Молодежная субкультура

середовищі індіаністів  і толкієністів (меншою мірою серед  реконструкціоністів)

популярне апелювання до практики релігійних культів, описаних у творах авторів

"фентезі"  або притаманних індіанцям США,  чи до синтетичних релігій і культів,

розроблених на основі певних світоглядних концепцій.

Релігійно_містичні молодіжні субкультури є синтезом містичних і релігійних

культів із традиціями і цінностями окремих молодіжних субкультур. У таких

субкультурах обов'язково повинен бути лідер, що є головним "гуру". Чисельність

таких груп незначна. Серед представників цього типу молодіжних субкультур

яскравим прикладом  є "братерство кандидатів у справжні люди" (БКНЛ), що є

симбіозом утопічно_комуністичних  ідей, релігійної практики і психологічної обробки.

До цього ж  типу субкультури можна віднести гіпі_комуни, сатаністські культи,

неопоганські та синтетичні толкієністські культи.

Гедоністично_розважальні  субкультури ще називають музичними  молодіжними

субкультурами, здебільшого  їхні адепти складаються з підлітків. Їх об'єднують спільні

музичні смаки, легке, безтурботне ставлення до життя, прагнення жити

сьогоднішнім, "прикид" (особливості зовнішнього вигляду, одягу та рухів). Зазвичай

ці люди не надто  добре розуміються на тому, що вони слухають, для цього існують

лідери тусовок, які знаються не лише на нюансах музики даного напрямку, але й на

ідеологічних положеннях руху. Переважно це ді_джеї та власники великих аудіотек.

Епатажно_протестні  субкультури. Їх початок поклали  панки. Саме вони стали

пропагандистами ідеї "шок_протесту". Пізніше цю ідею підхопили металісти,

трешери, сатаністи. Окремо в цій когорті стоять байкери, які віддають перевагу

романтиці мандрів.

Радикально_деструктивні субкультури _ мають чітку лінію  асоціальної поведінки

329

й орієнтовані  на застосування силових методів. Зазвичай серед них діють

різноманітні політичні  організації, що намагаються перетягнути  їх на свій бік,

політизуючи їхню діяльність.

Свавільно_самосудні  молодіжні формування. У ці формування входять

переважно вихідці  з робітничих родин, які за допомогою  сили ведуть боротьбу з

різними проявами відхилення від ідеалів соціалізму (природно, відхиленнями в

їхньому розумінні). Вони виникали, як правило, на базі територіальних формувань.

Об'єктом їхнього "фізичного впливу" були представники заможної "золотої молоді"

(діти парт_ і  госпноменклатури), гіпі, панки, націоналісти, металісти тощо.

Гакери "зламувачі", від англійського to hack _ ламати, рубати; у російській мові

прижилася часто  вживана в Україні форма "хакер". Гакери є новим типом молодіжної

субкультури. По суті, в Україні вона тільки формується, у зв'язку із порівняною

нерозвиненістю  інформаційних комунікацій і  комп'ютеризації.

Отже, в сучасній Україні все більше виникає неформальних організацій, які

об'єднують людей  за інтересами та поглядами. Класифікація таких "молодіжних

об'єднань" є  дуже широкою, яка різниться за поглядами, інтересами, цінностями та

потребами тієї чи іншої групи, в яку об'єднується  молодь для того щоб бути в

середовищі собі подібних.

Електронна цивілізація  здатна поширювати небаченими раніше темпами

знання, але ж  вона приховує в собі можливості до примноження невігластва,

безкультур`я, аморалізму, бездуховності. Відео образи, якими  універсальними,

наочними вони не були б, не здатні замінити книгу, що володіє магічною, справді,

благотворною силою  впливу на особистість, формування у  неї здатності до

переживання і  співпереживання. А саме те, що потрібно молодій людині для її

нормального і  естетичного, культурного, духовного  розвитку.

Очевидно пошук реальних шляхів залучення молоді до дій, скерованих на

самовдосконалення та самоствердження, багато в чому може і здатна здійснювати

саме державна культурна політика. Розв`язанню молодіжних проблем щодо

раціонального проведення вільного часу мають сприяти законодавчі  акти, прийняті

українською державою; широка інфраструктура дозвілля, яка  допоможе запобігти

появі та поширенню  девіантної поведінки в молодіжному  середовищі.__

СОКОЛОВА  К.О.,

аспір. Державної  академії керівних кадрів культури і  мистецтв

НАЦІОНАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ МОЛОДІЖНИХ

СУБКУЛЬТУРНИХ РУХІВ (НА ПРИКЛАДІ СКІНХЕДІВ)

Проблема активізації  та масового розповсюдження національно  спрямованих

субкультурних течій  за останні роки набула глобального  характеру. Ці явища

викликають занепокоєння науковців всього світу і активно  досліджуються останніми

роками. Вони зумовлені світовими проблемами, як економічного та політичного

характеру, так  і "загрозою втрати національно_культурної ідентичності через

поглиблення та розширення інтегральних процесів глобального  культурного

простору, що спричиняє  руйнівну дію на національно_культурні  цінності окремих

держав" [1]. Однією з основних причин появи таких  тенденцій стало виникнення і

формування монокультурного  світу у глобальному масштабі, що в свою чергу

зумовило формування типу людини з космополітичним мисленням, що "живе поза

традиціями та звичаями, нігілістично ставиться до цінностей власної культури, для

якої національне  не має атрибутів сакральності" [1]. З цими проблеми зіткнулися на

даний момент майже  всі національні держави світу.

Таким чином, глобалізація різко актуалізувала проблему національно_

культурної ідентичності, що змусило не тільки представників  національної

інтелігенції, а й багатьох критично мислячих індивідів замислюватись над питанням:

яка доля чекає  на їх країну, націю та на них самих, як на невід'ємну частину цієї нації

в найближчому  та подальшому майбутньому. Ці рядові члени суспільства масово

відреагували на прогресуючі процеси, почали утворювати соціально_демографічні

спільності, перш за все молоді, культура яких відрізняється  за певними ознаками від

загальноприйнятої, які мають власні цінності, способи  організації культурно_

дозвіллєвої діяльності, естетичні та моральні норми, і виконують  в суспільстві

інноваційну функцію. Таким чином, на противагу глобалізаційним  та

космополітичним суспільним тенденціям виникли кардинально  протилежні соціальні

настрої. Певні  індивіди та групи, таким чином, консолідувались  у спільноти та

субкультурні течії, ставлячи за мету відродження національно_культурної

самобутності та ідентичності свого народу. Ці тенденції  вкрай актуальні і для

українського соціокультурного простору [3].

На думку американського соціолога М.Гордона, основною причиною

виникнення таких  субкультур є кардинальні зміни  у стилі життя, системі підготовки до

праці, організації  економіки тощо, які були наслідком  науково_технічної революції.

Збільшення часу навчання, поглиблення відчуження людини від результатів своєї

праці, від суспільства  і самого себе породили, на думку  вченого, потребу повернути

втрачену соціокультурну ідентичність. Цей процес стимулювався кризою цінностей,

яка активізувалась у післявоєнні десятиліття, коли стало зрозуміло, що надія на

створення справедливого  суспільства, побудованого на принципах  свободи,

рівності, гуманізму  та ненасилля не справдилась. Таким  чином, виникнення

субкультур стало  відповіддю на дисгармонію соціальних зв'язків та відносин, що

посилювалась; розчарування в ідеалах буржуазної демократії, падіння довіри до

державних інститутів влади, розуміння неможливості захисту  своїх інтересів і прав в

умовах суспільства, де панує приватна власність; отже, виникла потреба у

альтернативній  моделі суспільного розвитку. Такі явища найбільш болісно

сприймались представниками молодого покоління через особливості  їх психіки та

невизначеність  соціального статусу [2].

Отже, з'явилось  багато нових рухів та напрямків. Ті субкультурні течії, які вже

набули розповсюдження на території України ще у пострадянський період певним

чином еволюціонували, асимілювали одна в одну та зазнали  значних змін через

постійні активні  трансформації в соціокультурній  реальності країни. Однією з

найчисельніших  і найвпливовіших таких течій  є субкультура скінхедів.

Останнім часом  значне збільшення кількісного складу цієї субкультури на

території України, а особливо її розповсюдженість у  молодіжному середовищі,

викликає занепокоєння не лише громадськості, а й владних структур та науковців.

Різні соціальні  інститути вивчають цю проблему вже  близько десяти років. Регулярні

моніторинги громадської  думки, а також звіти експертів  з різних галузей знань дають

можливість прослідкувати  динаміку розвитку цієї субкультури. Дані прес_служби

СБУ, звітів МВС  України та дослідження українських  соціологів та культурологів

збігаються, показуючи  загрозливе поповнення у кількісному  складі руху та негативні

якісні зміни, як то _ зростання кількості нападів  на іноземних громадян, посилення

агресивності та впевненості активістів у безкарності  злочинів, зміна вектору

направленості власне ідей: від спроб утвердження певних культурних цінностей до

відверто прорасистських лозунгів тощо. Однак експерти визнають, що проблема не

є однозначною  і потребує докладного вивчення, адже йдеться не просто про

злочинність, хуліганство  або расизм у чистому вигляді, предметне поле даної

проблеми набагато складніше.

Однак, не дивлячись  на те, наскільки значущою і важливою є ця проблема, досі

вона є недостатньо  вивченою дослідниками, і врегульованою  державними

інститутами, можливо  через те, що глобалізаційний процес порівняно нещодавно

розпочався і  експерти досі не можуть чітко окреслити  всі його особливості, тим паче

виробити в цих  обставинах ефективні стратегії  подолання криз.

Література

1.Шендрик А.И.  Культура в мире: драма бытия:  избр. работы / А.И. Шендрик._

М.: Изд_во Моск. гуманит. ун_та, 2007._ 704 с.

2.Шендрик, А.  И., Социология культуры: учебн. пособие  для студентов,

обучающихся по специальностям "Социология" и "Социальна антропология" / А.И.