Підстави міжнародно – правової відповідальності

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………3 
Розділ 1. Поняття і зміст міжнародно – правової відповідальності……………...4 
1.1. Джерела права інституту міжнародно – правової відповідальності………...4 
1.2.Суб'єкти міжнародно – правової відповідальності……………………………6 
1.3. Поняття, елементи та види міжнародних правопорушень…………………...9 
Розділ 2.Підстави міжнародно – правової відповідальності…………………….18 
2.1. Юридичні підстави міжнародно – правової відповідальності……………...18 
2.2 . Фактичні підстави міжнародно – правової відповідальності………………19 
2.3.Процесуальні підстави міжнародно – правової відповідальності…………..20 
2.4.Підстави для звільнення від міжнародно – правової відповідальності……………………………………………………………………………………..21

Висновки…………………………………………………………………………...23 
Список використаної літератури……………………………………………….25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Тема даної курсової роботи пов’язана з відповідальністю суб’єктів міжнародного права. Вона є дуже важливою і не менш актуальною. Це можна пояснити тим, що в світі існує система суверенних держав, взаємовідносини між державами здійснюються головним чином і переважно на основі угод між ними. Таким чином, добровільно погоджені умови їх взаємин, що підлягають обов'язковому виконанню, загальні або конкретні юридично обов'язкові правила їх взаємної поведінки. Сукупність таких правил і становить основний зміст сучасного міжнародного права.

Недотримання цих норм породжує міжнародно – правову відповідальність.

Відповідальність суб'єктів міжнародного права пов'язана із суворим дотриманням міжнародного правопорядку, боротьбою за збереження і зміцнення миру, забезпеченням міжнародного співробітництва.

Мета даної роботи – продемонструвати та довести, що відповідальність є важливим засобом відновлення та забезпечення правопорядку, регулювання міжнародних відносин. 

Для реалізації цілей, робота поділена на два розділи:

• Поняття та зміст міжнародно – правової відповідальності;
• Підстави міжнародно – правової відповідальності.

В роботі було використано  методи аналізу й синтезу, а також  метод структурного аналізу.

В цілому, робота дає можливість розглянути причини, наслідки та обставини відповідальності суб’єктів міжнародного права.

 

 

 

 

 

Розділ 1. Поняття та зміст міжнародно-правової відповідальності

 

Під міжнародно – правовою відповідальністю у літературі розуміють юридичний обов'язок суб'єкта – правопорушника ліквідувати наслідки шкоди, завданої іншому суб'єкту міжнародного права в результаті вчиненого правопорушення. В забезпечення виконання норм міжнародного права важливу роль відіграє інститут відповідальності. Відповідальність у міжнародному праві являє собою оцінку міжнародного правопорушення і суб'єкта, який його вчинив, з боку світового співтовариства і характеризується застосуванням певних заходів до правопорушника. Зміст правовідносин міжнародно – правової відповідальності полягає у засудженні правопорушника і в обов’язку правопорушника понести несприятливі наслідки  правопорушення.

 

1.1. Джерела права інституту міжнародно-правової відповідальності 

Відповідальність – один з найдавніших інститутів міжнародного права. Історія міжнародних відносин свідчить про його постійне практичне застосування й удосконалення. Однак, правові норми цього інституту до цих пір не кодифіковані, і тому він грунтується, як правило, на застосуванні

звичайно – правових норм, що склалися на базі прецедентів та судових рішень. Цим же пояснюється достаток теоретичних досліджень інституту міжнародно – правової///відповідальності.¹………………………………………... 
 Вважається, що в міжнародному праві склався загальний принцип, згідно з яким міжнародно – протиправне діяння суб'єкта тягне його міжнародно – правову\\\відповідальність.….…………………………………………….……. 
 Деякі норми загального характеру, що регулюють питання відповідальності, закріплені в міжнародних договорах, а також підтверджені в резолюціях ООН та інших міжнародних організацій. 
 Статті 39, 41 і 42 Статуту ООН встановлюють процедури реалізації відповідальності за вчинення міжнародних злочинів проти міжнародного миру і безпеки.….………………………………………………………………………. 
 З 1972 року діє Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами. Учасники Конвенції зобов'язалися відшкодовувати шкоду, заподіяну космічним об'єктом на поверхні Землі, повітряному судну в польоті і космічного об'єкту іншого суб'єкта міжнародного 
права. 
 Проголошується міжнародна відповідальність за порушення ряду міжнародних договорів, серед яких необхідно відзначити Міжнародну конвенцію про припинення злочину апартеїду і покарання за нього 1973 року і Конвенцію про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948 року. 
Особливе місце в міжнародному праві займають питання відповідальності фізичних осіб, які виступають від імені держави і вчиняють дії, які кваліфікуються як військові злочини і злочини проти людства. 
Визначення поняття агресії, прийняте Генеральною Асамблеєю ООН в 1974 році, встановлює, що агресивна війна є злочином проти міжнародного світу, а агресія тягне за собою міжнародну відповідальність.²

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Суб’єкти міжнародно – правової відповідальності

 

Суб'єкт міжнародного права – це носій міжнародних прав і 
обов'язків, що виникають відповідно до загальних норм міжнародного 
права, або приписами міжнародно-правових актів; або особа 
поведінка якої прямо регулюється міжнародним 
правом і яка вступає (може вступати) у міжнародні публічні 
(міжвладні) відносини.³

Насамперед суб'єктами міжнародного правопорушення можуть бути держави  як основні суб'єкти міжнародного права. У зв'язку з цим виникає питання про міжнародно – правову відповідальність членів федеративної держави. Прийнято вважати, що за правопорушення, вчинене членом федерації, несе відповідальність сама федерація, навіть якщо компетенція федерації не поширюється на питання, що відносяться до міжнародного правопорушення.

У деяких випадках поряд  з федеративною державою відповідальність несе і сам член федерації. Йдеться про випадки, коли він виступає на міжнародній арені як суб'єкт міжнародного права і є безпосередньо міжнародним правопорушником.

Суб'єктами міжнародного правопорушення можуть бути і міжнародні організації. На практиці склалися певні норми, пов'язані з відповідальністю міжнародних організацій перед своїми посадовими особами і службовцями. Вона також може нести відповідальність перед державами, що є чи не є її членами, за неправомірне діяння органів цієї організації, наприклад за збиток, нанесений у результаті її військових чи політичних дій. Відповідальність міжнародних організацій виникає з порушення ними міжнародних зобов'язань, що випливають з договорів та інших джерел права. Це передбачається за Договором про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 р.; Конвенцією про міжнародну відповідальність за збиток, заподіяний космічними об'єктами 1972 р.⁴

У випадку матеріальної відповідальності міжнародних організацій треба мати на увазі, що їх засоби складаються з внесків держав – членів, тому можливі два варіанти: 1) встановлення солідарної відповідальності організації і держав – членів; 2) установлення відповідальності самої організації. У першому випадку всі претензії про відповідальність пред'являються організації та державам – членам. У другому ж претензії пред'являються організації безпосередньо, а вона вже сама вирішує питання про розподіл тягаря відповідальності між своїми членами.

Окремі особи також можуть притягатись до міжнародно-правової відповідальності, зокрема міжнародної кримінальної відповідальності за міжнародні злочини. Така відповідальність була передбачена в Статуті Міжнародного військового трибуналу для покарання головних військових злочинців європейських країн 1945 p. й у Статуті Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу 1946 р. Вони включали до злочинів злочин проти миру, воєнні злочини і злочини проти людяності. Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб передбачається також у Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948 р. й у Женевських конвенціях про захист жертв війни 1949 р.

Такі акти передбачають міжнародну кримінальну відповідальність фізичних осіб у двох формах: у формі відповідальності перед міжнародним карним судом, створюваним ad hoc, як це було на Нюрнберзькому і Токійському процесах, і у формі відповідальності перед національним судом, що передбачено нормами міжнародного права, як це має місце в Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього і Женевській конвенції про захист жертв війни.

Відповідальність фізичних осіб за міжнародні злочини найчастіше настає за умови, що їхні злочинні діяння пов'язані  зі злочинною діяльністю держави. При  цьому держави, винні в здійсненні злочину, несуть міжнародну відповідальність, а фізичні особи – міжнародну кримінальну відповідальність. Здійснення особою злочинних діянь на виконання наказу не звільняє її від кримінальної відповідальності. Для покарання таких осіб застосовується як міжнародна, так і національна юрисдикція. Офіційний статус особи також не звільняє її від кримінальної відповідальності.

У міжнародному праві немає терміну  давності щодо відповідальності за міжнародні злочини. Конвенція про незастосування терміну давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства 1968 року вказує, що представники державної влади і приватні особи, винні в здійсненні зазначених злочинів і співучасті в них, несуть відповідальність незалежно від часу здійснення злочину.

Крім Нюрнберзького і Токійського  трибуналу, рішеннями Ради Безпеки  ООН були створені ще два Міжнародних  трибунали: у 1993 році для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення  міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії з 1991 року, і в 1994 році для судового переслідування осіб, відповідальних за геноцид та інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території Руанди і громадян Руанди, відповідальних за геноцид та інші подібні злочини, вчинені на території сусідніх держав у період з 1 січня по 31 грудня 1994 року.

Також прийнято статут Міжнародного кримінального суду для покарання  осіб, винних у вчиненні злочинів проти  миру і безпеки людства. Якщо за відповідною  угодою не створено спеціального міжнародного суду, держава, на території якої знаходиться злочинець, зобов'язана передати його суду або видати іншій державі, на території якої було здійснено злочин.⁵

 

1.3.Поняття,елементи та види міжнародних правопорушень

 

Міжнародні правопорушення — це протиправна дія чи бездіяльність держави, що порушує її міжнародні зобов'язання. Обов'язковим є існування сукупності юридично обов'язкових приписів, міжнародно-правових актів, на підставі яких певний варіант поведінки держави кваліфікується як міжнародне правопорушення.⁶

З метою вироблення однакових підходів до кваліфікації правопорушень подібного  виду держави укладають спеціальні конвенції чи групу конвенцій. Ще з 1954 року ООН розробляє Кодекс міжнародних  злочинів, який включає протиправні дії, які завдають шкоди світовому співтовариству і які передбачені міжнародними угодами.⁷

У теорії міжнародного права загальновизнаним є розподіл міжнародних протиправних дій, що стосуються інтересів держав і всього міжнародного співтовариства, на кілька груп:

1) найтяжчі міжнародні  злочини;

2) особливо небезпечні  міжнародні правопорушення (злочини  міжнародного характеру);

3) ординарні міжнародні  правопорушення (делікти).

Перша група злочинів — міжнародні злочини, або злочини протии людства, включають злочини проти миру, проти людяності, воєнні злочини, геноцид, екоцид, апартеїд, агресивну війну.⁸

Їх ознаки чітко сформульовані у міжнародних договорах та інших актах, що відіграють особливо важливу роль у системі норм міжнародного права. Зокрема, це стосується Статуту Нюрнберзького міжнародного військового трибуналу (ст. 6) і Статуту Токійського міжнародного військового трибуналу (ст. 5). При вчиненні таких злочинів порушуються основоположні принципи міжнародного права.⁹

Воєнні злочини — порушення законів або звичаїв війни, вбивства, жорстокість, вивезення на примусові роботи чи з іншою метою цивільного населення окупованої території, вбивство або жорстокість до військовополонених, вбивства заручників, грабунок суспільної або приватної власності, безпідставні руйнування місті сіл, не викликані військовою необхідністю спустошення.

Злочини проти людяності — вбивства, винищення, поневолення, депортації та інші жорстокі дії, вчинені проти цивільного населення або переслідування на політичному, расовому або релігійному ґрунті, коли такі дії вчинені на виконання злочинів проти миру або воєнних злочинів.

Геноцид – дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом вбивства членів цієї групи, спричинення тяжкої шкоди їх здоров'ю, насильницької перешкоди дітонародженню, примусової передачі дітей, насильницького переселення або створення інших умов, розрахованих на фізичне знищення членів цієї групи.

Апартеїд – крайня форма расової дискримінації (розрізнення) і сегрегації (політика відділення «кольорового» населення від білого), що здійснюється відносно окремих національних і расових груп населення. Апартеїд виражається в позбавленні чи істотному обмеженні політичних, соціально-економічних і цивільних прав, територіальній ізоляції і т.п.