Створення і розвиток грошової системи Україні

Характерною особливістю проміжних цілей є те, що встановлюються вони на тривалі часові інтервали, упродовж яких можуть бути реалізовані і виявити свою ефективність. Так, пожвавлення кон'юнктури ринку через зростання маси грошей чи зниження процентних ставок у короткостроковому періоді може спричинити зростання попиту і цін. І лише за умови, що ці заходи активізують інвестиції, зростання виробництва, буде забезпечене збільшення пропозиції, яке зупинить зростання цін і стабілізує їх. Проте для цього потрібен тривалий проміжок часу.

Тактичні цілі - це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання ключових економічних змінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей. Стосовно кожного з цих показників може ставитися одне з трьох завдань: зростання, стабілізація, зниження. Конкретний напрям зміни економічної змінної визначається проміжною ціллю монетарної політики та характером показника. Наприклад, для пожвавлення ринкової кон'юнктури як проміжної цілі необхідно, щоб на рівні тактичних цілей грошова маса зростала, а процентні ставки знижувалися. Показником грошової маси беруться базові гроші, оскільки саме цей показник перебуває у повному розпорядженні центрального банку.

Характерними ознаками тактичних цілей є їх короткостроковість, реалізація їх оперативними заходами виключно центрального банку,

 

багатоаспектність, єдність та певна суперечливість. Ці особливості істотно ускладнюють вибір та механізми реалізації тактичних цілей. Так, якщо зміна маси грошей впливає на зміну сукупного попиту і зачіпає всю макроекономіку, то зміни процентної ставки та валютного курсу можуть впливати не тільки на сукупний попит, а й на інтереси певних груп економічних суб'єктів і зумовлювати структурні зміни в економіці. Тому успіх розв'язання багатьох регулятивних завдань залежить від правильного поєднання вказаних тактичних цілей: змінами процентної ставки чи валютного курсу можна локалізувати інфляційний ефект від зростання маси грошей в обігу.

Залежно від економічних змінних та пов'язаних з ними тактичних цілей визначаються методи монетарної політики. Вибір методів та інструментів монетарної політики є прерогативою центрального банку. У цьому полягає одна з важливих відмінностей тактичних цілей від проміжних і стратегічних цілей монетарної політики. [1, 5].

 

 

Висновки

За сферою охоплення економічних відносин грошова система це широке явище, адекватне всьому грошовому обороту. Усі грошові потоки, незалежно від сфери економіки, яку вони обслуговують, та форми, в якій здійснюються, є об'єктами регулятивного впливу грошової системи.

У складі грошової системи виділяють такі підсистеми:

• система безготівкових розрахунків;

• валютна система;

• система готівкового обігу.

Грошові системи мають особливості в кожній країні залежно від її законодавства, інших внутрішніх умов, цілей національно-державної незалежності, протистояння зовнішнім впливам, економічного і фінансового становища, інтеграційних процесів. Водночас грошові системи в різних країнах мають спільні риси: однотипність методів регулювання грошових потоків та маси грошей в обігу; ідентичність інструментів регулювання грошового ринку тощо.

Існує наступна класифікація грошових систем:

1. Залежно від форми функціонування грошей: система металевого обігу - коли грошовий метал безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти розмінні на метал; система паперово-кредитного обігу, за якої в обігу перебувають лише нерозмінні на грошові металеві знаки грошей казначейські білети або банкноти. Характерними рисами сучасних грошових систем є: втрата зв'язку із золотом через витіснення його з внутрішнього та зовнішнього обігу; випуск грошей в обіг для кредитування і господарства, і держави; зменшення готівкового обігу і широкий розвиток безготівкового; хронічна інфляція; державне регулювання грошового обігу; відміна офіційного золотого вмісту банкнот, їх забезпечення та розміну на золото;
2. Розвиток інтеграційних процесів у сфері грошово-кредитних відносин.

 Від ступеня втручання держави  в економічні відносини: неринкові - в яких переважають адміністративні  методи регулювання грошового обігу, що проявляється насамперед у штучному розмежуванні його на готівкову і безготівкову сфери; ринкові - в яких переважають економічні методи та інструменти регулювання грошового обігу.

3. За характером регулювання  національної валютної системи: відкриті - з мінімальним втручанням держави в регулювання валютних відносин всередині країни, що виражається у дерегулюванні валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізмі формування валютного курсу; закриті - із значною кількістю валютних обмежень, що проявляється в адміністративному регулюванні валютного ринку, не конвертованості валюти, штучному формуванні валютного курсу.

Грошова система - це форма організації грошового обігу в країні, установлена загальнодержавними законами. Грошова система формується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатися як її складова. Тому законодавчі норми, що формують грошову систему, визначаються у банківському законодавстві, насамперед у законах, які регламентують діяльність центрального банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика та особливості її реалізації в Україні // Фінанси України.–2000 – № 1. с. 20-25.
2. Савлук М.І., Мороз А.М., Пудовкіна М.Ф. Гроші та кредит.– К.: КНЕУ, 2001.
3. Осецький В. Грошово-кредитна політика детермінананта інвестиційних змін // Банківська справа.– 2003.–№1.– с. 22.
4. Аванесова І. Передумови регулювання кредитної діяльності в Україні // Банківська справа.– 2002.–№4.– с. 64-79.
5. Лагутін В. Догматизм грошово-кредитної політики як гальмо економічного зростання в Україні // Банківська справа.– 2001.–№4.– с. 33-40.
6. Дзюблюк О. Особливості застосування політики облікової ставки як інструмента управління грошово-кредитними відносинами // Банківська справа.– 2000.–№3.– с. 39-42.
7. Мельник О.М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-крединої політики // Банківська справа.– 2000.–№6.– с. 34-44.
8. Мельник О. Основні параметри грошово-крединої політики в Україні // Економіка України.–2000.– №7.–с. 25-31.
9. Мочерний С., Устенко О. Кредит і кредитні відносини в контексті економічної власності // Банківська справа.– 2000. – №5. – с. 3-7.
10. Драгун Ю.В. Державний кредит в Україні // Фінанси України.– 2000. – №11. с. 141-143.
11. Цитанов С.А. Шляхи підвищення ефективності грошово-кредитного регулювання економіки // Фінанси України.– 2000. – №1. с. 11-20.
12. Гребник Н.Тенденції розвитку управління грошово-кредитним ринком в Україні за період 1991-1999 рр. // Банківська справа.– 1999.–№6.– с. 22-29.
13. Швайка М. Державне регулювання грошово-кредитних відносин // Економіка України.–1999.– №2.–с. 15-20.       
14. Гребник Н. Основні напрями грошово-кредитної політики на 1998 рік // Вісник НБУ.– №2.–1998.–№3.– с. 6-9.
15. Кваснюк Б. Макроекономічні фактори грошово-кредитного регулювання // Економіка України.–1997.– №2.–с. 20-30.