По  відношенню до прогнозного обсягу ВВП  на 2009 рік дефіцит державного бюджету складає 1,9 % ВВП. Зазначений показник є вищим, ніж було заплановано на 2008 рік, на 0,3 в.п. при прогнозному обсязі ВВП на 2008 рік у розмірі 436 млрд. гривень.

      Слід  відмітити позитивну тенденцію  проекту бюджету на 2008 рік, яка  склалася ще при внесенні змін до державного бюджету на 2008 рік, щодо джерел фінансування дефіциту. Проектом передбачаються значні надходження від приватизації державного майна, які мають скласти понад 8 млрд. гривень. Таким чином, на 90 % дефіцит бюджетних коштів покриватиметься не за рахунок запозичень, а за рахунок приватизаційних надходжень. Це є свідченням дотримання положення Основних напрямів бюджетної політики на 2008 рік щодо визначення приватизаційних надходжень та запозичень взаємокомпенсуючими джерелами.

      Надходження коштів від здійснення державних  запозичень (зовнішніх і внутрішніх) заплановані в обсязі 11 579,0 млн. грн., що на 2 105,2 млн. грн. більше рівня 2008 року.

      Левову  частку цих надходжень (60,7 % у структурі запозичень) планується отримати за рахунок зовнішніх запозичень. Це майже удвічі більше показника 2008 року, але відповідає рівню аналогічного показника за результатами 2007 року (див. додаток 6). Це означає, в 2006 році планується змінити акцент боргової політики щодо поступового заміщення державних внутрішніх запозичень зовнішніми. Пов'язано це із використанням більш ефективного інструменту здійснення зовнішніх запозичень – ОЗДП (або єврооблігацій).

      Згідно  з пояснювальною запискою до проекту  державного бюджету зовнішні запозичення надходитимуть від:

1. траншу Позики на політику розвитку Світового банку – 500 млн. доларів США;
2. випуску ОЗДП – 500 млн. доларів США;
3. Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку і Японського банку міжнародного співробітництва – 391,8 млн. доларів США.

      За  середньорічним курсом гривні до долара США 5,05 обсяг зазначених надходжень складе 7 028,5 млн. грн. (див. додаток 6).

      Внутрішні запозичення заплановані в обсязі 4 550,5 млн. грн. за рахунок випуску ОВДП.

      Рис. Структура надходжень на фінансування дефіциту Державного бюджету України за 2004-2006 роки [14] 

      Як  видно з рисунка 3.1, у структурі  всіх надходжень на фінансування бюджетного дефіциту найбільшу частку складають  надходження від приватизації державного майна (41,3 %), зовнішні запозичення (35,7 %), внутрішні запозичення (23,1 %).

      Проектом  Державного бюджету України на 2006 рік передбачається граничний обсяг  державного боргу (за орієнтовним курсом 5,05 грн. за дол. США) в обсязі 70 483,8 млн. грн. (див. додаток 7).

      Порівняно з 2005 роком граничний обсяг державного боргу до кінця 2006 року збільшиться на 2 136,7 млн. грн. або на 103,1 % за рахунок нових запозичень.

      За  рахунок значного номінального зростання  ВВП, що прогнозується у 2006 році, співвідношення державного боргу до ВВП зменшиться порівняно з планом на 2005 рік з 15,7% до 13,8 %.

      2.3. Аналіз показників  державного кредиту  України за останній  період

      Сума  державного боргу на кінець 2008 року знаходилася на рівні 130,7 млрд. грн., в тому числі: зовнішнього – 86,0 млрд. грн. (65,8 % від суми державного боргу), внутрішнього – 44,7 млрд. грн. (34,2 %) [3]. Гарантований борг знаходився на рівні близько 58,7 млрд. грн., в тому числі: зовнішній – 56,7 млрд. грн. (96,6 %); внутрішній – 2,0 млрд. грн. (3,4%). Відношення державного боргу до ВВП на кінець минулого року складало близько 13,8 %. Очікується, що відношення державного боргу до ВВП у кінці 2009 року складатиме близько 18,9 % (рис. 1).

      З 1999 року до 2007 року відношення державного боргу до ВВП постійно зменшувалося за рахунок підтримки його на відносно стабільному рівні, з одного боку, та високих темпах економічного зростання – з іншого. Однак, починаючи з 2008 року сума державного боргу та його відношення до ВВП зростає у зв’язку з розгортанням кризових явищ і, відповідно, зростанням потреб держави у державних запозиченнях, з одного боку, та у зв’язку з  пригніченням економічної активності – з іншого.

      На  початок липня поточного року державний і гарантований державою борг України складав 218,9 млрд. грн. (28,9 млрд. дол. США), в тому числі: зовнішній – 156,3 млрд. грн. (20,5 млрд. дол. США), внутрішній – 62,6 млрд. грн. (8,2 млрд. дол. США). В структурі державного та гарантованого державою боргу прямий борг складав 67,7 % (148,2 млрд. грн., 19,4 млрд. дол. США), а гарантований державою – 32,3 % (70,6 млрд. грн., 9,3 млрд. дол. США) від загальної суми.

      Рис.. Відношення державного боргу до ВВП 

      Протягом  січня - червня 2009 року сума державного та гарантованого державою боргу  України збільшилася  у гривневому еквіваленті на 29,5 млрд. грн. (15,6%), в основному, за рахунок отримання другого траншу кредитної лінії МВФ у рамках спільної програми “Стенд-бай” в обсязі 1 млрд. СПЗ (спеціальні права запозичень) та за рахунок перевищення випуску ОВДП над погашенням за звітний період [3].

      Частка  державного боргу в іноземній  валюті в цей час складала 69,7 % від його загальної суми, а частка державного боргу з плаваючими відсотковими ставками – 27,3 % .

      Графік  погашення основної суми державного боргу протягом наступних 10 років  відображає практичну відсутність боргового навантаження у 2014 році та його зменшення, починаючи з 2016 року (рис. 2). З метою згладження навантаження та уникнення ризику рефінансування (який може мати місце у разі запозичень зі строками погашення у інші роки) доцільним є здійснення державних запозичень відповідним обсягом з терміном погашення у вказаних роках.

      Законом України «Про Державний бюджет України  на 2009 рік» визначено здійснення державних  запозичень на загальну суму 88,9 млрд. грн., в тому числі, зовнішніх – 18,8 млрд. грн. (з них 1,25 млрд. дол. США передбачалося запозичити у Світового банку); внутрішніх – 70,1 млрд. грн. (з них 44,0 млрд. грн. планувалося здійснити для рекапіталізації банків, 4,8 млрд. грн. – для наповнення Стабілізаційного фонду) (рис. 3).

      За  умов розгортання кризових явищ вартість державних зовнішніх запозичень для України суттєво зростала до останнього часу. Однак, починаючи  з другої декади березня 2009 року дохідність українських єврооблігацій знижується. Зокрема, станом на 11.08.09 цей показник щодо облігацій 2007 року випуску з погашенням у 2017 році, купон 6,75 % річних, складав 10,4 % річних, в той час, як ще 11 березня цей показник знаходився на рівні 27,2 % річних. Спред (різниця, маржа) до котирувань еталонних інструментів (цінних паперів Казначейства США) складає +694,7 базисних пунктів (близько 6,9 % річних).

      Рис. Погашення основної суми державного боргу

      У зв’язку з подорожчанням ресурсів на світових ринках капіталу урядом активізовано співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями. Зокрема, наприкінці минулого року укладено угоду з Міжнародним валютним фондом щодо залучення кредиту в розмірі 16,4 млрд. дол. США для подолання негативних  наслідків фінансової кризи. Частина коштів від траншів кредиту Міжнародного валютного фонду спрямовується на покриття дефіциту державного бюджету. Крім того, для фінансування дефіциту державного бюджету у 2008 році залучено 0,8 млрд. дол. США від Світового банку, а у 2009 році - 1,25 млрд. дол. США. Основною причиною активної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями є низька вартість їх кредитів та довші строки надання коштів у порівнянні із залученням кредитних ресурсів на ринках капіталу. Здійснення внутрішніх державних запозичень наштовхується на складнощі низького рівня розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів. Уряд наразі здійснює ряд заходів з розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів. Зокрема, Кабінет Міністрів України розпорядженням від 25.03.09 № 316-р схвалив Концепцію розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів в Україні на 2009-2013 роки. 

      Розділ 3. Шляхи оптимізації  державного кредиту.

      3.1. Вплив дефіциту  бюджету і державного  боргу на національну  економіку.

      Передовсім  постає запитання: чи може зростання  державного боргу в певний момент призвести до банкрутства держави? Інакше кажучи, чи може нація збанкрутувати подібно до приватних одиниць – підприємств, що перебувають в одноосібній власності, або корпорацій, коли вони не можуть виконувати свої фінансові зобов'язання? Відповідь однозначна: не може. По-перше, держава має право оподатковувати фізичних і юридичних осіб. Підвищення податків дає змогу державі отримувати додаткові надходження для виплати процентів та основної суми боргу. Тому приватні одиниці можуть збанкрутувати, а держава не може. По-друге, держава має право друкувати гроші та розплачуватися ними за основну суму боргу й сплачувати проценти за борг. По-третє, держава має право рефінансувати борг, тобто випускати нові облігації та використовувати виторг для виплат власникам облігацій, строк оплати яких настав.

      Дефіцит бюджету і державний борг, безперечно, впливають на функціонування національної економіки. Наслідки цього впливу поділяють  на короткострокові та довгострокові. Короткострокові – це економічні наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема витіснення. Довгострокові – це економічні наслідки державного боргу, відомі як тягар боргу.

      Якщо  уряд фінансує дефіцит бюджету за допомогою випуску цінних паперів, то в національній економіці зростають  процентні ставки. Вони особливо підвищуються тоді, коли поєднуються стимулювальна фіскальна політика і стримувальна монетарна політика. Фінансування бюджетного дефіциту шляхом збільшення державного боргу розширює попит на гроші, тоді як центральний банк обмежує їхню пропозицію. Зростання процентних ставок зменшуватиме інвестиції у приватному секторі й частково споживчі видатки. Тому за дефіцитного фінансування державного бюджету послаблюються впливи стимулювальної фіскальної політики на національну економіку.

      Загалом, якщо збільшення державних видатків фінансується збільшенням бюджетних дефіцитів, то воно найімовірніше відбуватиметься за рахунок витіснення інвестицій у приватному секторі.

      Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані  з його впливом на економічне зростання  у тривалому періоді, а отже й на рівень життя майбутніх поколінь. Збільшення державного боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді спричиняють витіснення державним боргом приватного капіталу. Зростання процентних ставок веде до того, що люди нагромаджують зобов'язання уряду замість приватного капіталу. Тому зростання державного боргу зменшує виробничі потужності, які використовуватимуть майбутні покоління, а отже вони матимуть нижчий рівень доходу [18, 423].

      Уряди нерідко підвищують податки, аби отримати кошти для виплати процентів і сплати основної суми державного боргу. Якщо зі збільшенням державного боргу зростають і податки, то обсяг національного виробництва зменшиться ще істотніше. Водночас підвищення податків несприятливо впливає на стимули до праці, інновацій та інвестування. Тому наявність великого державного боргу сповільнює економічне зростання.

      Однак є важлива обставина, яка може пом'якшити тягар, переміщуваний на майбутні покоління. Якщо державні видатки  здійснюються переважно у формі інвестицій (наприклад, будівництво об'єктів виробничої інфраструктури або інвестиції в людський капітал – розвиток системи освіти і перекваліфікації), то державні інвестиції збільшують майбутній виробничий потенціал економіки. Отже, виробничі потужності, які успадкують наступні покоління, не зменшаться, зміниться лише їхня структура: частка капіталу державних підприємств зросте, а приватного скоротиться.

      Однією  з умов розвою національної економіки  є динаміка тягаря боргу – відношення державного боргу до валового внутрішнього продукту (D/ВВП). Ця динаміка залежить, по-перше, від рівня реальної процентної ставки, яка визначає суму процента, що виплачується за борг, і, по-друге, від величини первинного дефіциту бюджету.

      Первинний дефіцит бюджету – це різниця між величиною дефіциту бюджету і виплатою процентів за борг. Інакше кажучи, цей дефіцит дорівнює різниці між сумою трансферів та державних закупівель товарів і послуг і податковими надходженнями в бюджет (виплати з обслуговування боргу не враховують). Якщо надходження до державного бюджету перевищують суму трансферів і державних закупівель, то існує первинний надлишок бюджету.

      Якщо  уряд удається до випуску державних  цінних паперів для фінансування первинного дефіциту бюджету, то зростають  основна сума державного боргу і коефіцієнт його обслуговування, тобто в національній економіці збільшується тягар боргу. Сума процентів за державний борг дорівнює добуткові державного боргу та реальної процентної ставки. Якщо в національній економіці реальна процентна ставка перевищує темпи зростання реального ВВП, то весь приріст останнього іде на виплату процентів з обслуговування державного боргу, тобто відношення (D/ВВП) зростає.

      Для зниження відношення (D/ВВП) необхідно, по-перше, щоб темпи зростання  реального ВВП перевищували величину реальної процентної ставки. По-друге, збільшення частки первинного бюджетного надлишку має бути постійним. Отже, прискорений розвиток національної економіки можливий лише тоді, коли тягар боргу не зростає [18, 424].