Особливості сучасної географічної освіти (шкільної та вузівської) і географічної науки в Італії

Відвідування обов'язкове під час набування диплома спеціалізації. Для доступу до навчання наступного року наприкінці попереднього року складаються екзамени з теорії й практики обраної дисципліни (спеціалізації). Заключний іспит включає письмові тези з одного чи кількох предметів, що стосуються програми навчання.

Аспіранти на докторських студіях повинні щороку звітувати про виконане для отримання дозволу на продовження навчання. Після його закінчення вони захищають тези (дисертацію) перед національною комісією.

 

4.3. Навчання студентів-іноземців

 

Кандидат повинен розпочати дії за рік до обраного ним моменту початку занять в Італії зі звернення до найближчого Посольства (консульства) Італії. Інформацію про систему освіти й умови прийому можна отримати через базу даних ORTELIUS, а також шляхом звернення до: Міносвіти; університетів та інших закладів вищої освіти; до інформаційного центру з порівняння і визнання СІМЕА (італійський NARIC); довідників про окремі факультети, що містять детальну інформацію про курси.

В Італії чимало студентів-іноземців, більшість з Третього світу, але й європейців вчиться понад 12 000 (найбільше греків). Місця для іноземців резервуються як у ВНЗ з вільним вступом, так і з вступом через конкурсні іспити.

Для претензій на повний диплом треба мати позаду не менше 12 років навчання у середній школі і визнаний в Італії атестат, а також скласти іспит з італійської мови, який проводить кожен ВЗО для себе. Комплект документів від громадян країн ЄС має потрапити у найближче консульство Італії до 15 квітня. Вказується найпривабливіший факультет, а також другий за вибором. Якщо там складаються конкурсні іспити, іноземці роблять це разом зі школярами Італії.

До зарахування всі іноземці мають скласти мовний екзамен, жодний закордонний диплом філолога чи перекладача його замінити не може. Дату і місце тесту повідомляє аплікантам Міністерство закордонних справ Італії.

Оскільки мовний тест обов'язковий, то іноземці можуть вчити мову в університетах для іноземців в Перуджі і Сієні впродовж року, а також улітку. Решта університетів мають свої курси у Мовних центрах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ V. Кваліфікації

 

Італійські університети, приймаючи учнів 13-річної середньої школи, присуджують лише чотири види дипломів.

1) Diploma universitario коротких циклів стандартною тривалістю 2-3 роки в університетах і так званих scoule dirette a fini speciali, які мають бути перетворені у майбутньому на повні "дипломні" курси,

2) Diploma di laurea -- повний диплом після 4-6 років загальних культурних і наукових студій, який дає право на титул "dottore". Представники регульованих професій (лікарі, архітектори та ін.) для початку фахової діяльності мають скласти державний профекзамен. З більшості фахів навчання триває 4 роки, з інженерії, архітектури, стоматології -- 5 років, з медицини -- 6 років.

3) Diploma di specializzazione -- професійна кваліфікація  спеціаліста після додаткових 1-2 років навчання за програмами, які визначають самі університети (підготовка вчителів ліцеїв тощо).

4) Dottorato di ricerca (Ph.D.) -- введене з 1980 р. звання доктора з наукових  досліджень, які здійснюються під наглядом і за рішенням Collegio dei docenti з даної дисципліни. Студії тривалістю 3-5 років дають аспіранту змогу виконати самостійні пошуки з оригінальними результатами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Отже, система освіти в Італії має три рівні: дошкільна, середня та вища освіта. Середня освіта також поділяється на початкову, середню молодшу та середню старшу школи. Існує також навчання у спеціалізованих ліцеях, по закінченню котрих учні отримують певну професію.

Вища освіта Італії має гіпертрофований університетський і малий неуніверситетський сектори, а більшість закладів - державні.

Університети з навчальними і науковими програмами перебувають під управлінням Міністерства університетів і науково-технологічних досліджень, завданням якого є: планувати і здійснювати розвиток наукових досліджень: складати трирічні плани розвитку університетів; розподіляти кошти між закладами згідно з законом.

Усього в Італії налічується 65 закладів університетського рівня (державних і «вільних», що самоуправляються, але мають офіційне визнання і дипломи, працюють за програмами державних та інспектуються Міністерством освіти).

Неуніверситетські заклади класифікуються таким чином:

а) інститути мистецтв під егідою інспекторату мистецького навчання;

б) інститути під егідою інших міністерств.

Вступ до ВНЗ визначається наявністю атестату (бакалаврату) за середню школу (Maturita exam). Університети вільні у встановленні вимог і кількості місць для вступників. Доступ на старших курсах до диплома спеціалізації проводиться через конкурсні екзамени (усний і письмовий тест з оцінюванням досягнутої кваліфікації).

Також в Італії можливе навчання іноземних студентів. Кандидат повинен розпочати дії за рік до обраного ним моменту початку занять в Італії зі звернення до найближчого Посольства Італії. Для претензій на повний диплом треба мати позаду не менше 12 років навчання у середній школі і визнаний в Італії атестат, а також скласти іспит з італійської мови, який проводить кожен ВНЗ для себе.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Андрощук А.Г. Освіта у країнах європейської спільноти: структура і управління// Проблеми науки. -- 2000. №8. - с. 54-60.

2. Ван дер Венде М.К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Виша освіта в Європі. -2000.-№3.-Том XXV.

3. Величко О.Г. Болонськии процес - це конкретні рішення і дії // Теория и практика металлургии. - Днепропетровск, 2004.- С.З-ІЗ.

4. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире. - М.: ВЛАДОС, 1999.