Ресурси страхової компанії

 

 

Зміст

 

 

Вступ

 

Комерційна діяльність не може здійснюватися без наявності необхідних факторів, а саме: основних і оборотних засобів, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів. Їх сукупність і раціональна структура визначають потенціал фірми.

У діяльності страхових компаній вирішальними є розміри грошових фондів і наявність кваліфікованого персоналу. Слід, проте, пам’ятати, що успіх роботи часто залежить від «найвужчого» складника потенціалу. Крім того, нерідко стає можливим і доцільним підсилити один фактор за рахунок послаблення іншого. Отже, створюючи чи розвиваючи страховий бізнес, потрібно звертати увагу на раціональне формування кожного компонента потенціалу компанії.

Формування ресурсів ґрунтується на порівнянні витрат на їх придбання (залучення) і можливої віддачі від їх використання. Компанія має визначити кількісні та якісні параметри необхідних ресурсів, спосіб, тривалість і місце їх взаємодії. Іншими словами, ідеться про необхідність постійного управління ресурсами.

Проблематику сутності та видів ресурсів страхових компаній розглядали у своїх працях чимало дослідників. Серед них потрібно відзначити роботи Т. Бабко, В. Бігдаша, Н. Внукової, О. Вовчак, Г. Вознюк, А. Загороднього, І. Іванюка, А. Клімова, О. Кнейслер, Д. Маруженка, В. Марцина, М. Мних, О. Мурашко, С. Науменкової, С. Осадця, Ю. Петрова, Н. Ткаченко, О. Шевчук, Л. Шірінян, Я. Шумелди та інших.

Мета роботи – дослідити ресурси страхової компанії.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

1. проаналізувати  фінансові ресурси страхової  компанії;

2. розглянути  матеріальні та інформаційні  ресурси страхової компанії;

3. охарактеризувати трудові ресурси страхової компанії.

 

1. Фінансові ресурси страхової  компанії

 

Фінансові ресурси страхової організації - це сукупність тимчасово вільних коштів, що знаходяться в обігу у страхової компанії та використовуються для здійснення страхової, інвестиційної, фінансової діяльності. Страхова організація володіє певними фінансовими ресурсами, інвестування яких є джерелом інвестиційного доходу. За рахунок фінансових ресурсів страховик виконує свої зобов'язання перед страхувальниками, може стабілізувати власний фінансовий стан, зменшити інфляційний тиск, пропонувати на страховому ринку менш прибуткові види страхових послуг [8, с. 37].

Економічна роль фінансових ресурсів полягає у забезпеченні процесу виробничого перетворення ресурсів підприємства та вартісного відтворення, а отже, і процесу кругообігу капіталу, тому що фінансові ресурси є економічною основою для організації будь-якої діяльності підприємства на принципах самофінансування. Адже масштаби і темпи розвитку товарообігу і всієї господарської діяльності залежать насамперед від забезпеченості фінансовими ресурсами. З іншого боку, ріст товарообігу й успішне виконання планів господарської діяльності забезпечують збільшення фінансових ресурсів і зміцнення фінансового становища підприємств за рахунок зростання прибутку від господарської діяльності [4, c. 156].

В економічній літературі в основному сформувався єдиний підхід до питання про класифікацію фінансового капіталу страхових організацій: прийнято вважати, що він складається з власного, притягненого і позикового капіталу. Від того, як страхові організації розпоряджаються цими засобами (чи правильно здійснюють страхові і перестрахові операції, формують страхові резерви і розміщують їх і так далі), залежить їх здатність своєчасно виконувати свої зобов’язання перед страхувальниками.

Специфіка діяльності страховиків полягає в тому, що вона спрямована на попередній збір засобів (страхових премій), щоб надалі при настанні певних подій (страхових випадків) виробити гарантовані виплати страхових відшкодувань і забезпечень [6, c. 10].

Існує думка, що фінансові ресурси страхової компанії складаються з двох основних частин – власного й залученого капіталу, причому залучена частина капіталу у вигляді страхових премій значно більша, ніж власна [1, c.292].

Ці засоби не належать страховикові, вони лише тимчасово, на період дії договорів страхування, перебувають в розпорядженні страхової компанії й використовуються на страхові виплати або перетворюються в прибуткову базу за умови беззбиткового проходження договорів. Цю частину капіталу складно назвати позиковим капіталом, оскільки в цьому випадку він повинен бути в подальшому відторгнутий в повному обсязі. Можливість перетворення цих засобів через деякий час у дохід страховика обґрунтовує коректність визначення “залучений капітал”. Вони тимчасово можуть бути використані страховиком лише як інвестиційне джерело (рис. 1).

Рис. 1. Склад фінансових ресурсів страховика

 

З іншого боку, капітал діючої страхової компанії, незалежно від того, здійснює вона ризикове страхування чи страхування життя, включає три елементи:

• сплачений статутний капітал;
• гарантійний фонд;
• страхові резерви (рис. 2).

Рис. 2. Складові капіталу страхової компанії

 

На початковому етапі формування інвестиційних ресурсів базисним елементом є власний капітал, який у процесі діяльності страхової організації поповнюється з різних джерел. Обсяг власних фінансових ресурсів має важливе значення на початковому етапі функціонування страхової компанії, оскільки в цей час, як правило, ще не повністю сформований адекватний страховий фонд, яки здатен покрити великі страхові збитки. У цьому випадку особливо зростає роль статутного капіталу, що виступає інструментом управління бізнес-ризику страховика. Власні фінансові ресурси є чинником фінансової стійкості страхової компанії, а їх обсяг повинен бути достатнім для повного і своєчасного виконання страхових зобов'язань.

У свою чергу рівень достатності встановлюється зовнішніми і внутрішніми вимогами до платоспроможності страхової компанії. Власний капітал є основою функціонування та розвитку страхової організації. До зовнішньої частини інвестиційних ресурсів страхової організації відноситься позиковий капітал і залучений капітал.

Залучений капітал є основним джерелом інвестицій, і тому має суттєвий вплив на макроекономіку. Залучений капітал - страхові резерви - це величина зобов'язань страховика за договорами страхування, співстрахування та перестрахування, яка має певний рівень невизначеності у часі та обсягу виконання страхових зобов'язань. Невизначеність моменту настання необхідності виконання страхових зобов'язань знижує ефективність інвестиційної діяльності страхової компанії. Залучений капітал являє собою грошові кошти, отримані у вигляді страхової премії та акумулюються страховиком на час дії договору страхування [9, с. 72].

Позиковий капітал включає в себе кредиторську заборгованість і банківський кредит. Страхові компанії вкрай рідко вдаються до банківського кредитування, і воно використовуються в основному на цілі, не пов'язані з інвестуванням. Страхова організація формує за рахунок цих коштів страхові резерви.

Найважливішою особливістю фінансово-господарської діяльності страховиків є формування страхових резервів для забезпечення фінансової стійкості і виконання зобов’язань перед клієнтами. Вони відбивають величину зобов’язань страховика перед страхувальниками за укладеними договорами страхування, за невиконаними на цей момент часу. Кошти страхових резервів використовуються для виплат страхових сум і страхових відшкодувань у тих випадках, коли для забезпечення виплат страхувальникам не вистачає поточних надходжень страхових премій. Можна сміливо стверджувати, що саме страхові резерви і формують страхові ресурси на макрорівні і є найважливішою складовою, в першу чергу, фінансових ресурсів, а також і в цілому ресурсів страхової компанії.

Відповідно до законодавства, склад страхових резервів залежить від діяльності страхової компанії – ризикове страхування чи страхування життя. Тому для одних компаній характерним є формування технічних резервів (компанії non-life), а для інших – резервів зі страхування життя – математичні резерви (компанії типу life).

Систему резервів компаній з ризикового страхування ілюструє рисунок 3.

Рис. 3. Система резервів компаній з ризикового страхування [7, c.231]

 

У випадку потреби компанії приймають рішення про запровадження з початку календарного року, відповідно до встановленої Уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, методики формування і ведення обліку технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя: резерв незароблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, які виникли, але й не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості.

Резерви компаній зі страхування життя мають у своєму складі такі елементи (рис. 4).

У зарубіжній практиці, крім вищезазначених резервів, створюються: резерв коливань збитковості (дозволяє компанії компенсувати перевищення фактичного рівня збитковості над рівнем збитковості, що взятий за основу при побудові тарифної ставки за конкретним видом страхування) [2, c. 124].

 

Рис. 4. Система резервів компаній зі страхування життя [7, c.231]

 

У роки успішної діяльності страховика цей резерв поповнюється за рахунок отриманих у результаті страхової діяльності надлишків, у збиткові з нього вилучаються кошти для покриття збитків, що пов’язані зі здійсненням страхових операцій; резерв катастроф (формується на випадок настання екстремальних стихійних лих, обставин непереборної сили або великомасштабних аварій, внаслідок яких руйнуванню підлягає значна кількість страхових об’єктів і виникає необхідність здійснення страхових виплат одночасно за великою кількістю договорів страхування). Відрахування до резерву катастроф мають надходити протягом тривалого періоду і формуватися страховиками в разі, якщо чинними договорами страхування передбачена відповідальність при настанні таких подій.

Призначення кожного виду страхових резервів різне. Спільним є те, що протягом певного часу в період дії договору страхування вони являють собою кошти страхувальників, а не страховиків, і призначені для виплати страхових відшкодувань за договорами страхування, які не минули на звітну дату. На відміну від виробництва, де спочатку провадяться затрати капіталу, а потім, при реалізації, відбувається їх відшкодування, – у страховій справі страховик спочатку збирає кошти і лише потім – зазнає затрат, що пов’язані з ліквідацією збитків в міру виникнення страхових випадків. При страхуванні життя взагалі утворюється довготерміновий резерв премії під майбутні виплати.

Цілями інвестування фінансових ресурсів можуть бути: забезпечення достатнього рівня платоспроможності, необхідного для виконання страхових зобов'язань і збереження фінансової стійкості страхової компанії; отримання прибутку; збереження активів організації від інфляції; збільшення вартості страхової компанії; підвищення конкурентоспроможності компанії.

Інвестиційні можливості фінансових ресурсів страхової організації наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Структура фінансових ресурсів страхової організації та їх інвестиційні можливості [9, c.74]

Структура фінансових ресурсів	Інвестиційні можливості, у тому числі:
	Термін використання інвестицій	Можливість планування з метою інвестування	Можливість отримання доходів з урахуванням принципу "ризик-дохідність"	Можливість перетворення у грошові кошти для здійснення страхових виплат
Власний капітал, у тому числі: - Капітал накопичення	Довгострокова	Висока	Регулярний стабільний поточний дохід	Ліквідність середня, низька
- Інші внески юридичних осіб	Довгострокова	Низька	Регулярний стабільний поточний дохід	Ліквідність середня, низька
- Резерви накопичення	Довгострокова	Висока	Регулярний стабільний поточний дохід	Ліквідність середня
Залучений капітал, у тому числі: - Резерви зі страхування життя (математичні резерви)	Довгострокова	Висока	Регулярний стійкий поточний дохід	Ліквідність середня, низька
- Резерви з інших видів страхування, крім страхування життя (технічні резерви)	Різна (в залежності від видів страхування)		Високий, нерегулярний дохід	Ліквідність середня, низька
- Стабілізаційні резерви	Різна (в залежності від фінансових результатів страхової компанії за звітний період)	Висока	Нерегулярний дохід	Ліквідність середня
Позиковий капітал, у тому числі: - Кредиторська заборгованість	Короткострокова	Низька	Нерегулярний дохід	Ліквідність висока

 

Таким чином, враховуючи структуру фінансових ресурсів, інвестиційна діяльність будується на тому, що:

• акумулюючи великі кошти у вигляді резервів, страхові організації є важливими інвесторами та кредиторами на фінансовому ринку;
• характер руху фінансових ресурсів свідчить про те, що у розпорядженні страховика впродовж певного періоду знаходяться тимчасово вільні кошти, які можуть бути інвестовані для отримання додаткового прибутку;
• необхідно здійснювати державне регулювання інвестиційної діяльності страхової організації;
• концентрація значних фінансових ресурсів перетворює страхування у важливий фактор розвитку економіки за рахунок активної інвестиційної політики;
• інвестиційна політика страховика впливає на його платоспроможність та конкурентоспроможність, тому основними принципами інвестиційної діяльності страхової компанії є надійність інвестицій, ліквідність, дохідність та поверненість.

Отже, фінансові ресурси страхової організації - це сукупність тимчасово вільних коштів, що знаходяться в обігу страхової компанії та використовуються для здійснення страхової, інвестиційної, фінансової діяльності.

 

 

2. Матеріальні та інформаційні  ресурси страхової компанії

 

Велике значення має вдалий добір приміщень для офісу компанії. Цей захід починають з визначення потреби в приміщеннях для нормального розташування там усіх структурних підрозділів.

Важливо визначити, де саме буде розміщена компанія. Під час вирішення цього питання береться до уваги, насамперед, створення максимальних зручностей для потенційних страхувальників. Якщо стратегія регіональної компанії передбачає, наприклад, пріоритетний розвиток діяльності зі страхування будівельних (технічних) ризиків, то офіс їй доцільно мати в районі перспективної забудови міста [11, c.105].

Багатопрофільні компанії, як показує досвід країн з розвиненим страховим бізнесом, розміщуються переважно на перших поверхах у діловій частині міста, поряд з банками, інвестиційними компаніями, біржами, великими торговельними підприємствами. З огляду на високу (значно вищу, ніж в інших місцях) вартість спорудження, придбання або орендування приміщень у таких кварталах багато компаній на Заході обмежуються розміщенням у найпрестижнішому районі юридичної адреси і невеликого штату працівників для організації переговорів, проведення прес-конференцій, відповідальних ділових зустрічей керівництва компанії, підтримання зв’язків з громадськістю та державними органами управління. Решта персоналу перебуває в приміщеннях, розташованих у дешевших місцях. Між різними приміщеннями офісу потрібний добре налагоджений зв’язок (ситуація, коли за юридичною адресою компанії зв’язок не спрацьовує, неприпустима). Адже податкові, судові та інші офіційні служби повинні визнавати, як правило, лише юридичну адресу.