Лікувальні властивості бджолиної отрути

 

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Характеристика та хімічний склад бджолиної отрути……………………….4

2. Виробництво бджолиної отрути-сирцю………………………………………6

3. Лікувальні властивості бджолиної отрути…………………………………..10

Висновки…………………………………………………………………………14

Список використаної літератури………………………………………………..15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Бджолина отрута в лікувальній практиці використовувалася ще в стародавніх державах Індії, Китаї, Греції в основному у вигляді втирання.

У працях Гіппократа, Плінія, Галена та інших великих лікарів минулого вказується на лікувальні властивості бджолиної отрути і меду. Так, Гален рекомендував використовувати їх для поліпшення росту волосся.

Жалення бджолами давно використовують у народній медицині багатьох країн. З достовірних літературних джерел відомо, що бджолиними укусами були вилікувані від болісної подагри російський цар Іван Грозний і шведський король Карл Великий.

Отрута призначена для захисту бджолиної сім'ї від ворогів, в тому числі і від бджіл іншого вулика, що крадуть мед і прополіс .

Л.Лангстрот, винахідник американського рамкового вулика, писав: «Жало бджоли, якого багато хто так бояться, необхідно їй для самозахисту. Не будь цього жала, спокуса, що представляється медом для людини, погубив би бджолу».

Лікування за допомогою бджолоужалення стало впроваджуватися в кінці 1930 -х років. Ефективність такого лікування була відзначена при хворобах периферичної нервової системи (радикулітах, невритах, невралгіях), болях у суглобах, а також при ревматизмі і алергічних захворюваннях.

У наш час, незважаючи на наявність великого арсеналу гормональних ліків, антибіотиків та інших нових сильнодіючих хіміотерапевтичних препаратів, бджолина отрута залишається в числі найбільш ефективних лікувальних засобів, застосування якого розширюється.

Бджолина отрута успішно витримала випробування часом, і в наш час її цілком заслужено багато лікарів, вчені, дослідники вважають одним з найбільш дорогоцінних надбань народної медицини.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ХІМІЧНИЙ СКЛАД БДЖОЛИНОЇ ОТРУТИ

Бджолина отрута - безбарвна густа рідина, з різким запахом, гірким пекучим смаком - секрет отруйних залоз медоносних бджіл. Велика отруйна залоза розташована в нижній частині черевця, являє собою розгалужену трубку і грушовидний резервуар. Її секрет має кислу реакцію. Мала отруйна залоза знаходиться у підстави санчат жала, являє собою коротку трубочку. Її секрет має лужну реакцію. Змішування секретів великої і малої отруйних залоз забезпечує утворення бджолиної отрути в момент укусу.

Залози і жало є тільки у матки і робочих бджіл, у яких отрута виділяється з 6-7 денного віку, але найбільш активно в 10 - 18 -денному віці. Накопичення отрути спостерігається з 3 до 20 денного віку. У залозі накопичується близько 0,2 мг отрути. Отрутоносні резервуари досягають найбільшого заповнення на 14- 20 -у добу після відродження робочої бджоли і зберігають свій обсяг протягом її життя. При відборі отрути у бджіл до 20 добового віку із збереженням цілісності отрутоносного апарату отрута в отрутоносних резервуарах може відновлюватися за рахунок секреції отруйних залоз. Систематично відбираючи отруту у бджоли, можна отримати від неї в 2 рази більше отрути, ніж вона напрацьовує його зазвичай, без витрачання. Протягом життя робоча бджола може секретувати в середньому 0,3 мг отрути.

Найбільшого розвитку отруйна залоза досягає у літніх (липневих) бджіл, вона менше у весняних (травень) і осінніх (вересень). Довжина отруйної залози, що характеризує ступінь її розвиненості, відповідає ступеню агресивності бджіл різних рас. Найбільша довжина залози у середньоросійських, найменша - у сірих гірських кавказьких; українські бджоли займають проміжне положення. Середньоросійські бджоли з перших днів життя мають розвинені залози, а у сірих гірських кавказьких вони досягають найвищого розвитку до 14 - го дня.

Отрута розчинна у воді, в рослинних маслах. Важча води – відносна щільність 1,8-1,13. Містить 30 - 48% сухих речовин. Стійкий при заморожуванні. Руйнується окислювачами (Н2О2), етиловим спиртом, концентрованими кислотами, лугами, сонячним світлом.

Хімічний склад бджолиної отрути представлений ферментами, пептидами, біогенними амінами, має ацетилхолін, ліпіди, нуклеїнові, соляну, ортофосфорну кислоти, цукор.

Зразковий склад сухих речовин бджолиної отрути по В.Г. Чудакову (1979) наступний: мелліттін - 40-50% , апамін - 3,4-5,1; інші пептиди -до 16; гіалуронідаза - 20; фосфоліпаза - 14; амінокислоти - до 1; гістамін - 0,5-1,7; жири і стерини - до 5; глюкоза - 0,5; фруктоза - 0,9 %; органічні кислоти - 0,4-1,4 г -екв / л; інші компоненти 4-10 %.

Фермент гіалуронідаза сприяє проникненню отрути в організм, так як збільшується проникність клітин кровоносних капілярів, прискорює розщеплення гіалуронової кислоти оболонок клітин, що веде до зниження опірності організму до інфекцій. 

Мінеральні речовини (3-4%) представлені Сa, К, Р, Fe, Zn, Сu, S, більше за інших в бджолиній отруті виявлено Mg.  

Бджолина отрута характеризується нейротронними властивостями, блокуючи передачу збудження в симпатичних гангліях вегетативної нервової системи і утруднюючи передачу через спинний мозок.  

Малі дози отрути стимулюють ізольоване серце, токсичні - пригнічують, викликаючи порушення серцевого ритму, провідності збудження в серці.

 

 

 

 

 

2. ВИРОБНИЦТВО БДЖОЛИНОЇ  ОТРУТИ-СИРЦЮ 

Бджолина отрута виробляється в спеціальній залозі організму бджіл і застосовується людиною для лікування. Наприклад, в Китаї бджолиною отрутою лікують понад 440 захворювань. У зв'язку з цим у всьому світі різко зріс попит на бджолину отруту, що спонукало дослідників до розробки науково-обгрунтованих технологій його виробництва.

Розроблена науково-дослідним інститутом бджільництва технологія дозволяє отримати в один прийом в середньому 700 мг високоякісної бджолиної отрути-сирцю від однієї родини, а від сильної - і до 1500 мг. Протягом сезону можна отримати від кожної родини по 4-5 г отрути без шкоди для виробництва меду та інших продуктів бджільництва.

Ще з весни для сімей, призначених для збору отрути, утворюють умови, що сприяють їх росту і розвитку. Особливо важливо забезпечити їх в достатку повноцінним білковим кормом, так як відбір отрути знижує вміст білка і жиру в організмі бджіл. Крім того, повноцінне білкове харчування стимулює розвиток секреторних клітин отрутних залоз, кількість виділеної отрути і покращує його біохімічний склад (якість).

Отримувати отруту можна тільки від родин, у яких відбулася заміна перезимувалих бджіл на молодих, а жива маса досягла не менше 2,5 кг (10 вуличок). У центральних областях країни бджолину отруту отримують з другої половини травня і до початку липня, а потім один раз відразу ж після закінчення головного медозбору (кінець липня - початок серпня). Справа в тому , що у бджіл весняно-літніх генерацій залози досягають максимального розвитку і виробляють найбільшу кількість отрути, тоді як у бджіл осінньої генерації його кількість знижується. Відбір отрути від бджіл у ранньовесняний і пізньоосінній періоди призводить до ослаблення і загибелі сімей, а відбір під час головного медозбору знижує їх медо- та воскопродуктивність .

Відбирати отруту слід не частіше ніж раз на 12 днів , що обумовлюється специфікою накопичення отрути в резервуарах отруйних залоз.

У льотних бджіл після відбору запас отрути не відновлюється зважаючи дегенерації секреторних клітин на 12 - 18-й день життя.

Яд беруть рано вранці за 2-3 год до початку вильоту бджіл, коли в медовому зобику міститься мінімальна кількість корму. Отрута, відібрана в день, буває сильно засмічена пилковими зернами, кристалами цукру, які потрапляють на отрутовлювальний пристрій.

Основою отримання бджолиної отрути є вплив на робочих бджіл подразників, що викликають реакцію ужалення і забезпечують цілісність жалоносного апарату . В даний час використовується електростимуляція в технології відбору бджолиної отрути .

Сучасна технологія отримання бджолиної отрути на пасіках припускає використання наступного обладнання: акумулятор, електростимулятор, отрутовідбірні рамки або касети, комутатор , котушки проводів, контейнери для транспортування отрутовідбірних рамок і стекол, сушарка для стекол з отрутою, бокс і пристрій для очищення отрути. 

Перший вітчизняний серійний стимулятор з рамками - отрутоприймачами серії « НІІХ ГГУ » демонструвався співробітниками кафедри фізіології Нижньогородського державного університету на Міжнародному конгресі з бджільництва в 1971 р. 

В даний час розроблена технологія «Сполох», принцип роботи якого заснований на пошуку оптимального подразника, провокуючого бджіл до укусу без пошкодження функціональних систем організму.

Діапазон частот електроподразника, що викликають реакцію бджіл без пошкодження нервово-м'язової системи, становить 200-5000 Гц, причому максимальна амплітуда може досягати 70-90 В. Оптимальною амплітудою автори вважають 30 В. При цьому максимальна частота електродів досягається при співвідношенні тривалості імпульсів до тривалості пауз від 0,5:1,5 до 1:1 . Важливим моментом цієї технології є створення сигналу , що відрізняється від періодичного. Тому зазначені частоти і амплітуда виробляються в стимуляторі за принципом «білого шуму». Порушення ритмічності сигналу при наближенні його до сигналу шуму призводить до збільшення продуктивності пристроїв для отримання отрути, при цьому збудливість бджіл після стимуляції не змінюється. 

Водночас збудливість бджіл при стимуляції періодичним сигналом зростає через добу при зниженні безпосередньо після стимуляції. Ймовірно, це пов'язано з неадекватним впливом на центральну нервову систему комах і є причиною зниження медо- та пильцепродуктивності при подразненні бджіл стимуляторами періодичних прямокутних імпульсів.

Отрутовідбірні рамки рамки за своїми розмірами відповідають конструкції вулика, але найбільш універсальні рамки 435х230 мм. Застосовують спеціальні касети у вигляді надставок, оснащені тільки електродами і стеклами без рамок. Зовнішні розміри касет відповідають розмірам магазинів і встановлюють їх як звичайні магазинні надставки . 

Бджоли, потрапляючи на електроди отрутовідбірних пристроїв, замикають електричну мережу, піддаються слабкому впливу електричного струму і жалять, висуваючи жало в простір між дротом і склом. Отрута виливається на поверхню скла, утворюючи патьок, який висихає за 10-15 хвилин.

Отрутовідбірні рамки з шліфованого 3-х або 4-х міліметрового скла попередньо миють поверхнево-активними речовинами і стерилізують 70 %-м етиловим спиртом. Отрутовідбірні рамки зі стерильними стеклами транспортують у спеціальних контейнерах-касетниках для постановки у вулик.

Способи відбору отрути розрізняються за місцем розміщення отрутовідбірних пристроїв. Внутрішньовуликовий спосіб передбачає постановку отрутовідбірних рамок вертикально всередині гнізда між стільниками або горизонтально під розплідним корпусом, на підлогу вулика, над сотами гнізда. Внутрішньовуликовий спосіб з розміщенням отрутовідбірних пристроїв біля льотка не набув поширення через малу кількість одержуваної отрути, а також через забруднення його домішками, що знижують якість продукту (пилок та інше). 

Розміщують рамки з 2 сторін розплідної частини гнізда на відстані близько 20 мм від найближчого стільника або на висоті 10 мм від брусків гніздових рамок при відборі отрути над гніздом. Рамки і касети ставлять у гніздо безпосередньо перед отриманням отрути після закінчення літа бджіл або рано вранці за 1 годину до масового вильоту бджіл. 

Максимально допустимий вплив струмом - 3 години ( по 1 годині з перервою 15 хвилин). Через 15-20 хвилин після електростимуляції отрутовідбірні пристрої виймають без застосування димаря і поміщають в спеціальний контейнер для транспортування.

Параметри роздратування бджіл підбирають з урахуванням погодних умов, а також породи бджіл, їх фізіологічного стану, сили бджолиної сім'ї, кількості отрутовідбірних пристроїв у вулику і їх конструкції. 

Не рекомендується отримувати отруту при високій вологості повітря (після дощу ) і в холодний період.

Оптимальним вважається наступний режим впливу на бджіл електричним імпульсним струмом: тривалість імпульсу - 2 с, пауза - 3 с, напруга - 24-30 В, частота імпульсу - 1000 Гц. 

Тривалість паузи повинна бути завжди більше, ніж тривалість імпульсу , що дає бджолі можливість піти від повторного впливу. 

Відібрані з вулика отрутовідбірні пристрої переносять в лабораторію. Отруту зчищають лезом бритви або скребком в спеціальному заскленому боксі. При необхідності перед цим застосовують примусову сушку отрутовідбірних пристроїв при температурі не більше 40ºС. 

Суху отрута просівають через капронове сито (0,3 мм) в баночки з темного скла з притертими пробками, стерилізовані 70 %-м етиловим спиртом та марковані етикеткою «Бджолина отрута сирець, маса, рік». Баночки зберігають у ексикаторах при 15ºС протягом доби, при - 20ºС - більше доби. 

При всіх операціях з бджолиною отрутою уникають попадання на нього сонячного світла та контакту з ним працюючих операторів. Обов'язковий захист слизових і верхніх дихальних шляхів марлевою пов'язкою, респіратором і пилозахисними очками. Зішкрібання, просіювання, фасування бджолиної отрути повинні проводитися в стерильних ручних боксах.