Досудове врегулювоння господарських спорив

     Передання права на заявлення претензії  або позову засвідчується переуступним написом на коносаменті, накладній або квитанції.

     Обставини, що можуть бути підставою для майнової відповідальності перевізника, відправника, одержувачів вантажу і пасажирів, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми. В іноземному порту такі обставини засвідчуються за правилами, що існують у цьому порту.

     Комерційний акт складається  для засвідчення:

     • невідповідності між найменуванням, масою або кількістю місць вантажу або багажу в натурі і даними, зазначеними у перевізному документі;

• пошкодження або зіпсуття вантажу чи багажу;
• виявлення вантажу або багажу без документів, а також документів без вантажу або багажу;

     • повернення перевізнику викраденого  вантажу або багажу.

     Форма актів, порядок їх складання і  порядок засвідчення обставин, які не потребують складання актів, встановлюються правилами, що видаються Міністерством транспорту України.

     У разі відшкодування вимог, що випливають з торговельного мореплавства, на сплачувану суму нараховуються відсотки у розмірі середньої ставки банківського процента, що існує в місці знаходження кредитора.

     Відсотки  нараховуються з дня заявлення  письмової вимоги про оплату відповідної суми по день сплати.

     Такі  правила не застосовуються до вимог  про плату за простій суден  і премії за дострокове навантаження і розвантаження вантажів, про  збитки, заподіяні у зв’язку з не подачею або несвоєчасною подачею судна, непред’явленням чи несвоєчасним пред’явленням вантажів, а також про збитки, що відшкодовуються у порядку розподілу загальної аварії.

     Заявлення претензії

     До  вчинення перевізнику вантажу позову, що виникає з морського перевезення вантажу, обов’язковим є заявлення йому претензії.

     Претензії заявляються перевізнику, який здійснював морське перевезення вантажу, а якщо перевезення не було здійснено, — перевізнику, який згідно з договором морського перевезення вантажу повинен був здійснити перевезення.

     Претензії, що виникають з перевезення багажу, можуть бути заявлені перевізнику або порту відправлення чи призначення за розсудом заявника претензії.

     Претензії, що виникають з морського перевезення вантажів у прямому змішаному і прямому водному сполученні, заявляються тому перевізнику, транспортним засобом якого вантажі були доставлені або повинні бути доставлені у порт призначення.

     У тих випадках, коли кінцевим пунктом  транспортування є залізнична чи автомобільна станція або аеропорт, претензія заявляється відповідному перевізнику за правилами, встановленими для цього виду транспорту (див. вище).

     Претензія повинна бути заявлена у письмовій формі.

     До  претензії мають бути додані документи, що її підтверджують. Перевізні документи подаються в оригіналі.

     До  претензії про нестачу, пошкодження або зіпсуття вантажу, крім документів, що підтверджують право на заявлення претензій (ст. 380 Кодексу торговельного мореплавства України), повинен бути доданий документ, що засвідчує вартість відправленого вантажу.

     Претензії до перевізника, що випливають з договору перевезення вантажу, пасажирів і багажу, можуть бути заявлені протягом перших шести місяців строку позовної давності незалежно від того, здійснювалось перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

     Перевізник  зобов’язаний розглянути заявлену претензію протягом трьох місяців і сповістити заявника про задоволення чи відхилення її, а претензії, що випливають з перевезення у змішаному сполученні, — протягом шести місяців.

     З дня заявлення перевізнику претензії  збігання терміну позовної давності припиняється до одержання відповіді на претензію або закінчення терміну, встановленого для відповіді.

     До  вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річний строк позовної давності незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

     Термін  позовної давності обчислюється:

     • за вимогами щодо відшкодування збитків від втрати вантажу після закінчення тридцяти днів з дня, коли вантаж повинен бути виданий, а при перевезенні у змішаному сполученні — після закінчення чотирьох місяців з дня приймання вантажу до перевезення;

     • за вимогами щодо відшкодування збитків  від нестачі або пошкодження вантажу, щодо прострочення доставки або затримання з видачею вантажу і щодо повернення перебору або відшкодування недобору провізних платежів — з дня видачі вантажу, а якщо вантаж не було видано — з дня, коли повинен був бути виданий;

     • за вимогами щодо нестачі масових  однорідних вантажів, що перевозяться наливом, навалом або насипом, у випадках, передбачених угодою сторін, — з дня підписання ними акта щорічної інвентаризації;

     • за вимогами щодо відшкодування збитків  за не подачу судна або його подачу із запізненням, щодо плати за простій  судна, а також премій за дострокове навантаження або вивантаження вантажу — з дня закінчення місяця, що настає за тим, у якому почалося або повинно було початися перевезення;

     • у решті випадків — з дня  настання події, що стала підставою  для заявлення вимоги.

     До  вимог, що виникають з договорів  перевезення пасажирів і багажу, фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лоцманських послуг, морського страхування, угод, укладених капітаном судна в силу наданих йому законом прав, зіткнення суден, здійснення рятувальних операцій, застосовується дворічний строк позовної давності.

     Цей строк позовної давності обчислюється:

     • за вимогами, що виникають з договору перевезення пасажирів і багажу: стосовно пасажира — з дня, коли пасажир залишив або повинен був залишити судно, а якщо вимога заявлена у зв’язку із заподіянням під час перевезення шкоди здоров’ю пасажира, що спричинила його смерть, — з дня смерті пасажира, але не більше трьох років з дня, коли пасажир залишив судно; стосовно багажу — з дня видачі багажу або з дня, коли він мав бути виданий;

     • за вимогами, що виникають з договору фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лоцманських послуг, морського страхування, угод, укладених капітаном в силу наданим йому законом правам (статті 58, 68, 69 Кодексу торговельного мореплавства України), — з дня виникнення права на позов;

     • за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зіткнення суден, — з дня зіткнення суден;

     • за вимогами щодо проведення рятувальних операцій — з дня закінчення рятувальної операції. За зворотними вимогами одного (чи декількох) судновласників, у випадку солідарної їх відповідальності перед третіми особами за збитки, що виникли внаслідок смерті або ушкодження здоров’я людей, застосовується річний строк позовної давності, обчислюваний з дня сплати відповідної суми.

     До  вимог про відшкодування шкоди  від забруднення з суден і  ядерної шкоди застосовується трирічний строк позовної давності.

     Цей строк обчислюється з дня, коли потерпілий дізнався або повинен був дізнатися, що йому заподіяна така шкода, але не більше шести років з дня події, що спричинила забруднення, і п’ятнадцяти років — з дня події, що викликала ядерну шкоду. Якщо відповідальність оператора ядерного судна згідно із законодавством держави, яка видала дозвіл на експлуатацію такого судна, або спеціальною постановою цієї держави, прийнятою у зв’язку з конкретним інцидентом, застрахована або забезпечена у фінансовому відношенні іншим способом на строк, що перевищує п’ятнадцять років, вимога про відшкодування шкоди задовольняється після закінчення строку, на який відповідальність була фактично забезпечена.

     До  вимог, для яких строки позовної давності не передбачені Кодексом торговельного мореплавства України, застосовуються загальні строки позовної давності, встановлені цивільним законодавством України, якщо у міжнародних договорах України для цих вимог не встановлені інші строки давності.

     Якщо  обчислення суми вимоги залежить від  розрахунків у зв’язку з загальною  аварією, збігання строку позовної давності припиняється із дня винесення диспашером постанови про наявність загальної аварії і до дня одержання диспаші (розрахунок по розподілу загальної аварії) заінтересованою особою.

     Строки  позовної давності встановлені для  вимог, передбачених Кодексом торговельного мореплавства України, продовжуються до трьох років у випадку, якщо судно, якого стосуються ці вимоги, протягом строку позовної давності не могли застати у водах України.

     Отже, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

     В тих випадках, коли обов'язковими для  обох сторін правилами або договором  передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.

     Якщо  до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням  строку їх подання, який не може бути менше  п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.

     При розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.

     Підприємства  та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника. Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.

     Відповідь на претензію підписується повноважною  особою підприємства, організації або  їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

     Якщо  претензію про сплату грошових коштів, до якої додано платіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, у  платіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума.

     Платіжні  вимоги-доручення виконуються установами банків у порядку, встановленому Національним банком України.

     За  необґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми.  

     

3. Врегулювання  розбіжностей, що виникають під час укладення, зміни та розірвання певної категорії господарських спорів.

 

     Укладання договору складається з певних етапів: пропозиції укласти договір (оферта) і прийняття цієї пропозиції (акцепт). Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Можливі випадки, коли умови договору, пропоновані однією стороною, не відповідають бажанням другої, тому між ними можуть виникнути розбіжності, які розглядаються керівниками чи заступниками керівників підприємств та організацій або за їх уповноваженням іншими особами.

     Підприємство  чи організація, які вважають за необхідне  змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні  за договором.

     Відповідно  до ст. 10 ГПК, спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

     Коментована стаття допускає передання спорів, що виникають при укладенні господарських  договорів, на вирішення господарського суду. ГПК не обмежує можливості передання спору, що виник під час укладання господарських договорів, предметом договору. При цьому слід ураховувати норму ч. 3 ст. 5 ГПК, яка встановлює, що порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо іншого порядку не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.