Процедуры банкротства

   Співставляючи визначення досудової санації, що дається  ст. 1, де метою її проведення названо "… запобігання банкрутству боржника …" та положення п. 3 ст. 6, яким визначаються підстави порушення справ про банкрутство, а саме: "… Справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітних плат …", можна дійти висновку про те, що досудова санація має визнаватися успішно проведеною і тоді, коли внаслідок її проведення поточна сукупна заборгованість за безспірними вимогами кредиторів знижена  до рівня, що не перевищує трьохсот мінімальних розмірів заробітних плат. У свою чергу, це означатиме, що заходи досудової санації своїм результатом можуть мати лише тимчасове поліпшення фінансового стану боржника і при цьому вважатися успішно реалізованими. Такий висновок певною мірою вступає в протиріччя з метою проведення досудової санації, сформульованою, як "… відновлення платоспроможності боржника…", але, очевидно, має право на існування. 

   Положеннями ст. 3 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що регламентують заходи щодо запобігання банкрутству  боржника  та позасудові процедури, встановлено:

   "… 1. Засновники (учасники) боржника - юридичної  особи, власник майна, центральні  органи  виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень  зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника.

   2. Власником   майна   боржника   державного  чи  приватного підприємства, засновниками  (учасниками) боржника - юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами,  у тому числі зобов'язань щодо сплати податків i зборів (обов'язкових платежів) i відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).

   3. Надання  фінансової  допомоги  боржнику  зобов'язує  його взяти  на себе відповідні зобов'язання перед особами,  які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом…".

   Закон передбачає, що заходи досудової санації мають  застосовуватися як органами влади, що таким чином мають реалізовувати  суспільний інтерес у відновленні  платоспроможності боржника, так  і іншими особами, безпосередньо  відповідальними за його долю, і  в першу чергу — засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, власником майна унітарного підприємства, кредиторами боржника або іншими зацікавленими особами.

   Ґрунтуючись на положеннях п. 3 ст. 3 Закону, можна зробити висновок, що підставою застосування заходів досудової санації має бути спеціальна угода, яка укладається для надання боржнику фінансової допомоги і регламентації його взаємовідносин з інвестором у ході досудової санації та після її завершення.

   Додаткові умови проведення досудової санації  державних підприємств передбачені  ч. 4 ст. 211 Господарського кодексу України та  п. 4 ст. 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вони полягають у тому, що досудова санація державних  підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно  встановлюється законом про Державний бюджет України.

   Умови проведення досудової санації державних  підприємств за рахунок інших  джерел фінансування погоджуються з  органом, уповноваженим управляти  майном боржника, в порядку, встановленому  Кабінетом Міністрів України.

   Зважаючи  на те, що в  українському законодавстві про банкрутство, згідно з суспільним інтересом у цій сфері правовідносин, основний наголос ставиться на відновленні платоспроможності боржника, а судові процедури банкрутства розглядаються переважно як засіб справедливого задоволення вимог кредиторів, видається цілком доречним більш повно реалізувати задекларовану в назві закону систему пріоритетів, поширивши сферу його дії на регламентацію правовідносин позасудового врегулювання неплатоспроможності суб’єктів господарського обігу.