Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності в Україні. Роль іноземних інвестицій в економіці України

     Аналогічні  об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству  України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом:

     - пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств;

     - створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб;

     - придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам;

     - придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;

     - надання позик, кредитів, майна та майнових прав.

     Суб'єктами інвестиційної діяльності є:

     - інвестори (замовники);

     - виконавці робіт (підрядники);

     - користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;

     - постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;

     - юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);

     - громадяни України;

     - іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.

     Суб'єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері, де здійснюється практична реалізація інвестицій.

     До  складу інвестиційної сфери включаються:

     1. сфера капітального будівництва (ця сфера об'єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання, громадян, зайнятих у сфері індивідуального та кооперативного житлового будівництва та інших суб'єктів інвестиційної діяльності);

     2. екологічна сфера;

     3. інноваційна сфера;

     4. сфера обігу фінансового капіталу (грошового, позикового та фінансових зобов'язань у різних формах);

     5. сфера реалізації майнових прав суб'єктів інвестиційної діяльності.

     Суб'єкти інвестиційної діяльності можуть об'єднувати кошти для здійснення спільного  інвестування. Інвестори мають право  виступати в ролі замовників, вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати інші функції учасників інвестиційного процесу.

     Інвестиційна  діяльність є найважливішою складовою  частиною підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

     Основною  метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії (фірми), підприємства на окремих етапах їх розвитку.

     У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення  таких найважливіших  завдань розвитку економіки:

     Визначення  шляхів прискорення реалізації інвестиційних  програм та проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям  інвестиційного комплексу, передусім  будівництву. Тому основним завданням  інвестиційної діяльності є визначення шляхів розвитку цих галузей. Розвинений інвестиційний комплекс дозволяє забезпечувати стійкі темпи зростання народного господарства, запроваджувати найновітніші досягнення технічного прогресу, реалізовувати великі соціально-економічні завдання.

     Забезпечення  високих темпів економічного розвитку компанії (фірми), підприємства. Стратегія  розвитку будь-якої компанії (фірми) та будь-якого підприємства від моменту  їх створення передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів результатів підприємницької діяльності, а також галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі компанії (фірми), підприємства.

     Забезпечення  максималізації доходів (прибутку) від  інвестиційної діяльності. Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, але  й усієї підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

     Забезпечення  мінімізації інвестиційних ризиків. Сучасне ринкове середовище немислиме  без ризику. За певних несприятливих  умов ці ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового  доходу від інвестицій, але й частини  інвестованого капіталу. Ці обставини зумовлюють необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації інвестиційних проектів,

     Забезпечення  фінансової стійкості та платоспроможності  компанії (фірми), підприємства у процесі  здійснення інвестиційної діяльності.

     Усі перелічені завдання інвестиційної  діяльності тісно взаємопов'язані  та взаємозумовлені.

 

3. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК  УКРАЇНИ ТА ЙОГО  УЧАСНИКИ 

      Інвестиційна  діяльність нерозривно пов’язана з  розвитком інвестиційної структури інвестиційного ринку.

Склад учасників інвестиційного ринку зображено на схемі 1.

 
 
 

 

 
 

 
 

Схема 1 . Склад інвестиційного   ринку. 

Кожен з перелічених учасників інвестиційного   ринку  відіграє певну роль в інвестиційній діяльності.  

4. СУЧАСНА СИТУАЦІЯ НА РИНКУ УКРАЇНИ [6]

     Іноземці  вклали в економіку України сущі крихти. Українським чиновникам потрібно осягати мистецтво привабливості. За експертними оцінками, Україна  зможе досягти рівня ВВП 1990 року не раніше 2020 року. І це за умови, що промисловий ріст збереже хоча б існуючі темпи. Поки що, в порівнянні з минулим роком, ці темпи упали в три рази — українська промисловість почала видихатися. Західні експерти вважають, що для нормального розвитку українській економіці необхідно $80-100 млрд. протягом 10 років, тобто по $8-10 млрд. у рік.

     Скільки в нас вклали:

     За  одинадцять років Україна залучила прямих іноземних інвестицій на суму $4745,2 млн. Цифра більш ніж скромна  — Чехія за цей час одержала більш $20 млрд. Щорічні інвестиції в Польщу складають $4-5 млрд., у той час як в Україну — біля $0,5 млрд.

     По  обсязі іноземних інвестицій на душу населення Україна поступається навіть Албанії і Казахстану. Згідно даним американської дослідницької  організації “Economist Group”, Україна по інвестиційній привабливості знаходиться в сьомому десятку країн світу.

     За  даними офіційної статистики, щорічний приріст надходжень іноземного капіталу в країну складає близько 15%, але  це без обліку грошей, вивезених  іноземцями назад. Наприклад, у першому півріччі нинішнього року іноземці “упорснули” у нашу економіку $425,5 млн., а вивезли —$186,7 млн. Настільки сумна статистика свідчить, що зі світових інвестиційних засобів наша промисловість поки відщипує жалюгідні крихти.

     Хто вкладає:

     По обсягах інвестицій в Україну на першому місці знаходяться США, на другому затвердився Кіпр. Однак більшість іноземних експертів вважають, що основним інвестором в економіку України все-таки є Росія, хоча офіційно вона займає п'яте місце. Якщо додати до російських інвестицій надходження з Кіпру, Ліхтенштейну, Британських Віргінських островів (відкіля переважно течуть гроші російських і українських ФПГ), то обсяги російського капіталу в Україні з лишком перекриють американські.

     У російській експансії немає нічого дивного — на відміну від західних капіталістів, росіян інвестиційний клімат в Україні не лякає (у них з цим справи йдуть не набагато краще). Агресивність російського капіталу на українському ринку порозумівається ще і тим, що політичний вплив Росії на владу України набагато сильніше, ніж міжнародних фінансових організацій навроди МВФ чи Світового банку.

     Портфельних інвестицій в Україні практично  немає — за весь час їх обсяги не перевищили $250 млн., з яких третина  надійшла до нас з офшорів.

     Серед іноземних інвесторів переважають великі компанії, дрібний і середній інвестор поки ще не ризикує “пастися” у суворих степах українського інвестпростору. Іноземці відверто заявляють, що для нормальної роботи в Україні бажано мати серйозні зв'язки в кабінетах посадових осіб, а це “під силу лише забезпеченій людині”.

     В інноваційні проекти і наукомісткі  галузі ніхто інвестувати не поспішає, незважаючи на пільги.

     Куди  вкладають:

     Західний  капітал в основному зосередився  в харчовій і тютюновій промисловості, торгівлі, фінансах, енергетиці. Тобто в галузях зі швидкою оборотністю капіталів і забезпечених ринків збуту. Ці інвестори поки розглядають свої вкладення в Україну переважно як можливість забезпечити збут продукції без митних і протекціоністських обмежень.

     На  жаль, приватизація не зіграла в залученні західних інвесторів істотної ролі (виключення — приватизація американцями і словаками деяких обленерго). По-перше, через численні приватизаційні скандали і перегляди результатів торгів. По-друге, через закритість самого процесу. Більшість західних інвесторів вкладали гроші в Україну через створення виробництв “з нуля” чи викуп акцій у фінансових посередників.

     У росіян інші мотиви інвестування в  Україну. Їх цікавлять, насамперед, стратегічні  промислові підприємства по переробці сировини, головним чином, нафти. Тюменська нафтова компанія уже придбала Лисичанський НПЗ, а “ЛУКойл” — Одеський. Дуже цікавиться об'єктами газотранспортної й енергетичної системи РАО “ЄЕС Росії”. Росіяни навіть купили торік що уже дихав на ладан Львівський автобусний завод.

     Частина російських капіталістів прикуповують “українське” для того, щоб замкнути технологічний ланцюжок, розірваний при розвалі Союзу. Їхні інтереси в основному зосередилися в металургійній (виробництво алюмінію), хімічній промисловості та машинобудуванні. Тому північні сусіди України орієнтуються в місцевій приватизації набагато краще західних. Якщо порівняти структуру капвкладень росіян і американців, то російські інвестиції більш істотні для нашої економіки. Тому в промисловців, що працюють у вищевказаних галузях, непогані шанси “знайти” грошика на російському ринку.

     Крім  працюючих інвесторів, в Україні  є чимало компаній, в основному  західних, котрі просто “моніторят”  ринок на майбутнє. Для західних корпорацій нічого не коштує “кинути” в Україну пари мільйонів доларів, щоб “застовпити” місце. Поки ці компанії здебільшого займаються імпортом-експортом сільгосппродукції і супутніх товарів (пестициди, гербіциди і т.д.). Дуже помітними операторами зернового ринку України стали “дочки” іноземних “сільгоспмонстрів” — Cargill і Toepfer. Останнім часом у цих компаній з'являється інтерес уже не тільки до торгівлі, але і до виробництва, наприклад, зернових.

     Світові тенденції інвестування обійшли  Україну стороною. В інноваційні  проекти і наукомісткі галузі ніхто інвестувати не поспішає, незважаючи на пільги -  занадто великі ризики.

4.1 Пріоритетні сфери та зони іноземного інвестування в Україні

     Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація  яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження в суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої життєво важливої продукції. І справа тут не лише в тому, щоб забезпечити населення необхідними товарами та послугами, але й у тому, щоб здійснити їх імпортозаміщення, звільнивши валютні ресурси, що витрачаються зараз на імпорт товарів народного споживання або сировини для їх виробництва.