Особливості перекладуабревіатур та скорочень у англомовних комп’ютерних текстах

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………...……………… .3

РОЗДІЛ 1. Абревіатури та скорочення в англомовних комп’ютерних текстах………………………………………………………… ………………… 5

1.1. Визначення  понять “абревіатура” та “скорочення”………………….…… 9

1.2. Види абревіатур  та скорочень ……………………… …………………….10

РОЗДІЛ 2.Особливості перекладуабревіатур та скорочень у англомовних

комп’ютерних  текстах ………………………………………………………….16

2.1. Засоби перекладу  в комп’ютерних текстах……………………………… 17

2.2. Переклад  абревіатур та скорочень у  комп’ютерних текстах…………… 22

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 25

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………………..…… 26  
 

                                              

                                            

                                               

                                          

                                                   ВСТУП

      Із початком нового тисячоліття, розвиток технології набув нових обертів. Внаслідок цього, у сучасному житті кожна людина хоча б іноді користується різними пристроями, які полегшують спілкування або ж виконання певної роботи та задоволення власних потреб. Це такі пристрої, як мобільні телефони, коммунікатори, комп’ютери та ін. Багато людей вже й не уявляють життя без цих технологічних новинок, та часто використовують їх у повсякденному житті.

      Такий активний процес технологічного розвитку спровокував появу багатьох неологізмів, які поширились та затвердились у мовах різних країн. Особливо це стосується персонального комп’ютера, внаслідок використання якого виникло безліч жаргонізмів та професіоналазмів, які вже зараз широко вживаються користувачами ПК та продовжують поповнювати словниковий склад багатьох мов.

      Хоча, на початку своєї популярності, комп’ютер не часто використовувався простими користувачами, а частіше застосовувався на виробництві або у різних розробках. Але пізніше, із появою Інтернету та виникненням доступних операційних систем, він став справді широко використовуватись у повсякденному житті. Переконавшись у ефективності використання такого пристрою, почало з’являтись все більше користувачів персонального комп’ютера. Але цей процес освоєння нової технології був повільним на перших етапах, через незрозумілість алгоритму користування комп’ютером та великої кількості нової лексики, яка безпосередньо була задіяна у процесі користування комп’ютером.

Таким чином, виникла  необхідність у тлумаченні та роз’ясненні  таких нововведень. Видання різних технічних словників та видань полегшило  сприйняття нової лексики та специфічних  текстів. Завдяки активній праці  перекладачів, сьогодні ми можемо без  особливих труднощів користуватись  персональним комп’ютером та іншими високотехнологічними пристроями.

      Переклад комп’ютерних текстів, та їх складових – термінів (абревіатур, скорочень та ін.) справді є актуальною темою й сьогодні. Оскільки, процес поширення новітніх технологій продовжується, виникнення нової лексики та потреба у її тлумаченні залишається. Тому, варто виділити актуальність дослідження даної теми.

Мета даної роботи полягає у дослідженні абревіатур та скорочень в англомовних комп’ютерних текстів та аналізі особливостей їх перекладу.

У відповідності  з поставленою метою формулюються наступні завдання:

1. Дослідити  особливості англомовних комп’ютерних  текстів; 

2. Проаналізувати  засоби перекладу, які застосовуються  у англомовних комп’ютерних текстах; 

3. Визначити  особливості перекладу абревіатур  та скорочень у англомовних  комп’ютерних текстах. 

Об’єктами є абревіатури та скорочення в англомовних комп’ютерних текстах.

Предметом є особливості та засоби перекладу англомовних комп’ютерних текстів українською мовою.

Матеріалом дослідження слугували близько 280 одиниць – абревіатур та скорочень, що зустрічаються у комп’ютерних текстах, які було відібрано із технічних словників комп’ютерної тематики.

Структура роботи – вступ, перший – теоретичний розділ та другий – дослідницький, а також висновки, список використаної літератури та додатки.  
 
 
 
 
 
 

                                                       РОЗДІЛ 1

Абревіатури та скорочення в англомовних  комп’ютерних текстах

      Для того, щоб приступити до розгляду особливостей перекладу комп’ютерних текстів, варто звернутися до деяких базових теоретичних понять перекладу, що є характерними для цього процесу і увійшли в основу дослідження.

      Відомий перекладознавець А.Д. Швейцер визначає переклад, як "Однонаправлений і двофазний процес міжмовної й міжкультурної комунікації, при якому на основі підданого цілеспрямованому (перекладацькому) аналізу первинного тексту створюється вторинний текст (метатекст), що заміняє первинний в іншому мовному й культурному середовищі; процес, який характеризується установкою на передачу комунікативного ефекту первинного тексту, частково модифікований розходженнями між двома мовами, між двома культурами й двома комунікативними ситуаціями" [Швейцер А.Д., 1988: 75]. У цьому визначенні науковець із перекладом пов'язує такі поняття, як "мова й соціальна структура" та "мова й культура".

      Базові теоретичні поняття перекладу включають адекватність перекладу й неминуче пов'язану з нею прагматичну адаптацію. "Адекватним перекладом називається переклад, здійснюваний на рівні, необхідному й достатньому для передачі незмінного плану змісту при дотриманні норм мови перекладу" [Бархударов Л.С., 1969: 12]. У зв'язку з цим А. Д. Швейцер зазначає: "Адекватність опирається на реальну практику перекладу, що часто не допускає вичерпної передачі всього комунікативно-функціонального змісту тексту. Вона виходить із того, що рішення, прийняте перекладачем, нерідко носить компромісний характер, що переклад вимагає жертв ." [Швейцер А.Д., 1988: 96]. Цим вчений хоче сказати, що адекватність часто носить компромісний характер, і досягнення перекладацької адекватності пов'язане з деякими втратами смислу в змісті тексту. Далі він припускає, що "теоретично оптимальним можна вважати переклад, у якому разом з відтворенням функціональних характеристик тексту передаються всі функції включених у нього одиниць". Під визначенням функціональні характеристики маються на увазі властивості висловлення (функція, що служить для опису предметів і зв'язку між ними) та експресивна функція (функція, що виражає відношення мовця до висловлення).

      Переклад - це складне багатогранне явище, окремі аспекти якого можуть бути предметом дослідження різних наук. У рамках перекладознавства вивчаються психологічні, літературознавчі, етнографічні й інші сторони перекладацької діяльності, а також історія перекладацької діяльності в різних країнах. Залежно від предмета дослідження "можна виділити психологічне перекладознавство (психологію перекладу), літературне перекладознавство (теорію художнього або літературного перекладу), етнографічне перекладознавство, історичне перекладознавство" [Бархударов Л.С., 1969: 65].

      Провідне місце в сучасному перекладознавстві займає лінгвістичне перекладознавство (лінгвістика перекладу), що вивчає переклад як лінгвістичне явище. Окремі види перекладознавства доповнюють один одного, прагнучи до всебічного опису перекладацької діяльності.

      В наш час, головна функція перекладу інформативна або комунікативна, тому переклад - це засіб забезпечити можливість спілкування (комунікації) між людьми, що розмовляють на різних мовах. Тому для теорії перекладу в наш час особливе значення мають дані комунікативної лінгвістики про особливості процесу мовної комунікації, специфіки прямих і непрямих мовних актів, про співвідношення вираженого і змісту який мається на увазі у висловленні й тексті, впливі контексту й ситуації спілкування на розуміння тексту, інших факторах, що визначають комунікативне поводження людини.

Переклад у  своєму розвитку пройшов кілька етапів: був переклад і дослівний (в основному  він стосувався перекладу біблії), був і період коли автори при перекладі  оригіналу одержували новий текст. У сьогодення, індивідуально-авторський стиль не такий важливий. Відомо, що повну тотожність між оригіналом і перекладом досягнути не можливо. Мовна специфічність будь-якого тексту, орієнтованість його змісту на певний мовний колектив, що володіє лише йому властивими "фоновими" знаннями й культурно-історичними особливостями, не може бути з абсолютною повнотою "відтворено" засобами іншої мови. Відсутність тотожності аж ніяк не заважає перекладу виконувати ті ж комунікативні функції, для виконання яких був створений текст оригіналу.

      В наш час, при перекладі автори часто використають реалії ("позначаються побутові й специфічні слова й звороти, що не мають еквівалента в побуті, а отже, і у мовах інших країн") [Швейцер А.Д., 1988: 92].

      Також, у читача може виникнути незрозумілість, при читанні текстів, де значення має й міра ваги й грошові одиниці. Наприклад, через незвичні системи міри, ми часто користуємось міжнародною метричною системою. І якщо аршини, стопи, дюйми, пінти, галони й ін. використовуються лише для колориту, не містять для читача перекладу зрозумілого кількісного позначення, читач не уявить собі спавжні величини того, що описується.

      Мистецтво зображення дійсності є невід’ємною властивістю творчого перекладу тому, що внаслідок несумісності мовного матеріалу оригіналу й перекладу між ними не може бути семантичної тотожності у вираженні й, отже лінгвістично правильний переклад неможливий, а можлива лише інтерпретація. Часто буває, що рідна мова перекладача не дозволяє висловитися так широко й багатозначно, як мова оригіналу; перекладачеві при цьому доводиться вибрати одну з більш вузьких семантичних одиниць, що передає лише частина змісту, а для цього також потрібно знати дійсність, що передає текст.

      Досить маленької деталі, щоб читач помітив, що читає доробок, пересаджений на інший ґрунт, подібно тому, як найменшої неточності актора досить, щоб нагадати глядачеві, що персонажі на сцені лише грають, і зруйнувати безпосередність його сприйняття. Тому й критика перекладів часто зводиться до дрібниць і виявлення, насамперед недоліків перекладацької праці.

      Сучасна теорія перекладу наполегливо наголошує на необхідності збереження національної й історичної специфіки оригіналу. І якщо національна специфіка вже сама по собі історична, то риси епохи не завжди виступають як складова частина національної специфіки: бувають історичні явища, міжнародні по самій своїй суті, наприклад лицарська культура епохи феодалізму, що вимагає від перекладача передачі історичних реалій (костюм, зброя) особливостей етикету, психологічних рис. Труднощі для перекладача при передачі історичного й національного колориту виникають вже через те, що тут перед ним не окремі елементи, що виділяються в контексті, а якості, тією чи іншою мірою властиві всім компонентам доробку: мовному матеріалу, формі й змісту.

      Літературний твір історично обумовлений й отже, неповторний, між оригіналом і перекладом не може бути тотожності (як між двома дублікатами або між оригіналом і копією), тому неможливо зберегти повністю специфічність оригіналу. Таке завдання практично граничило б з вимогою дослівності, натуралістичного копіювання соціальних, історичних і локальних діалектів.

      Відношення перекладу до оригіналу все ж таки не те саме, що й відношення відбиття до об'єкта (мистецтва до дійсності, самостійній варіації на тему до її конкретного літературного прототипу), у перекладі немає місця для художнього перетворення типових рис оригіналу, домислу; це призвело б на практиці до осучаснення й локалізації, а в теорії - до тези, що переклад може бути краще оригіналу. Відношення між оригіналом і перекладом - це відношення між доробком і його виконанням в іншому матеріалі, при цьому константою є здійснення в іншому матеріалі не єдності змісту й форми оригіналу, а конкретизації цієї єдності у свідомості людини яка це сприймає.

Тобто, підсумкового враження, впливу на читача, форму оригіналу  також не можна зберегти при перекладі  механічно, можливо лише відтворити її значеннєву й естетичну цінність для читача; у сфері, що нас цікавить це означає, що неможливо зберегти при перекладі всі елементи оригіналу, що містять історичну й національну специфіку, але, безумовно, варто викликати в читача враження, ілюзію історичного й національного середовища.

1.1. Визначення понять  абревіатура та  скорочення

      Науково-технічна література є сферою широкого вживання різних скорочень – як тих, що увійшли до мови і зафіксовані у словниках, так і авторських, оказіональних, що створені тільки на конкретний випадок і зафіксовані лише в одному тексті. У деяких видах текстів скорочення іноді становлять 50 % усіх слововживань та 15% словникового складу. З точки зору їхнього перекладу, зазначений розподіл скорочень доцільний тому, що останні , як правило, мають свої відповідні повні форми у конкретному тексті, що перекладається, і їхнє розуміння, звичайно, не викликає труднощів, тоді як при перекладі перших іноді можуть не допомогти й перекладні словники скорочень, якщо вони не містять потрібного скорочення.

      За визначенням скорочення є ширшим поняттям, ніж акронім або абривіатура. Скорочення – це такий спосіб словотвору, суть якого складається у відсіканні частини основи , що або збігається зі словом, або являє собою словосполучення, об’єднане загальним змістом. Скорочення прийнято класифікувати на лексичні й графічні. До лексичних відносять усічені слова (clipped or stump words) і акроніми (initial words or acronyms ). Скорочуватися можуть будь-які фрагменти слова не залежно від морфемних границь.