Курсовая работа по ГТС

 

  Таблиця 1.1

  Визначення  класу капітальності земляної греблі  

   

  Примітка: 1. Грунти: А - скельні; Б - пісчані, крупнообломочні і глинисті у твердому і напівтвердому стані; В - глинисті водонасичені в пластичному стані.  

  Значення  перевищення відмітки гребня над  ФПР орієнтовно приймають у залежності від глибини води у верхньому  б'єфі d,

 

  Обраний розмір перевищення гребня греблі над  ФПР і орієнтовно підрахована  висота греблі використовуються тільки для попереднього визначення класу споруди і вибору коефіцієнтів закладення укосів. У залежності від висоти греблі і типу грунтів підвалини приймаємо клас основних споруд гідровузла (табл.1.1).

    Таблиця 1.2

  Визначення  перевищення гребня греблі над ФПР

 
 
   

2. Проектування  поперечного профілю  греблі

 

   2.1. Обрис  укосів  греблі  

  Крутизна  укосів земляної греблі характеризується коефіцієнтами їх закладення верхового - m_h, та низового - m_t (рис.Д.1.2). Розмір коефіцієнтів закладення укосів греблі залежить від фізико-механічних властивостей ґрунтів укосів і підвалини, діючих на укоси сил (власної ваги ґрунту, впливи води, зовнішніх навантажень на гребені й укосах), висоти греблі і виробництва робіт.

  Таблиця 2.1

  Коефіцієнти закладення укосів

   

  На  попередніх стадіях проектування закладення укосів земляних гребель призначають, базуючись на досвіді будівництва й експлуатації аналогічних  споруд, з обов'язковою перевіркою розрахунком стійкості обраної крутизні укосів. За даними аналізу побудованих однорідних земляних гребель на щільних ґрунтах рекомендується приймати коефіцієнт закладення укосів, що наведені в табл. 2.1.  
 

  2.2. Гребінь  греблі

 

  Ширина  гребня греблі встановлюється в залежності від умов виробництва робіт і  експлуатації (використання гребня для  проїзду, проходу та з ін. метою), але не менше 4,5 м.  При відсутності дороги на гребні греблі будь-яке збільшення ширини гребня греблі повинно бути обгрунтоване.  Якщо передбачається спорудження дороги, то ширина гребня повинна визначаться за СНиП 2.05.02-85 [5](табл. 2.2 )

  Таблиця 2.2

  Ширина  гребня греблі

 

    Для забезпечення стоку атмосферної  води гребінь греблі робиться  з поперечним похилом в обидві  сторони від осі. Поперечні  похили проїзної частини, при двосхилому поперечному профілі варто призначати в залежності від числа смуг руху і кліматичних умов [5] для IV дорожно-кліматичної зони на дорогах першої категорії 0,025 для доріг II-IV категорії 0,020. 

  На  гравійних і щебеневих покриттях  поперечний похил приймають 0,025-0,030 ,а на покриттях із грунтів, укріплених місцевими матеріалами, і на мостових із колотого і брукового каменю 0,030-0,040 (рис.Д.2.1). Поперечний похил узбіч при двосхилому поперечному профілі варто приймати на 0,010-0,030 більше поперечного похилу проїзжої частини.  Уздовж проїзжої частини по гребені греблі відповідно до ГОСТу 23457-86 встановлюють огородження, наприклад у видгляді надовбів висотою 0,8 -1м відстанню 2 м один від іншого.

  2.3. Берми греблі

 

  При проектуванні поперечного переріза однорідної земляної греблі на її укосах варто передбачати берми, визначаючи їхнє число в залежності від закладення укосу, висоти греблі, умов виробництва робіт, типів кріплення.

  На  низовому укосі берма передбачається для організації службових проїздів, збору і відводу атмосферних вод. Берми призначаються приблизно через 8-15м по висоті від гребня греблі. Ширина берми з умов виробництва робіт і експлуатації приймається не менше 3 м. Для скидання поверхневих вод із низового укосу в нижній б'єф берма повинна проектуватись з похилом від центральної частини греблі до берегів, що забезпечують пропускання витрати по залізобетонному лотку, що в місцях сполученням греблі з берегами з'єднуються з дренажною канавою.

  На  верховому укосі берма передбачається біля нижньої межі його кріплення для створення необхідного упора.  При виробництві робіт берма на верховому укосі використовується для роботи під’ємно-транспортних механізмів, наприклад при укладці плит кріплення на верховий укіс, тому її ширина приймається не менше 3 м.

  У висотному відношенні берма на верховому  укосі розташовується на нижній межі кріплення верхового укосу, що призначається  на глибині 2h_1%, або 1,5t, де t - товщина крижаного покрову , рахуючи від мінімального рівня водосховища . У даному курсовому проекті за мінімальний рівень водосховища варто приймати рівень мертвого об'єму. Таким чином, відмітка розташування берми на верховому укосі дорівнює

 
 

  В курсовому проекті, за відсутністю  даних для визначення h_1% при РМО, за розрахункову величину приймають товщину крижаного покрову, яку можна прийняти 0,5-0,7 м.

  При розрахунку відмітки берми може виникнути  випадок, коли вона повинна розташовуватися  поблизу поверхні землі або навіть нижче її. Цей випадок має місце  при низькому стоянні рівня мертвого об'єму (РМО). Тоді кріплення проектують по усьому верховому укосі, доводячи його по всій довжині греблі до поверхні землі, берму не влаштовують, а упор розташовують по підошві верхового укосу.

 

  

3. Визначення  відмітки  гребня греблі

 

  3.1.  Загальні  положення  

  Гребінь греблі розташовують на відмітці, що виключає можливість переливу води через нього. Відповідно до вимог [9, п.2.12] перевищення гребня греблі слід визначати для двох випадків стояння рівня води у верхньому б'єфі:

  а) при нормальному підпірному рівні (НПР) або при більш високому рівні, що відповідає пропусканню максимального паводка, що входить в основне сполучення навантажень і впливів (рис.Д.3.1, а)

  б) при форсованому підпірному рівні (ФПР), при пропусканні максимального  паводка, що відноситься до особих сполучень навантажень і впливів (рис.Д.3.1, б).

  Перевищення гребня греблі h_s в обох випадках визначається за формулою:

 
 

  При визначенні перших двох складових формули (3.1) швидкість вітру при основному  сполученні навантажень і впливів (при НПР) треба приймати забезпеченістю 2% для споруд I, II класів і забезпеченістю 4% - для III, IV класів [9, с.30] , а при особому сполученні навантажень і впливів (при ФПР) розрахункова швидкість вітру приймається забезпеченістю, для споруд I-II класів 20%, для III класу – 30 %, для IV- 50%.