первинного розміщення на ринку, бути в обігу на ньому (продаватися й купуватися), погашатися (тобто вилучати з обігу з виплатою власникам певної компенсації), виступати в якості об'єкту застави і страхування, бути предметом укладання термінових контрактів і є об'єктами інших операцій. Суб'єкти, які приймають участь в означених операціях з цінними паперами, є учасниками ринку цінних паперів.

Зважаючи на  різнобічність операцій із фондовими цінностями і багатогранність функцій, які виконуються різними учасниками ринку цінних паперів, можна класифікувати їх по наступним ознакам: з характеру економічної поведінки, з рівню професійності і видам діяльності з цінними паперами, по відношенню до громадянства конкретної країни.

Зважаючи на характер економічної поведінки різних учасників ринку цінних паперів, їх можна поділити на державу, населення і комерційні організації (інституціональних учасників). У свою чергу, комерційні організації діляться на  не фінансові та фінансові. До останніх відносяться: комерційні банки, інвестиційні банки, страхові компанії, інвестиційні фонди, пенсійні фонди та ін.

З урахуванням того, чи являється діяльність з цінними паперами основною для того чи іншого суб'єкта, виділяють професійних та непрофесійних учасників ринку цінних паперів. Професійні учасники ринку цінних паперів, як правило, мають дозвіл (ліцензію) від органів державного регулювання на здійснення деякого виду діяльності з цінними паперами.

Існують чотири основних виду діяльності, що здійснюють учасники фондового ринку; посередницька діяльність по випуску і первісному розміщенню цінних паперів, посередницька (брокерська) діяльність по купівлі-продажу цінних паперів, комерційна (дилерська) та інші похідні види діяльності.

Посередницька (інвестиційна банківська) діяльність з випуску цінних паперів пов'язана із прийняттям та виконанням замовлень емітентів на первинне розміщення цінних паперів.

Комерційна (дилерська) діяльність з цінними паперами являє собою здійснення угод з купівлі й продажу цінних паперів від свого імені та за свій рахунок із зобов'язаннями продавця укладати угоди, за оголошеними цінами покупки та продажу.

До комісійної (брокерської) діяльностісті з цінними паперами відноситься здійснення за комісійну винагороду угод з купівлі і продажу цінних паперів від своєї імені за рахунок іншої особи за його дорученням, а також діяльність з юридичного оформлення угод на покупку і продаж цінних паперів між членами фондових бірж і визначенню офіційного біржового курсу цінних паперів.

Фондова біржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Фондова біржа — акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.

Фондову біржу може бути  творено не менш як 20-ма засновниками — торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної та комісійної діяльності з цінних паперів за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10000 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа — організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів і їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом.

У статуті фондової біржі визначаються:

а) найменування і місцезнаходження фондової біржі;

б) найменування і місцезнаходження засновників;

в) розмір статутного фонду;

г) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;

д) права й обов'язки членів фондової біржі;

е) організаційна структура фондової біржі;

є) компетенція і порядок створення керівних органів фондової біржі;

ж) порядок і умови відвідування фондової біржі;

з) порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржою;

й) порядок припинення діяльності фондової біржі. У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі. Правила фондової біржі повинні передбачати:

а) види угод, що укладаються на фондовій біржі;

б) порядок торгівлі на фондовій біржі;

в) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;

е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;

ж) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

з) види послуг, що надаються фондовою біржою, і розмір плати за них;

й) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

і) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

 

Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли кількість її членів стала менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилося-10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.

Діяльність фондової біржі припиняється відповідно до законодавства України про акціонерні товариства та інші вид й-господарських товариств.

Особа, яка передплатила або купила цінні папери до опублікування інформації про зміни в господарській діяльності емітента, що впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, може протягом 15 днів із моменту публікації цієї інформації розірвати договір в односторонньому порядку.

У разі розірвання договору емітент зобов'язаний на вимогу вказаної особи відшкодувати їй витрати і можливі збитки, пов'язані з передплатою або купівлею цінних паперів.

Емітент у разі невиконання умов передплати на цінні папери зобов'язаний повернути передплатникам на їх вимогу всі одержані від них кошти зі сплатою процентів за весь строк їх тримання. Емітент несе відповідальність по відшкодуванню збитків, завданих недостовірною інформацією про цінні папери.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення здійснюють контроль за випуском та обігом цінних паперів, за винятком приватизаційних. Контроль за обігом приватизаційних паперів здійснює Фонд державного майна України.

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку призначаються державні представники на фондових біржах. Вони уповноважені здійснювати контроль за додержанням положень статуту і правил фондової біржі та мають право брати участь у роботі керівних органів фондових бірж.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за дотриманням вимог антимонопольного законодавства при обігу цінних паперів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення у разі відхилення від умов, визначених у дозволах на здійснення діяльності з випуску й обігу цінних паперів, а також у статуті та правилах фондової біржі, можуть застосовувати такі санкції:

а) виносити попередження;

б) зупиняти на строк до одного року передплату і продаж цінних паперів;

в) зупиняти на певний строк укладення угод з окремих видів діяльності з випуску й обігу цінних паперів;

г) анулювати дозвіл, виданий на ведення діяльності з випуску й обігу цінних паперів у разі повторного застосування санкцій, передбачених підпунктами "а" — "в" .

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти діяльність фондової біржі в разі порушення нею статутної діяльності й вимагати приведення її у відповідність із статутом та правилами фондової біржі.

Скарги на дії територіальних відділень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у зв'язку із здійсненням ними контролю за випуском та обігом цінних паперів розглядає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку може бути оскаржено в судах або арбітражних судах.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про цінні папери і фондову біржу, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отож, Закон  України "Про цінні папери і фондову біржу" визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів на території України.

 

 

3. Перспективи розвитку  ринку цінних паперів в Україні.

 

 

Вище ми розглянули питання про становлення ринку цінних паперів в Україні, види цінних паперів, їх суть і значення в формуванні ринкової економіки, показали проблеми та причини, які заважають швидшому розвитку фінансового ринку в Україні та посиленню цого впливу на відновлення і зростання національного виробництва.  

Разом з тим можна впевнено сказати, що взятий керівництвом держави курс на реформування економіки України, створення законодавчої бази, що забезпечувала б та сприяла  реформам, розчищала ті бюрократичні завали, що стоять на шляху просування реформ та розвитку ринкових відносин, неодмінно дасть свої позитивні  результати.

Перехід бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств України на нові міжнародні стандарти дасть можливість привести у відповідність з міжнародними нормами форми бухгалтерської та фінансофої звітності. Це в свою чергу дасть можливість привести у відповідність показники, за якими здійснюється оцінка фінансового стану підприємств, фондового та фінансового ринків, розкрити інформацію для потенціальних інвесторів про дійсний стан підприємств, що разом із створенням більш м'якого податкового регулювання виведуть на ринок цінних паперів значну кількість вільних грошей як внутрішніх так і іноземних інвесторів.

Створення дійсно нормального конкурентного середовища на ринку цінних паперів разом з іншими наведеними вище факторами, дасть можливість більш реально оцінити вартість акцій підприємств, що будуть вільно обертатись на ринку, різко збільшить  кількість підприємств, що вийдуть на ринок цінних паперів зі своїми акціями.

Повинен також зрости ринок облігацій внутрішньої державної позики, що дасть можливість залучати до фінансування дефіциту державного бюджету неемісійні кошти фізичних та юридичних осіб, включаючи нерезидентів. Цьоме сприятиме проведення Нацбанко україни значної роботи, пов'язаної з підготовкою необхідних нормативно-методичних документів та введенням в дію комп'ютерних інформаційних технологій для обслуговування розміщення, обігу та погашення державних облігацій та сплати відсотків.

Не менш важливим є необхідність розширення застосування цінних паперів в розрахунких між підприємствами. Потрібно зробити привабливим використання вексельної форми розрахунків, що дасть можливість зменшити потребу підприємств в "живих"  грошах, прискорити обіг грошей і як наслідок покрацить стан фінансового ринку в Україні.

Необхідно також вдосконалювати структуру фондової біржі України, створювати та вдосконалювати її комп'ютерну мережу, а також законодавство, що регулює риноц цінних паперів та діяльність його учасників. Потрібно створити такі правила гри на ринку цінних паперів, що унеможливлювали б появу фінансових спекулянтів та шахраїв.