Роль грошей в ріночній економіці.Сутність кредиту

       Разом з тим золото продовжує зберігатися  в центральних банках і казначействі США як стратегічний резерв. Так, до кінця 1990 р. в капіталістичних країнах і країнах офіційні золоті резерви склали 938400000 унцій, або 29,2 тис. т, у тому числі в розвинених країнах - 24,8 тис. т і в країнах - 4,4 тис. т.

       Зберігання  золотого запасу пов'язано із золотим  фетишем, коли ще в середні століття меркантилісти доводили, що основою економічної політики є накопичення благородних металів у країні. Аж до середини XX ст. вважалося, що престиж нації визначається величиною золотого запасу. У вересні 1949 р. США зосередили у себе 75% усіх золотих резервів капіталістичного світу (близько 21,9 тис. т).

       Золотий фетиш продовжує існувати і в  свідомості приватних осіб, які розглядають  золото як надійну гарантію заощаджень. Активний ринок приватних тезавраторів включає щонайменше третина населення. Крім того, золоті запаси забезпечують довіру до національних валют, що використовуються зараз у міжнародних платежах.

       В даний час золото продовжує здійснювати  функцію скарбу і поряд з кредитними грішми використовується державою для  створення централізованих золотовалютних резервів.

       З припиненням розміну банкнот  на золото і вилученням його з обігу  засобом накопичення та заощаджень населення стають кредитні гроші. Вони по своїй природі, як і грошовий капітал, представлений ними, не є скарбом. «Якщо в одному місці гроші  застигають у якості скарбів, то кредит негайно перетворює їх в активний грошовий капітал в іншому процесі поводження».

       Отже, особливість кредитних грошей як засобу накопичення полягає в  тому, що вони накопичуються в процесі  постійного обігу. Якщо вони осідають в скринях, то перетворюються з дійсних грошей в паперові символи. У цій функції кредитні гроші опосередковують також процес акумуляції тимчасово вільних грошових коштів і накопичень та перетворення їх у капітал. Але головне - кредитні гроші виконують функцію накопичення перш за все для здійснення розширеного відтворення, коли потрібно накопичити необхідну для капіталізації певну грошову суму. Накопичення капіталу у вигляді кредитних грошей потрібно і в русі оборотного капіталу, коли утворюється розрив у продажу продукції та купівлі сировини і т.д. Таким чином, кредитні гроші, виконуючи функцію нагромадження, сприяють згладжування порушенні в кругообігу капіталу.

       Накопиченню короткострокового капіталу сприяють розширення і концентрація банківської  справи, економне використання резерву звернення. Накопичення довгострокового капіталу здійснюється головним чином за допомогою емісії цінних паперів. Акції та облігації є резервуаром, у який стікаються вивільняються грошові кошти і з якого вони витягуються у разі потреби.

       В епоху становлення і розвитку капіталізму такого роду накопичення здійснюються в ряді країн на рівні державної політики.  

       Функція грошей як засобу платежу. Вона виникла  у зв'язку з розвитком кредитних  відносин в капіталістичному господарстві. У цій функції гроші використовуються при;

       - продажу товарів у кредит, необхідність якої св`язана з неоднаковими умовами виробництва та реалізації товарів, сплатою податків і зборів;

       - виплати заробітної плати робітникам і службовцям.

       Отже, гроші і функції засобу платежу мають свою специфічну форму руху, відмінну від форми руху грошей як засобу обігу, що можна зобразити таким чином: Т-Д-Т - функція грошей як засобу обігу, ТО-ОД - функція грошей як засобу платежу.

       Звідси  видно, що якщо при функціонуванні грошей як засобу обігу має місце зустрічний рух грошей і товарів, то при їх використанні як засобу платежу в цьому русі є розрив. Купуючи товар у кредит, боржник дає продавцю вексель, тобто боргове зобов'язання, яке буде остаточно сплачено лише через певний термін (3-6 міс).

       В умовах розвинутого товарного господарства гроші в функції засобу платежу  об'єднують багатьох товаровиробників, у зв'язку з чим розрив однієї ланки в ланцюзі платежів веде до розвитку кризових явищ і масового банкрутства товаровласників. Щоб  пом'якшити ці негативні явища, вводиться система попереднього повідомлення платежів, яка заснована на автоматичному зарахуванні на рахунок клієнта заробітної плати, пенсій та інших грошових виплат, списання коштів для оплати комунальних витрат, квартирної плати і різних внесків.

       У результаті застосування системи попереднього повідомлення платежів скорочується використання готівкових грошей. УАК, платня готівкою отримують в Англії близько 10% зайнятих, у Франції - менш 10%, у ФРН та Канаді - близько 5%, а в США - приблизно 1%.

       Прискоренню платежів, скороченню витрат обігу  і підвищенню рентабельності підприємств  сприяють введення в платіжний оборот електронних грошей.

       Ця  система особливо швидкими темпами  впроваджувалася в механізм платіжних  відносин у США, де в 70-х рр.. конгрес санкціонував створення національної комісії по системі електронних переказів грошових коштів. Федеральна резервна система разом з казначейством розробила і впровадила дану систему на загальнонаціональному рівні. Модернізована комунікаційна мережа для міжбанківських переказів - замість розрізнених каналів функціонує єдина мережа, що складається з 14 пов'язаних між собою комунікаційних процесів і охоплює всі депозитні установи США. Основними елементами зазначеної системи є автоматизовані розрахункові палати, система автоматизованого касира й система терміналів, установлених у пункті покупки.

       На  базі електронних грошей виникли  кредитні картонки. Вони сприяють скороченню платежів готівкою, обслуговуючи роздрібний торговельний оборот і сферу послуг, служать засобом розрахунків, заміщає готівкові гроші і чеки, а також одночасно інструментом кредиту, що дозволяє власникові отримати короткострокову позику грошима чи у формі відстрочки платежу.

       Порядок використання кредитної картки полягає  в наступному. Споживач отримує від спеціальної кампанії-емітента або банку пластикову картку, на якій вказані присвоєний номер рахунку і секретний код для впізнання власника. У момент купівлі товару або надання послуг картка пред'являється в установі, яка входить в дану систему платежу (торгові точки, готелі, бензоколонки, ресторани і т.д.). Продавець виписує рахунок за продані товари (послуги) із зазначенням дати купівлі, прізвища, номери картки і так далі, покупець підписує рахунок. Потім рахунок пересилається в банк, який негайно оплачує його, а потім інкасує борг з покупця. Раз на місяць покупцеві надсилається загальний рахунок, який може бути сплачений протягом пільгового періоду (25-30 днів). Покупець може також пролонгувати платіж, при цьому він отримує кредит, за який сплачує високий відсоток - 1,5% на місяць, або 18% на рік.

       Таким чином, значення кредитних карток полягає  в тому, що їх застосування звужує сферу  використання готівки і чеків, є  потужним стимулом у реалізації товарів  і усунення кризових явищ в економіці.  

       Функція світових грошей. Вона виникла в  докапіталістичних формаціях, але  отримала повний розвиток з створенням світового ринку. На цьому ринку  гроші скидають національні мундири, тобто виступають у вигляді зливків  золота (995 проби). Паризької угоди 1867 єдиною формою світових грошей було визнано золото.

       Світові гроші мають трояку призначення  і служать: загальним платіжним  засобом; загальним купівельним  засобом; матеріалізацією суспільного  багатства. В якості міжнародного платіжного засобу гроші виступають при розрахунках по міжнародним балансам, головним чином по платіжному балансу. Як міжнародне купівельний засіб гроші використовуються при прямій купівлі товарів за кордоном та оплату їх готівкою (наприклад, при неврожай - купівля зерна, цукру та інших продовольчих товарів). Як матеріалізації суспільного багатства гроші є засобом перенесення національного багатства з однієї країни в іншу при стягненні контрибуцій, репарацій або надання позик.

       У період дії золотого стандарту переважала практика остаточного сальдірованія платіжного балансу за допомогою золота, хоча є міжнародному обороті застосовувалися в основному кредитні знаряддя обігу.

       У XX ст. інтенсифікація світових зв'язків  розширила впровадження кредитних  знарядь звернення в міжнародний  обіг (вексель, чек та ін.) У 1930 р. в  Женеві була підписана Міжнародна конвенція  про переказні і прості векселі, а в 1931 р. - Міжнародна конвенція, що регулює видачу, звернення та оплату чеків.

       Однак особливість застосування векселів і чеків у міжнародному обороті  полягає в тому, що вони не виконують  роль остаточного платіжного засобу, як золото.  
 

2 СУТНІСТЬ КРЕДИТУ.  КЛАСИФІКАЦІЯ КРЕДИТІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ І ХАРАКТЕРАМ ВИКОРИСТАННЯ ПОЗИКОВИХ КОШТІВ 

       2.1 Сутність кредиту 

       Кредитні  відносини функціонують у системі  економічних відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу — позичкового капіталу. Кредитні відносини — це відособлена частина економічних відносин, пов'язана з наданням вартості (коштів) у позику і поверненням її разом із певним відсотком.

       У сучасному господарстві значно розширюються межі кредитних відносин. Кредит обслуговує все більшу частку товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв'язки обміну. Кредит необхідний як важливий засіб забезпечення фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів.

       Кредитні  відносини поєднують у собі дві  підсистеми:

       1)  кредитно-грошові відносини;

       2)  кредитно-товарні відносини.

       У позичку може надаватися вартість як у грошовій, так і в товарній формі.

       Роль  і місце кредитних відносин у  національній економіці залежить від  стану самої економіки. Сучасний кредит і кредитні відносини в  Україні носять перехідний характер, вони відображають кризовий стан вітчизняної економічної системи.

       Слід  розрізняти грошові відносини, фінансові  відносини і кредитні відносини. Грошові відносини є найбільш широким утворенням; вони пов'язані, насамперед, із виміром вартості (ціни) різноманітних товарів і послуг, а також із здійсненням оплати за товари і послуги в безготівковій і готівковій формах. У ринковому господарстві гроші опосередковують рух всієї системи економічних відносин, оборот всіх видів капіталу, процес відтворення національного продукту.

       Фінансові відносини — це частина грошових відносин, яка пов'язана із формуванням, розподілом і використанням грошових коштів з метою забезпечення потреб держави, підприємств (фірм) і громадян (домогосподарств). У відтворювальному процесі фінансові відносини виражають насамперед відносини розподілу. Характер і зміст фінансових відносин в основних рисах завжди визначається характером грошових відносин.

       Кредитні  відносини мають поворотний і  відплатний характер. Розподільчі й  перерозподільчі процеси в економіці відбуваються не тільки через фінанси, а й шляхом використання кредиту. Кредитні відносини пов'язані з відтворенням позичкового капіталу.

       Взаємозв'язок і взаємозалежність між грошовими, фінансовими і кредитними відносинами  надзвичайно складні й суперечливі, В економіці колишнього СРСР, по суті, не було чіткого розмежування процесів фінансування і кредитування. В умовах, коли обсяг кредитних ресурсів визначався обсягами кредитних вкладень, необхідних народному господарству (це встановлювалось у централізованому державному плані), не було контролю за дотриманням ліквідності балансу банків, періодично здійснювалося списання заборгованості підприємств (особливо колгоспів) за позиками, кредит перетворювався у різновидність державних фінансів. Лише в ринковій економіці кредитні ресурси стають повноцінним об'єктом купівлі-про-дажу, відособлюючись від фінансових ресурсів.

       Кредитні  відносини виникають і діють  між двома суб'єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника — задоволення тимчасової потреби у додаткових грошових ресурсах. З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів.

       До  групи кредиторів відносять, насамперед, кредитні установи, серед яких головне  місце посідають банки. Але крім банків у кредитні відносини вступають  і небанківські кредитні установи —  кредитні кооперативи і спілки, ломбарди, каси взаємодопомоги, пункти прокату тощо.

       Кредит  — це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу. Кредит виражає економічні відносини  між кредитором і позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. Кредитори надають, а позичальники одержують вартість (капітал) у позику, повертаючи її потім з відсотком. Кредит як форма руху позичкового капіталу об'єднує в собі два процеси: 1) акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів; 2) вкладення, або розміщення, цих коштів. В умовах розвинутого ринкового господарства кредит є обов'язковим атрибутом механізму господарювання для всіх економічних суб'єктів.