Податкова політика держави в сучасних умовах. Спрощена система оподаткування

 

– встановлення податкових ставок на рівні, що є нижчим за середньосвітовий;

 

– відмова від прогресивної системи оподаткування для основної маси дотримувачів доходів;

 

– встановлення таких правил розрахунку оподатковуваної бази, за яких інвестиції у виробництво та виробничі накопичення громадян і підприємств фактично повністю звільняються від оподаткування;

 

– створення сприятливого ставлення до існування офшорних зон і центрів поблизу території (або всередині) країни, денаціональні капітали можуть «відстоюватися» і накопичуватися без податкових урізань та стягнень.

 

Таким чином, удосконалення системи оподаткування в різних країнах іде шляхом посилення стимулюючого впливу податків на економіку. Наприкінці XX століття стимулююча функція системи оподаткування спрямовувалася на вирішення таких глобальних завдань, як збільшення дохідної частини державних бюджетів, забезпечення стабільного зростання макроекономічних показників, стимулювання економічного розвитку. В Основах світового податкового законодавства для країн, що розвиваються, рекомендовано надавати перевагу таким податкам: митним, ПДВ, акцизам, податку на прибуток. Рекомендовано також використання широкої практики соціальних пільг і виплат, зменшення ставок прибуткового податку. Україна може скористатися рекомендацією, враховуючи рівень її економічного розвитку.

ля посилення державного впливу на роботу підприємницького сектора в Україні передбачено комплекс заходів. У Посланні Президента України до Верховної Ради України за 2000 рік вказано, що в економічному зростанні країни в 2000-2004 pp. держава має взяти на себе основний тягар у вирішенні трьох завдань: зміцненні інституту приватної власності, захисті національного капіталу, стимулюванні підприємництва.

 

Для посилення ролі стимулюючої функції оподаткування в розвитку підприємництва потрібно узгоджувати бюджетно-податкову політику і стратегічні завдання розвитку підприємництва.

 

У вирішенні цих питань вважаємо за необхідне виходити з таких методологічних положень.

 

Держава в особі податкових органів управління діє на процеси, що відбуваються у сфері підприємництва, та на осіб, які беруть участь у цих процесах. Регулювання здійснюється з метою надання цим процесам і діям осіб організованого характеру, забезпечення виконання законів, відстоювання державних і суспільних інтересів. Податкове стимулювання державою розвитку підприємництва можна розглядати як спонукання, використання податкових стимулів, що сприяють бажаній для держави поведінці підприємницьких структур, вигідній для держави та в її інтересах.

 

Податкове стимулювання реалізується в межах державної економічної політики, яка складається зі структурної, інноваційної, цінової, фінансово-кредитної, зовнішньоекономічної, соціальної політики і політики у сфері праці та зайнятості. Відповідно до складових державної економічної політики можна визначити важелі податкового стимулюючого регулювання . У такому комплексі податкові важелі забезпечуватимуть ефективну реалізацію стимулів розвитку підприємництва. Потрібно звернути увагу на те, що напрями вдосконалення оподаткування повинні корелювати з напрямами соціально-економічного розвитку держави і сприяти досягненню її глобальних цілей.

 

Основними принципами податкового стимулювання розвитку підприємництва слід вважати принципи реалізації державної політики: системність, комплексність, цілеспрямованість, рівноправність інтересів держави та підприємницьких структур.

В умовах, що склалися, основним завданням податкової політики України щодо збільшення повноти та ефективності прояву стимулюючої функції податків слід вважати створення відповідних умов для її реалізації. Важливими умовами посилення стимулюючого впливу податків на розвиток підприємництва, наближення податкової системи до світових стандартів слід вважати такі:

 

– узгодження інтересів платників податків і держави;

 

– удосконалення структури податків;

 

– зниження податкового тиску;

 

– пільгове оподаткування;

 

– створення інституційного правового поля для розвитку

 

– підприємництва.

 

З позицій посилення стимулюючої функції податків особливої актуальності в Україні набуває узгодження інтересів держави і платників податків.

 

Сучасна система оподаткування повинна формуватися на компромісних засадах, які враховують інтереси держави та платників податків.

На теперішній час економічна політика України зосереджена на тому, щоби знайти шляхи виходу з кризи, наповнити державний бюджет, розрахуватись із внутрішньою та зовнішньою заборгованістю. За цих умов функції і завдання податкової системи спрямовуються державою на те, щоби вчасно і найповніше зібрати податки, а ініціатива податківців стимулюється державою в напрямах пошуку додаткових можливостей наповнення бюджету за рахунок введення нових видів податків і зборів, посилення контролю за дотриманням платниками податків чинного законодавства. Інтереси держави спрямовані на посилення функцій контролю за повнотою і своєчасністю сплати податків, інтереси платників податків - на зниження податкового тиску. Така взаємодія є не тільки відірваною від інтересів підприємців, але в багатьох випадках суперечить їм. Практично це проявляється в наростанні обсягів тіньової економіки, збільшенні кількості позовів в арбітражні суди на податкові адміністрації. У цілому така ситуація не сприяє розвиткові підприємництва.

 

Подолання такої перешкоди слід шукати в напрямах найбільш повного врахування інтересів платників податків при визначенні ставок оподаткування, введення прогресивних податків і зборів, посилення досліджень щодо оцінки можливих наслідків від уведення нових податків або змін у чинній системі оподаткування, широкого висвітлення необхідності перетворень у системі оподаткування в економічній пресі, інших засобах масової інформації.

 

Потрібно не тільки вивчати думку платників податків при введенні змін у систему оподаткування, а й спиратися на цю думку. Це означає, що при негативному сприйнятті нововведених положень і податків законотворчі структури повинні шукати інших шляхів. Тільки на основі позитивного сприйняття більшістю платників податків запропонованих проектів у напрямах змін податкового тиску, організації стягнення податків повинні ухвалюватись урядові рішення.

 

Для формування активної позиції підприємців у розробленні і прийнятті законодавчої бази з питань оподаткування у підприємницькому секторі економіки доцільно створити науково-дослідну структуру, яка має постійно займатись аналізом і оцінкою чинного податкового законодавства; визначенням його впливу на розвиток підприємницької діяльності; вивченням думки підприємців стосовно доцільності окремих податків; розробленням пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства. Така структура повинна функціонувати постійно, нагромаджувати пропозиції, передавати їх податковим адміністраціям і державним владним структурам, які займаються формуванням законодавчої бази. Виконавчі органи податкової системи мають розробляти свої заходи щодо вдосконалення чинного податкового законодавства. Забезпечення збалансованості інтересів держави і платників податків здатне поламати атмосферу їх протистояння, позитивно вплинути на розвиток підприємництва.

 

Для посилення стимулюючої дії системи оподаткування потрібно вдосконалювати структуру оподаткування, яка визначається співвідношенням прямих і непрямих податків. Досвід розвинутих країн свідчить, що в умовах економічної кризи завжди існувала тенденція до посилення непрямого оподаткування, особливо окремих заходів у його межах (наприклад, зростання акцизних зборів на виробництво і розподіл алкогольної та тютюнової продукції).

 

Розвиток підприємництва має чіткий взаємозв'язок із розподілом податків на прямі й непрямі, а саме: що нижчий розвиток, то більшу частку в загальній величині податків становлять непрямі податки. В умовах низького рівня розвитку підприємництва частка непрямих податків є найбільшою в їх загальній сумі. Великі непрямі податки, зокрема ПДВ, знижують купівельну спроможність населення, що зумовлює зниження темпів розвитку підприємництва.

 

У створенні умов для посилення дії стимулюючої функції оподаткування важливим є зниження податкового тиску. В Україні необхідність зниження податкового тиску на підприємницьку діяльність знаходить дедалі більше визнання не тільки з боку підприємців, але й владних структур. За останні роки прийнято багато постанов і рішень на урядовому рівні стосовно вдосконалення системи оподаткування підприємницької діяльності в цьому напрямі. Однак досі не вдалося розробити і впровадити в практику господарювання такі механізми оподаткування, які б сприяли розвиткові підприємницької діяльності та задовольняли вимоги держави у сфері наповнення державного бюджету. Очевидно, що розв'язання такої проблеми повинно здійснюватися, враховуючи інтереси підприємців як суб'єктів, що сплачують податки, і держави, що їх використовує для забезпечення соціально-економічних потреб населення, безпеки держави, утримання інституційних структур бюджетної сфери.

 

Інтереси підприємців щодо зниження податкового тиску групуються навколо розв'язання проблем, пов'язаних із забезпеченням ефективності господарювання, конкурентоспроможності в ринковому середовищі, прибутковості. Зниження податків на доходи від підприємницької діяльності є джерелом підвищення доходів підприємців. Тому вони заінтересовані в тому, щоби податки були мінімальними. Крім цього, підприємці намагаються отримати різні пільги від держави і тим самим забезпечити собі більш сприятливі умови господарювання. [7]

 

В умовах невідпрацьованості системних підходів до формування стратегії оподаткування підприємницької діяльності та невизначеності перспектив розвитку національної економіки досить складно оцінити реальні можливості підприємців у сплаті податків та потреби держави у фінансових ресурсах, необхідних для реалізації її основних функцій. У такій ситуації кожна з інституцій намагається задовольнити власні інтереси за рахунок обмеження інтересів інших суб'єктів економіки. Підприємницькі структури, намагаючись уникнути надмірного тиску податків, шукають і реалізують механізми ухилення від податків. Державні органи збирання, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів намагаються використовувати жорстку політику підпорядкування нижчих ланок економіки верхнім щаблям управління нею, запозичену з адміністративно-командної системи господарювання. У результаті багато зусиль витрачається на розв'язання протиріч між інтересами різних суб'єктів економіки, що знижує ефективність господарювання.

 

Підприємці намагаються вирішити проблему шляхом обґрунтування пропозицій, спрямованих на зниження величини податків, удосконалення механізмів збирання податків і отримання пільг в оподаткуванні. Державні структури, що формують систему оподаткування та відповідають за наповнення державного бюджету фінансовими ресурсами, намагаються реалізувати механізми, спрямовані на отримання максимальних податкових надходжень до державної казни.

 

Зниження податкового тиску на підприємницький сектор економіки можливе за рахунок уведення в практику господарювання прямих і непрямих важелів впливу держави.

 

Прямі важелі передбачають зниження ставок оподаткування, зменшення кількості податків. Непрямі важелі передбачають розв'язання проблеми шляхом розширення бази оподаткування, наведення порядку і посилення контролю за реєстрацією підприємницької діяльності, зниження рівня тіньової економіки в державі. Більш ліберальними щодо суб'єктів державного управління економічними процесами на макрорівні слід вважати непрямі важелі зниження податкового тиску на підприємницьку діяльність. Непрямі важелі діють опосередковано і створюють сприятливу ситуацію для розвитку підприємництва, забезпечуючи при цьому реалізацію макроекономічних цілей держави щодо наповнення державного бюджету.

 

Зменшення надходжень до державного бюджету при зниженні нормативних ставок оподаткування з окремих видів податків повинно компенсуватися за рахунок збільшення бази оподаткування. У сфері підприємництва основним джерелом збільшення бази оподаткування є зниження рівня тіньових (незареєстрованих) підприємницьких структур, які реально функціонують, але не сплачують податків державі, не звітуються перед державними органами управління. На основі соціологічних досліджень встановлено, що понад 60% зареєстрованих підприємницьких структур повністю або частково ухиляються від сплати податків. Слід зазначити, що певний рівень наявності тіньових підприємницьких структур має місце практично в усіх країнах світу. Отже, таке явище, як тіньова економічна діяльність, слід сприймати, до деякої міри, як об'єктивну реальність, що притаманна сучасному етапові управління макроекономічними процесами. Проблема державного управління полягає в тому, щоб забезпечити мінімальний рівень тіньової економічної діяльності в країні. Для цього потрібно дотримуватись оптимального режиму оподаткування.

У будь-якій країні світу податкова система є інструментом державного впливу на діяльність юридичних і фізичних осіб, складовою державної політики, спрямованої на акумуляцію фінансових ресурсів державного бюджету, його розподіл і перерозподіл між окремими суб'єктами національної економіки. Практично кожна держава розробляє і впроваджує свою систему оподаткування відповідно до потреб державного бюджету, реальної економічної ситуації в країні, можливостей платників податків, перспектив розвитку національної економіки тощо.

 

Попри специфічність ситуації в кожній країні, наявність різних факторів, які беруться за основу побудови державної системи оподаткування, можна виділити типові принципи побудови раціональної системи оподаткування та її функції в забезпеченні ефективного розвитку національної економіки. На теперішньому етапі розвитку системи оподаткування розвинутих держав світу прийнято виділяти такі функції податків: фіскальна, розподільча, регулююча, стимулююча.

 

Аналіз принципів побудови вітчизняної системи оподаткування та порівняння їх із розвинутими зарубіжними країнами показали, що вони цілком відповідають кращим досягненням світової економіки. Проблема полягає в тому, що жоден з принципів оподаткування підприємницької діяльності, що задекларований у чинному законодавстві, і зокрема в Законі України «Про систему оподаткування», на практиці не реалізується в повному обсязі. Численні порушення мають місце як з боку платників, так і збирачів податків. Отже, шукати шляхів удосконалення вітчизняної системи оподаткування підприємницької діяльності потрібно в організаційних напрямах удосконалення відносин державних податкових структур з платниками податків, включаючи поліпшення податкової дисципліни, дотримання чинного законодавства тощо.