Слiд росii в Украiнi

За первинним  проектом центральний корпус з'єднувався  лоджіями-галереями з невеликими бічними флігелями. Головний корпус вміщував ряд парадних приміщень, у тому числі величезний зал в центральній частині, виділений із загальної маси будівлі. На початок XX століття палац прийшов в запустіння. При відновленні будівлі змінився його первісний вигляд, зал був перегороджений стіною. Після революції 1917 року палац перетворений на будинок відпочинку трудящих міста. Під час другої Світової війни будівля була зруйнована. У 1952 році реконструйовано архітекторами А. Баранський, С. Глушковим та інженером А. Мучник і став палацом культури студентів (з 1961 року - імені Ю. А. Гагаріна). У нову композицію органічно включені, хоча і в перетвореному вигляді, елементи первинного проекту і проекту В. П. Стасова. Загальна площа будівлі 5632 кв. м. Тут є концертний зал на 600 місць, лекторій на 150 місць, кімнати для студійних занять, танцювальна зала, кінотеатр, кафе.

          Готель Єкатеринославський розташований на відстані декількох хвилин ходьби від палацу. Він пропонує звуконепроникні номери, кожен з яких обладнано кондиціонером та безкоштовним бездротовим доступом до Інтернету (Wi-Fi). Цей район виграє завдяки відмінному транспортному сполученню з усіма частинами Дніпропетровська.

      Ялта:

• Юсуповський палац
• Лівадійський палац
• Массандровський палац
• Замок «Ластівчине гніздо»
• Воронцовський палац
• Палац княгини Гагаріної

       Юсуповський палац. Юсуповський палац був спроектований в відомим ялтинським архітектором Н.П. Красновим. Раніше на місці Юсуповського палацу знаходився «Рожевий дім», саме після перебудови «Рожевого дому», Юсуповський палац знайшов свій нинішній вигляд. В архітектурі Юсуповського палацу простежується неонормаскій стиль і різні елементи архітектури епохи Відродження. Сходові площадки і арки біля входу прикрашені скульптурами левів, різних персонажів з давньогрецьких міфології, виконаних з мармуру і привезених з Венеції.

       Парк  Юсуповського палацу, був закладений одним з найвідоміших садівників того часу Карлом Кебахом. На території парку ростуть понад 200 видів декоративних дерев і чагарників.

       Юсуповський палац був побудований однією з найбагатших Російських династій - князя Юсупова. У 1912 році восени в палаці відбулася заручини Фелікса-молодшого з княжною Іриною Олександрівною, яка була племінницею Миколи II.

       У революційні часи будівлю палацу залишилося цілим і було передано Всесоюзної надзвичайної комісії.

       Друга світова війна також залишила палац недоторканим. Тут проживав А.В. Сталін під час Ялтинської конференції. Також тут пройшла нарада міністрів закордонних справ та урочистий обід на честь президента США і прем'єр-міністра Великобританії.

       У післявоєнний часи будівлю палацу передали Центральному Комітету КПРС. Зараз же Юсуповський палац знаходиться у відомстві служби безпеки України.

       Лівадійський  палац. Колишня літня резиденція Миколи II. Окрім  головного корпусу, комплекс включає в себе графський палац і церкву. Палац був збудований в 1910-1911 рр. в традиціях італійського Відродження з використанням елементів готики.  Палац оточений великим парком - одним з кращих на Південному узбережжі.

       Літня резиденція останнього російського  царя. Перший санаторій для селян  у 20-і роки. Наприкінці другої світової війни - місце зустрічі керівників трьох союзних держав - СРСР, США і Великобританії, на якій вирішувалось питання закінчення другої світової війни і післявоєнного устрою миру.

       Державна  дача керівника радянської держави  І. Сталіна в перші післявоєнні роки.

       Лівадійський  палац був побудований за проектом ялтинського архітектора Я.П. Краснова (1864-1946), який одержав за спорудження  цього палацу та низки інших будівель на південному березі Криму звання академіка російської архітектури

       Будівництво продовжувалося з квітня 1910 року по вересень 1911 року - 17 місяців. Будинок витриманий, переважно, в стилі Відродження з включенням мотивів візантійської (церква), арабської (внутрішній дворик), готичної (колодязь з химерою) архітектури. Різноманітні архітектурні стилі - своєрідна данина моді початку XX століття використана й в оформленні інтер'єрів палацу.

       Особлива  розкішність та урочистість характерні для оздоблення вестибюля і Білого залу. Парадна приймальня палацу з  темного горіхового дерева нагадує зал Ради п'ятисот у палаці дожів у Венеції. Поліроване червоне дерево зі смужками бронзи використано в оздобленні парадного кабінету. Елементи англійської архітектури 16 століття (стилю Тюдор) - в оформленні колишньої більярдної. Витончені інтер'єри другого поверху, виконані в стилі «модерн».

       Єдине художнє рішення всіх елементів  декору кожної кімнати, мистецтво проробки деталей, дозволяють говорити про високу майстерність виконавців і талант архітектора.

       Наприкінці  другої світової війни Лівадія була обрана місцем зустрічі глав трьох союзних держав антигітлерівської коаліції - СРСР, США і Великобританії. Конференція проходила в Білому залі палацу з 4 по 11 лютого 1945 року. Учасники конференції визначили спільні дії союзних держав на завершальному етапі війни, намітили основні принципи загальної політики у відношенні післявоєнного устрою світу і прийняли «Декларацію про звільнену Європу». Були обговорені питання створення нової міжнародної організації для вирішення кардинальних проблем забезпечення миру - Організації Об'єднаних Націй.

       У 20-і роки, після націоналізації в  палаці був відкритий музей «побуту  останньої династії Романових» (16 липня 1922 р.).

       У травні 1925 року за рішенням Раднаркому СРСР, у виконання ленінського  декрету «Про використання Криму для лікування трудящих» у Лівадійському палаці був відкритий санаторій, але «для збереження художньо-матеріальних цінностей, що є у Великому і Малому Лівадійских палацах з метою організації музею побуту революційної епохи» були закріплені за Наркомпросом «8 кімнат на 2 поверсі Великого Лівадійського палацу...».

       Ліквідований  музей був у 1927 році на підставі розпорядження  Кримнаркомосвіти.

       З 1925 року по 1974 рік, включаючи період використання палацу під державну дачу І.В. Сталіна (з 1946 по 1953 р.) - будинок був одним з корпусів санаторію. В 1974 році за рішенням ВЦРПС і Центральної Ради по управлінню курортами профспілок Лівадійський палац був відкритий для відвідувачів з 2 відділами – історико-меморіальним і виставочним.

       Унікальність, історико-культурна значимість Лівадійського палацу, організації, проведенню і прийманню міжнародних конференцій, симпозіумів, семінарів, фестивалів і т.п. дозволяють говорити про те, що Лівадійський палац-музей - визнаний громадсько-культурний центр у Криму по проведенню найбільших миротворчих акцій, значних культурних і політичних заходів на високому державному рівні

       Приймаючи гостей і туристів з багатьох міст країн світу, Лівадійський палац-музей  по праву є одним з найбільш популярних у Криму, Україні.

       Массандровький  палац. Массандра примітна своїм палацом — резиденцією царя Олександра III. Споруду палацу поблизу від церкви в ім`я Усікновення глави Іоана Предтечи почав в 1881 році князь С.М. Воронцов — спадкоємець генерал-губернатора Новороссії м.С. Воронцова. Він вибрав для будівництва місцевість, багату живописними скелями, гротами і джерелами. Палац в стилі часів Людовика XIII проектував французький архітектор Бушар.

       В 1882 роду у зв`язку з кончиною князя  С.М. Воронцова будівництво Массандровського палацу надовго зупинилося, і життя тут завмерло до 1889 року, коли Массандру придбало питоме відомство. З 1892 по 1900 рік за проектом професора М.Е. Месмахера споруда палацового ансамблю продовжилася з внесенням багато зміні в декор фасаду, виражений в стилі модерну, інтер`єр і планування парка. Будівництвом керував архітектор О.Е.Вегенер.

       Трьохповерхова будівля з множиною декоративних зовнішніх деталей вінчає пірамідальний дах. Стрілоподібне завершення захисних башт, високі камінні труби додають будові спрямованість увись, і тому палац здається легким, витонченим, казковим.

       Палац призначався для відпочинку, тому в нім немає апартаментів для прийомів, парадних залів. Житлові кімнати мініатюрні, з низькими стелями і затишними камінами кримського мармуровидного вапняку.

       Парк  площею 6 гектарів і композиція палацу створюють унікальний палацово-парковий ансамбль. Довгий час палац використовувався як державна дача, а в 1990 році був переданий музейному об`єднанню "Дворцы и парки Южного берега Крыма" для відновлення в ньому інтер`єру-експозиції часів Олександра III.

       К Массандровському палацу можна проїхати з Ялти на тролейбусі до зупинки "Верхня Массандра", у скелі з скульптурою  орла вийти на дорогу, що відгалужується від магістралі на північ, і пройти по ній до палацу.

       Замок «Ластівчине гніздо». Замок «Ластівчине гніздо» – пам’ятник архітектури і історії національного значення, розташований недалеко від Ялти, в селищі Гаспра на прямовисній 40-метрової скелі Аврора, названої римлянами на честь богині ранкової зорі.

         Тут на мисі Ай-Тодор  в незапам’ятні часи розташовувався античний храм.

         Після приєднання Криму  до Російської імперії на скелі Аврора було побудовано дерев’яну будівлю  якимось відставним генералом.

         Друга будова на цьому  місці була теж з дерева, але  в екзотичному стилі. Приліпившись до прямовисної скелі, немов гніздо ластівки, повис над хвилями «замок любові» – так називала свою садибу колишня власниця – московська купчиха Рахманіна.

         У 1911 році нафтовий промисловець барон Штейнгель купив у Рахманіної цю ділянку і доручив будівництво архітекторові В. С. Шервуду. Побудована у 1912 році оригінальна будівля в неготичному стилі «Ластівчине гніздо» нагадує середньовічний рицарський замок схожий на фортеці, що підносяться по берегах Рейну. Під час землетрусу (до 9-ти балів) 1927 частина опорної скелі Аврора звалилася в море, і оглядовий майданчик замку загрозливо навис над прірвою.

         Але будівля продовжувала залишатися бібліотекою при будинку  відпочинку ще до 50-х років. Тільки після  появи тріщин по будівлі, доступ всередину  будівлі і на оглядовий майданчик був закритий.

         Після реставрації (1967-1981 рр..) Замок зберігався як архітектурний  пам’ятник. Тут в 1987 році знімався трилер «Десять негренят», і фрагмент дитячого фільму «Міо мій Міо».

         В даний час «Ластівчине  гніздо» – дорогий ресторан з  вишуканою кухнею. Ластівчине гніздо стало своєрідною емблемою Південного берега Криму . 

         Воронцовський палац. Справжнім шедевром архітектури, будівництва і паркового господарства XIX століття є Воронцовський палац. У минулому це літня резиденція графа М.С.Воронцова. Знаходиться замок біля підніжжя гори Ай-Петрі в місті Алупці.

         Неприступний замок  зведений з твердого за природою каменя діабазу, який добувався недалеко від місця споруди палацу. Будувався Воронцовський палац за новими архітектурними канонами. Гірський ландшафт додав йому особливу «родзинку». У палаці витає дух англійської архітектури, тут можна побачити стильові напрями різних епох. Так, наприклад, північний фасад близький до англійського тюдорівського стиля, південний фасад виконаний в мавританському стилі і має витончений вигляд, завдяки елементам східної архітектури. Палацовий комплекс складається з декількох корпусів, складових єдиний архітектурний ансамбль: центрального, столового, гостьового, бібліотечного і господарського.

         Зеленою короною  вінчає палац парк – пам'ятник  садово-паркового мистецтва. Не один рік над його створенням працював знаменитий німецький садівник Карл Кебах. У парку зростає близько 200 екзотичних деревинно-чагарникових видів, різновидів і садових форм. Тут є пальми і лаври, кипариси і маслини, суничники дрібноплідний і великоплідний, араукарія чилійська і калина вічнозелена.

         До Жовтневої революції  Воронцовський палац належав трьом поколінням сім'ї Воронцових. За радянських часів замок був націоналізований і з 1921 року став діяти як музей. Під час Великої Вітчизняної війни замок-музей значно постраждав, багато художніх цінностей було загублено. Лише невелика їх частина пізніше повернулася у Воронцовський палац, який знов став функціонувати як музей в 1956 році.

         Величність Воронцовського палацу викликає непідроблене захоплення. Не даремно тут знімалися такі відомі шедеври вітчизняного кінематографа, як «Небесні ластівки», «Безумний день, або Одруження Фігаро», «Сафо».