Лістинг та де лістинг на фондовій біржі

     Одна  з вимог, що пред'являються до корпорацій, які котирують акції, полягає у періодичному наданні ними великого обсягу інформації інвесторам, а також у публічній звітності про фінансово-господарську діяльність корпорації. Подібні вимоги вводяться і на українських біржах. 
Таким чином, цінні папери, які не відповідають умовам допуску (лістингу) та вимогам до емітентів, не допускаються до офіційного котирування на біржі взагалі.

     2.Переваги та недоліки лістингу та делістингу.

     Лістинг дає компанії наступні переваги:

     - Престиж у інвесторів та їх  розташування (оскільки інвестори розуміють, що списочна компанія повинна дотримуватися якісь мінімальні стандарти, лістинг підвищує престиж. Розташування інвесторів до компанії зростає з полегшенням купівлі-продажу її акцій і зростанням "прозорості" її діяльності на ринку);

     - Найкращі умови кредитування (кредитори  можуть порівняти балансову вартість  активів компанії з ринковою, Біржовий оцінкою її зусиль);

     - Наявність установчої вартості  при злиттях і поглинаннях;

     - Полегшується облігаційної фінансування  в подальшому;

     - Відмінне бачення ринку (акціонери  обліковій компанії можуть особисто  стежити за угодами і котируванням).

     Лістинг має ще безліч переваг, і я не буду їх перераховувати всі. До недоліків  ж лістингу можна віднести:

     - Додатковий контроль за компанією (з лістингом компанія бере на себе додаткові зобов'язання);

     - Додаткові витрати;

     - Байдужість ринку.

     З усього вище запропонованого можна  зробити висновок, що лістинг корисний для вашої компанії, незважаючи на всі недоліки. Але включення в  лістинг вимагає виконання багатьох умов, кожна біржа висуває свої, а втім, вони загалом усі схожі. Приміром, такі вимоги, як:

     - Мінімальна виручка;

     - Мінімальний робочий капітал;

     - Мінімальні немательальние активи;

     - Публічне розміщення випущених  акцій;

     - Ринкова ціна випуску.

     З метою захисту інвесторів біржа  може тимчасово або назавжди позбавити  компанію привілеїв лістингу.

     Основні переваги та недоліки делістингу.

     Основні переваги:

     Зниження  витрат компанії на підтримку лістингу;

     Спрощення внутрішньої структури компанії;

     Скорочення  документообігу;

     Поліпшення time management керівництва;

     Посилення ризик-менеджменту за рахунок нерозкриття  інформації та відсутності необхідності залучати незалежних директорів.

       Основні недоліки:

     Загальний негативний інформаційний фон;

     Зменшення кредитних лімітів;

     Звуження  кола інвесторів і скидання акцій  інституційними інвесторами;

     Margin call у зв'язку з падінням котирувань  після розкриття інформації про  делістинг і дій інституціональних  інвесторів;

     Пониження рейтингу міжнародними рейтинговими агентствами 

3.Світовий досвід проведення. 

     У 1992 році Нью-Йоркській фондовій біржі  виповнилось 200 років. Втім, ця біржа  порівняно молода, адже згадки про  перші біржі в Західній Європі, як зазначалося, датовані другою половиною XVI століття. 
Сьогодні Нью-Йоркська фондова біржа (NYSE) за обсягами укладених угод з купівлі-продажу та обміну цінних паперів посідає перше місце у світі. В її лістингу понад 2 тисячі емітентів. Щоденно тут з рук у руки переходить понад 200-250 млн. акцій. Жодна заява емітента, який працює менше трьох років, має менше 2000 акціонерів та прибуток менше 1 млн. доларів на рік, навіть не розглядається на предмет внесення до лістингу. 
Історично склалося, що тут котируються найбільш потужні та рентабельні акціонерні компанії США, такі як "Боїнг", "Дженерал моторе", Ай Бі Ем (IBM), "Джонсон енд Джонсон" та багато інших, імена яких відомі в усьому світі. Брокерські контори NYSE мають розгалужену мережу не тільки у США, а й за їх межами.

     Акціонерні  компанії середнього рівня обслуговують в основному Американська (Нью-Йорк) та Чиказька фондові біржі. Акції новостворених акціонерних товариств перебувають в обігу на найбільшому у світі комп'ютерному центрі позабіржового котирування NASDAQ (м. Вашингтон), що налічує понад 5000 учасників та котирує понад 5500 цінних паперів. 
Аналогічно північноамериканській трирівневій схемі розподілу фондового ринку протягом останнього десятиріччя відбулось реформування національних ринків капіталів Західної Європи шляхом глобальної централізації та побудови їх на принципах цілісності і прозорості. Яскравим прикладом того є створення в 1986 році у Франції об'єднання французьких бірж (ОФБ-5ВР) на базі Паризької фондової біржі та єдиного Національного депозитарію цінних паперів (СІКОВАМ - CICOVAM).

     Наслідком характерного для Європи процесу централізації стало також створення у 1988 році Німецької біржі АГ на базі франкфуртської фондової біржі та Німецького касового союзу (НКС-DKV), який виконує функції Національного депозитарію. Засновниками цілого акціонерного товариства стали усі вісім земельних фондових бірж Німеччини.

     Нині  на Паризькій фондовій біржі, що представляє  ОФБ, запроваджено три групи котирувань, дві - офіційні для найбільш крупних  та середніх компаній з суворими правилами  лістингу та позаофіційна група котирувань, де правила лістингу спрощені, тобто біржа не несе відповідальності за фінансово-економічний стан емітента, а тільки надає йому послуги щодо котирування та депозитарного обліку цінних паперів.

     На  німецькій біржі АГ діють також  три рівні ринку цінних паперів: 
         - ринок офіційної біржової торгівлі;

     - офіційне котирування;

     - регламентований ринок;

     - ринок вільного обігу (вільний  ринок).

     Завдяки цій диференційованій системі допуску  до трьох сегментів ринку Німецька біржа АГ найкращим чином задовольняє потреби різних емітентів. Так, на регламентованому ринку умови допуску виконати значно легше, ніж на офіційному ринку, і в першу чергу невеликим, середнім та новоствореним компаніям. На цьому сегменті ринку знижені вимоги щодо публікації офіційної інформації, не обов'язковими є піврічні звіти. Проте більшість емітентів їх все одно друкує. Замість проспекту емісії компанія подає біржі звіт, який також не підлягає обов'язковому опублікуванню в біржовому бюлетені.

     При допущенні до біржової торгівлі цінними паперами у Німеччині вирішальну роль відіграють кредитні інститути. Ними є універсальні банки, діяльність яких розповсюджується на здійснення банківських операцій, включаючи торгівлю цінними паперами, їх зберігання і управління. Банк, займаючись підготовкою документів для проходження лістингу, бере на себе керівництво щодо здійснення цієї процедури. Підприємство-емітент повинно функціонувати принаймні три роки, перш ніж воно зможе подати клопотання щодо допущення своїх цінних паперів до офіційного котирування на біржі. Разом з подачею клопотання повинна бути представлена офіційно завірена виписка з торгового реєстру, остання реєстрація статуту, а також річні баланси й інші фінансові документи за останні три роки діяльності. 
Емісія повинна досягати курсової вартості у розмірі 2,5 млн. німецьких марок. Для забезпечення достатнього рівня попиту на акції, допуск яких передбачається, необхідно розмістити на ринку принаймні 25% статутного капіталу. Цінні папери повинні вільно обертатися на ринку, тому в поділі за номіналом необхідно враховувати потреби біржової торгівлі, а в друкарському оформленні - захист від фальсифікації.

     На  вільному ринку, на відміну від офіційного, підставою для допуску є подання  цінних паперів кредитним інститутом, тобто банком. Цей сегмент ринку активно використовується в Німеччині закордонними емітентами та інвесторами.

     Розвиток  процесу лістингу на вітчизняному фондовому  ринку загалом відповідає світовій практиці. Так, на трьох найбільших біржах України встановлені такі якісні критерії, як кількість акцій в обігу і термін, а на двох з них - мінімальний розмір статутного капіталу.

     Разом з тим спостерігається певна  розсіяність по показниках, що прийняті за критерій лістингу як у кількісному (від семи до трьох), так і якісному відношенні. Це відрізняє процедуру лістингу на вітчизняних фондових біржах від допуску цінних паперів до облікової біржової торгівлі акціями в розвинених країнах, де критерії лістингу в основному уніфіковані. Вони не однакові, що особливо чітко простежується при їх порівнянні на біржах країн з розвиненим фондовим ринком і біржах України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 

     Нині  у світовій практиці широкий розвиток отримав процес демократизації біржової справи. На великих біржах організуються  другі і треті біржові ринки, основною відмінністю яких є відсутність процедури лістингу. Оформлення угод проводиться за тією ж формою. Угоди укладаються на будь-які фондові цінності, але ризик інвестора в цьому випадку зростає. 
Отже, лістинг спрямований на те, щоб до широкого інвестора, який користується послугами фондової біржі, не потрапили неякісні цінні папери, тобто акції та облігації з низькими дивідендами, процентами та з низьким попитом. В той же час процедура делістингу є протилежною лістингу і застосовуеться для зниження витрат компанії на підтримку лістингу, спрощення внутрішньої структури, зменшення документообігу.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури: 

1. Статья «Делистинг — антикризисный механизм публичной компании (возможности использования в России)». В.Елизаров, Корпоративный юрист '03 за 2009 г.

2. Статья «Делистинг по-русски: правовые и практические аспекты». В. Елизаров, Консультант '11 за 2009 г.

3. Правила «Фондова біржа ПФТС» , змінені та затверджені рішеннями Біржової Ради №№ 1, 3 від 25.11.2009р.

 4.http://cinnipaperi.ru/l-sting-akts-y-4.html

5.http://www.secondarymarket.ru/?Ranzhirovanie_cennyh_bumag_na_rynke:Delisting

6. http://www.ir-russia.ru/news/LSElisting200110.htm

7. http://wapedia.mobi/ru/Делистинг

8. http://bank-rus.com/listing-cennih-bumag/sposobi-listinga-uje-listinguy.php

9. http://uk.wikipedia.org/wiki/Лістинг_(цінних_паперів)

10. http://www.ukrse.kiev.ua/listing/