Становлення й розвиток страхового ринку в Україні

Інституціональна структура  базується на розмежуванні приватної, публічної і комбінованої форм власності. Відповідно до такого підходу розрізняють ринки акціонерних, корпоративних, взаємних та державних страхових компаній. В Україні їх діяльність регламентується Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням вимог Закону України "Про страхування".

За територіальною ознакою  виділяють національний, регіональний та міжнародний страхові ринки.

За галузевою ознакою  страховий ринок поділяють на:

1) ринок страхування  життя;

2) ринок загальних видів страхування.

Таким чином, страховий  ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мобільною, залежною від загальної економічної ситуації в країні та активності страховика системою.

1.3. Страхові посередники, їх роль на страховому ринку

 Відповідно до ст. 15 Закону України "Про страхування", страхова діяльність в Україні може проводитись за участю страхових посередників. Їх діяльність регламентується також відповідним положенням.

Страхові посередники  допомагають страхувальникам перекласти витрати у зв'язку з різноманітними ризиками на професіоналів — страховиків. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери та страхові агенти. Діяльність страхових агентів і страхових брокерів дуже схожа між собою, але їхній юридичний статус чітко розрізняється.

Страховими брокерами  можуть бути юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Посередницька діяльність страхових та перестрах у вальних  брокерів здійснюється як виключний  вид діяльності та може включати:

— консультування;

— експертно-інформаційні послуги;

— роботу, пов'язану з  підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування);

— інші посередницькі  послуги у страхуванні та перестрахуванні  за переліком, установленим уповноваженим  органом.

До діяльності страхових  брокерів застосовують такі обмеження:

— страховий брокер не може проводити інші види діяльності, у тому числі посередницької, крім посередницької діяльності на страховому ринку;

— страховий брокер може укладати договори страхування з  одним страховиком на суму страхових  платежів, що не перевищує 35 % загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, укладеними цим брокером протягом року;

— розмір отримуваних  страховим брокером — юридичною  особою страхових платежів протягом кожного кварталу не повинен перевищувати розмір сплаченого статутного капіталу страхового брокера;

— страховий брокер має  право отримувати страхові платежі, якщо він забезпечує набрання чинності договором страхування не пізніше  одного дня після отримання ним  страхових платежів. В іншому разі такі операції здійснює страховик.

 Перестрахові брокери — це юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, який мас потребу в перестрахуванні як перестрахувальник.

Законодавство дозволяє здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання вимог щодо здійснення такої діяльності.

Страховими агентами можуть бути громадяни або юридичні особи, які діють від імені  та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).

Страхові агенти, на відміну  від страхових брокерів, які у  більшості випадків є уповноваженою особою покупця-страхувальника (згідно з письмовим або усним узгодженням) або страхової компанії як їхній представник чи консультант, є представниками продавця-страховика і діють у його інтересах за винагороду згідно з агентською угодою (договором доручення). Брокеру клієнт доручає здійснювати всі необхідні дії щодо управління своїми ризиками та розміщення їх у страховій компанії за вибором брокера.

Під терміном "страховий  агент" і "страховий брокер" потрібно розуміти не тільки фізичну особу, а й страхові агентства, які є структурним підрозділом страхової компанії з певною кількістю агентів, і брокерські контори з найманим персоналом. У страховій практиці посередницькі функції можуть виконувати також банки, туристичні агентства, транспортні підприємства, відділення зв'язку, нотаріальні контори, казначейства, універмаги, будівельні компанії та ін.

Водночас, незважаючи на те, що основною загальною функцією страхових агентів і страхових  брокерів є сприяння продажу страхових  послуг, їм притаманні специфічні функції (табл. 3.1)

Таблиця 3.1. Функції страхових посередників

Страховий агент	Страховий брокер
Від імені та за дорученням страховика укладає договори страхування  та продає страхові поліси	Визначає об'єкт страхування  та страхові ризики, які необхідно застрахувати клієнту
Оформляє страхову документацію	Проводить порівняльний аналіз послуг і фінансового стану  страховиків
Має право проводити  страхові виплати	Підбирає клієнту кращого, на свою думку, страховика
Виконує представницькі функції	Оформляє договір страхування
Забезпечує своєчасне  перерахування страхових внесків  страховику	Здійснює контроль за своєчасним надходженням внесків

Страхувальники через  мережу посередників можуть дізнатися  про ту чи іншу страхову компанію та скористатися її послугами. Посередники, як правило, оперативно реагують на зміни ринкової кон'юнктури страхових послуг, що дозволяє страховику пропонувати такі види страхування, які користуються найбільшим успіхом на ринку.

За допомогою посередників страховик отримує можливість користуватися джерелом первинної інформації про те, чого прагнуть страхувальники, як вони сприймають ті чи інші види страхування, що пропонують їм посередники.

Це дає змогу страховій  компанії розширити коло страхувальників  та вдосконалити страхові продукти.

З метою створення  відповідних умов та розвитку брокерської  та агентської діяльності в Україні  створено Асоціацію професійних  страхових посередників.

У країнах з розвиненою ринковою економікою роль посередника  все частіше виходить за межі простого встановлення контактів між страховиком і страхувальником. Його завдання стають дедалі різноманітнішими та складнішими. Страховий посередник здійснює вивчення ризику, аналіз необхідних гарантій, формулювання умов договору, обробку статистичних даних тощо.

1.4. Маркетинг у страхуванні

 Маркетинг розуміють  як метод управління діяльністю  компаній і фірм. Термін "маркетинг"  походить від англійського слова  "market" — "marketing", що означає  "збувати", "продавати продукцію  на ринку". У страхуванні це  означає реалізовувати страхові продукти (послуги). Існує багато визначень маркетингу. Разом із тим, досі немає єдиного визначення цього терміна у страхуванні. Найбільш поширеними є такі:

— маркетинг — комплексний  підхід до організації й управління всією діяльністю страхової компанії, направлений на надання таких страхових послуг і в таких розмірах, які відповідають потенційному попиту. Попит переважно формується самою страховою компанією і задовольняється нею;

— маркетинг — комплекс функцій страхової компанії, що включає: планування, ціноутворення, рекламування, організацію мережі просування страхових полісів на основі реального та потенційного попиту на страхові послуги;

— маркетинг — сукупність дій, які можуть бути зведені до 2-х  груп: 1) формування попиту на страхові послуги;

2) задоволення страхових  інтересів клієнтів, що є економічним  і соціальним обґрунтуванням  існування страховика.

Перша група знаходить  реалізацію у використанні низки  методів і засобів впливу на потенційних  страхувальників, таких як: реклама, укладання договорів страхування, диференціація страхових тарифів, поєднання страхових послуг з іншими формами обслуговування (юридичними, консультативними, торговими тощо).

Друга група реалізується через систему продажу страхових  продуктів (полісів), покращення обслуговування клієнтів і підтримку іміджу страхової компанії.

Маркетинг ґрунтується  на таких принципах:

1) глибокому вивченні  кон'юнктури страхового ринку;

2) сегментації страхового  ринку (виділення секторів —  особисте страхування, майнове  страхування тощо);

3) гнучкому оперативному  реагуванні на запити страхувальників;

4) інноваціях (постійному  вдосконаленні) страхових продуктів  відповідно до вимог ринку.

Основними завданнями маркетингу в страхуванні є:

1) досягнення максимально  можливого високого споживання страхових продуктів;

2) досягнення максимальної  потреби задоволення попиту на  страхові продукти;

3) пропозиція максимально  широкого вибору страхових продуктів;

4) максимізація підвищення  якості життя (середнього рівня  споживання, медичного обслуговування) — якість життя вища, якщо гарантується відшкодування при страхових випадках.

У страхуванні маркетингом  займається служба маркетингу, яку  розглядають як мозковий центр, джерело  обґрунтованої інформації і рекомендацій з питань поточної і перспективної діяльності страховика. Діяльність служби маркетингу направлена на задоволення потреб у страховому захисті центральної фігури страхового ринку — страхувальника.

Завданнями служби маркетингу є:

1) збір, обробка й аналіз  інформації про страховий ринок, попит на страхові послуги і його конкурентів, тобто проведення інформаційно-аналітичних досліджень;

2) прогнозування кон'юнктури  страхового ринку;

3) вивчення потенційних  можливостей страхових компаній;

4) планування власної  ділової стратегії страховика  відповідно до кон'юнктури страхового ринку (визначення пріоритетних напрямів і принципів роботи страховика).

Служба маркетингу забезпечує всі структури страховика необхідною та достовірною інформацією, визначає їх діяльність на перспективу. Вона може мати горизонтальну або вертикальну структуру.

Організація маркетингу може здійснюватись за:

— видами страхування;

— комплексом страхових  послуг;

— географічним поділом  сегментації страхового ринку. Страховий  маркетинг охоплює такі функціональні  елементи:

— дослідження ринку страхових продуктів;

— розробку страхових  продуктів;

— реалізацію страхових  продуктів.

1. Дослідження ринку  страхових продуктів охоплює  такі основні завдання:

— аналіз зовнішнього  економічного середовища;

— сегментацію страхового ринку  й аналіз (дослідження) різних сегментів ринку;

— аналіз діяльності конкурентів;

— аналіз внутрішніх можливостей;

— розвиток зв'язків з клієнтами (страхувальниками).

Кінцевою метою такого дослідження  є відбір конкретного сегмента страхового ринку, на якому буде працювати страхова компанія, тобто визначення конкретних видів страхування (страхових продуктів).

Для вивчення попиту може проводитися  анкетування страхувальників, спілкування  з діловими людьми. На основі зібраної інформації створюється науково  обґрунтована концепція аналізу й обліку попиту вимог страхувальників.

Важливим є вивчення попиту на страхові послуги саме в тій місцевості, де передбачається діяльність страхової  компанії: вивчення соціально-демографічного складу страхувальників, їх платоспроможності, економічного, природного, науково-технічного, політичного, культурного середовищ тощо. У кожному випадку потрібно орієнтуватись на те чи інше середовище.

Основні принципи сегментації страхового ринку:

— по горизонталі — за групами  доходів страхувальників;

— по вертикалі (страхування за категоріями страхувальників);