1.2.

     Завдання  та структура Кодексу  України про адміністративні  правопорушення.

     Кодекс  України про адміністративні  правопорушення (КпАП) - законодавчий акт, у якому систематизовано норми, що регулюють правовідносини, пов'язані із адміністративною відповідальністю. Як складова частина національного законодавства України, КпАП ґрунтується на нормах Конституції України, що обумовлено закріпленим у ст. 8 Основного Закону принципом верховенства права, згідно з яким Конституцій України мас найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй:

     Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

     Конституція України має найвищу  юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

     Норми Конституції України  є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту  конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

     Статтею 1 Кодексу України про адміністративні  правопорушення визначено, що «Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції (…) і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством».

     КпАП і має наступну структуру:

Розділ I. Загальні положення.

Розділ II. Адміністративне  правопорушення і  адміністративна  відповідальність.

Розділ III. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Розділ IV. Провадження  в справах про адміністративні  правопорушення.

Розділ V. Виконання  постанов про накладення адміністративних стягнень.

     Розділ  І «Загальні положення» - методологічно найважливіший. У ньому визначаються завдання КпАП. повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень, за порушення яких встановлюється адміністративна відповідальність, чинність закону про відповідальність за адміністративні правопорушення та інші визначальні засади адміністративної відповідальності.

     Розділ II «Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність» - найбільш розгорнутий структурний елемент Кодексу, який складається із Загальної та Особливої частин.

     У Загальній частині містяться  поняття адміністративного правопорушення, визначено коло суб'єктів адміністративної відповідальності, обставини, що виключають адміністративну відповідальність, визначені мета та види дисциплінарних стягнень, правила їх накладення.

     В Особливій частині, що складається з 12 глав, описано діяння, що визнаються адміністративними правопорушеннями, тобто закріплені склади адміністративних проступків. Кожна стаття Особливої частини містить конкретний склад та санкцію за вчинення відповідного діяння.

     Розділ  III «Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення» містить перелік таких органів, їх компетенцію, порядок утворення, а також підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.

     Розділ IV Завдання, порядок провадження, повноваження учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення закріплені у IV розділі КпАП. У ст. 255 цього розділу міститься перелік осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. У зазначеному розділі визначено порядок здійснення адміністративного розслідування І розгляду справ, оскарження прийнятих постанов.

     Розділ V «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень», останній розділ, регламентує провадження щодо виконання кожного з видів стягнень.

     Визначення  охорони прав і свобод громадян першим завданням КпАП здійснено у розвиток ст. 3 Конституції України, згідно з якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

     Стаття 3. Людина, її життя  і здоров'я, честь  і гідність, недоторканність  і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

       Права і свободи  людини та їх  гарантії визначають  зміст і спрямованість  діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

     Це  завдання конкретизоване у низці статей КпАП: так, ст. 248 закріплює засади рівності громадян під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ст. 249 передбачає відкритий розгляд справ про адміністративні порушення, ст. 268 визначає права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності тощо. КпАП містить близько ста складів адміністративних проступків, які посягають на права і свободи громадян. Аналіз різних видів адміністративних проступків, що посягають на права і свободи громадян, свідчить, що вони не є єдиною, самостійною системою. Норми, які закріплюють склади таких проступків, містяться в різних главах Особливої частини розділу II КпАП і окремо як такі не визначені. Об'єктивна сторона одного складу може виражатися в різних за своїм характером діяннях. Один проступок може посягати нарізні види прав і свобод громадян, а також на державні та колективні інтереси.

     Охорона всіх форм власності також розглядається  як одне із основних завдань законодавства про адміністративні правопорушення, що узгоджується із нормами Конституції України, згідно з якими держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, а всі суб'єкти права власності рівні перед законом (ч. 4 ст. 13). Відповідно до Закону України "Про власність" (ВВР України - 1991, ст. 249), право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Склади адміністративних правопорушень, що посягають на власність, містяться у главі 6 КпАП.

     Із  завданнями охорони власності тісно  пов'язані завдання захисту прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій від  адміністративних правопорушень.

     Важливими завданнями КпАП є охорона правопорядку та зміцнення законності. Правопорядок є певною системою суспільних відносин, які ґрунтуються на основі права й законності, реальним забезпеченням і реалізацією суб'єктивних прав, дотримання юридичних обов'язків усіма громадянами, посадовими особами, органами і організаціями. Правовий порядок відбиває корінне питання політики - питання державної влади як свідчення її реальності і здійснення, досягнення поставлених цілей. Під законністю в юридичній літературі розуміють неухильне виконання законів та інших нормативно-правових актів органами держави, посадовими особами, громадянами та громадськими організаціями. Це означає, що законність є обов'язковою для всіх елементів держави (органів законодавчої, виконавчої і судової влади, інших державних та недержавних утворень, громадян. Законність є умовою, яка забезпечує можливість безперешкодної реалізації прав громадян, громадських об'єднань на самовираження та вільний розвиток.

     Законодавство про адміністративні правопорушення повинне сприяти їх запобіганню. Правові засади запобігання вчиненню адміністративних правопорушень викладені у ст. 6 КпАП:

       Стаття 6. Запобігання адміністративним правопорушенням

       Органи виконавчої  влади та органи  місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.

     Органи  місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, забезпечуючи відповідно до Конституції України додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян, координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів по запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.

     Рішення N 47/207 від 26.09.2002 Київської міської  ради «Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м. Києві» встановлює:

     1. Встановити:

      1.1. Правила благоустрою території, Правила паркування транспортних засобів у м. Києві, які є їх невід'ємною частиною, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність, ст.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з додатками 1 та 2.

      1.2. Правила дотримання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність, ст.182 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з додатком 3.

     1.3. Правила торгівлі  на ринках м. Києва, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність, ст. 159 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з додатком 4. 
 
 
 
 

     Безпосередньо привожу витяг з Додатку 3 Рішення N 47/207

       Додаток 3

       до рішення Київської міської ради від 26.09.2002 N 47/207

     ПРАВИЛА 
з дотримання тиші в громадських місцях у м. Києві

       I. Загальні положення

     1. Ці Правила встановлюються з метою забезпечення прав і законних інтересів громадян щодо дотримання тиші на вулицях, площах, у парках, скверах, гуртожитках, житлових будинках, прибудинкових територіях, будівлях дачно-будівельних кооперативів, лісопаркових зонах відпочинку, пляжах та інших місцях масового відпочинку населення.

       2. Правила містять загальнообов'язкові на території міста норми, за порушення яких наступає відповідальність згідно із санкціями ст. 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

     II. Обов'язки керівників підприємств, установ, організацій, а також громадян

     3. Керівники, відповідальні посадові особи підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, а також громадяни зобов'язані:

       - забезпечувати в прилеглих жилих будинках, прилеглих жилих та нежилих приміщеннях дотримання такого рівня шуму працюючого обладнання, вентиляційних систем, радіоприймачів, телевізорів, гучномовних установок, музичних інструментів, засобів індивідуальної трудової діяльності, а також інших джерел шуму, який не перевищував би 40 ДБА в денний та 30 ДБА в нічний час;

     (…)

       4. Заборонити:

     4.1. Гучний спів, викрики, включення на повну потужність радіоприймачів, телевізорів, створювати шум при використанні виробничого обладнання та інструментів, вибухових матеріалів та піротехнічних виробів та інших гучноголосих установок, створювати інший шум на вулицях, в будинках, гуртожитках, на при будинкових територіях та в зонах відпочинку в нічний час з 22-00 до 8-00.

       4.2. Проводити ремонтні та будівельні роботи в житлових будинках, квартирах, офісних приміщеннях, підприємствах торгівлі та громадського харчування (ресторани, бари, кафе, заклади розважального та грального бізнесу), розташованих в житлових будинках, у вбудованих і прибудованих до житлових будинків нежитлових приміщеннях, без попередження мешканців прилеглих жилих будинків, житлових приміщень про початок робіт і час їх завершення. Нормативний рівень шуму на весь час проведення ремонтно-будівельних робіт в прилеглих житлових приміщеннях і прилеглих будинках не повинен перевищувати 40 ДБА. Забороняється проводити вказані роботи з 21-00 до 9-00 та у святкові і неробочі дні впродовж доби.