Становлення й розвиток страхового ринку в Україні

— за географічними ознаками;

— за демографічними ознаками;

— за психологічними ознаками;

— за соціально-етичною поведінкою тощо.

Аналіз може охоплювати вивчення таких  клієнтурних ринків:

— споживчого ринку страхових послуг;

— ринку виробників страхових послуг;

— ринку проміжкових продавців (страхових посередників);

— ринку установ державного страхування;

— ринку недержавного страхування;

— міжнародного ринку страхових  продуктів (у страховому бізнесі існує міжнародний поділ праці, наприклад, Велика Британія — лідер у страхуванні морських перевезень, Німеччина — у страхуванні майна і будівель тощо).

2. Процес розробки  страхових продуктів включає  такі етапи:

1) визначення страхового  продукту (назви виду страхування);

2) розробку специфікації  продукту (умов страхування);

3) визначення порядку  (процедури) укладення договорів  страхування;

4) визначення вартості  продукту;

5) визначення ціни  продукту (страхових тарифів);

6) затвердження й отримання  дозволу органів державного регулювання  страхової діяльності (одержання  ліцензії на проведення страхування).

Страхові продукти розробляються  самостійно страховиком, лише з обов'язкових  видів страхування умови страхування  розробляються Кабінетом Міністрів України.

Страхові компанії продають на ринку специфічний товар —  страхове покриття, або страховий  захист, за що отримують плату.

Страхові продукти мають  своє специфічне оформлення, яке включає  пакет документів, що дозволяють реалізувати відносини щодо створення, продажу страхової послуги, а також щодо організації страхового захисту споживача.

Основними частинами  страхового продукту є:

1) умови страхування;

2) договір страхування;

3) страховий поліс  — основний документ;

4) таблиця тарифів;

5) пам'ятка страхувальнику.

Додаткові складові частини  страхового продукту:

1) маркетинговий етюд (завдання на розробку);

2) технологічна карта  продажу і пам'ятка агентсько-брокерської  мережі;

3) розрахунок нетто-премій  і рекомендації щодо навантаження;

4) кошторис рекламної  кампанії;

5) опис актуальних розрахунків.

Еталонний страховий  продукт — зшиті всі вищевказані  документи — у вітчизняній  страховій практиці отримав назву  правил страхування, а в закордонній  практиці — страхового поліса.

3. Механізм реалізації страхових продуктів охоплює: безпосередній продаж страховими компаніями, продаж через страхових посередників, а також через альтернативну мережу, до якої належать банки, туристичні фірми, агентства нерухомості тощо.

Процес продажу страхових продуктів визначається як аквізиція, а діяльність страхових посередників як аквізиційна діяльність.

1.5. Договір страхування: поняття, основні умови та його зміст

 Договір страхування  є цивільно-правовою угодою між  страхувальником і страховиком,  що регулює їхні взаємні обов'язки відповідно до умов визначеного виду страхування.

Угода про страхування  досягається взаємним волевиявленням сторін. Страхувальника до укладання  договору страхування спонукає страховий  інтерес. Страховик, укладаючи договір, не лише реалізує страхові інтереси страхувальника, а й свої економічні інтереси, які спрямовані на поповнення ресурсів страхового фонду, збалансування страхового портфеля й отримання прибутку від укладеної угоди.

У своїй основі договір  страхування — це договір про передачу та прийняття ризику. Страховик за страхову премію зобов'язується відшкодувати страхувальнику втрати, які відбулися у зв'язку з настанням зумовленої в договорі події. Договір укладається на основі правил страхування.

Правила страхування  розробляються за видами страхування та містять:

— визначення об'єктів  страхування;

— перелік страхових  випадків;

— страхові тарифи;

— визначення строків  страхування;

— порядок укладання  договору страхування;

— порядок сплати страхових  премій;

— обов'язки сторін за договором;

— можливі випадки  відмови у страхових виплатах;

— порядок розгляду претензій  за договорами страхування тощо.

Умови стандартних договорів  страхування належать до категорії  нормативно установлених. Страховик  і страхувальник не можуть вносити  будь-які зміни або інші умови до стандартних договорів страхування на власний роз-суд.

Підставою для укладення  договору є заява страхувальника (Додаток А). Вона містить явно виражений та адресований страховику намір страхувальника укласти договір страхування на відповідних умовах. У ній обов'язково повинні бути викладені всі суттєві особливості ризику, який передбачається страхувати. Страховик, розглянувши заяву, може прийняти її або відхилити. Підтвердженням укладення відповідного договору страхування є страховий поліс (свідоцтво, сертифікат) (Додаток Б), який містить усі істотні умови договору страхування і видається страхувальнику.

 Договори страхування  можуть укладатися з громадянами  та юридичними особами і передбачати  виконання зобов'язання на користь  третьої особи, а не страхувальника. Виплата страхових сум і страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою.

Страховик може відмовити  у виплаті страхової суми або  страхового відшкодування у випадках:

1) навмисних дій страхувальника  або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямованих на настання страхового випадку;

2) скоєння страхувальником  або іншою особою, на користь  якої укладено договір страхування,  умисного злочину, що призвів  до страхового випадку;

3) подання страхувальником  свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

4) отримання страхувальником  повного відшкодування збитків  за майновим страхуванням від  особи, винної в їх заподіянні;

5) несвоєчасного повідомлення  страхувальником про настання  страхового випадку без поважних  причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків тощо.

Рішення про відмову  у виплаті страхових сум приймається  страховиком у строк не більший, ніж передбачено правилами страхування, та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Договір страхування  може бути укладено на будь-який строк, за домовленістю сторін, що передбачено  чинним законодавством і зумовлено багатьма факторами (метою, з якою укладається договір страхування, видом і формою проведення страхування, платоспроможністю страхувальника тощо).

Дія договору страхування  припиняється за згодою страхувальника та страховика, а також у разі:

1) закінчення строку  його дії;

2) виконання страховиком  зобов'язань перед страхувальником  у повному обсязі;

3) несплати страхувальником  страхових платежів у встановлені  договором строки;

4) ліквідації страхувальника  — юридичної особи;

5) смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності;

6) ліквідації страховика  в порядку, передбаченому законодавством  України;

7) прийняття судового  рішення про визнання договору  страхування недійсним тощо.

Дію договору страхування  може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

Основні вимоги до змісту та порядку укладання договорів  страхування, права та обов'язки сторін визначені в Законі України "Про  страхування"[1].

 

2.1. Сучасний стан страхового ринку та проблеми його розвитку.

У роботі ринку за останні  два роки сталися коригування. Одне з найголовніших - серйозне скорочення платежів по вихідному перестрахуванню (більш ніж наполовину - в 2011 році і більш ніж на 80% - в першій половині 2012 року), викликане особливостями оподаткування операцій внутрішнього перестрахування, що відобразилося зниженням об'ємів валових премій. Суми чистих страхових платежів продемонстрували стримане зростання, серед драйверів - обов'язкове автострахування і добровільне медичне страхування. Чисті премії збільшуються по більшості видів, за винятком страхування фінансових ризиків.

По добровільному автотранспортному  страхуванню (переважно АВТОКАСКО) істотного приросту не спостерігається, хоча це дозволяє цілому ряду компаній якісніше формувати власні страхові портфелі і диверсифікувати ризики. У корпоративному сегменті спостерігалося пожвавлення в наданні послуг зі страхування різних майнових ризиків, в роздрібному - активізація добровільного медичного страхування. В той же час, показники об'ємів страхування юридичних осіб останні півтора роки демонструють нестабільність.

Валові страхові виплати (ризикове страхування) в цілому поступово  збільшуються; обсяг чистих виплат (валові виплати без урахування відшкодувань, компенсованих перестрахувальниками-резидентами) змінюється неістотно. Різниця між чистими преміями і чистими виплатами збільшується, і це створює основу для більш прибуткової діяльності учасників ринку.

Загальною тенденцією в  ризиковому страхуванні є збільшення долі роздрібного сегменту в розрізі платежів з одночасним зростанням долі виплат корпоративному сегменту в структурі виплат. Іншими словами, премії активніше притягають від громадян, а відшкодування виплачують переважно юридичним особам (цей висновок справедливий у тому числі і без урахування операцій зі страхування фінансових ризиків).

У 2012 році зменшилися об'єми як премій, сплачених на користь перестрахувальників з числа українських компаній (внутрішнє вихідне перестрахування), так і премій, які були прийняті на перестрахування від українських компаній (вхідне внутрішнє перестрахування). В той же час, підтримується в цілому позитивна динаміка у платежів як прийнятих, так і отриманих по перестрахуванню з-за кордону (вихідне та вхідне перестрахування від нерезидентів).

Що стосується страхових  виплат, пов'язаних з перестраховиками і перестрахувальниками, то з-за кордону  в Україну в якості компенсації  по страхових випадках, що сталися, стало надходити більше коштів. В той же час, виплати страхових відшкодувань за кордон практично не здійснювалися, на відміну від 2010 року і першої половини минулого року. Усередині України перестрахувальники почали компенсувати своїм партнерам також відчутно більше.

При діючій в 2012 році нормі оподаткування операцій внутрішнього перестрахування (по ставці 3% на сукупні премії), враховуючи також необхідність повідомлення держави про кожну операцію перестрахування, а також збереження складного порядку реєстрації договорів перестрахування з нерезидентами, - багато страховиків відмовляються від проведення перестрахування і переводять бізнес на інші напрями. Проте, при "стислих" обсягах перестрахування істотну роль в розподілі фінансових потоків відіграє страхування фінансових ризиків (див. таблицю в повній версії огляду).

Проводити детальний  аналіз проникнення вихідного перестрахування  в бізнес окремої страхової компанії як і раніше складно. Це стосується також вивчення страхового ринку  в цілому, оскільки поточний формат звітності страховиків дає можливість розрахувати тільки загальну частку вихідного перестрахування в преміях по окремому виду. При цьому не можна, наприклад, визначити, який відсоток премій по вхідному перестрахуванню був переданий далі перестрахувальникам по вихідному перестрахуванню.

Починаючи з другої половини 2011 року, спостерігається поступове зростання як загальних активів страхових компаній, так і в сукупності тих активів, в які теоретично можуть бути розміщені страхові резерви, а також активів, якими страхові резерви не можуть бути представлені.

В той же час, знижуються об'єми активів, в які фактично були розміщені страхові резерви. Хоча якість таких активів тривалий час  покращується. В цілому доки їх вистачає для підтримки поточних страхових  виплат, відкритим залишається питання, чи досить їх для майбутніх виплат. Оскільки у 2012 локомотивами страхування як і раніше виступають види, збитковість по яких апріорі зростатиме.

У структурі страхових  резервів в ризиковому сегменті, триває повільне, але все таки скорочення об'ємів резервів заявлених, але не виплачених збитків, протилежна динаміка у резервів збитків що виникли, але  не заявлені. В цілому є підстави вважати, що проблема невчасності страхових виплат як і раніше є актуальною. При цьому об'єм сплачених капіталів страховиків протягом понад двох років залишається фактично незмінним, хоча доки перевищує об'єм сформованих резервів в цілому по ринку. Це недивно, оскільки помітних і значних угод у сфері злиття і поглинань останнім часом не відбувається, що обумовлено як і раніше невизначеністю перспектив розвитку страхування, а також значною інформаційною закритістю ринку.