Защита прав патента

 

План

 

 Вступ……………………………………………………………….…….. 3

1. Поняття промислової власності……………………………………. 5

2. Права власників  патенту………………………………………….…7

3. Порушення прав  власника патенту……………………………….10

4. Способи захисту  прав патентовласників………………………...12

5. Цивільно-правове регулювання патентних відносин………….12

Висновки…………………………………………………………17

    Література……………………………………………………….19

 

 

 

1. Вступ

 

Інтелектуальна власність – закріплені права власності на результати інтелектуальної діяльності людини, інтелектуальний продукт, який входить у сукупність об'єктів авторського та патентного права.

Інтелектуальна власність означає створіння людського розуму: винаходи, літературні та художні витвори, символіку, назви, зображення та зразки, які використовуються у торгівлі.

Найбільш поширеним способом використання результатів інтелектуальної діяльності є використання їх для задоволення власних потреб у різноманітних речах, знаряддях праці, устаткуванні, естетичних і духовних потреб суспільства тощо. Запровадження науково-технічних досягнень у виробництво підвищує його технічний рівень, продуктивність, ефективність, поліпшує безпеку праці. Суспільне виробництво знаходиться в постійній динаміці, воно безперервно потребує удосконалення, оскільки інакше не буде розвиватись.

Україна мала і, поки що має, досить потужний інтелектуальний потенціал. На її рахунку багато досягнень світового рівня, але здебільшого ці досягнення не були раціонально спрямовані на користь нашого народу.

Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність варто визнати день прийняття Закону України «Про власність» – 7 лютого 1991 р.

Але основним джерелом права інтелектуальної власності є пакет законів, прийнятих у грудні 1993 р.: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про племінне тваринництво». Трохи пізніше був прийнятий Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. Верховна Рада України постановою від 19 січня 1995 р. затвердила Положення про порядок оформлення та використання прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що становлять державну таємницю. Це група спеціальних законів, які стосуються безпосередньо інтелектуальної власності.

Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент – це техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

За одержання патенту та підтримання його чинності необхідно сплачувати спеціальний збір, розмір і порядок сплати якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

1. Поняття промислової  власності

 

До промислової власності належать результати науково-технічної діяльності. За Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., до якої приєдналась Україна, до об'єктів промислової власності належать винаходи, загальнокорисні зразки, промислові рисунки і моделі, фабричні і товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування і вказівки про місце походження або найменування місця походження, а також запобігання недобросовісній конкуренції.

У цьому переліку не йдеться про раціоналізаторські пропозиції, секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення тощо. Проте в п. 3 ст. 1 цієї Конвенції уточнюється, що об'єктами промислової власності можуть бути усі продукти, як вироблені, так і природного походження.

Відповідно до чинного законодавства України про промислову власність до цієї групи об'єктів інтелектуальної власності належать: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, нерозкрита інформація, в тому числі секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення, раціоналізаторські пропозиції.

Отже, промислову власність можна визначити як результати науково-технічної творчості, які можуть бути використані для потреб суспільства в будь-якій доцільній діяльності людей. Промислова власність – один із видів інтелектуальної власності, її складова частина.

Винахідництво – є однією із ланок єдиного безперервного і взаємообумовленого науково-виробничого процесу. У сучасних умовах суспільне виробництво не зможе успішно розвиватись і функціонувати без належного науково-технічного забезпечення. Розвиток наукової діяльності і розвиток суспільного виробництва не можна розглядати як окремі ізольовані процеси. Виробництво у своєму розвитку постійно опирається на досягнення науки і техніки, але у свою чергу ставить перед наукою все нові й нові проблеми, завдання, які потребують відповідей, розв'язання. Та досягнення науки не можуть бути використані безпосередньо у виробництві. Треба знайти способи використання їх у доцільній діяльності людини. Пошуки таких способів використання фундаментальних наукових досягнень у практичній діяльності суспільства і має здійснити винахідництво.

Тож значення винахідництва для підвищення ефективності суспільного виробництва, розв'язання соціально-економічних проблем важко переоцінити. Створення і впровадження технічних удосконалень значною мірою залежить від раціонального регулювання творчої діяльності, яка полягає у пошуках нових рішень з метою підвищення рівня виробництва, його ефективності і, зрештою, підвищення рівня добробуту народу України. Тому такі пошуки мають всебічно стимулюватись із боку держави. Вони потребують докладного правового забезпечення. Розробка таких рішень, їх оформлення, використання у народному господарстві породжують низку правових відносин між авторами пропозицій, їхніми володільцями та особами, що їх використовують. Ці відносини регулюються правом промислової власності або патентним правом, оскільки основним правоохоронним документом, яким захищаються об'єкти промислової власності, є патент (деякі результати науково-технічної творчості охороняються свідоцтвами або посвідченнями).

Патентну форму охорони об'єктів промислової власності в Україні введено вперше. Патентне законодавство формується досить активно, оскільки така форма охорони творчої діяльності найбільшою мірою відповідає вимогам ринкової економіки, хоча і є далеко не бездоганною. Патентне законодавство має передусім стимулювати усебічний розвиток науково-технічної творчості і використання її досягнень у народному господарстві України.

В Україні законодавство про науково-технічну творчість перебуває в стані свого становлення. Зараз основними джерелами законодавства України про промислову власність є Закони України: «Про власність» від 7 лютого 1991 р., «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності» від 13 грудня 1991 р., «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р., «Про охорону прав на корисні моделі» від 15 грудня 1993 р., «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р., «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р., «Про племінне тваринництво» від 15 грудня 1993 р., а також Положення про Державне патентне відомство України від 21 липня 1992 р., Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні від 18 вересня 1992 р., Тимчасова методика (основні положення) визначення доходу від використання винаходів та раціоналізаторських пропозицій та ін. Держпатент України на розвиток законодавчих актів про промислову власність прийняв ряд відомчих нормативних актів, які визначають порядок оформлення прав на об'єкти промислової власності.

Важливим джерелом патентного права України є міжнародні договори і конвенції. Кабінет Міністрів України своєю заявою від 26 серпня 1992 р. проголосив приєднання України о Паризької конвенції про охорону промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, до Договору про патентну кооперацію. Уряд України взяв на себе зобов'язання, що випливають із зазначених Конвенції, Угоди і Договору [4,5].

 

2. Права власників  патенту

 

Згідно із Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року розділом V ст. 28 правами, що випливають з патенту є:

1. Права, що випливають  з патенту, діють від дати публікації  відомостей про його видачу.

Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи з деклараційного патенту на секретну корисну модель, діють від дати внесення інформації про нього до відповідного Реєстру.

2. Патент надає його  власнику виключне право використовувати  винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Використання секретного винаходу власником патенту має здійснюватися з додержанням вимог Закону України «Про державну таємницю» та за погодженням із Державним експертом.

Взаємовідносини при використанні винаходу (корисної моделі), патент, який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу та передавати право власності на винахід іншій особі без згоди інших власників патенту.

3. Виключні права власника  патенту (деклараційного патенту) на  секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель обмежуються Законом України «Про державну таємницю» і відповідними рішеннями Державного експерта.

Власник патенту на секретний винахід чи корисну модель має право на одержання від державного органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, грошові компенсації на покриття витрат за сплату зборів, передбачених цим Законом.

Спори щодо розмірів і порядку виплати грошової компенсації вирішуються у судовому порядку.

4. Власник патенту може використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номера патенту на продукті чи на упаковці продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу.

5. Патент надає його  власнику виключне право забороняти  іншим особам використовувати  винахід (корисну модель) без його  дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

6. Власник патенту може  передавати на підставі договору  право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) – тільки за погодженням із Державним експертом.

7. Власник патенту має  право дати будь-якій особі  дозвіл (видати ліцензію) на використання  винаходу (корисної моделі) на підставі  ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

8. Договір про передачу  права власності на винахід (корисну  модель) і ліцензійний договір  вважаються дійсними, якщо вони  укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Сторона договору має право на офіційне загальнодоступне інформування інших осіб про передачу права власності на винахід (корисну модель) або видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі). Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

9. Власник патенту, крім  патенту (деклараційного патенту) на  секретний винахід чи деклараційного  патенту на секретну корисну модель, має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі). У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50% починаючи з року, наступного за роком публікації такої заяви.

Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов’язана укласти з власником патенту чи деклараційного патенту договір про платежі. Спори, що виникають під час виконання цього договору, вирішуються у судовому порядку.

Якщо жодна особа не заявила власнику патенту про свої наміри щодо використання винаходу (корисної моделі), він може подати до Установи письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту сплачується у повному розмірі починаючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання.

10. Права, що випливають  з патенту, не зачіпають будь-які  інші особисті майнові чи немайнові  права винахідника, що регулюються іншим законодавством України [2].

 

3. Порушення прав власника патенту

 

Будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію [2].