Екскурсознавство

    Картка містить: назву екскурсії, вид екскурсії, тривалість, зміст, методику проведення екскурсії, техніку проведення екскурсії, культуру мовлення екскурсовода, висновки по прослуховуванню та поради екскурсоводу.

(додаток № __) 

5.7 Техніка проведення екскурсії 

    Ефективність будь-якої екскурсії визначається не тільки вибором об'єктів показу, розробкою маршруту, знаннями екскурсовода, але й гарним володінням ним технікою ведення екскурсії. До техніки ведення екскурсії зараховують наступне: знайомство екскурсовода з групою, вихід екскурсантів з автобуса, рух від автобуса до об'єкта, розстановка групи у об'єкту, повернення в автобус, дотримання плану екскурсії відповідно до технологічної схеми, відповіді на питання екскурсантів, використання індивідуального тексту при проведенні екскурсії, експонатів з "портфеля екскурсовода" і звукозапису, роботи з мікрофоном.

    При підготовці власної екскурсії в першу чергу я знайомлюсь з групою. Враховуючи той факт, що моя екскурсія пішохідна, знайомство з групою відбувається в момент мого наближення до групи.  Моє знайомство розпочинається з привітання і представленння. Я вітаюсь з присутніми, називаю своє прізвище, ім'я, по-батькові, назву туристичної фірми або екскурсійного бюро, яке я предствляю як професійний екскурсовод. Потім оголошую тему екскурсії, розкриваю специфіку екскурсії, перелічую декілька найвизначніших об’єктів з метою зацікавленості екскурсантів моєю екскурсією, коротко охарактеризовую наш маршрут, його протяжність, місця і час початку і закінчення екскурсії. Після плавного закінчення вступу я ознайомлюю учасників екскурсії з правилами поведінки під час подорожі і непомітно переходжу безпосередньо до проведення екскурсії. У цей час непомітно для екскурсантів я займаю своє місце екскурсовода – на чолі групи  обличчям до екскурсантів так, щоб група знаходилась праворуч від мене, а за мною знаходиться наш подальший маршрут екскурсії. Перед початком екскурсії розповідаю ісоторію парка. Якщо у екскурсантів з’являються питання у ході екскурсії - відповідаю на них. У кінці екскурсії підводжу підсумки, роблю висновки по темі екскурсії.

5.8 Розробити текст екскурсії

     Текст екскурсії створюється після затвердження маршруту екскурсії. В нього вноситься необхідний матеріал для проведення розроблюваної екскурсії, зазначається найголовніше, намічається логічний хід викладу, формується узагальнення та висновки.  Структура тексту екскурсії складається з трьох частин: вступу, основної частини і висновку.

      Вступ поділяється на організаційну та інформативну частини. В організаційній екскурсовод повідомляє своє ім'я, по батькові, прізвище, називає організацію, що проводить екскурсію, називає тему, повідомляє маршрут, тривалість екскурсії, місце її закінчення. Проводить інструктаж про правила поведінки. В інформаційній частині екскурсовод коротко викладає зміст екскурсії, називає найбільш значущі об'єкти, які побачать екскурсанти, кілька підтем, з якими їх познайомить. Вступ має бути яскравим і локанічним.

      Основна частина екскурсії будується на поєднанні показу і розповіді і складається з окремих підтем, з'єднані між собою логічними переходами.

      У висновку екскурсовод підводить підсумки, робить висновки по темі екскурсії, відповідає на питання екскурсантів.

      Розробка екскурсії потребує великої уваги, також само як і розробка туру. Щоб створити екскурсії треба вибрати об’єкти екскурсії, скласти картки об’єктів, побудувати схему маршруту екскурсії, скласти «портфель екскурсовода», технологічну картку екскурсії, та картку прослуховування. А найголовнішим є розробка тексту екскурсії. 

Тема екскурсії:    дендрологічний парк «Софіївка»

Тривалість екскурсії : 10 годин 

Протяжність екскурсії: 5 км

Автор-розробник: Гибенко Ріакарда Валентинівна

Зміст екскурсії :

     Доброго ранку! Сьогодні я буду вашим екскурсоводом. Мене звати Гибенко Ріакарда Валентинівна. Тема нашої екскурсії: дендрологічний парк «Софіївка». Сьогодні вас чекає зустріч з дивом України, як дендрологічний парк "Софіївку". Під час екскурсії ми познайомимося з історією створення парка, біографією засновників парку. Вашими очима Ви зможете ознайомитись з такими грандіозно-величними об’єктами як: прекрасним Павільйоном флори, Великим водоспадом, срібними струмками,тарпейською скелею, ви побачите чарівні пейзажі парку, а також багато скульптур, які були виконані найвідомішими скульпторами. Кожен куточок парку овіяний міфами і легендами Древньої Греції та Риму, пов'язаний з легендами та романтичними історіями про сімейне життя Потоцьких. З якого б боку ви не зайшли до парку, він скрізь прекрасний!

     Під час екскурсії слід дотримуватись  правил безпеки та поведінки. Завжди знаходитись поряд з групою і  ні куди не ходити без дозволу.

      Але спочатку декилька слів про створення  парку. Парк «Софіївка» заснований у 1796 році власником міста Умані, польським магнатом Станіславом Потоцьким. Створювався парк як весільний подарунок Софії Віт. Творцями парку були кріпаки селяни. А відкриття парку відбулося навесні 1806 року. До 1917 року "Софіївкою" милувалися лише обрані. Відомий випадок з Максимом Горьким, коли він під час своїх поневірянь увійшов до Умані і хотів подивитися знаменитий парк. Але сторож біля воріт не впустив туди бідно одягненого молодого хлопця. А вже в 1929 році парк оголошено державним заповідником республіканського значення.

     Ми стоїмо біля головного входу парку. Вежі головного входу, були споруджені ще в 1850-1852 рр. Збереглися вони до нашого часу разом з в'їзною брамою. Огорожа від веж протягом цих років багато разів змінювалась - від дерев'яної на цегляних стовпчиках до металевої на гранітних колонах, до вигляду, який вона має сьогодні. До стихійного лиха, яке сталося в ніч з 3 на 4 квітня 1980 року, головний вхід прикрашали ялиці бальзамічні. Вони загинули, а на їх місце висаджено дві туї колоновидні 20-річного віку, які добре вписалися в архітектурний ансамбль. Раніше біля входу в парк перебувала будинок Музею історії парку. Це був методичний центр для підготовки екскурсоводів.

     Зараз ми йдемо по центральній алеї парку. Ці дерева посаджені в 1891 році. Раніше ця ділянка парку називалася Малою Швейцарією.

     Це джерело називається «Срібні ключі». Оформлення його виконано в античному стилі. Це підковоподібна споруда з граніту, на краях якої дві вази з декоративними рослинами. У середній частині вертикальної стінки вмонтовані декоровані бронзою трубки, з яких тече джерельна вода. Ще в 1859 році на його місці стояли будки із залізною трубою для випуску води.

     Перед нами Тарпейська скеля - за легендою саме звідси за зраду була зброшена Тарпея, дочка консула капіталістского пагорба. Вперше альтанку, що продовжує скелю, встановили в 1839 році, пізніше, коли постаріла, - зняли, і лише в 1950 році відновили знову.

     Між водним простором Нижнього ставу  і схилом Левкадська скелі розмістився  невеликий півострів - площа Зборів, побудована ще Потоцьким. У центрі площі споруджено басейн «Храм Посейдона» з гранітної вазою. Звідки б ви не зайшли на площу Зборів, ви завжди обійдете басейн навколо.

     Площа Зборів прикрашає своїм шумом, блискучий  серед зелені і каменів водоспад. Верхня її частина - штучно створена для того, щоб підняти вершину водоспаду. Вода надходить сюди з Верхнього ставу через ряд спеціальних гідросістем.Падая з висоти 14 метрів, вода розбивається об каміння і перетворюється на водяний пил, що заповнює туманом площа Зборів.

     Від назви вартової альтанки ім'я "Грибок" отримала і поруч лежача галявина. Ця дерев'яна альтанка була побудована для караульного солдата.

     Велично і в той же час вишукано, завдяки  своїм суворим архітектурним  формам, високим струнким колонам  в доричному стилі, виглядає Павільйон Флори. Ажурний барельєф на фризі павільйону виконаний 1852 році за малюнками академіка архітектури, улюбленця Миколи І Андрія Івановича Швакен-Шнейдера.

     Праворуч від павільйону «Флора» знаходиться виконаний з гранітних клиноподібних каменів арочного склепіння так званий Венеціанський міст. Міст прикрашають гранітні пілони, між якими звисають важкі ковані ланцюги. Трохи нижче мосту влаштовано дерев'яний шлюз для пропуску води в русло річки Кам'янки.

     У середині Нижнього ставу з широко розкритої пащі змії, що звивається на камені, б'ється стовп води - фонтан «Змія». Цей фонтан - диво, створене природою і обрамлене людиною. Вода надходить до фонтану по підземному водогону, викладеному з гранітного тесаного каменю вздовж дороги, яка веде від академії та оранжереї до павільйону Флори. При Потоцьких фонтан був купою каменів, з під якого витікала вода. Згідно з легендою,  підступна змія ковзнула між гілок, як не кричала птиця-мати, проковтнула всіх її дитинчат. Пташенят було 8. Дев'ятої проковтнула саму матір і застигла в нерухомій позі, скам'яніла. Це було передвісником того, що троянська війна буде тривати 9 років, на десятий рік Троя впаде.

     Внизу, біля підніжжя скелі, під самим Бельведером, лежить кам'яна брила, названа Каменем смерті. За останніми дослідженнями, вся ця місцевість пов'язана з поверненням на свою батьківщину, острів Ітаку, Одіссея, міфічного героя гомерівської «Одіссеї».

     На Левкадська скелі побудовано місце, обгороджене металевими гратами, з якого відкривається панорама на весь Нижній став. Це Бельведер. На гранітному п'єдесталі тут встановлена біломармурова статуя Орфея.

     Зараз ми йдемо по нижній алеї. Ось статуя давньогрецького поета-драматурга Еврипіда. Скульптура Еврипіда єдина в парку, яку не переставляли на інше місце з часу її встановлення в 1800 році. У 1996 році всі оригінали мармурових скульптур перенесено в музеї, а на їх місця встановлено копії з гіпсу та оргскла.

     На квадратному п'єдесталі біля джерела 1851 року було встановлено статую Венери купається, яка раніше стояла в гроті Аполлона. Зараз на цьому місці стоїть копія в оргсклі, виготовлена в 1952 році. Нижче від статуї із гранітного п'єдесталу біжить джерельна вода, яка в будь-який час року має однакову температуру. Вода наповнює бронзову напівчашу, прикрашену декоративним зображенням вужів, і, переливаючись через її краї, стікає по гранітному підземному каналу в Нижній став.

     Через нижній став до Площі зборів веде металевий місток, з якого відкривається вид на Великий водоспад. Вода надходить сюди через підземну річку Ахеронт із Верхнього ставу. Побудовано водоспад в перший період створення парку. Нижня частина водоспаду побудована самою природою, а верхня витвір людини. під водоспадом влаштований тунель, згідно з місцевою легендою, дівчатка проходять через нього і вважають крапельки, скільки крапельок на них впаде - через стільки років заміж вийдуть.

     Площа зборів прикрашають різноманітні архітектурні елементи паркової композиції. Ця назва з'явилася в період, коли «Софіївка» перебувала у віданні управління військових поселень. У той час в парку в недільні дні грав військовий оркестр і знатні люди міста збиралися тут, щоб послухати музику, потанцювати. Але площа створена в перший період будівництва парку.

       Зліва від площі знаходиться грот. Велика гранітна брила вагою понад 300 тонн, зависла без опори і тримається лише на трьох точках. Надійність цієї споруди перевірила сама природа. У 1838, 1976, 1986 роках, коли в Умані траплялися значної сили землетруси, грот залишився неушкодженим. Грот називають Гротом страху та сумніву (раніша назва - Грот Тантала). У «Софіївці» багато гротів. Громовий або Левиний (за іншими джерелами - грот Каліпсо) - найбільший грот в парку. Він створений в гігантській скелі. З верхнього ставка сюди підведена вода - її гуркіт нагадує відгомони грому або гарчання лева. За повір'ями, тут вельможні пани розганяли смуток вином, програвали в карти свої володіння і кріпаків.

     Від Громового грота відкривається прекрасний вид на широку долину і грот Фетіди (у грецькій міфології німфа - дочка морського царя Нерея), споруджений у вигляді античного храму. Пізніше тут була встановлена статуя Венери Медицейської. Праворуч від гроту під кущем фундука красується статуя Аполлона Флорентійського. Недалеко від грота Фетіди знаходиться своєрідний дерев'яний павільйон, в якому за переказами містили фазанів. Звідти і його назва - «Фазанник».

     Прошу Вашу увагу ось сюди: колись тут стояла статуя Амура, виконана з білого мармуру. З оригінала збереглися лише крила Амура. У 1996 році, за фотографіями, вона відлита київським скульптором І. Д. Дідуром з органічних матеріалів і встановлена на своєму місці. Статуя зображає хлопчика, який порозкидав всі свої стріли, тятива, що з'єднувала кінці лука, розірвана. Амур відхилився назад і ламає і свій лук.

Перед нами площа зборів ідуть гранітні сходинки вздовж великої гранітної брили вгору. Зліва знаходиться Західний грот (грот Сцілли). Грот зроблений з рожевого граніту, в ньому знаходяться гранітні лавки і стіл.