Цінова стратегія у зовнішньоекономічній діяльності

     Компанія  тим самим зменшує митну вартість, а отже, розмір мита також зменшується.

     3. Легкість процедури повернення дивідендів у свою країну. Якщо сума дивідендів, які підлягають поверненню на  батьківщину, обмежується урядом країни - імпортера інвестиції, то прихований прибуток можна отримати за рахунок встановлення високої ціни на товари які поставляються в цю країну.

     4. Усунення валютних обмежень. Коли  в країні бракує іноземної  валюти, уряд може ввести обмеження,  які повністю забороняють або,  принаймні, лімітують суми експатрійованого  прибутку. У такому разі головний  офіс може дати вказівку своїй  дочірній компанії в країні А купувати комплектуючі у філії в країні б за ціною, яка значно вища собівартості, яка дасть можливість перевести прибуток з країни А в країну б. Як тільки прибуток потрапив в країну б, його можна перевести в країну розташування головного офісу. [5, – С. 40]

     Використовують  різні методики встановлення початкової ціни на товар. При цьому враховується як мінімум один з таких чинників :

     - рівень витрат на одиницю товару;

     - наявність унікальних характеристик  товару;

     - середній рівень ринкових цін  на аналогічні товари. Залежно від того, який чинник є визначальний, виділяють

     два основні методи ціноутворення:

     - витратний (на основі калькуляції  витрат);

     - ринковий (на основі обліку дії  ринкових чинників).

     Методи, які застосовуються на практиці, мають  змішаний характер і враховують вплив декількох чинників.

     Витратний метод розрахунку ціни передбачає визначення її рівня на основі суми витрат (виробничих, накладних і на обслуговування) і  бажаного прибутку (максимального, розрахованого, мінімального). Попит при такому підході не вивчається. Ця система розрахунку ціни використовується компаніями переважно з фінансовими цілями ціноутворення.

     Основною  перевагою цього методу вважається його простота. Продавець більше знає про витрати, чим про характер ринкового попиту. Покупець вважає його справедливим тому що ціна не коригується залежно від коливання попиту, а продавець відповідно не наживається за рахунок покупця. Недоліки цього методу очевидні. По-перше, він не відображає поточний попит, а по-друге, не враховує споживчі властивості як цього товару, так і товарів-замінників. Переваги і недоліки визначають межі його застосування :

     - при встановленні початкової  ціни на принципово нову продукцію  коли неможливо зіставити її  з продукцією, яка випускалася  раніше;

     - при встановленні ціни на дослідні зразки, вироби, які виготовляються за індивідуальними замовленнями;

     - при визначенні ціни на товари, попит на яких, як правило, перевищує  пропозицію а також в галузях,  в яких переважна більшість  підприємств використовують такий  метод.

     Використання  цього методу відображає цінову політику, яка забезпечує швидше середню, чим максимальну, виручку від продажу товарів. Встановлений рівень націнок як правило, є нестандартним, диференційованим залежно від особливостей поточного попиту, рівня конкуренції, об'ємів продажу, звернення товарних запасів. Існує два основні підходи до використання цього методу: з урахуванням повних і граничних витрат виробництва.

     При використанні методики обліку повних витрат для встановлення ціни товару визначаються змінні і постійні складові витрат. Останні розраховуються пропорційно тому вкладу, який окремі їх складові дають для виробництва цього товару. Недоліком є довільний характер віднесення на собівартість постійних накладних витрат. В сукупності з ігноруванням умов ринку це може створити ситуацію, коли товар за такою ціною не матиме попиту.

     Методика  граничних витрат враховує тільки ті витрати, які. мають безпосереднє відношення до виробництва. Такий підхід дає  можливість досягти певного збільшення об'єму продажу за рахунок уцінки порівняно з методикою обліку повних витрат. Обмежені можливості його використання визначаються тим, що він не може бути використаним для встановлення цін на усі товари, які випускаються, тому що постійні накладні витрати повинні покриватися компанією із загальної виручки.

     Метод беззбитковості має перехідний характер від витратного методу до ринкового. З одного боку, він базується на обліку витрат. З іншого - враховує залежність що попила від рівня ціни. Цей  метод дає можливість отримати бажаний прибуток продаючи товар за певною ціною і об'ємом товару, який відпускається. За допомогою цього методу можна дати відповідь на три питання:

     1. Яка має бути ціна, щоб при  заданому обсязі виробництва  отримати цільовий прибуток?

     2. Яким має бути обсяг виробництва, якщо на ринку склалася відповідна ціна (ціна, задана ринком), щоб отримати цільовий прибуток?

     3. Якщо підприємство відчуває дефіцит  ресурсів (сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили) і вимушено скоротити  обсяг виробництва, то яка має бути ціна, щоб забезпечити цільовий прибуток?

     Цей метод використовують:

     - для досягнення запланованих  термінів окупності капіталовкладень  за заданим коефіцієнтом;

     - для підприємств, які мають  зовнішні обмеження відносно  норми прибутку і які прагнуть  максимізувати її без порушення існуючої заборони.

     У разі встановлення ціни на основі попиту підприємство визначає ціни після детального вивчення потреб і можливостей споживачів і тестування рівня цін, прийнятого для цільового сегменту. Ця система  розрахунку ціни використовується на тих зарубіжних ринках (сегментах) або для таких товарів, для яких ключовим чинником в ухваленні рішення споживачами є ціна. При цьому виробничі витрати враховуються при ухваленні рішень тільки як чинник обмеження, який свідчить про те, що товар може продаватися за встановленою ціною із запланованим прибутком.[9, – С. 218-220]

     Визначення  цінності товару здійснюється на основі експертних оцінок покупців. Прикладом  може бути так званий параметричний  метод. Його суть полягає в оцінці і співвідношенні якісних параметрів виробу. Необхідною умовою використання цього методу є диференціація ринку. У його основі лежить передумова, що виробник має справу не з однорідним ринком покупців, які шукають однаковий товар, а з декількома його секторами кожен з яких складається із споживачів, які по-різному оцінюють окремі якості товару. Тому перед тим, як використовувати цей метод, слід визначитися з бажаним сектором ринку. Друге обмеження у використанні цього методу зводиться до того, що більшість складних товарів, які пропонуються на ринку, не є абсолютно взаємозамінними. Диференціація товарів, які випускаються, дає виробникові певну свободу дій з визначенням цін, що не можливо при випуску однорідних товарів. Як правило, чим більша міра диференціації товарів, тим велика еластичність прийнятних для покупця цін.[3, – С. 22-23]

     Встановлення  ціни на основі пропозиції (рівня конкуренції) ґрунтується на вивченні цін і  цінових стратегій конкурентів  і розрахунку власної ціни враховуючи лояльність споживачів і конкурентні переваги товару, його імідж, сервіс, який пропонується і тому подібне. Такий метод розрахунку ціни доцільно використовувати підприємствам, які конкурують з продавцями аналогічної продукції. При визначенні ціни на свій товар виходять виключно з умов конкуренції, встановлюючи її трохи вище або трохи нижче цін конкурентів. При цьому витрати і рівень попиту виступають лише лімітуючими чинниками. Головне - зберегти постійну залежність між своїми цінами і цінами конкурентів. При зміні цін конкурентами підприємство змінює свою ціну хоч його власні витрати або рівень попиту залишилися без змін.

     Останнім  елементом в схемі послідовності  ціноутворення в міжнародному маркетингу являється реалізація цінової стратегії  яка базується на використанні окремо і в комбінації таких інструментів :

     - встановлення стандартних або  змінних цін;

     - використання єдиних або гнучких  цін;

     - застосування закруглених і не  округлених цін;

     - використання залежності "ціна - якість";

     - застосування адаптивних інструментів.

     Стандартні ціни встановлюються на тривалий термін і спеціально підтримуються незмінними. Змінні ціни спеціально адаптують до змін у витратах або попит споживачів. Єдині ціни - однакові ціни для усіх споживачів які б хотіли придбати продукт або послугу за аналогічних умов (ціна може змінюватися тільки при об'єктивних обставинах - розмір партії, надані гарантії, сервісне обслуговування, і тому подібне). Гнучкі ціни - різні ціни для різних споживачів залежно від їх здатності виторговувати ціну, уміння торгуватися. Закруглені - це ціни, при встановленні яких використовується як можна більша кількість нулів (50, 200, 1000). Не округлені ціни встановлюються нижче круглих сум (49, 199, 999).Взаємозв'язок ціни і якості - це концепція, згідно якої споживачі упевнені, що високі ціни забезпечують високу якість, а низькі ціни - низьку якість товару або послуги. Кожен зарубіжний ринок має свої характеристики залежності "ціна - якість". В той же час міжнародна практика сформувала типові цінові субстратегії відносно показників "ціна - якість".[6, – С. 25]

     Застосування  адаптивних інструментів передбачає зміни  в прейскурантах, компенсації, додаткові  надбавки, знижки, і тому подібне. Так  у міжнародній торгівлі значно поширена практика надання знижок з ціни, яка впливає на кінцевий її рівень в контракті. Найбільш поширеною є загальна (проста) знижка у розмірі 20-40 % від прейскурантної ціни на машини, устаткування; знижка за оборот, яка надається постійним покупцям; знижка за кількість або серійність (прогресивна); дилерська знижка; спеціальна знижка, яка надається привілейованим покупцям; [5, – С. 45]

РОЗДІЛ 2

     АНАЛІЗ  ЦІНОВОЇ СТРАТЕГІЇ ВАТ МК «АЗОВСТАЛЬ» 
 

     2.1. Стратегія ЗЕД  
 

     Стратегія ЗЕД ВАТ МК "Азовсталь" - це діяльність підприємства, спрямована на досягнення її головної мети за допомогою цін.

       Як правило на підприємстві  виділяють три основні завдання  стратегії ЗЕД:

     - збільшення об'єму продажів;

     - отримання найбільшого прибутку;

     - збереження існуючого положення.

     Розробці  цінових стратегії ЗЕД передує  аналіз зовнішніх і внутрішніх чинників її формування. Перша група включає  чинники, які дають уявлення відносно тенденцій розвитку зовнішнього середовища підприємства. До них відносяться: рівень державного регулювання економіки, антимонопольне законодавство, митна політика, стан фінансово-кредитних стосунків, система оподаткування, платоспроможність підприємства і населення, кон'юнктура ринку, ціни на аналогічні товари та ін. Якщо аналіз зовнішніх чинників покладений на визначенні напрямі стратегічних дій, то аналіз внутрішніх чинників, в першу чергу, спрямований на оцінку ситуації у сфері виробництва продукції на підприємстві.   Державне регулювання цін, субсидування експорту, підтримка імпорту, проведення митно-тарифної політики і так далі кінець кінцем робить істотний вплив і на стратегії ЗЕД, причому тим більше, чим потужніше присутність компаній цієї країни на світовому ринку. Держава проводить переважно приховане фінансування експорту, веде протекціоністську митну політику. Так, надаючи експортні субсидії, держава дозволяє тримати експортні ціни на рівні світових і не залишати ринок. Встановлюючи низький рівень імпортних мит на сировині, держава має своїй на меті підвищення конкурентоспроможності на зовнішньому ринку. Одним з різновидів дії на ціни світового ринку є демпінг. Мета демпінгу - завоювання певним товаром або групою товарів зовнішнього ринку шляхом продажу товарів на світовому ринку за цінами нижче внутрішніх. Надалі збитки покриваються шляхом підвищення цін на зовнішньому ринку, а потім і за рахунок проникнення в економіку країн- імпортерів. 

     Стратегія Групи Метинвест розглядає якість продукції як один з основоположних елементів загальної стратегічної мети, успішного і стабільного розвитку підприємств Групи Метінвест. У зв'язку з цим розробляється, упроваджується і постійно удосконалюється система управління якістю з врахуванням кращої вітчизняної і світової практики і вимог міжнародного стандарту.

     Стратегія Групи  Метинвест - забезпечення росту акціонерної  вартості шляхом постійного підвищення якості продукції і ключових процесів, підвищення ефективності усіх бізнес-процесів і забезпечення гарантованої стабільної високої якості продукції.