Рейдерські атаки наТОВ “Агро-клас”

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Февраля 2012 в 02:36, реферат

Описание работы

Серед економічних проблем України нового століття рейдерство є однією з найбiльш злободенних. Про неї говорять політики, з нею борються спеціальні державні структури, що створюються, і недержавні утворення. В масштабах свiтового ринку об’єм грошових коштів, які були задіяні в процесi злиття компаній, дуже великий. За деякими оцінками, за останнє десятиріччя більш ніж 80% усіх міжнародних капіталовкладень витрачалось не на створення нових виробництв, а на придбання активів вже існуючих підприємств.

Содержание работы

Вступ
1. Рейдерство в Україні
2. Спроби захоплення ТОВ “Агро-клас”
3. Шляхи боротьби з рейдерством
Висновки
Список використаних джерел

Файлы: 1 файл

Рейдерство1.doc

— 121.50 Кб (Скачать файл)

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА 

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 

Кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту 
 
 
 
 
 

Рейдерські  атаки наТОВ “Агро-клас” 
 
 
 
 
 
 
 

Львів 2011 
ЗМІСТ
 

       Вступ

       1. Рейдерство в Україні

       2. Спроби захоплення ТОВ “Агро-клас”

       3. Шляхи боротьби з рейдерством

       Висновки

       Список  використаних джерел

 

ВСТУП 

       Серед економічних проблем України  нового століття рейдерство є однією з найбiльш злободенних. Про неї говорять політики, з нею борються спеціальні державні структури, що створюються, і недержавні утворення. В масштабах свiтового ринку об’єм грошових коштів, які були задіяні в процесi злиття компаній, дуже великий. За деякими оцінками, за останнє десятиріччя більш ніж 80% усіх міжнародних капіталовкладень витрачалось не на створення нових виробництв, а на придбання активів вже існуючих підприємств.

       Процеси злиття та поглинання підприємств як властивостi ринкової економіки володіють своєю динамікою як конструктивного, так і деструктивного характеру. Остання проявляється, коли злиття та поглинання набувають протиправного і суто кримінального характеру, що підриває довіру до ринкових перетворень економіки в цілому.

       Світова практика показує, що в більшості  випадків злиття та поглинання відбувається за взаємною згодою обох підприємств. Однак трапляються і випадки ворожих захоплень, коли керівники не погоджуються щодо такого приєднання.

       Актуальність  проблеми полягає в тому, що для  пострадянських країн злиття та поглинання – це засоби нагромадження капіталу, збільшення своєї частки на ринку та здійснення інвестицій. Проте, незважаючи на позитивні аспекти злиттів та поглинань, в Україні більш поширене силове захоплення компанії або “рейдерство”.

       Адже, основні проблеми пов’язані з  захопленням – це втрата управлінського апарату компанії, припинення діяльності підприємства через процедуру банкрутства, втрата робочих місць та галузевої приналежності.

 

1. РЕЙДЕРСТВО В УКРАЇНІ 

       Рейдерство – загальна назва ланцюжка операцій, що за допомогою прогалин у законодавстві дозволяє отримати у володіння певний капітал (зазвичай – підприємство). При цьому відбувається виведення активів з володіння законних власників. Рейдерство – більш-менш законний, складний, високоінтелектуальний і високоприбутковий бізнес. Люди, які здійснюють рейдерство на замовлення, називаються “рейдерами” – саме таке визначення рейдерства пропонує Інтернет-енциклопедія Вікіпедія. Проблема рейдерства виникла не сьогодні й не зараз. У вітчизняній історії можна виділити як мінімум чотири масові, революційні перерозподіли власності, які були ініційовані владою. Перший перерозподіл власності відбувся ще в епоху Івана Грозного. Другий улаштував Петро Перший. Третій – більшовики, після Великої Жовтневої Соціалістичної революції 1917 року. Четвертий ми переживаємо, починаючи з 1990-го року.

       Сьогодні  Україна переживає черговий кримінальний бум. Шпальти газет заповнені  повідомленнями про скандальні захоплення підприємств та криваві “розбірки” з конкурентами. Слово “рейдер” з лексикона економістів успішно перейшло до словникового запасу пересічних громадян і стало загальновизнаною лайкою, а замовні вбивства власників великих підприємств та вдалих банкірів стали практично повсякденним явищем. Ситуація в країні нагадує мутний час “пізньої перебудови”. Тема корпоративних воєн і недружніх захоплень взагалі характерна для країн з перехідною економікою, де при мінімально затрачених зусиллях є можливість миттєво стати власником господарського товариства, за безцінь приватизувати стратегічне підприємство, а при наявності потрібних зв’язків – взагалі привласнити цілу галузь. Але, як і будь-яке інше явище, проблема рейдерства має свої передумови. У державах з такою економікою як наша, умови для рейдерства створюються в той момент, коли суб’єкт господарської діяльності приватизується незаконним шляхом. Сумнівна передісторія приватизації об’єктів, коли підприємства з розірваними технологічними та економічними зв’язками були насильно вкинуті в “ринок” при повній відсутності ринкової інфраструктури, сприяла появі незадоволених міноритарних акціонерів. А це – практично весь необхідний набір умов, необхідних для успішного рейдерського захоплення. Рейдер не може здійснити захоплення об’єкта, якщо його корпоративна історія бездоганна, й немає ані найменших причин для судових позовів. Рейдер також не зможе атакувати господарське товариство, перекуповуючи акції в міноритарних акціонерів, якщо його власники консолідували 80-100% акцій. Наявність корпоративного спору – це все, що потрібно вмілому рейдеру для втілення своїх амбіційних планів захоплення.

       Певні спроби боротьби з недружніми захопленнями й поглинаннями підприємств в  Україні робляться лише протягом останніх 2-х років. У засобах масової  інформації корпоративні захоплення підприємств, як правило, висвітлюють крізь призму неефективної протидії рейдерам з боку правоохоронних органів. Мовляв, досить лише протиставити силовому захопленню або недружньому поглинанню ефективну державну охоронну структуру, й відсоток успішності операції силового захоплення буде зведений нанівець. До цього часу існує думка про те, що саме за браком професійних охоронців рейдерам вдається проникнути на територію підприємства та, як наслідок, заволодіти необхідною документацією. Насправді ж, ця проблема є набагато глибшою.

       Нещодавно Україна пережила масові приватизаційні процеси, які були досить тяжким випробуванням для країни і, не встигнувши оговтатись від них, країну захопила нова хвиля перерозподілу власності – рейдерство. Нині ми можемо спостерігати вершину розвитку та досконалості дій рейдерів.

       Рейдерство  для багатьох людей стало успішним бізнесом, який приносить шалені прибутки та швидко розвивається. Приміром, успішно  реалізованим вважається рейдерський  проект, строк реалізації якого не перевищує 6 місяців. Звісно, це відносний  вимір успішності та відносний строк реалізації проекту. На практиці зустрічаються і такі проекти, які тривають понад три роки. Рейдери за успішної реалізації проекту витрачають приблизно до 30% ринкової вартості активу підприємства – “цілі”. Таким чином, у разі вдалої реалізації рейд-проекту за короткий час рейдерським компаніям вдається заробити досить великі грошові кошти.

       Однією  з причин розвитку рейдерства в Україні  можна назвати відсутність єдиного  державного органу, на який покладався би обов’язок протидії рейдерству. Спробою вирішити цю проблему стало створення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 257 Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств. За рік роботи Міжвідомча комісія опрацювала безліч звернень від юридичних та фізичних осіб з приводу дій рейдерів та винесла не один десяток висновків щодо корпоративних конфліктів. Однак недоліком роботи Міжвідомчої комісії в боротьбі з рейдерством було те, що вона не була наділена імперативними функціями, її рішення мали лише дорадчій характер, а за умови відсутності жорсткої вертикалі влади в країні деякі державні органи не зважали на її рішення. В останній час у пресі з’являється інформація про можливе припинення діяльності Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств та утворення аналогічної Комісії з дещо іншими функціями на базі Ради національної безпеки та оборони України. Однак, на мою думку, це не вирішить питання протидії рейдерству. Не варто руйнувати те, що є, а слід лише вдосконалити роботу вже створеного та успішно функціонуючого органу. Оскільки, попри все, Міжвідомча комісія може навести не один приклад того, коли завдяки своєчасним її діям вдавалося захистити відомі в державі підприємства.

       Чимало  фахівців зазначають, що основною проблемою  того, що рейдерство в Україні існує  і розвивається, є недосконалість судової системи та корупція в  судах. З цим не можна не погодитись, позаяк, на мій погляд, велика частка успіху рейдерських атак залежить від рішень судів. Однак доцільно зауважити, що і суди нічого не роблять для протидії рейдерству. Прийняття Рекомендацій Президії ВГСУ № 04-5/14 від 28 грудня 2007 р. “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” та узагальнення судової практики з вирішення корпоративних спорів Верховного Суду України свідчить саме про те, що суди не стоять осторонь існуючої проблеми. Хоча в наш час ще є непоодинокими рішення судів, на підставі яких власників великих пакетів акцій без їх відома позбавляють корпоративних прав на користь рейдерів, не маючи на це жодної законної підстави.

       Також одним із ключових чинників існування  рейдерства в Україні є те, що на цьому етапі розвитку держава  не здатна швидко вдосконалювати законодавство. Це призводить до того, що деякі нормативні акти або повністю, або частково втрачають свою актуальність, з’являються прогалини в законодавстві. А прийняття нових нормативних актів, як правило, має хаотичний характер. Поширена на сьогодні і ситуація, за якої чинні нормативні акти своїми нормами прямо суперечать один одному, або суперечливі нормативні акти приймаються одним і тим само державним органом. Багато важливих законопроектів, які за своєю природою покликані захистити законного власника майна від рейдерів, упродовж багатьох років так і лишаються законопроектами. Яскравий приклад – законопроект “Про акціонерні товариства”, прийняття якого кілька років поспіль всі очікують. Всі ці обставини, пов’язані з недосконалістю законодавства, і дають можливість рейдерам розробляти та успішно втілювати свої схеми в життя.

       Не  останню роль у діяльності рейдерів відіграє корупція в державних органах. Корумпованість окремо взятих чиновників дає змогу рейдерам маніпулювати роботою державних органів, виконувати їх замовлення, що значно полегшує втілення задумів рейдерів у життя. Приміром, на успішному підприємстві впродовж місяця здійснюється близько 15 перевірок різними державними органами. Існують навіть випадки, коли в ролі рейдерів виступають державні чиновники, які, зловживаючи своїм посадовим становищем, здійснюють тиск на законних власників підприємств, тим самим спонукаючи останніх передати їм їх бізнес або продати його за безцінь.

       Поштовхом для появи рейдерства стало те, що в країні майже вся власність  була перерозподілена під час приватизації. Виникла необхідність в пошуку нового механізму дешевого заволодіння власністю. Тут в пригоді став досвід Росії, в якій рейдерство з’явилося років на три раніше, а Росія, своєю чергою, перейняла досвід розвинутих країн, в яких рейдерство як явище існувало в 1970-1980-х рр. Таким чином, в Україні потроху став формуватися ринок злиття та поглинання, з’явилися рейдерські компанії, а пізніше і компанії, які надають підприємствам послуги щодо захисту від недружніх поглинань.

       У роботі рейдерам допомагає те, що внаслідок  приватизації власниками потужних підприємств  стала велика кількість людей. Трапляються  випадки, коли кількість акціонерів одного акціонерного товариства перевищує 5 тис. осіб і, як правило, на таких підприємствах контрольний пакет акцій нікому з акціонерів не належить, чим успішно і користуються рейдери. Спочатку за допомогою тих чи інших незаконних дій вони намагаються отримати контроль над корпоративними правами товариства, а вже через корпоративні права безперешкодно отримати контроль над майном товариства.

       Всі ці обставини в сукупності і призвели до появи такого явища, як рейдерство. Однак подолати його можливо лише за наявності комплексного підходу  до вирішення проблеми та за наявності  політичної волі. Дивлячись на досвід країн, у яких рейдерство стало пережитком минулого, можна з упевненістю сказати, аби його подолати, потрібен тільки час. Проте з огляду на останні політичні події в державі часу знадобиться багато. 

 

2. СПРОБИ ЗАХОПЛЕННЯ ТОВ “АГРО-КЛАC” 

       Зупинка або втручання недружніх бізнес-структур у господарську діяльність унікального  українського харчового масляного  терміналу компанії «Агро-КЛАС», яка є об’єктом середнього бізнесу, більше 10 років працює в Бердянському порту, може підірвати довіру міжнародних партнерів і традиційно міцні позиції України на світовому ринку соняшникової олії. Такі побоювання висловлюють керівники масложиркомбінат Запорізької області

       В українських реаліях практично  будь-який успішний бізнес бодай раз  у своїй історії зіткнувся з необхідністю захисту від нечесних партнерів, які бажають привласнити створену і налагоджену чужою працею й інтелектом справу. Про «рейдерство» у цивілізованому розумінні цього слова зазвичай у таких випадках не йдеться. Найчастіше недружні дії підпадають під визначення “силове захоплення”. І “силою” при цьому виступають не тільки й не стільки міцні хлопці з охоронних служб, скільки підгодовані чиновники, судді, протекція державних і політичних лідерів чи мандат народного депутата.

Информация о работе Рейдерські атаки наТОВ “Агро-клас”