Рейдерські атаки наТОВ “Агро-клас”

       Яскравим  прикладом особливостей вітчизняного бізнес-клімату стала атака недружніх  бізнес-структур на одну з найавторитетніших на українському ринку соняшникової олії стивідорних компаній — «Агро-клас», яка понад десять років успішно розвиває бізнес у Бердянському морському торговельному порту (БМТП). Компанія побудувала єдиний у нашій країні харчовий олійний термінал і на час своєї роботи стала еталоном якості у вузькоспеціалізованому сегменті перевалки соняшникової олії. Про її авторитет і довіру до неї іноземних партнерів свідчить уже той факт, що тільки її термінал продовжував відвантаження відповідно до укладених зовнішньоекономічних контрактів у розпал скандалу-2008, пов’язаного з якістю української олії. (28 квітня 2008 року Єврокомісія відкликала близько 40 тис. тонн української соняшникової олії з ринків ЄС через виявлення у кількох партіях слідів вуглеводнів і майже на рік закрила свої ринки для української рослинної олії).

       Бажання ласих до чужого бізнесменів мати цей унікальний бізнес уявити неважко. Дивно інше — методи, якими вони користуються для реалізації свого, м’яко кажучи, нескромного бажання. Наприклад, на компанію, сильною стороною якої є якість у всіх її виявах, намагалися впливати нескінченними санітарними, екологічними та іншими перевірками. І робиться це з допомогою запитів народного депутата Дмитра Ветвицького, за  наводкою дніпропетровського ТОВ «Оптимус» (директор Денис Полежаєв), яке раніше намагалося залишити компанію «Агро-клас» без оренди в порту і навіть без її власності — технологічного обладнання.

       Треба сказати, що комісії не виявили на терміналі жодного із заявлених порушень, тоді як звинувачували, серед іншого, навіть «у створенні умов виникнення аварійних морських подій». Недарма стивідорна компанія “Агро-клас”, яка здобула світовий авторитет, має сертифікати якості міжнародних стандартів ISO 14001, ISO 9001, а також сертифікована за системою управління безпекою продуктів харчування ISO 22000.

       Сьогодні  компанія через власний харчовий термінал забезпечує перевалку олії на іноземні морські судна, а також виступає гарантом експортних обсягів і якості продукції.

       Унікальність  Бердянського олійного термінала та компанії «Агро-клас» на цьому ринку полягає насамперед у його високій технологічності і традиційній спрямованості на жорсткий контроль якості й експортного оформлення продукції, що перевалюється. Це єдиний в Україні цілеспрямований харчовий олійний термінал. Його ємності покриті всередині не тільки харчовими фарбами, а й харчовими лаками. За всю одинадцятирічну історію термінала жодного разу не було забруднення в ємностях.

       Іноземні судновласники відкрито, якщо в них є вибір завантажуватися олією, наприклад, в Іллічевську, Херсоні чи Бердянську, то судна йдуть із великим бажанням у Бердянськ, тому що там зачищення суднових танків практично не забере часу (а в морських перевезеннях час — гроші). Більшість вітчизняних заводів виготовляють олію дуже високого рівня. Бруд з’являється тоді, коли починають заводську олію змішувати з олією кустарних маслобоєнь. «Агро-клас» з ними не працює.

       Утім, успішність компанії визначається не тільки технологічністю й екологічністю обладнання термінала. Як і будь-який добре і надійно налагоджений бізнес, він має свої секрети, технологічні й організаторські нововведення і унікальні особливості. Та головна перевага стивідорної компанії — у напрацьованому роками авторитеті серед вітчизняних і зарубіжних клієнтів. Основний засновник ТОВ «Агро-клас» — компанія FLAS&K — є членом Федерації ФОСФА (FOSFA) — впливової міжнародної організації, яка об’єднує понад 850 членів з 75 країн світу. ФОСФА є своєрідним аналогом ОПЕК, тільки не за нафтою, а за олією. Членство в цій організації, а також високий авторитет серед світових контрагентів дає змогу компанії вести бізнес за світовими правилами, не будучи при цьому торгуючою організацією.

       Мабуть, успіх не найбільшого, але високотехнологічного термінала не давав спокійно спати багатьом менш щасливим бізнесменам. І керівництву компанії «Агро-клас» довелося відчути на собі наслідки їхньої заздрості. У 2008 році закінчувався термін оренди причалів БМТП, на яких розташований термінал. Відповідно до існуючого законопорядку, ТОВ «Агро-клас» звернулося в порт із проханням про пролонгацію, порт надав компанії листа зі своєю згодою, листа надіслали до регіонального фонду держмайна, і після підготовки ними всіх належних паперів пакет документів був спрямований у Міністерство транспорту України.

       У цей момент «Агро-клас» несподівано  дізнається, що ТОВ «Оптимус» написало свого листа в порт із проханням надати йому право участі в конкурсі на орендований під термінал причал. Причому «Оптимус» без будь-яких законних підстав побажав отримати причал разом із обладнанням, розташованим на цьому причалі, що є беззаперечною власністю ТОВ «Агро-клас» (щоб пройти реєстрацію в БТІ, у 2007 році воно було додатково узаконене ще й судом Запорізької області).

       Коли  «Агро-клас» почав цікавитися просуванням своїх документів у Міністерстві транспорту, виявилося, що в перших числах вересня Печерський суд Києва розглянув і задовольнив позов, спрямований ТОВ «Оптимус» на адресу ФДМ України, в якому «Оптимус» вимагав заборонити всі дії з оренди, віддати їм в оренду весь причал разом із розташованим на ньому майном, цинічно гарантуючи його використання «за призначенням». При цьому власник обладнання навіть не був притягнутий як третя сторона в судовій справі про оренду причалу. Апеляція також була вирішена Печерським судом на користь ТОВ «Оптимус».

       У цей час до власників ТОВ «Агро-клас» звернувся Олександр Кваша з пропозицією захистити інтереси компанії через деяких «впливових» осіб. За цю послугу пан Кваша попросив частку в розмірі 25% статутного капіталу ТОВ «Агро-клас», яку він мав намір придбати на ТОВ «Кірасир», одноосібним власником якого на той час був. У разі відмови від цієї «пропозиції» пан Кваша пообіцяв дощенту зруйнувати бізнес. Засновники ТОВ «Агро-клас» були змушені в цій ситуації продати 25-відсоткову частку компанії за умовні 2,5 тис. грн. Договір купівлі-продажу був укладений нотаріально. Цікавим для наступних подій нюансом було те, що нотаріус, яка реєструвала угоду, була дружиною депутата Дмитра Ветвицького. Як стало зрозуміло пізніше керівництву «Агро-клас», під «впливовими» персонами пан Кваша мав на увазі директора ТОВ «Оптимус» Дениса Полежаєва і народного депутата Дмитра Ветвицького.

       Утім після переходу 25% компанії у власність Олександра Кваші, ситуація з судовим позовом анітрохи не поліпшилася. Лише коли «Агро-клас» у касаційній скарзі зажадав притягнення представників компанії хоча б як третьої сторони, «Оптимус» відмовився від своїх претензій.

       З дій цих осіб можна побачити, що вони застосували таку форму рейдерства, як рейдерство через заволодіння акціями.

       ТОВ «Агро-клас» продовжило обслуговування контрактів і перевалку соняшникової олії південного сходу України, сплачувало всі податки і звернулося в першу інстанцію господарського суду з проханням пролонгувати оренду. У Києві відбулися дві наради у ФДМ України у зв’язку з наявними судовими розглядами. ФДМ висловив свою тверду позицію щодо оренди. Тільки після цього господарський суд ухвалив рішення про визнання пролонгації оренди.

       Таким чином, після закінчення року судових  розглядів «Агро-клас» отримує  оренду, яку мав отримати автоматично, причому, схоже, не завдяки, а всупереч позиції впливових панів Ветвицького і Полежаєва. Але й після цього спроби здобути контроль над успішним бізнесом не припинилися. І депутатськими запитами справа не обмежувалася.

       Як  стало відомо керівництву компанії «Агро-клас», на сьогоднішній день Олександр Кваша передав свою частку ТОВ «Кірасир» на користь нерезидента з офшорної зони. Водночас на зборах учасників «Агро-класу» із боку «Кірасира» були присутні два юристи (юрист пана Ветвицького і ТОВ «Оптимус»), що побічно вказує на фактичних власників компанії «Кірасир».

       Силовий тиск на компанію «Агро-клас» розвивався за типовим для нашої країни сценарієм. Хоча для Бердянська це був ледь не перший випадок рейдерства. Була вчинена спроба силового захоплення офісу підприємства «Агро-клас». Штурм підприємства невстановленими особами міцної статури розпочався близько полудня і тривав до другої години ночі. Тільки завдяки оперативному втручанню служби безпеки порту проникнути в офіс компанії нальотчикам так і не вдалося. Втім, вони все-таки встигли зламати вхідні двері та домофон і завдати тілесних ушкоджень секретареві — літній самовідданій жінці, яка виявилася єдиною співробітницею компанії, котра перебувала в офісі.

       Як  з’ясувалося пізніше, офіційно наліт  мав назву — візит співробітника Державної виконавчої служби Бердянського міського районного управління юстиції, якому було доручено виконати ухвалу суду про застосування запобіжних заходів, винесену суддею Господарського суду Запорізької області Тетяною Азізбекян. Вона ухвалила взяти у ТОВ «Агро-клас» шляхом вилучення оригінали документів, починаючи з 2008 року, і передати їх у Господарський суд Запорізької області, нібито для здійснення аудиторської перевірки (остання аудиторська перевірка була проведена відомою і авторитетною київською компанією у червні 2010 року). Всі потрібні папери керівництво стивідорної компанії, яке спішно повернулося з відрядження, передало виконавцеві у понеділок вже у спокійній обстановці, без присутності бойовиків.

       За  словами представників ТОВ «Агро-клас», згадану ухвалу суду винесено з грубими порушеннями процесуального законодавства і це було лише ланкою в ланцюзі явно неправосудних процесуальних актів, ухвалених суддею Азізбекян щодо компанії. Суд фактично бере на себе функції, які належать до виключної компетенції зборів засновників компанії. «Агро-клас» навіть не запрошували на судові засідання, не вислуховували їхню сторону.

       На  цей час ТОВ «Агро-клас», як і раніше, втягнутий у судові розгляди з ТОВ «Кірасир». Понад те, на прохання партнера-позивача суддя Т.Азізбекян своєю ухвалою наклала арешт на основні засоби, нерухоме майно, акції та корпоративні права, які належать ТОВ «Агро-клас», а також заборонила реєстратору проводити реєстраційні дії, пов’язані з виключенням «Кірасира» зі складу учасників ТОВ «Агро-клас» і проведенням у зв’язку з цим державної реєстрації нової редакції статуту.

       Ще  у червні Вищий господарський суд скасував цю судову ухвалу. Однак старший державний виконавець ВДВС Бердянського міжрайонного управління юстиції Запорізької області І.Смирнова дотепер не винесла постанови про закриття виконавчого провадження. Прокоментувати ситуацію керівництво Господарського суду Запорізької області категорично відмовилося.

       З вище згаданого можна побачити, що рейдери використали схему пов’зану з судовою тяганиною.

       Сьогодні  стивідорній компанії «Агро-клас» доводиться працювати, обслуговуючи експортні контракти, забезпечуючи та гарантуючи якість української соняшникової олії перед іноземними покупцями, і одночасно боротися з партнерами (явними і прихованими в офшорах), яких і ворогу не побажаєш.

       Утім, статутом компанії передбачено спосіб порятунку від такого нав’язаного  партнерства — загальні збори членів ТОВ. Тому що вибирати собі партнерів — справа учасників і засновників компанії, і суд не має права їх нав’язувати.

3. ШЛЯХИ БОРОТЬБИ З РЕЙДЕРСТВОМ 

       Древні  римляни говорили: “Хто попереджений – той у безпеці”. Однак реально захоплення дуже важко розпізнати, і це є основною причиною невчасної реакції власника.

       Універсального  способу захисту підприємства від рейдерства немає. Утім, шанси рейдера на успішну атаку значно знижуються, якщо власник вчасно вибудує кілька ліній оборони, ретельно структурує систему власності, розробить способи прийняття рішень.

       Практика  показує, що найефективнішим від  захоплення підприємства рейдерами є захист превентивного характеру. Його стратегічна мета – максимальне підвищення вартості захоплення підприємства для того, щоб зробити атаку рейдерів нерентабельною, а отже – недоцільною. Відповідно власникові необхідно здійснити заходи, щоб перевести інтерес потенційного рейдера із площини корпоративного захоплення на цивілізований механізм об'єднання та поглинання. Для цього слід провести системну реструктуризацію бізнесу, що дасть змогу створити таку систему володіння і управління найбільш привабливих активів, яка зробить захоплення рейдерами підприємства нерентабельним бізнесом.

       Найпростішими методами протистояння рейдерству є:

•   концентрація акціонерного капіталу або викуп частки в учасників, які не беруть участі в діяльності підприємства; постійний моніторинг змін у складі акціонерів; реструктуризація підрозділів зі зміною їх організаційно-правового статусу; контрольне скуповування акцій і додаткова емісія;
•   визначення правового статусу власності, здійснення переоцінки майна. В умовах значного ризику буде корисною структуризація власності з використання дочірніх структур, створення штучної заборгованості підприємства і передача нерухомості та інших активів у позичку під кредитування;
•   недопущення виникнення та прострочення кредиторської заборгованості;
•   удосконалення роботи менеджменту та персоналу (недопущення конфліктних ситуацій, протиправного звільнення працівників тощо);
•   підвищення культури суб'єктів господарювання (прозорі конкурентні відносини, підтримання ділової репутації тощо);
•   використання в службі економічної безпеки способів і методів конкурентної розвідки;
•   залучення громадськості й засобів масової інформації до боротьби з рейдерством.