Звіт проходження магістерскої практики в ВАТ “Коровай”

Відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження дається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Протягом трьох робочих   днів   після   повернення   з   відрядження   працівник зобов'язаний подати авансовий звіт про витрачену у зв'язку з відрядженням суму (Додаток 10 ). Разом з авансовим звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі про наймання житлового приміщення та проїзд. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (або квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

Для відображення розрахунків  з підзвітними особами призначено Журнал-ордер № 7 .Аналітичний облік в ньому ведуть по кожній  окремо виданій в підзвіт сумі лінійно-позиційним методом записів (Додаток 11).

Після закінчення записів всіх операцій по розрахунках з підзвітними особами за звітний місяць у журналі-ордері № 7 підраховують підсумки по всіх графах і кредитові обороти переносять у Головну книгу.

Облік розрахунків з різними дебіторами.

У господарсько-фінансовій  діяльності  підприємства   значне місце займають розрахунки з працівниками підприємства по сплаті аліментів на утримання дітей за виконавчими листами. Здійснюються інші розрахунки, наприклад оренда приміщень, автомобілів, землі, розрахунки за комунальні послуги.

Для обліку названих розрахунків  планом рахунків передбачено субрахунок 377 «Розрахунки з іншими дебіторами.

На субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» обліковуються розрахунки з іншими організаціями і особами за поданими до оплати виконавчими документами судів, наказів і розпоряджень господарського суду і т.п. Наприклад, на цьому субрахунку відображують розрахунки з утримань на підставі виконавчих документів сум аліментів. При їх утриманні дебетується рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» і кредитується субрахунок 377, а при перерахуванні аліментів на адресу одержувача — дебетується рахунок 377 і кредитується рахунок 31 «Рахунки в банках».

Облік резерву сумнівних боргів.

Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів наведені в П(С)БО 10 «Дебітори».

Чинне законодавство  виділяє чотири основні причини  виникнення безнадійної заборгованості: закінчення строку позивної давності, недостатність майна боржника для погашення боргу перед кредитором, дія форс-мажору, смерть або позбавлення волі фізичних осіб - боржників.

Для обліку резерву сумнівних  боргів призначено контрактивний регулюючий рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів».

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості.

 

2.2. Облік виробничих запасів та готової продукції

 

Щоб правильно організувати облік, всі виробничі запаси на підприємстві ВАТ «Каравай» філіал Краснодонський хлібокомбінат  поділяються на такі класифікаційні групи:

- мука;

-зерно дріблене;

-солод;

- нафтопродукти —  газ, бензин, дизельне паливо, дизельне масло, солідол, технічний вазелін тощо;

- тверде паливо — дрова, вугілля

- запасні частини і  ремонтні матеріали;

- готова продукція,  виготовлена на підприємстві;

- товари у вигляді  матеріальних цінностей, придбані  та утримуються підприємством  з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані  предмети, що використовуються протягом не більше одного року.

У Плані рахунків, затвердженому  наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 для відображення запасів  передбачено клас 2 «Запаси», який містить 9 рахунків: 20 «Виробничі запаси»; 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»; 23 «Виробництво»; 24 «Брак у виробництві»; 25 «Напівфабрикати»; 26 «Готова продукція»; 28 «Товари».

Оцінка запасів

Визнання та первісна оцінка запасів (матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів, товарів) здійснюється залежно від шляхів надходження запасів на підприємство: придбані за плату, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані у результаті обміну на подібні та неподібні запаси згідно з ПСБО 9 "Запаси".  Облікова одиниця бухгалтерського обліку запасів є найменування запасів (альтернативний варіант - однорідна група). Застосовується періодична система оцінки запасів (альтернативний варіант - постійна система оцінки). Оцінку незавершеного виробництва здійснюють за нормативними затратами. Оцінку запасів при відпуску у виробництво чи іншому вибутті здійснюють за методом середньозваженої собівартості. При складанні балансу проводять оцінку запасів та відображають у бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Транспортно-заготівельні витрати, що входять до первісної вартості запасів, придбаних за плату, безпосередньо включають до собівартості запасів. Облік інших витрат, що входять до первісної вартості запасів, придбаних за плату, щомісяця відносити на вартість придбаних запасів. Оцінку запасів (покупних товарів для роздрібної торгівлі) здійснюють за цінами продажу.

Облік виробничих запасів

Облік виробничих запасів Планом рахунків передбачено вести на рахунку 20 «Виробничі запаси», по якому пропонується вести дев'ять субрахунків.

На матеріали, що надійшли від постачальників, одержують розрахункові  документи:   платіжні   вимоги,   рахунки-фактури (Додаток 12), товарно-транспортні накладні (Додаток 13). Ці документи реєструються працівником, який за її постачанням в Журналі обліку вантажів, що надходять.

Для  одержання  матеріалів   зі  складу   постачальника, експедитору бухгалтерія виписує Довіреність за встановленою формою, яка підписується керівником підприємства, головним бухгалтером і засвідчується печаткою підприємства. Довіреність реєструється в Журналі обліку видачі довіреностей.

Облік продукції й  матеріалів на складах здійснює матеріально відповідальна особа (завідувач складу, комірнії і ін.) за сортами згідно з правилами їх зберігання. Облік ведуть на картках складського обліку матеріалів, які видають матеріально відповідальним особам під розписку в реєстрі видачі  карток. Останні зберігають у спеціальних картотеках за обліковими групами, а всередині їх — у порядку зростання номенклатурних номерів чи за алфавітом, групи та підгрупи в картотеці відокремлюють роздільниками з проставленими на них номерами. На кожний номенклатурний номер продукції та матеріалів відкривають окрему картку, де завідувач складу (комірник) зазначає місце зберігання (стелаж, комірку тощо), (Додаток 14).

У лімітно-заборнмх картах (Додаток 15), накладних та інших документах на відпуск слід вказувати, який вид продукції й за якою оцінкою видається. Щомісяця матеріально відповідальні особи на підставі первиних документів складають Звіт про рух матеріальних цінностей у двох примірниках і подають його в бухгалтерію разом із документами, що підтверджують надходження та витрачання маріалів.

Синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів

Запаси обліковуються  на рахунку 20 «Виробничі запаси». Для обліку сировини і матеріалів призначено субрахунок 201 «Сировина і матеріали». На ньому відображуються наявність та рух сировини і матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється або є необхідними компонентами при її виготовленні.

На субрахунку 203 «Паливо» обліковуються всі види пального і мастильних матеріалів - бензин за марками, газ, дизельне паливо, автол. Пальне зі складу відпускається за лімітно-заборними картками. Облік будівельних матеріалів ведеться на субрахунку 205 «Будівельні матеріали», для обліку запасних частин призначений рахунок 207 «Запасні частини».

Облік готової продукції.

Готова продукція –  це така, що повністю пройшла передбачені технологією виробництва стадії та процеси, перевірена відповідно до технічних умов і стандартів і оприбуткована на склад або прийнята замовником.                              До готової продукції зараховують також виконані для замовників роботи і послуги автотранспорту, ремонтного виробництва, будівельно-монтажні роботи. Виконані послуги для капітальних вкладеннь, що здійснюють на підприємстві поряд з виробництвом , також відображають в обліку як готову продукцію. Готову продукцію оцінюють за плановою і фактичною собівартістю (виробничою чи повною) або за оптовими цінами, якщо на цей вид продукції їх регулює держава. Оприбутковують готову продукцію з виробництва на склади за накладними (приймально-здавальними накладними) або відомостями здавання продукції.

Для обліку готової продукції призначений рахунок 26 “Готова продукція” на цьому рахунку підприємство обліковує хлібобулочні та кондитерські вироби. За дебетом рахунка 26 “Готова продукція” відображають надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю.В аналітичному обліку відображають готову продукцію за обліковими цінами. При списанні готової продукції з рахунка 26 “Готова продукція” суму відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами визначають як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції за обліковими цінами. Рівень (відсоток) відхилень визначають шляхом ділення суми відхилень на початок місяця та суми відхилень за продукцією, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць із виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами. Суму відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, котру відносять до реалізованої продукції, відображають за кредитом рахунка 26 “Готова продукція” і дебетом відповідних рахунків, на котрих відображено вибуття готової продукції.

      Аналітичний облік готової продукції здійснюють за її видами щодо матеріально відповідальних осіб за масою, кількістю та собівартістю або оптовими цінами.

 

2.3. Облік основних засобів та інших необоротнтх активів.

 

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 «Основні засоби»; 11 «Інші необоротні матеріальні активи»; 13 «Знос необоротних активів»; 18 «Інші необоротні активи».

  До основних засобів відносять матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік), первісна вартість яких більша за 1000 грн.

Основні засоби  доцільно  групувати  за їх функціональним призначенням, галузями, речовим, натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини тощо, що діють у сфері матеріального виробництва) і невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва і призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб робітників (будови, споруди, обладнання побутових потреб робітників, що використовуються у невиробничій сфері).

За використанням основні  засоби поділяють на діючі, недіючі  і запасні, за ознакою належності – власні та орендовані.

Для цілей податкового обліку, що обліковуються на балансі підприємства, основні фонди поділяють на:

• група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти, вартість капітального поліпшення землі;
• група 2 – автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електронні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське обладнання, устаткування та приладдя до них;
• група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
• група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного обчислення інформації, телефони.

Однакові за технічними характеристиками, призначенням та способом використання об’єднуються в такі групи: 1) земельні ділянки; 2) капітальні витрати на поліпшення земель; 3) будинки та споруди; 4) машини та обладнання; 5) транспортні засоби; 6) інструменти; 7) інші основні засоби.

Необхідною умовою правильного  обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки – за первісною, залишковою, переоціненою і  ліквідаційною вартістю.

Для оприбуткування основних засобів використовують такі документи: Акт приймання-передачі основних засобів, Акт приймання-здачі відремонтованих та реконструйованих об’єктів. На кожний окремий інвентарний об’єкт складають інвентарну картку. Фактичні витрати на ремонт основних засобів включають до складу витрат виробництва. Нарахування амортизації за основними засобами здійснюється на підприємстві податковим методом.