Лістинг та де лістинг на фондовій біржі

       Відмова у допуску цінних паперів  до обігу на біржі можливий  тільки у разі невідповідності  наданих документів законодавству і правилам лістингу та делістингу.

     Включення цінних паперів до котирувального списку є ціла процедура, яка визначається правилами, що встановлюються кожним організатором торгівлі на ринку цінних паперів, зазвичай відповідної фондовою біржею. Кожна фондова біржа або позабіржова система організованої торгівлі здійснює свій лістинг цінних паперів, які вона допускає до спілкування.

     У договорі про лістинг емітент  зобов'язується надавати біржі річні  і проміжні звіти, відомості про  реєстратора акцій, що виплачуються дивіденди та інших розподіляються доходи, а також іншу інформацію, зазначену в даній угоді.

       За отримання лістингу емітент  сплачує біржі одноразовий збір, розміри якого залежать від  кількості акцій, що включаються  в біржовий список, а потім сплачується щорічний внесок за підтримання лістингу.

       Після першого лістингу стягується  збір за лістинг додаткових  акцій, за які зміни у капіталізації  компанії (наприклад, при консолідації  її акцій або, навпаки, при  їхньому розщепленні), за зміни  назви фірми та інші зміни, що зачіпають біржовий лістинг і потребують внесення відповідних змін до нього.

       Результатом лістингу  цінного паперу  є:

     • допуск цінних паперів відповідної  компанії на фондову біржу або  на інший організований ринок  цінних паперів;

       • отримання акціями та / або  облігаціями компанії публічної  котирування, тобто офіційно реєструється  біржею (або позабіржових організатором  ринку) курсу (ціни) цього цінного  паперу. 
Розвиток біржового законодавства направлений на посилення правил лістингу для забезпечення великих гарантій інвесторів. Тому для того, щоб акції корпорації були прийняті до котирування на Нью-Йоркській фондовій біржі, вона повинна відповідати певним вимогам. Частина з них стосується кількісних показників діяльності корпорації: величина активів; прибуток за останній балансовий рік (за кожний рік з двох попередніх останньому балансовому року не менше 2,5 млн. дол., або сумарний прибуток за останні три роки не менше 6,5 млн. дол., і кожний рік повинен бути прибутковим); кількість випущених в обіг акцій (не менше 1,1 млн. шт.; кількість акціонерів, які володіють не менш ніж 100 акціями). Але й цього недостатньо, і корпорація, яка відповідає всіма кількісними вимогами, автоматично не включається в перелік фірм, які котирують свої акції на біржі. Біржа оцінює рівень популярності компанії у масштабі країни, її місце, яке вона займає у відповідній галузі і т.д.

     У статті 22 Закону України "Про цінні  папери і фондову біржу" зазначено: "Реєстрація випуску цінних паперів  або інформації про випуск цінних паперів, що проводиться фінансовими органами, не може розглядатися як гарантія вартості цих цінних паперів". Таке ж трактування дається і в статті 5 "Порядку реєстрації випуску акцій підприємств та інформації про їх випуск". Отже, певні гарантії вартості цінних паперів, як і в усіх країнах вільної економіки, повинен давати організований ринок тобто фондова біржа. Вона, завдяки процедурі лістингу, створює своєрідну "імунну систему", що відторгає неякісні цінні папери. Лістинг у деяких країнах є основою для надання компанії більш суттєвих знижок при оподаткуванні. І нарешті, компаніям, які перебувають в таких листах, як правило, легше буває досягти авторитету банків і фінансових інститутів у разі виникнення в них потреб у позиках і кредитах, а також полегшується розміщення нових випусків облігацій, конвертованих в облікові (лістингові) акції. Таким чином, лістинг- це система підтримки ринку, яка створює сприятливі умови для організованого ринку, дозволяє виявити найбільш надійні цінні папери і сприяє підвищенню їх ліквідності.

     Для перевірки відповідності параметрів випуску цінних паперів щодо встановлених критеріїв, а також постійного аналізу  їх інвестиційних якостей на біржах створені спеціальні відділи. Як правило, такий відділ носить назву відділу лістингу, який здійснює експертизу відповідності показників, які вказані у заявці емітента, щодо формальних критеріїв, встановлених біржею, і виносить свої рекомендації.

     Процедура лістингу, зокрема на УФБ, визначається та закріплюється Положенням про  допуск у Договорі про підтримання лістингу між емітентом та фондовою біржею. Відповідно до зазначеного Положення лише державні цінні папери вносяться у біржовий реєстр без проведення експертної оцінки (на основі офіційних умов їх випуску). У цьому випадку гарантом даних цінних паперів виступає сама держава.

     Здійснюючи  допуск цінних паперів до обігу та котирування, фондова біржа проводить  ретельну економічну і технічну експертизу фінансового та фізичного стану  емітента і лише після позитивної експертної оцінки приймає рішення про включення тих чи інших цінних паперів до біржового реєстру та офіційного біржового бюлетеня.

     Практично на всіх українських біржах процедура  лістингу починається з подання  заявки до відділу лістингу з додатком певних нотаріально завірених документів. Крім того, подаються засновницькі документи, довідка про сплачений статутний фонд, копію проекту емісії встановленого законом зразка. Якщо акціонерне товариство функціонує більше одного року або є правонаступником іншої юридичної особи, то додатково подаються бухгалтерський баланс і звіт про розподіл прибутку за останній фінансовий рік, обов'язково завірений незалежними аудиторами. Як правило, біржа залишає за собою право вимагати від емітента подання інших документів та інформації, необхідної для проведення експертної оцінки і допущення цінних паперів до котирування. Розгляд заявки, як правило, не перевищує одного місяця.  
Рішення ж про внесення до біржового списку приймають послідовно три інстанції: відділ лістингу, потім Комісія з допуску цінних паперів і, нарешті, Біржова рада.

     Процедура допуску (лістингу) забезпечує за допомогою  незалежних експертів - представників аудиторських контор, а також відповідних спеціалістів, які прямо або побіжно не пов'язані з діяльністю емітента, - проведення ретельної експертизи фінансово-економічного та матеріально-технічного (фізичного) стану емітента, його виробничої бази тощо. Наслідки цієї експертизи (у разі позитивного рішення про допуск) публікуються в офіційному виданні фондової біржі. Крім того, відповідно до Положення про допуск і Договору про підтримку лістингу між фондовою біржею та емітентом біржа здійснює постійний контроль за фінансово-економічним станом емітента.

     З метою підвищення безпеки та гарантій інвестора, ліквідності ринку в  цілому, фондова біржа вправі вжити  ряд заходів. Так, коли виникають передумови скрутного фінансово-економічного стану емітента або його неплатоспроможності, біржа після ретельної перевірки усіх наявних фактів з цього приводу може прийняти рішення про вилучення даних цінних паперів з обігу та котирування. У США діючими на Нью-Йоркській фондовій біржі Правилами допуску акцій корпорації до котирування, передбачено, що біржа має право припинити котирування акцій тієї чи іншої компанії або взагалі виключити її, якщо є досить ґрунтовні обставини і якщо вони стали відомі Раді директорів. Це стосується тих фірм, які відповідають усім кількісним вимогам, але мають несприятливе фінансове становище, оскільки банкрутство компанії - це удар і по репутації біржі, де котирувалися її акції.

     Лістингу  піддаються будь-які цінні папери, що обертаються на фондовій біржі. У цьому сенсі нема різниці між лістингом акцій і облігацій лістингом. Проте за своєю суттю лістинг націлений саме на акції, а не на облігації. Це пов'язано з тим, що:

     • основним видом цінних паперів, що обертаються  на фондових біржах, є акції, а не облігації. За наявними статистичними  даними біржовий оборот облігацій становить зазвичай не більше 10% їх загального обороту. Облігація по суті є предмет позабіржового ринку, так як її купівля-продаж часто вимагає набагато більшого часу, ніж купівля-продаж акції, з точки зору узгодження позицій сторін угоди. У разі акції питання звичайно впирається в рівень поточної ринкової ціни, а при покупці (продажу) облігації мають значення розмір накопиченого купонного доходу, наявність або відсутність оферти (права на дострокове погашення у продавця або покупця) і ін.;

     • облігація в набагато меншій мірі є предметом спекулятивної торгівлі в порівнянні з акцією в силу особливостей її ринкового ціноутворення.

       Ринкова ціна акції залежить  відразу від двох змінних величин:  дивіденду і ринкової процентної ставки, а ринкова ціна облігації грунтується зазвичай на одній змінної величиною ринкової процентної ставки. Таким чином, хоча юридично лістинг відноситься і до акцій, і до облігацій, але в економічному плані процедура лістингу, як різновиду ринкового ранжирування цінних паперів, є невід'ємна складова частина вторинного ринку саме акцій, а не облігацій.

       Ринок облігацій цілком може  існувати і без їх лістингу, а ось ринок акцій без лістингу  існувати не може. Його не можна  замінити процедурою рейтингу, яка  характерна саме для облігацій і, навпаки, малозастосовна для ринкового ранжирування акцій.

     Цінний  папір вилучається з обігу  та котирування також у тих  випадках, коли він не користується попитом. Однак рішення біржі  про вилучення цінного паперу - аж ніяк не прояв свавілля, воно приймається виходячи із ринкової ситуації на вагомих підставах. Підтвердженням відсутності попиту є те, що протягом 12 торгів підряд по цінному паперу не укладено жодної угоди з купівлі-продажу, або якщо рівень дивідендів по тих чи інших цінних паперах нижче встановленого біржею рівня.

     Існують три форми тимчасового  припинення котирування  на біржі: 
1) відстрочка початку торгів (до відкриття торгів біржа може наказати трейдерам збалансувати замовлення на купівлю або продаж і тим самим визначити більш справедливу ціну, якщо на певний вид акцій надійшла надзвичайно велика кількість замовлень на купівлю або продаж); 
2) перерва в торгівлі (оголошується в будь-який момент для повідомлення досить важливої інформації);

3) припинення торгів на одну сесію і більше (використовується, коли потрібен час, щоб з'ясувати суть якоїсь важливої події, а також при порушенні компанією угоди про лістинг до його усунення, або прийняття рішення про делістинг цінних паперів компанії-емітента). 
Делістинг представляє собою виключення цінних паперів з котирувального списку. Це процедура виключення цінних паперів компанії з лістингу фондового ринку. Після делістингу цінні папери компанії-емітента не можуть торгуватися на біржі, де компанія виключена з котирувального списку. Цінні папери, виключені з котирувального списку, можуть торгуватися на позабіржовому ринку цінних паперів.

       Необхідність делістингу виникає в наступних основних випадках:

     • емітент сам подав заяву на виключення його цінних паперів з  котирувального листа;

     • прийняття регулюючим органом рішення про визнання випуску цінних паперів не відбувся;

     • набуло чинності рішення суду про  недійсність випуску цінних паперів;

     • ліквідовано сам емітент котируваних  цінних паперів (насправдіприпинення  котирування відбувається набагато раніше, ніж ліквідується емітент);

     • закінчилися терміни допуску  цінних паперів до обігу на біржі;

     • закінчився термін обігу певних цінних паперів;

     • невиконання емітентом зобов'язань  перед біржею, Прийнятих при включенні  його цінних паперів в котирувальний лист біржі;

     • невідповідність показників, що відносяться  до емітента або його цінних паперів, вимогам, що пред'являються для включення  цінних паперів в котирувальний  лист певного рівня.

     Підставою початку процедури делістингу (виключення з котирувального спіcка) на біржі є заява емітента, підписану Одноосібним виконавчим органом. Існує певна правова проблематика, пов'язана з відсутністю законодавчого встановленого вимоги щодо бірж засвідчуватися, що Одноосібний виконавчий орган, подаючи заяву про делістинг, Діє в межах своєї компетенції і визначення меж компетенції корпоративних органів акціонерного товариства при прийнятті рішення про делістинг. В якості загального підходу рекомендується керуватися таким міркуванням: За відсутності регулювання в законі і статут компанії на дату рішення про делістинг, воно приймається органом управління, раніше в межах своєї компетенції прийняли рішення про лістинг. В окремих випадках поряд з прийняттям рішення про делістинг може знадобитися прийняття компетентним органом компанії рішення про схвалення делістингу як угоди із зацікавленістю.

       У даному випадку мова йде  в основному про вимушений делістинг. Добровільний делістинг, або делістинг з ініціативи самого емітента, зустрічає ться рідко. Однак в останні роки такого роду тенденція все-таки має місце. Це пов'язано з подальшим посиленням вимог щодо розкриття емітентом інформації про свою діяльність. У певних конкретних умовах ринку це може вести до ослаблення конкурентних позицій емітента, оскільки йому доводиться розкривати багато своїм «комерційні секрети» заздалегідь, чим і можуть скористатися його конкуренти на ринку. У цьому випадку переваги лістингу можуть бути перекриті втратами від власне комерційної діяльності компанії.