Цінова стратегія у зовнішньоекономічній діяльності

   - підприємницька діяльність на  території України, пов'язана  з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау,  торговельних марок та інших  нематеріальних об'єктів власності  з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

   - організація та здійснення діяльності  в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій,  симпозіумів, семінарів та інших  подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

   - товаро-обмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

   - орендні, в тому числі лізингові,  операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

   - операції по придбанню, продажу  та обміну валюти на валютних  аукціонах, валютних біржах та  на міжбанківському валютному  ринку;

   - роботи на контрактній основі  фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

   - інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України;

   - посередницькі операції, при здійсненні  яких право власності на товар  не переходить до посередника  (на підставі комісійних, агентських  договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.[7, – С. 22-24].

   Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати  будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від  форм власності та інших ознак.

   Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

    Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють вищезазначене право після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Реєстрацію здійснює Міністерство економіки України на підставі подання до нього заяви подавця у довільній формі, нотаріально завірених копій статутних документів або нотаріально завірених документів фізичної особи про її реєстрацію як підприємця. Міністерство економіки України не може відмовити подавцю в реєстрації, якщо подавець відповідає вимогам, зазначеним в цій статті.

   Реєстрація  має бути здійснена протягом 25 робочих  днів з моменту подання зазначених документів. [15, – С. 245-246] 
 

     1.2. Цінова стратегія у зовнішньоекономічній діяльності 
 

     Цінова  стратегія - це вибір підприємством  можливою динаміки зміни базової ціни товару в умовах ринку, яка щонайкраще відповідає меті підприємства. 

     Стратегія ціноутворення  повинна сприяти досягненню певних цілей підприємства, які поділяються  на три групи:

     - фінансові, що ґрунтуються на прибутку (досягнення максимального прибутку, отримання задовільною чи певний прибуток, швидке отримання готівки, тощо);

     - збутові, що ґрунтуються на  цілях інтенсифікації чи екстенсіфікаціі  збуту (зростання реалізації, максимізація  частки ринку, ефективна реалізація  нового товару, і тому подібне);

     - ситуативні, що ґрунтуються на  цілях збереження чи створення для підприємства більш прийнятних умов діяльності (запобігання небажаних дій уряд країни, яка приймає, мінімізація наслідків діяльності конкурентів стимулювання зацікавленості учасників каналів розподілу, стабілізація цін, І запобігання виникнення "цінової війни" тощо).[2, – С.55]

     Цінова стратегія  виробників і експортерів товару, яка залежить від цілей підприємства, служить обґрунтуванням вибору ціни. Цілями підприємства, як уже зазначалося, можуть бути: встановлення разової  ціни при виході на ринок з новою продукцією (разовий договір на постачання); зміна ціни під тиском конкурентів, визначення оптимальних співвідношень цін, між продуктами. Підприємство може одночасно мати кілька цілей, або чітко розділяти цілі на короткострокові і довгострокові. [4, – С. 100]

     Розрізняють декілька видів цінових стратегій:

     1. Стратегія відшкодування повних  витрат. Застосовується великими  підприємствами або підприємствами, що випускають унікальну продукцію  або мають монопольне становище  на ринку. Вони можуть встановлювати ціни на максимально високому рівні, який включає витрати виробництва і максимальний прибуток. Такі підприємства виконують роль цінових лідерів, а всі останні проводять політику слідування за лідером. 

     2. Стратегія "зняття  вершків" застосовується до  захищених патентом нових товарів і полягає в послідовному охопленні різних прибуткових сегментів ринку. Застосовуючи цю стратегію, підприємство отримує можливість зняти "Фінансові вершки". Поступово знижуючи ціну, можна залучати все нові кола клієнтів, яких влаштовує нова ціна. Стратегія "зняття вершків" на ринку має сенс при таких умовах:

     - спостерігається високий рівень  поточного попиту з боку достатньо  великої кількості покупців;

     - витрати дрібносерійного виробництва  не настільки високі, щоб звести  на ні фінансові вигоди компанії;

     - висока початкова  ціна не приведе до появи  нових конкурентів.

     Висока  ціна підтримує імідж товару високої  якості, на який існує підвищений попит, і змінюється в залежності від  ступеня новизни товару, від стадії його життєвого циклу. У міру насичення ринку, старіння товару ціни, падають.

     3. Стратегія прориву  або проникнення на ринок ґрунтується  на встановленні низьких цін  для швидкого проникнення на  нові для підприємства ринки.  Застосовується щодо нових товарів,  які порівняно легко можуть бути відтворені конкурентами і характеризується високою еластичністю попиту. Ця стратегія передбачає встановлення на новинку порівняно низьких цін з надією залучити велику кількість покупців і завоювати значну частку ринку. При цьому бажано, щоб конкуренти не могли ввести нижчі ціни. Цією стратегією часто користуються японські підприємства. Вона ефективна за існування досить високого рівня на товар і за наявності товарів-замінників, а також за умови, що низькі ціни не приваблюють конкурентів і не відлякують покупців, оскільки не асоціюються з низькою якістю товару. 

     Стратегія "проникнення  на ринок" може застосовуватися за таких умов:

     - Ринок дуже чутливий до цін,  і низька ціна сприяє його  розширенню;

     - Зі зростанням обсягів виробництва  витрати скорочуються;

     - низька ціна не приваблива  для наявних і потенційних  конкурентів. 

     4. Стратегія пов'язаного ціноутворення.  Її суть полягає в порівняно  низькій ціні на основні вироби  при одночасному високому рівні  цін на супутні (компліментарні) товари, особливо на запасні частини, витратні матеріали.

     5. Стратегія престижних цін. Застосовується  всесвітньо-відомими підприємствами, які мають гарну репутацію,  на товари, аналогічні за своїми  властивостями товарам інших  маловідомих підприємств. В цьому  випадку споживач платить за престиж торгової марки.

     6. Стратегія цінової диференціації  полягає в тому, що на той  же товар встановлюється різний  рівень ціни для різних груп  споживачів (за певними критеріями). Ця стратегія є типовим інструментом  диференційованого опрацювання ринку. Передумовою для проведення стратегії цінової диференціації є можливість і необхідність, з позицій самого підприємства, сегментувати ринок за цими продуктовими, споживчими і географічними критеріями. Ця стратегія можлива за таких умов:

     - ринок можна чітко розділити на сегменти;

     - сегменти мають різну еластичність  попиту;

     - сегменти розділені між собою  певними бар'єрами тобто сегмент  з низьким рівнем цін не  може перепродати товар в сегмент  з високим рівнем цін.

     7. Стратегії встановлення цін у  рамках товарної номенклатури. Підхід до вибору стратегії ціноутворення змінюється, якщо товар є частиною товарної номенклатури. В цьому випадку підприємство прагне розробити систему цін, яка забезпечувала б отримання максимального прибутку по номенклатурі в цілому.

     Оскільки  різні товари взаємозалежні між  собою з точки зору попиту і  витрат і стикаються з різною мірою  конкурентної протидії, в цих умовах можливі такі варіанти стратегії :

     - встановлення ціни в межах  товарного асортименту шляхом  визначення цінових інтервалів між товарами, які входять до асортиментної групи; ціноутворення в ЗЕД підприємств:

     - встановлення "Лінії ціни", яка  означає, що усі товари одного  виду, незалежно від собівартості, розташовуються за наявною шкалою, причому особливе значення має  вибір сходинок цієї шкали;

     - визначення "лідера, що падає"  зводиться до того що ціну  на один з товарів різко  знижують, розраховуючи, що притягненні  за рахунок цього покупці куплять  якісь інші товари за звичайними  цінами;

     - встановлення вищої ціни на  витратні товари, які використовуються разом з основним виробом;

     - встановлення низької ціни на  малоцінні побічні продукти виробництва;

     - встановлення ціни на набори  товарів, які продаються як  одне ціле.

     8. Стратегія цінового вирівнювання  ґрунтується на тісній інтеграції цінової і асортиментної політики підприємства. Це означає, що прибуток від товарів, які успішно реалізуються і входять в асортиментну програму, повинен обов'язково покривати збитки, які виникають по інших товарах цього асортименту.

     9. Стратегія трансфертних цін застосовується міжнародними корпораціями, які мають численні закордонні філії. Основні принципи, які лежать в основі трансфертного ціноутворення, такі:

     - максимізація прибутків для корпорації  в цілому;

     - мінімізація податків, які платяться  корпорацією в цілому;

     - мінімізація митних платежів;

     - вдосконалення системи контролю  материнською компанією фінансових  потоків філій;

     - надання менеджменту усіх рівнів (як національного так і міжнародного) однакових умов для встановлення  і підтримки таких цін, які б забезпечували рентабельність філій і доброзичливе відношення споживачів.[8, – С. 215-218]

     Мотивами  використання трансфертних цін може бути:

     1. Зменшення бази оподаткування  податком на прибуток в країнах  з високою ставкою податку  шляхом завищення цін на комплектуючі товари, які поставляються у філії цих країн. А прибули "замасковані" у такий спосіб переводяться в країни з низьким рівнем оподаткування. Таке переміщення прибутку також може використовуватися з метою "поліпшення" фінансових звітів в тих країнах, де компанія брала кредити.

     2. Зменшення митних витрат шляхом  постачання товарів в країни  з високим митним тарифом за  мінімальною ціною.