Майнове страхування

• усі будівлі, які розташовані на його земельній ділянці;
• окремі будівлі (лише житловий будинок або гараж);
• окремі конструктивні елементи (тільки вікна, двері або дах);
• будівлі, зведення яких не закінчено.

       Страхування тварин - вид майнового страхування, який забезпечує страховий захист власникам  на випадок загибелі, падежу або  вимушеного забою тварин. Нині цей  вид страхування не набув належного  розвитку на вітчизняному страховому ринку. Але бажання власників тварин заручитися захистом на випадок можливих втрат відкриває широкі можливості для страхових компаній у розвитку такого виду страхування. Договори добровільного страхування тварин укладаються з фізичними особами, які є власниками тварин.

       Характер  страхування тягне за собою ряд  обов'язкових вимог до укладання договорів:

       1. Визначається об'єкт страхування  (це можуть бути здорові тварини  з певними віковими обмеженнями):

• велика рогата худоба, коні - віком від 1 місяця;
• свині - від 6 місяців;
• мули та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки - від одного року;
• хутрові звірі: нутрії, кролі - з 45-денного віку;
• собаки - від 6 місяців до 10-12 років;
• бджолосім'ї, коти, декоративні птахи: папуги;
• екзотичні тварини: мавпи, змії і т. ін.

       На  страхування не приймаються тварини  хворі, виснажені, а також ті, які  перебувають у місцевості, де оголошений карантин (крім тварин тих видів, які  до даного захворювання несприйнятливі).

       2. Такі тварини, як собаки, приймаються  на страхування, якщо вони зареєстровані  у спілці собаководів-аматорів, Українському  товаристві мисливців та рибалок  або в Товаристві сприяння  обороні України; а бджолосім'ї  - після перевірки ветеринарно-санітарного  паспорта пасіки (характеристики  пасіки, ветеринарно-санітарного стану).

       3. Власники тварин зобов'язані суворо  додержувати установлених у даній  місцевості рекомендацій щодо  догляду за тваринами, їх годівлі  й утримання, а також вжити  всіх заходів, аби попередити  їх захворювання та загибель. Тому до укладання договору  страховик повинен перевірити, чи  можна прийняти на страхування  тварин у даному господарстві. Якщо в господарстві не додержують  зазначених умов, договір страхування  не укладається.

       Страхувальниками  домашнього майна можуть бути фізичні  особи - власники домашнього майна. Страхуванням охоплюється різне майно, що належить на праві приватної власності страхувальникові і членам його родини, які разом з ним проживають і ведуть спільне господарство. Зокрема, це таке майно: меблі, радіо-, відео- і телеапаратура, електроприлади, килимові вироби, одяг, білизна, взуття, вироби з дорогоцінних металів, предмети домашнього господарства та вжитку, господарський та спортивний інвентар; книги, предмети образотворчого мистецтва тощо. На страхування приймаються не лише предмети домашньої обстановки, побуту та особистого споживання, а й будівельні матеріали, корми, паливо, сільськогосподарські культури, елементи оздоблення та обладнання житлових і господарських приміщень у будинках державного, громадського фонду, житлово-будівельних кооперативів, приватизованих квартир, а також цивільна відповідальність страхувальника за шкоду, яку він може завдати третій особі.

       Страховик відповідає за збитки, що виникли внаслідок зазначених далі причин:

• стихійне лихо: повінь, буря, ураган, злива, град, обвал, зсув, вихід підґрунтових вод, осідання грунту, паводок, незвичні для даної місцевості тривалі дощі та великі снігопади, сель, блискавка, землетрус;
• пожежа, вибух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу, раптове зруйнування основних конструкцій житлових або підсобних приміщень;
• викрадення або неправомірні дії третіх осіб.

       Тобто, з вище переліченого видно, що механізм майнового страхування в Україні  є розвиненим але не досконалим. А саме перелік видів майнового  страхування, як для фізичних так  і для юридичних осіб, є достатньо  широким та вичерпним. Існують лише деякі аспекти, що вимагають розширення та вдосконалення. 
 
 
 
 

       

3. Проблеми  розвитку майнового  страхування в  Україні та перспективи його розвитку

 
 

       В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність гривні, завершення процесів приватизації в основних галузях  народного господарства.

       Страховий ринок України має досі не використані  резерви. В державі застраховано лише близько 10 відсотків ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн  цей показник досягає 90 - 95 відсотків. Частку українського страхового ринку  в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить лише 0,05 відсотка, і це при тому, що Україна  становить 7 відсотків населення  Європи.

     Недовіра  до страхових компаній лише одна з  причин, яка гальмує розвиток цього  ринку. Існують й інші перешкоди. Узяти, наприклад, проблеми, пов'язані з державною реєстрацій нерухомості. Страхові компанії працюють, як правило, тільки із зареєстрованими об'єктами нерухомості. А у нас в країні поки що дуже багато заміських домів і квартир, що не пройшли госрегистрацию. Створює проблеми, “невисока і неявна для потенційного клієнта збитковість при страхуванні майна по порівнянню, наприклад, з КАСКО автомобілів” [19, c.195]. До того ж, - основним каналом продажів є агентські мережі, які в значній мірі мотивовані на страхування автомобілів, і як наслідок - слабка інформованість клієнта про наявність продуктів по страхуванню майна (рис. 3).

     

     Рис. 3. Знання видів страхування (%) [19, c.205].

       Існуюча структура страхового  ринку України не сприяє зміцненню  соціального захисту громадян  та забезпеченню внутрішніх інвестицій. Українські страховики передають  іноземним страховикам (перестраховикам)  до 90 відсотків страхової премії  під час страхування авіаційних  і морських ризиків, ризиків  здоров'я людей, які від'їжджають  за кордон, до 60 відсотків - за "автокаско", до 50 відсотків - під час страхування  великих майнових ризиків.

     Страхова  галузь забезпечує перерозподіл лише 0,9 відсотка валового внутрішнього продукту (цей показник у розвинутих країнах  становить 8 - 12 відсотків), що свідчить про потенційні можливості її подальшого розвитку та про те, що страховий  ринок не акумулює значного обсягу інвестиційних ресурсів та не справляє відчутного впливу на процес перерозподілу валового внутрішнього продукту[22, с. 84].

       Розвиток  українського страхового ринку об'єктивно  супроводжується хворобами росту, які на різних етапах були характерні для провідних страхових ринків зарубіжних країн. Це в першу чергу недостатній фінансовий потенціал українських страховиків, низька технологічність здійснення страхових операцій, відсутність нормального конкурентного середовища як фактора постійного підвищення якості страхових послуг. Виходячи з досвіду роботи в галузі страхування Європейської Організації Економічного Співробітництва і розвитку в практиці вітчизняного страхування можна використати ряд основоположних правил формування і регулювання страхових ринків і, зокрема:

       • для забезпечення захисту споживача, захисту економіки в цілому, повинні  бути встановлені відповідні в розумних межах регулюючі положення;

       • страховики повинні допускатися  на ринок, відповідаючи суворим ліцензійним  критеріям;

       • страхування є виключним видом  діяльності страхового товариства;

       • держава не повинна перешкоджати виходу на національний ринок іноземних  страховиків;

       • держава повинна установити чіткі  межі правового поля для укладення  страхових контрактів;

       • держава повинна мати спеціальні законоположення по податкових пільгах, звільненнях, відрахуваннях в страховій області, зокрема, в пенсійному страхуванні, близькому до страхування житгя;

       • кожна держава повинна мати незалежний спеціалізований орган в справі нагляду за страховою діяльністю (в Україні Укрстрахнагляд);

       • відомство страхового нагляду повинно  здійснювати нагляд «апріорі», допускаючи страхову компанію на ринок, а в процесі її діяльності здійснювати контроль за укладанням і виконанням договорів страхування на місцях;

       • страхові компанії, здійснюючи страхову діяльність, повинні мати достатній  запас платоспроможності і працювати  на адекватних тарифах;

       • страхові продукти, які допускаються на ринок, також повинні попередньо погоджуватися.

       Якість  страхового продукту визначається не тільки його вартістю, а й тими громадянськими відносинами, які в нього закладені;

       • держава повинна законодавчо  визначити процедуру передачі зобов'язань  страхового товариства, яке має труднощі, здоровому, більш платоспроможному товариству;

       • держава повинна встановлювати  правила бухгалтерського обліку страхової діяльності у відповідності із загальноприйнятими страховими традиціями;

       • держава повинна забезпечити  сприятливий клімат для інвестицій страхових компаній;

       • держава не повинна перешкоджати доступу нерезидентів на ринок перестрахування;

       • страхові посередники, які працюють на ринку, повинні бути зареєстровані  і відповідним вимогам (за рівнем кваліфікації, рівнем капіталу і т.п.);

       • обов'язкове страхування повинно  здійснюватися в тих областях, і в першу чергу в спеціальній  сфері, де страхові ризики мають масовий  характер, а страхові фонди, адекватні  відповідним відносинам страхування  формуються достатньо великою кількістю страхувальників;

       • на ринку страхування і перестрахування  повинно бути чесне конкурентне  середовище;

       • держава повинна заохочувати  діяльність страховиків у сфері  пенсійного страхування і страхування  здоров'я. Страхові компанії повинні  стати конкурентним недержавним  пенсійним фондом, існуючи з ними паралельно;

       • держава повинна всебічно розширяти  міжнародне співробітництво в області  обміну інформацією про діяльність страхових компаній;

       • держава повинна сприяти заснуванню саморегульованих організацій на страховому ринку (наприклад, саморегульовані  організації актуаріїв, страхових  посередників).

       Цілком природно, що становлення українського страхового ринку буде проходити з певними виключеннями з вищенаведених правил. Проте рівень прояву характерних рис цих правил на страховому ринку може бути мірилом інтегрованості українського ринку у світовий.

       Позитивним  прикладом цього може бути досвід роботи Національної акціонерної страхової  компанії (HACK «Оранта»), яка розширює географію своєї діяльності і  зміцнює зв'язки з великими страховими фірмами-партнерами з Великобританії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Росії, Молдови та інших держав. У  процесі переходу до ринкових відносин HACK «Оранта» враховує досвід європейських країн по страхуванню і визначила для себе чіткі стратегічні цілі:

• розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню європейських та світових технологій;
• реалізація страхових продуктів у прямій залежності від потреб ринку;
• максимальний обсяг охоплення ринку, повне обслуговування потреб клієнтів, лідерство у питаннях зниження собівартості страхових премій;
• побудова розгалуженої мережі індивідуального обслуговування, пошук та розробка нових видів страхування;
• зміцнення та вдосконалення організаційно-територіальної мережі;
• зміцнення матеріально-технічної бази, всеохоплююча комп’ютеризація, створення локальної мережі зв'язку[26].

       Стратегічна мета HACK «Оранта» на перспективу полягає  в тому, щоб бути достойним партнером  в світовому страховому бізнесі. Практично страховий ринок в Україні сформований і структурований як за наявністю страхових компаній і товариств за відповідним статутом і організаційними формами, так і за видами діяльності, що чітко визначили ринкові ніші і ринкові сегменти за цією ознакою,