Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Апреля 2016 в 19:58, статья
Наша країна володіє багатим та різноманітним туристичним потенціалом. Кожний населений пункт має цікаву історію та безліч природних і історико-культурних об’єктів, які здатні приваблювати туристів. Працюючи над своєю темою, я зібрала чималий матеріал про район, щоб його розповісти потрібно багато часу і, тому я вирішила зосередитись на своєму рідному місті - м.Помічна–залізничному вузлі Добровеличківського району Кіровоградської області.
ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
А.А.Нацяк, Т-12
Н.М.Карпенко, к.е.н. доцент- науковий керівник
Наша країна володіє багатим та різноманітним туристичним потенціалом. Кожний населений пункт має цікаву історію та безліч природних і історико-культурних об’єктів, які здатні приваблювати туристів. Працюючи над своєю темою, я зібрала чималий матеріал про район, щоб його розповісти потрібно багато часу і, тому я вирішила зосередитись на своєму рідному місті - м.Помічна–залізничному вузлі Добровеличківського району Кіровоградської області.
Місто розташоване на відстані біля 70 кілометрів на південний-захід від обласного центру — Кіровограда та в 24 км від смт Добровеличківка. Цікавою є історія походження назви.
Це поселення в часи
Існує також версія-жарт щодо походження назви «Помічна».Був чудовий сонячний день, коли посланець щойно обраного отамана Бородавки прибув із Січі до броду через річку Чорний Ташлик. Але козаки, що тут стояли, зустріли його непривітно, розуміли, що забився посланець у такі далекі краї у якійсь особливій потребі. - Потрібна поміч, - звернувся він до старшого, коли, нарешті, закінчив умиватись і перехилив добрий кухоль студеної води. Але козаки вже чули, що на Січі щось не гаразд. Курінний отаман Бородавка, а з ним і Барабаш щось затівають. Тому з допомогою козаки не поспішали. То когось здалеку чекали, а то їм треба вже курені будувати. Кінчилось все тим, що посланцеві козаки показали величезну фігуру з трьох пальців, промовляючи при цьому «Поміч? На!». От і пішла назва - Помічна. Звичайно, це версія-жарт. Але ж все можливо... Бо ж відомо, що козаки на слова скупими не були.
Існує ще одна цікава думка про походження назви «Помічна». Ще до війни в цьому районі були обширні болота, поблискували серед очеретів невеличкі озерця. Старожили пам'ятають, як навесні, а особливо по осені, сюди злітались дикі качки, гуси, влаштовувались полювання. Та й зараз в більшості куточків міста вода знаходиться не на значній глибині. Тому і вважають, що в основі назви лежить слово «помошье» - - велике мохове болото. Так спочатку назвали річку, далі - село. А коли наприкінці 60-х років минулого століття на залізничному перегоні Балта - Єлисаветград виникла потреба створити роз'їзд, то і його назвали Помошна, а пізніше - Помічна.
Як місто Помічна почала свій відлік часу із 1968 року, саме тоді вона отримала статус міста.
Чим же може зацікавити туристів наше місто?
У місті Помічна є унікальний пам'ятник архітектури - одна з перших у світі гіперболоїдних конструкцій - сталева ажурна сітчаста водонапірна башта. Гіперболоїдна башта в Помічній побудована за проектом відомого інженера і вченого зі світовим ім’ям Володимира Шухова. У світі таких башт залишилося всього 11 із більше ніж двохсот, побудованих Шуховим. А з найвищої (148,3 м) шести-ярусної вежі, що побудована в Москві в 1921 році, вперше в СРСР почали транслювати радіопередачі, а з 1945 року - телепередачі.
Будівництво башти Шухова було завершене в 1934 році. Це будівництво донині добрим словом згадують і люди у навколишніх селах, бо у страшний голодомор 1932-1933 років на будівництві видавали хлібний пайок. Таким чином, багато селянських сімей зобов'язані новобудові своїм життям. У березні 1944 року фашисти під час відступу з міста хотіли підірвати башту. Заклали вибухівку симетрично з обох боків, але від вибуху башта піднялася в повітря (очевидці говорять, що десь на метр і, ніби на мить, зависла), а потім поволі осіла на свої подекуди пошкоджені опори. Пізніше був проведений ремонт, але використовувати башту за призначенням, кажуть, було вже неможливо. А можливо просто полінувалися докласти зусиль до її реконструкції і приведення в робочий стан. Так стоїть вона і донині, а для водопостачання була побудована нова водонапірна башня.
Наступним цікавим туристичним об’єктом є Музей на колесах.Цей
музей розмістився у старезному вагоні,
облаштованому на сучасний лад, і зайняв
місце за паровозом неподалік залізничного
вокзалу. Тут відвідувачам надаються особливі
умови: дозволяють абсолютно все (в межах
допустимого, звичайно). Наприклад присісти
на стільцях у стилі ретро, або на диванчику
в купе і відчути себе залізничниками
минулої епохи, потримати в руках рідкісні
експонати. Та краще не зловживати: емоційні
серби, вражені старезним патефоном та
платівками, так захопилися, що незчулися,
як «скрутили патефону шию». Зате залишили
патетичний запис у книзі відгуків. Свої
позитивні враження від музею не приховували
ні французи, ні американці, які також
побували в Помічній,.
Тут зібрані майже всі портрети керівників,
які творили Одеську залізницю. А історія
залізничного вузла, краю та в цілому України
представлена такою, якою вона була і є
насправді. Тут зустрінеш постаті поважні
й одіозні, дозволені й заборонені. Тут
можна погортати «Господні зерна» лауреата
Шевченківської премії, уродженця Помічної,
письменника Григорія Гусейнова, подивитися
у вічі Нестору Махну та його дружині Галині,
що відтворені на старовинних знімках.
Потримати в руках сувеніри від матері
талановитого артиста, сценариста, режисера
Миколи Гейка, який також народився в місті
Помічна і прославив Україну знаменитими
фільмами «Черчілль», «Херувим», «Міни
в фарватері», «Від любові до кохання».
Тут можна зустрітися з легендарним майором
Вихором. Його прототип — відомий розвідник
часів Другої світової війни Євген Березняк,
що врятував Краків від руйнувань, до 1939
р. працював у Помічній.
Ще одним вартим уваги туристичним обєктом
є Історико-краєзнавчий музей Помічнянської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
№3
Нинішня експозиція музею представлена за розділами:
• «Наш край у давнину»;
• «Помічна - місто залізничників» (заснування та розвиток);
• «Місто у 20-30 роки ХХ століття та на передодні фашистської окупації»;
• «Трагедія окупації. Підпілля. Партизанський рух»;
• «Визволення міста від фашистських загарбників»;
• «Помічна сьогодні» (фото-виставка);
• «Наш край славетний земляками» (про Лауреата Шевченківської премії, нашого земляка, Гусейнова Г.Д);
• «Скорботні сторінки народної пам’яті» (Голодомор 1932- 1933 рр.);
• «Видатні люди нашого міста» (твори художників та народних умільців м.Помічна).
В експозиції шкільного музею є фото кургану, розташованого на території м.Помічна. Висота велетня-кургану, який є однією з пам'яток скіфської культури, складає – 6 метрів, а діаметр 40 метрів. Безсумнівно, що даний курган відноситься до типу царських курганів V - ІV столітті до н. е., та є похованням представника скіфської знаті.
Ще один туристичний об’єкт міста – танк-памятник
9 травня 1981 року поблизу Помічнянськой МТС був встановлений танк -пам'ятник, на якому було зроблено напис «Помошнянская МТС -фронту» в память про допомогу працівників МТС фронту. В лютому 1945 року працівники Помічнянсько машиної станції зібрали з особистих заощаджень 40 тисяч грошових коштів і здали в Новоукраїнське відділення Держбанку для будівництва танка. 22 березня 1945 року працівникам МТС повідомили, що танк побудований і переданий на 2-й Український фронт
Щороку навесні в Помічній відкривається виставка гoлубів та домашньої птиці . Захід прoхoдить на базі палацу культури– клітки з птахами рoзставлені в будівлі і на прилеглій плoщі.Oрганізатoрoм захoду виступає міський клуб гoлубівників Oкрім гoлубів, на виставці представлені декoративна та дoмашня птиця, крoлі, сoбаки. Вхід на всі етапи виставки вільний . Щороку його відвідують сотні людей
Таким чином у нашому місті є чимало цікавих туристичних об’єктів. Найслабшою ланкою, як і у більшості регіонів є стан інфраструктури, особливо доріг. Але Помічна – це місто трудівників, доброзичливих та готових прийти на допомогу людей. Тож помічняни завжди раді зустрічати туристів.